Рішення № 86061278, 25.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003961

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Лепех А.,

позивач ОСОБА_1 ,

представники відповідача Бенцарук Р.А., Шостак В.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості та зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (далі - КЕВ м. Львова), у якому, з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог /арк.спр.36-43, 59-72/, просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 14.07.2016 по 01.03.2018 у розмірі 64707,16 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2016 по 01.03.2018 у розмірі 64707,16 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення із розрахунку 562,44 грн. в день за період із 01.08.2018 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Підставою позову є протиправна бездіяльність відповідача в частині не нарахування та невиплати позивачу у період з 14.07.2016 по 31.07.2018 індексації його грошового забезпечення. Вказане спричинило виникнення заборгованості Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова перед позивачем у сумі 64707,16 грн. Оскільки така заборгованість не була виплачена при звільненні, позивач має право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ухвалою від 05.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 19.09.2019 витребувано від КЕВ м. Львова довідку про суми середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) до дати виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому відзиві та додаткових поясненнях /арк.спр.27, 100, 103, 104/. Вважає позов безпідставним, оскільки керівники бюджетних установ, відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Порядком проведення індексації грошових доходів населення не передбачено механізм нарахування та виплати індексації після 1 січня 2016 року, отже підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 14.07.2016 по 31.07.2018 немає. Інші вимоги як похідні від першої теж не підлягають до задоволення.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги повністю, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд заслухав пояснення учасників справи, з`ясував обставини, якими обґрунтовуються позов та відзив, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та, -

в с т а н о в и в :

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 19.12.2013 №892 «Про забезпечення службової діяльності територіальних управлінь внутрішнього аудиту та фінансового контролю» Західне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України зараховане на фінансове забезпечення до квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (далі - КЕВ м. Львова) /арк.спр.22/.

Наказом Міністра оборони України №621 від 06.07.2016 полковника ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом старшим інспектором відділу аудиту в бюджетній сфері Західного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю /арк.спр.77/.

У період з 14.07.2016 по 31.07.2018 ОСОБА_1 проходив військову службу в Західному територіальному управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України /арк.спр.77/.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 23.07.2018 №440 ОСОБА_1 начальника відділу організації та забезпечення якості внутрішнього аудиту звільнено у запас за підп. «й» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» /арк.спр.21/.

Листом від 16.07.2018 на звернення ОСОБА_1 стосовно виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби в Західному територіальному управлінні внутрішнього аудиту з 14.07.2016 по 31.07.2018 надано відповідь, що відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. З 01.01.2016 грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 3 було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх преміювання. Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 не передбачено механізм нарахування та виплати індексації за період після 01.01.2016, отже підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2016 по 31.07.2018 немає /арк.спр.19/.

Вважаючи таку відповідь протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Своєю чергою спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Так частинами 1-4 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

При цьому ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ).

Так ст. 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст.ст. 4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка, у 2017 році - 103 відсотка, у 2018 році - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Таким чином індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Під час розгляду справи судом з`ясовано, що спору між сторонами з приводу періоду, у якому мала нараховуватися індексація позивачу, немає. Сторони погодилися, що періодом нарахування індексації є липень 2016 року - лютий 2018 року.

Розрахунок нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за підписом начальника КЕВ м. Львова та головного бухгалтера надано суду до матеріалів справи /арк.спр.97/.

Згідно з цим документом позивачу належить до виплати 4665,53 грн. При цьому базовим місяцем визначено вересень 2013 року - введення посади до штату, та вересень 2016 року - створення нової установи.

Позивач заперечив проти визначення базовими місяцями для нарахування індексації вересень 2013 та вересень 2016 та вважає, що базовим місяцем для нарахування індексації повинен бути лютий 2008 року /арк.спр.11/, а тому йому належить виплатити 64707,16 грн. /арк.спр.23/

В обґрунтування цієї позиції ОСОБА_1 покликається на абз. 5 п. 5 Порядку №1078, згідно з яким у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (п. 5 в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»).

Тому позивач вважає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника залежно від прийняття його на роботу або зростання його доплат і надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Оскільки ж підвищення посадових окладів осіб офіцерського складу, які проходять службу в Збройних Силах України відбулося відповідно до вимог п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яким затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів у розмірах згідно з додатками, яка набрала чинності у січні 2008 року, на переконання позивача місяцем для обчислення належної йому індексації є лютий 2008 року, тобто наступний за місяцем у якому було підвищено оклади.

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з п. 102 Порядку №1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Однак судом з`ясовано, що позивач у період грудня 2015 року не служив у Збройних Силах України, та прийнятий на військову службу за контрактом старшим інспектором відділу аудиту в бюджетній сфері Західного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю у липні 2016 року /арк.спр.77/.

Відповідачем зазначено, що посада старшого інспектора відділу аудиту в бюджетній сфері, на яку прийнятий ОСОБА_1 , в штаті Управління з 02.09.2013 /арк.спр.100/.

З врахуванням викладеного суд вважає правомірним врахування відповідачем для нарахування індексації позивачу базовим місяцем вересень 2013 року, у зв`язку з заснуванням такої посади саме у вересні 2013 року.

До аналогічного висновку дійшло Міністерство соціальної політики України у листі від 14.06.2016, згідно з яким обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації новоприйнятих працівників має здійснюватися з наступного місяця після підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, яку займає працівник. У випадку, якщо працівника прийнято на новостворену посаду, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації має здійснюватися з наступного після створення посади місяця /арк.спр.99/.

При цьому суд не бере до уваги наданий позивачем висновок судово-економічної експертизи №38/1 від 14.10.2019 /арк.спр.84-87/, оскільки у ньому зроблено висновок про необхідність визначення базовим місяцем для нарахування індексації лютий 2008 року без врахування факту прийняття ОСОБА_1 у липні 2016 року на посаду створену у вересні 2013 року.

Водночас суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що наступним базовим місяцем для нарахування індексації позивачу слід визнати вересень 2016 року у зв`язку з тим, що Західне територіальне управління аудиту переформовано з Західного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю 01.09.2016 року, відповідно до Директиви Міністра оборони України від 26.05.2016 №Д-322/1/11дск. Адже як згідно з Порядком №1078 так і з вищезгаданим листом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2016 визначальним моментом для базового місяця є не реформування установи, а створення посади, на що вказує сам відповідач у додаткових поясненнях /арк.спр.100/.

Таким чином суд дійшов висновку про помилковість правових позицій обох сторін в частині визначення базового місяця для нарахування індексації та вказує, що таким повинен бути лише вересень 2013 року - час створення нової посади, та не може бути вересень 2016 року - переформування установи.

Окремо слід зазначити, що з позиції відповідача викладеній у відзиві на позов, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки виключно у межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом.

Проте, суд вважає необґрунтованим вищевказане посилання відповідача, оскільки відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Суд також враховує і рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

З приводу позовної вимоги про нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні суд керується таким.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З врахуванням того, що спеціальним законодавством, яким врегульовано оплату праці військовослужбовців, встановлено дату проведення остаточного розрахунку при звільненні, а відповідальність роботодавця за невиплату чи несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум не врегульовано, слід дійти висновку про можливість застосування відповідних норм КЗпП України.

На переконання суду індексація заробітної плати є складовою грошового забезпечення військовослужбовця.

Судом встановлено, що наказом начальника Західного територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 31.07.2018 №161 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

На вимогу суду відповідачем надано довідку про грошове забезпечення позивача, згідно з якою середньоденний заробіток ОСОБА_1 становив 562,44 грн.

Отже враховуючи висновок суду про необхідність нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні із розрахунку 562,44 грн. в день за період із 01.08.2018 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Слід також зазначити, що 31.05.2017 Уряд посилив соціальний захист військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу, які звільняються зі служби, а також членів їх сімей та вніс зміни до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 №375 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових нагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового та начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум ПДФО з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Тому нарахування та виплати позивачу слід проводити з врахуванням п. 2 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийнятим рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи встановлені у справі обставини, повноваження суду при вирішенні справи у співставленні з позовними вимогами, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав та інтересів позивача є часткове задоволення позовних вимог. Тому слід визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2016 по 01.03.2018; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за відповідний період з врахуванням п. 2 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні з врахуванням того ж Порядку. У задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу Закону, судовий збір зі сторін стягувати не слід.

Також суд не взяв до уваги висновки судово-економічної експертизи наданої позивачем, а тому слід відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на її проведення.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова щодо непроведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.07.2016 по 01.03.2018.

3. Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (79016, м. Львів, вул. Батуринська, 2; код ЄДРПОУ 07638027) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 14.07.2016 по 01.03.2018, виходячи з розрахунку базового місяця вересень 2013 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

4. Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (79016, м. Львів, вул. Батуринська, 2; код ЄДРПОУ 07638027) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення із розрахунку 562,44 грн. в день за період із 01.08.2018 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

5. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

6. Судовий збір зі сторін не стягувати.

7. У задоволенні відшкодування судових витрат пов`язаних з проведенням експертизи - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2019.

Суддя Кравців О.Р.