Рішення № 86060877, 27.11.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2019 р. справа № 300/1294/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Королевич О.В.,

за участю: представника позивача - Микитюка Р.В., представника відповідача - Лубіва А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади про зобов`язання внесення запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18.06.2019 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району про зобов`язання внесення запису до трудової книжки позивача зазначивши датою звільнення - 05.06.2018, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 85674,26 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на неодноразове звернення позивача відповідач відмовляв у видачі трудової книжки, при цьому листом за №Ф-271/02-39 від 08 травня 2018 року повідомив, щоб позивач особисто прибув для отримання трудової книжки. Посилається на необґрунтованість мотивів відповідача про неможливість повернення трудової книжки позивачу у зв`язку з необхідністю підписання ним певних документів. Позивач зазначає, що відповідач тільки 05.06.2018 повернув йому трудову книжку, незважаючи на його звернення та те, що позивач звільнений 11.08.2017. За вказаних обставин позивач просить суд зобов`язати відповідача внести запис до трудової книжки позивача зазначивши датою звільнення - 05.06.2018 та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 85674,26 грн. Моральну шкоду позивач обґрунтовує протиправністю невидачі позивачу трудової книжки. Зазначає, що вказане призвело до позбавлення позивача засобів існування, з підстав, що позивач не мав можливості працевлаштуватися без трудової книжки. Також, що відповідач своїми протиправними діями позбавив позивача сну, спокою, виникло переживання за майбутнє позивача та його сім`ї, у зв`язку із чим позивач зазнав душевних страждань. Просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Ухвалою суду 17.07.2019 Івано-Франківський окружний адміністративний суд відкрив провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

30.07.2019 до суду надійшов відзив Печеніжинської селищної ради ОТГ Коломийського району, відповідно до якого відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог (а.с.59-61). Зазначено, що при звільненні ОСОБА_1 , Печеніжинською селищною радою ОТГ Коломийського району дотримано вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Кодексу законів про працю України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Зазначено, що при звільненні позивачу було проведено повний розрахунок у строк та видавалась трудова книжка, однак позивач відмовився від отримання трудової книжки в установлений термін, про що 11.08.2017 складено акт про відмови в отриманні трудової книжки. Також, на адресу позивача надсилалися листи про необхідність отримання трудової книжки. Щодо доводів позивача про те, що трудова книжка не видавалась по причині відмови підписати певні документи вказано, що таких вимог відповідачем не ставилось. Також, відповідач зазначає про безпідставність вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд, відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, встановив наступне.

За результатами таємного голосування та на підставі рішення сесії №121-6/2016 від 10.03.2016 ОСОБА_1 був обраний старостою села Сопів (а.с.20, 21).

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 16.06.2017 про звільнення з посади старости с. Сопів за власним бажанням з 19.06.2017 (а.с.62, 63).

Рішенням сесії від 11.08.2017 за №1217-20/2017 звільнено позивача із займаної посади з 11.08.2017 за власним бажанням у зв`язку із достроковим припиненням повноважень старости с. Сопів згідно пункту 1 статті 79-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (а.с.64).

Комісією відповідача, утвореною на підставі розпорядження голови Печеніжинської селищної ради ОТГ Коломийського району від 11.08.2017 №77-Д, 11.08.2017 складено акт про відмову в отриманні трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.65-67).

Також, судом встановлено, що Печеніжинська селищна рада ОТГ Коломийського району надсилала позивачу листи з проханням про прибуття позивача до Печеніжинської селищної ради ОТГ Коломийського району для отримання трудової книжки від 17.10.2017 №772/02-54/212; 27.11.2017 №867/02-54/212; 19.01.2018 №45/02-54/212; 17.04.2018 №394/02-54/212; 08.05.2018 №Ф-271/02-39; 11.05.2019 №472/02-54/212 (а.с.68-73). На вимогу суду для підтвердження надсилання вказаних листів відповідачем надано виписки з реєстру вихідної кореспонденції, де містяться відповідні записи (а.с. 151-156).

05.06.2018 позивач звертався до відповідача зі зверненням на лист від 08.05.2018 за №Ф-271/02-39, в якому зазначено про відмову працівників відповідача у видачі трудової книжки позивачу та вказання підписати певні акти передачі, що позивач вважає незаконним та відмовляється підписувати під актами (а.с74).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно з приписами статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до статті 117 цього ж Кодексу у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Згідно з п.4 цієї ж Постанови відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно з п. 2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 (далі - Інструкція), записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п. 2.4. Інструкції). Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п. 2.25 Інструкції). У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (п. 4.1. Інструкції). Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника (п. 4.2. Інструкції).

Передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. Умовами виплати працівникові такого відшкодування є факт невиплати належних йому сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що роботодавці, винні в несвоєчасній видачі звільненому працівникові трудової книжки, несуть передбачену частиною 5 статті 235 КЗпП України відповідальність у вигляді обов`язку виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки.

З огляду на положення статті 47 КЗпП України, в поєднанні з пунктами 4.1 і 4.2 Інструкції №58, роботодавець уважається таким, що виконав покладений на нього обов`язок щодо видачі трудової книжки, якщо він видав трудову книжку звільненому працівникові особисто в останній день роботи або якщо направив за місцем проживання працівника, який відсутній на роботі в день звільнення, повідомлення з пропозицією отримати трудову книжку.

У випадку одержання згоди на письмову пропозицію отримати трудову книжку на пересилання її поштою, роботодавець уважається таким, що виконав покладений на нього обов`язок у день надсилання її за адресою, зазначеною в згоді.

Диспозицією норми частини 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що така відповідальність для роботодавця настає за умови його вини у несвоєчасному розрахунку звільненого працівника.

За таких самих умов, тобто за наявності вини, настає відповідальність для роботодавця у вигляді виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу і за нормами статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що рішенням сесії №1217-20/2017 від 11.08.2017 звільнено позивача із займаної посади з 11.08.2017 за власним бажанням у зв`язку із достроковим припиненням повноважень старости с. Сопів згідно пункту 1 статті 79-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно наявних в матеріалах справи копії трудової книжки, яка подана позивачем міститься запис від 11.08.2017 про звільнення позивача у зв`язку з достроковим припиненням повноважень старости с. Сопів згідно п. 1 ст. 79 «Про місцеве самоврядування в Україні» на підставі відповідного рішення сесії (а.с. 21).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що трудова книжка видана відповідачем та отримана позивачем 05.06.2018.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про відсутність вини Печеніжинської селищної ради у невидачі трудової книжки позивачу, оскільки останній відмовився отримувати трудову книжку в день звільнення, про що складено відповідний акт.

Встановлюючи наявність чи відсутність вини роботодавця у невидачі трудової книжки в день звільнення, суд зазначає, що у відповідності розпорядження №77-д від 11 серпня 2017 року було затверджено склад комісії для складання акту про відмову від отримання трудової книжки (а.с. 65). Цього ж дня членами комісії складено акт про відмову в отриманні трудової книжки, який затверджений Печеніжинським селищним головою об`єднаної територіальної громади (а.с. 67). Факт складення та підписання вказаного акту підтверджено також допитаним в судовому засіданні свідком, членом комісії ОСОБА_2 . При цьому, іншим свідком, допитаним в судовому засіданні, ОСОБА_3 , який займає посаду начальника відділу освіти виконавчого комітету Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади, також підтверджено факт відмови в отриманні трудової книжки позивачем 11.08.2017.

За таких обставин суд вважає доведеним факт відмови позивача від отримання трудової книжки позивачем у день звільнення.

Крім цього судом встановлено, що в подальшому відповідачем надсилались листи позивачу з проханням прибути до Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади для отримання трудової книжки, надіслання яких зареєстровано у журналі вихідної кореспонденції (а.с. 68-73, 151-156).

Доказів, які б свідчили про те, що позивач прибував для отримання трудової книжки у період з 11.08.2017 по 05.06.2018 суду не надано, а лист від 05.03.2018 (а.с. 17) не свідчить про вчинення дій щодо отримання трудової книжки особисто та не містить згоди про пересилання трудової книжки поштовим відправленням.

Крім цього, за відсутності заяви позивача зі згодою про пересилання трудової книжки поштовим відправленням, позивач був позбавлений можливості надіслати таку поштою, оскільки згідно п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

За таких обставин судом не встановлено вини відповідача у невидачі трудової книжки позивачу в день звільнення, що виключає можливість настання відповідальності встановленої ч. 5 статті 235 КЗпП України.

Таким чином, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 , зазначивши дату звільнення 05.06.2018, оскільки трудова книжка містить вірну дату звільнення, а саме 11.08.2017, що відповідає рішенню від 11.08.2017 №1217-20/2017 (а.с. 16).

Враховуючи вищезазначене в задоволенні основної вимоги про зобов`язання внесення запису до трудової книжки позивача, зазначивши датою звільнення - 05.06.2018, та похідних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 85674,26 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000 грн. слід відмовити.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову розподілу судових витрат не передбачено.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади (код 40157159, вул. Незалежності, 15, с-ще Печеніжин, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., 78274) про зобов`язання внесення запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 02.12.2019.