Рішення № 86061030, 02.12.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2019 р. Справа№200/10863/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про боргу (недоїмки) , -

В С Т А Н О В И В:

06 вересня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Донецькій області Ф-234802-46 від 09.08.2019 року про боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 4590,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 30.05.2017 № 9 ОСОБА_2 отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001285.

Позивач з 01.02.2018 року взятий на облік платника єдиного внеску як адвокат, що підтверджується повідомленням Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Центральне відділення) від 01.02.2018 року №1805818000003 (форма 2 - ЄСВ).

При цьому позивач працює в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» на посаді керівника сектору по роботі з проблемними активами у м. Маріуполь з 08.02.2010 року, що підтверджується довідкою від 04.04.2019 року №КНО- 08.1.4.1/762 та за 7 місяців 2019 року роботодавець АТ «ПУМБ» сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 у загальній сумі 32695,95 грн., тобто в значно більшому розмірі, ніж встановлений діючим законодавством щомісячний мінімальний розмір єдиного внеску, а саме 918,06 грн. (4173,00 х 22%).

На думку позивача, системний аналіз пп. 14.1.226. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ст. ст. 4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 (далі - Закон № 2464) свідчить про те, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при наявності одночасно двох умов: така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і, що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. Отже, норма, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 є спеціальною стосовно осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Інші норми зазначеного Закону не можуть суперечити вказаній нормі.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені і застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону № 2464). Згідно із реєстраційними даними ІС «Податковий Блок», ОСОБА_1 з 01.02.2018 року перебуває на обліку, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність. Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 станом на 31.07.2019 року становить 4590,30 грн., на підставі цих даних ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року №Ф-234802-46. Станом на 11.10.2019 року недоїмка фактично не сплачена, у зв`язку із чим, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 є замозайнятою особою, адвокатом, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.05.2017 ЗП 001285, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку Маріупольської ОДПІ (Центральне відділення) ГУ ДФС у Донецькій області, як платник єдиного внеску з 01.02.2018 року № 18058180000034 (форма 2 - ЄСВ).

За даними інформаційної системи органів ДФС позивач має ознаку ОПФ - « 94» - фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Також, позивач ОСОБА_2 працює в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» на посаді керівника сектору по роботі з проблемними активами в м. Маріуполь з 08.02.2010 року, що підтверджується довідкою від 06.08.2019 року №КНО- 08.1.4.1/1389 та за період з січня 2019 року по липень 2019 року включно, роботодавець АТ «ПУМБ» сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 в загальній сумі 32 695,95 грн.

09 серпня 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області була прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) за сплати єдиного внеску № Ф-234802-46, на суму 4590,30 грн., що утворилась станом на 31 липня 2019 року.

Вказана вимога отримана позивачем 29 серпня 2019 року, про що свідчить відстеження поштового відправлення трек-номер 8752601570484.

Згідно із розрахунком до вказаної вимоги, нарахування недоїмки здійснено за період:

19.04.2019 року нараховано ЄСВ ФОП в т. ч. з незалежною професійною діяльністю на суму 1 115,18 грн.; 02.05.2019 року нараховано платником ЄСВ самостійно від 26.04.2019 року № 12839 на суму 720,94 грн.; 19.07.2019 року нараховано ЄСВ ФОП в т. ч. з незалежною професійною діяльністю на суму 2754,18 грн. Всього на суму 4590,30 грн. Наведене підтверджується даними ІКП позивача.

Письмові докази, що містяться в матеріалах справи досліджені судом у порядку передбаченому ст. 211 КАС України.

Правова позиція суду обґрунтована наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст.1 Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За п. 3 ч. 1 ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч. 2 та 3 ст. 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Приписами п. 2. п. 1 ст. 7 Закону передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно п. 4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи державної виконавчої служби України.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).

Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції № 449).

Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з п. 63.1, 63.2 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

П. 63.5 ст. 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи-платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Разом з тим, згідно з п. 65.2 ст. 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, що передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України «Про адвокатуру» (далі - ЗУ «Про адвокатуру»).

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про адвокатуру», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Системний аналіз наведених норм доводить, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема адвокати. Разом з тим, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 року у справі № 820/1538/17.

У випадку не своєчасного нарахування та/або сплати платником сум єдиного внеску, він обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є адвокатом (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.05.2017 ЗП 001285) та перебуває на обліку органів ДФС з ознакою ОПФ - « 94» - фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Водночас, позивач з 08.02.2010 року офіційно працевлаштований в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» на посаді керівника сектору по роботі з проблемними активами в м. Маріуполь, та роботодавець, згідно із довідкою від 06.08.2019 року №КНО- 08.1.4.1/1389, регулярно нараховує та сплачує за позивача єдиний соціальний внесок в розмірі не меншому ніж мінімальний.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що він, як адвокат на теперішній час своє право на зайняття адвокатською діяльністю реалізує не як самозайнята особа, а як найманий працівник - керівник сектору по роботі з проблемними активами в м. Маріуполь АТ «ПУМБ» за трудовим договором, та зокрема, за період з 01.01.2019 року по 31.07.2019 року, в якому відповідачем була нарахована спірна недоїмка в сумі 4590,30 грн., роботодавцем за нього, як за працівника, щомісячно сплачений єдиний внесок в розмірі не меншому ніж мінімальний, та навіть такий, що значно перевищує розмір мінімального соціального внеску на місяць.

На думку суду, вказані обставини виключають обов`язок позивача по сплаті єдиного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема, у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Як вже зазначалося вище, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнобов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.

Не є підставою для сплати єдиного соціального внеску і перебування позивача на обліку в органах фіскальної служби, з огляду на те, що взяття на облік у контролюючих органах, зокрема, самозайнятих осіб, здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору, оскільки кваліфікуючою ознакою для сплати єдиного соціального внеску самозайнятою особою є отримання такою особою доходу від такої діяльності.

Доказів того, що позивач, будучи найманим працівником, отримував дохід від безпосереднього зайняття адвокатською діяльністю, суду не представлено. Натомість позивачем підтверджено отримання ним доходу за спірний період за основним місцем роботи в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» .

Зважаючи на те, що позивач не провадив самостійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від адвокатської діяльності, враховуючи, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростували б доводи позивача, суд доходить висновку про протиправність прийнятої відповідачем спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-234802-46 від 09.08.2019 року в сумі 4590,30 грн.

Водночас, суд також погоджується з доводами позивача про те, що Закон №2464 не містить норм щодо обов`язку самозайнятої особи сплачувати єдиний соціальний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде індивідуальну діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи те, що судом наголошено на протиправності спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-234802-46 від 09.08.2019 року в сумі 4590,30 грн., то позовні вимоги про скасування зазначеної вимоги також підлягають задоволенню, як похідні.

Відповідно ст. 139 КАС України, сплачена позивачем при зверненні до суду із даним позовом сума судового збору у розмірі 768,40 грн., підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,241-247,255,295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ: 39406028) про визнання протиправною та скасування вимоги про боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-234802-46 від 09 серпня 2019 року на суму 4590,30 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, ЄДРПОУ: 39406028) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 02 грудня 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров