Ухвала суду № 86061081, 26.11.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

26 листопада 2019 р. Справа №200/12138/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Михайлик А.С., при секретарі судового засідання Столяренко Я.С. розглянувши у підготовчому засіданні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та клопотання відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до військової частини № 2382 (11 прикордонний загін Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України) про скасування наказів як протиправних, зобов`язання поновити на посаді, стягнення суми заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, -

за участю:

від позивача - Берзінь С.Л.

від відповідача - Хілковський О.О.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини 2382 (11 прикордонний загін Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України) про скасування як протиправних наказів від 15.04.2019 № 102 та від 19.04.2019 № 105 в частині накладення дисциплінарних стягнень, від 04.09.2019 № 290-ОС в частині звільнення в запас, від 09.09.2019 № 295-ОС в частині виключення зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, зобов`язання поновити на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - начальника 1 секції гранатометного відділення оперативної протитанкової прикордонної застави (з місцем дислокації н.п. Новогродівка), стягнення суми заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу з дня звільнення в запас (04.09.2019) по день поновлення на службі.

Позивачем у ході розгляду справи подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, вмотивоване наступним. Заявлений позов містить декілька вимог, які пов`язані зі звільненням зі служби. Накази від 15.04.2019 № 102 та від 19.04.2019 № 105, щодо яких ставиться питання про дотримання місячного строку на оскарження, стали підставою прийняття наказу про звільнення. Позивач зауважив, що самі по собі накази від 15.04.2019 № 102 та від 19.04.2019 № 105 не порушували його прав,до прийняття наказу про звільнення через притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Позивач, вважає, незважаючи на обізнаність про прийняття наказів від 15.04.2019 № 102 та від 19.04.2019 № 105, вважає, що про порушення своїх прав дізнався лише 09.09.2019, коли стало відомо, що його звільнено на підставі цих наказів.

Відповідачем подано клопотання про залишення без розгляду даного позову, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду в частині вимог про скасування як протиправних наказів від 15.04.2019 № 102 та від 19.04.2019 № 105. Позивач ознайомився із цими наказами 27.06.2019, що вбачається з його підписів на зворотному боці наказів. Також у вказану дату зміст наказів доведено до відома позивача в ході проведення засідання атестаційної комісії, про що міститься запис в протоколі комісії. Жодних доказів або пояснень стосовно поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.

У підготовчому засідання сторони підтримали подані ними клопотання.

Частиною 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 цієї статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Серед заявлених позовних вимог позивач вказав вимоги про скасування як протиправних наказів від 15.04.2019 № 102 та від 19.04.2019 № 105 в частині накладення дисциплінарних стягнень "сувора догана". Як вбачається з наданих відповідачем суду копій цих наказів, позивач ознайомився із ними 27.06.2019 та зазначив про це на зворотному боці наказів із проставленням свого підпису. За змістом пояснень позивача він ознайомлений із поданням про звільнення від 02.09.2019, що містить посилання на наведені накази.

Із даним позовом до суду позивач звернувся 07.10.2019, тобто із пропуском передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку на звернення до суду із вимогами про оскарження наказів від 15.04.2019 № 102 та від 19.04.2019 № 105 з дня, коли дізнався про порушення своїх прав.

Щодо викладених позивачем обґрунтувань поважності пропуску цього строку суд зазначає наступне.

Практика Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, підтверджує, що право на звернення до суду не є абсолютним.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (2009) ЄСПЛ зазначає, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Однак це право не є абсолютним та воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (також наприклад, справи "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року ).

Кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.

Установлений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, при визначенні початку перебіг цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про порушення прав, а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд звертає увагу позивача на те, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання це знати не можуть розглядатися судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, а не об`єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30.08.2018 в адміністративній справі № 813/2897/16 та від 16.10.2018 в адміністративній справі № 813/998/18.

Таким чином, викладені у клопотанні про поновлення строків звернення до суду причини пропуску строку звернення до суду (як те, що до моменту звільнення накази від 15.04.2019 № 102 та від 19.04.2019 № 105 не спричиняли для позивача негативних наслідків та те, що вимоги про оскарження цих наказів не доцільно, на думку позивача, було б заявляти самостійно без вимог щодо оскарження звільнення), суд не може вважати поважними причинам пропуску строку звернення до суду. Будь яких інших підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду судом не встановлено, а відтак клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Частиною 3-4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду, а відповідне клопотання відповідача - задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись приписами ст.ст. 121, 123, 240, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Керуючись приписами ст.ст. 121, 123, 240, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, - відмовити.

Клопотання Військової частини № 2382 (11 прикордонний загін Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України) про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 - задовольнити.

Позов ОСОБА_1 до військової частини 2382 (11 прикордонний загін Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України) залишити без розгляду в частині позовних вимог про скасування як протиправних наказів від 15.04.2019 № 102 та від 19.04.2019 № 105 в частині накладення дисциплінарних стягнень "сувора догана".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст ухвали складено 02.12.2019.

Суддя А.С. Михайлик