Рішення № 86060565, 25.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 р. Справа № 120/3303/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання Михайловського М.В.,

позивачки ОСОБА_2. ,

представника позивачки Шеремет Г.А.,

представника відповідача Козій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

11.10.2019 позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо непризначення позивачці пенсії по втраті годувальника виходячи з розміру 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" померлого годувальника ОСОБА_3 ;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неперерахування та невиплати позивачці недоотриманої пенсії померлого чоловіка ОСОБА_3 за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року включно з урахуванням змін складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці допомоги на поховання померлого чоловіка ОСОБА_3 ;

- зобов`язати відповідача призначити позивачці пенсію по втраті годувальника виходячи з розміру 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" померлого годувальника ОСОБА_3 , починаючи з 07.04.2019;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачці недоотриману пенсію померлого чоловіка ОСОБА_3 за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року включно з урахуванням змін складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачці допомогу на поховання померлого чоловіка ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки - ОСОБА_3 . Позивачка зазначає, що з 30.12.1993 її чоловік був суддею у відставці та за життя отримував щомісячне довічне грошове утримання, перебуваючи на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Позивачка вказує на те, що вона є непрацездатною, отримує пенсію за віком, перебувала на утриманні свого чоловіка та отримувала від нього допомогу, яка була для неї постійним та основним джерелом для існування. Відтак позивачка вважає, що після смерті чоловіка має право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивачка зазначає, що 16.07.2019 вона звернулась до відповідача з заявою про призначення їй вказаного виду пенсії в розмірі 50% від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 07.04.2019, тобто з дня смерті померлого чоловіка. Проте відповідач відмовив, посилаючись на те, що законом не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника з розрахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці. На думку позивачки, відмова відповідача є незаконною, оскільки довічне грошове утримання судді у відставці за своєю суттю є пенсією, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, позивачка зазначає, що здійснила поховання чоловіка та має право на отримання допомоги на поховання в розмірі двомісячного грошового утримання судді у відставці. Водночас відповідач неправомірно відмовляє у виплаті цієї допомоги.

Також позивачка вказує на те, що у період з грудня 2018 року по березень 2019 року змінювалися складові суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що підтверджується довідкою Апеляційного суду Вінницької області від 12.03.2019 № 05-27/61/2019. Відтак щомісячне довічне грошове утримання чоловіка підлягало перерахунку. Позивачка зазначає, що після смерті чоловіка неодноразово зверталася до відповідача з заявами, у яких просила перерахувати та виплатити їй недоотриману пенсію померлого чоловіка за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року з урахуванням змін складових суддівської винагороди судді. Однак відповідач цього не зробив, у зв`язку з чим позивачка вимушена звертатися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою суду від 16.10.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву з дотриманням вимог, передбачених статтею 162 КАС України.

01.11.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому відповідач зазначає, що згідно з Законом України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Чоловік позивачки - ОСОБА_3 , 1923 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, перебував на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та за його вибором отримував довічне грошове утримання судді у відставці включно до дня смерті.

Відповідач зазначає, що 16.07.2019 позивачка дійсно звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. На таку заяву позивачці було надано відповідь від 31.07.2019 № 2113/П-10, в якій роз`яснено, що довічне грошове утримання є особливою формою соціального забезпечення суддів, а не пенсією. Водночас законом не передбачено можливість призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з розмірі щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Також відповідач вказує на те, що в силу вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" допомога на поховання пенсіонера виплачується особам, які здійснили його поховання, в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Однак чоловік позивачки отримував довічне грошове утримання судді, а тому підстав для виплати позивачці вказаної допомоги немає. До того ж, згідно з рішенням Ради суддів України від 16.09.2016 № 62 витрати на поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці можуть здійснюватись безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України. Відтак, на думку відповідача, законодавець у такий спосіб передбачив пільги для поховання судді у відставці, що додатково свідчить про відсутність правових підстав для виплати позивачці допомоги на поховання відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, відповідач заперечує право позивачки на перерахунок та виплату недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання її померлого чоловіка за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року та зазначає при цьому, що за життя ОСОБА_3 ні він особисто, ні позивачка від його імені, як представник, не зверталися до пенсійного фонду з приводу перерахунку утримання. Позивачка подала відповідну заяву лише 16.07.2019. Однак проведення такого перерахунку після смерті пенсіонера неможливе та чинним законодавством не передбачене.

Свої дії відповідач вважає правомірними та просить відмовити у задоволенні позову.

07.11.2019 до суду надійшло клопотання позивачки про розгляд справи в судовому засіданні.

11.11.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачка не погоджується із аргументами, викладеними у відзиві. Зазначає, що відповідач безпідставно не поширює положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на спірні правовідносини щодо отримання нею пенсію по втраті годувальника та допомоги на поховання. Вказує на те, що чоловік був для неї годувальником в розумінні вимог цього закону і вона дійсно знаходилась на його повному утриманні, що підтверджується довідкою Тульчинської міської ради Вінницької області від 04.11.2019 № 02-34-601. Також зазначає, що чоловік був особою з інвалідністю I групи, потребував сторонньої допомоги з 2011 року і таку допомогу надавала саме позивачка. Відтак, на думку позивачки, вона має право на отримання пенсії по втраті годувальника після смерті чоловіка, виходячи з розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, яке він отримував. При цьому позивачка зауважує, що довічне грошове утримання судді у відставці є особливою формою матеріального забезпечення судді в старості, тобто його пенсією, на отримання якого вона може розраховувати як пенсію по втраті годувальника. З цих самих підстав позивачка вважає, що має право на отримання допомоги на поховання чоловіка. Також позивачка зазначає, що за життя чоловіка вони дійсно не зверталися до відповідача щодо перерахунку довічного грошового утримання, оскільки цьому перешкоджала хвороба чоловіка. Водночас позивачка зазначає, що вона має право на отримання перерахунку утримання чоловіка за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року і таке її право гарантується чинним законодавством.

Ухвалою суду від 12.11.2019 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та надали пояснення, які за своїм змістом відповідають обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи на підтримку своїх вимог та заперечень, оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Позивачка ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, де отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.09.2007.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з 22.06.2005 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , актовий запис № 59).

Водночас ОСОБА_3 був суддею у відставці з 30.12.1993, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та за життя отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке виплачувалось відповідачем.

16.07.2019 позивачка звернулась до відповідача з заявою, в якій просила призначити їй пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці померлого чоловіка, починаючи з 07.04.2019.

Після цього позивачка неодноразово зверталась на адресу відповідача з аналогічними вимогами як письмово, так і на Урядову "гарячу лінію".

Листами від 31.07.2019 № 2113/П-10, від 10.09.2019 № 1689/п та від 17.09.2019 № 2600/П-10 відповідач повідомив позивачку, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника із розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Водночас згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV призначаються такі види пенсійних виплат: пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку з втратою годувальника. При досягненні необхідного пенсійного віку за суддею у відставці зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом № 1058-IV. У разі незгоди з відповіддю, позивачці рекомендовано звертатися до вищого пенсійного органу в порядку підлеглості або безпосередньо до суду.

Крім того, судом встановлено, що 16.07.2019, 08.10.2019 позивачка звернулась до відповідача з заявами, в яких просила здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання померлого чоловіка, як судді у відставці, за період з грудня 2018 року до березня 2019 року, посилаючись на зміну складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та збільшення у зв`язку з цим щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 32596,44 грн до 52331,40 грн. Також у заявах позивачка просила виплатити їй недоотримані чоловіком суми щомісячного грошового утримання судді у зв`язку з проведенням зазначеного перерахунку.

Як видно з матеріалів справи, листом від 22.10.2019 № 3078/П-10 відповідач повідомив позивачку про те, що довічне грошове утримання судді у відставці виплачувалось ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства. Протягом 2019 року останній не звертався до пенсійного органу з приводу перерахунку грошового утримання. Недоотримана пенсія у зв`язку із смертю пенсіонера відсутня. У разі незгоди з відповіддю, рекомендовано звертатися до вищого пенсійного органу в порядку підлеглості або безпосередньо до суду.

Крім того, судом встановлено, що 19.07.2019 позивачка звернулась до відповідача з заявою про виплату їй допомоги на поховання чоловіка, надавши витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання № 00022693480 від 23.04.2019.

Листом від 02.08.2019 № 2173/П-10 відповідач повідомив позивачку про те, що згідно з Законом № 1058-IV в разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Водночас Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено виплати допомоги на поховання особам, які отримували щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Разом з відповіддю позивачці повернуто вищезазначений витяг з реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання.

Не погодившись з діями та бездіяльністю відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Відтак предметом спору у цій справі є:

1) правомірність відмови відповідача у призначенні позивачці пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці померлого ОСОБА_3 з 07.04.2019;

2) правомірність відмови відповідача у виплаті позивачці допомоги на поховання чоловіка в розмірі двомісячного грошового утриманні судді у відставці, яке отримував ОСОБА_3 на момент смерті;

3) правомірність відмови відповідача у перерахунку за зверненням позивачки щомісячного грошового утримання судді у відставці померлого ОСОБА_3 за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року з урахуванням змін складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та виплаті позивачці недоотриманих у зв`язку з цим сум.

Відтак, надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 46 Конституції України визначено, що гомадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

09.07.2003 прийнято Закон України № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004 (надалі - Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 1 цього Закону надано визначення поняття пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (надалі - Закон № 1402-VIII) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Виходячи з системного аналізу положень ч. 1 ст. 1 Закон № 1058-IV та ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання є альтернативою пенсії, що підтверджує однакову правову природи цих виплат.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 у справі № 677/2056/14-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

Частиною другою статті 36 Закону № 1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

В силу положень ч. 3 ст. 36 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Судом встановлено, що позивачка є непрацездатною особою, оскільки досягла передбаченого законом пенсійного віку. На день смерті свого чоловіка ОСОБА_3 позивачка перебувала на його повному утриманні, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Тульчинської міської ради Вінницької області від 04.11.2019 № 02-34-601. Крім того, позивачка отримувала від чоловіка допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Таким чином, на думку суду, матеріалами справи повністю підтверджується те, що позивачка відповідає умовам призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, визначеним статтею 36 Закону № 1058-IV, у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка позивачки ОСОБА_3 .

Вочевидь, з цим погоджується і сам відповідач, оскільки ані у наданих позивачці відмовах, ані у відзиві на позов цієї обставини не заперечує.

Частиною першою статті 37 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 38 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

З огляду на наведені правові норми позивачка має право на отримання довічно пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії (щомісячного грошового утримання судді у відставці) померлого годувальника.

Вирішуючи питання про те, з якого часу у позивачки виникло зазначене право, суд враховує, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Разом з тим, приписами абз. 2 п. 2 ч. 3 ст. 36 Закону № 1058-IV визначено, що члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відтак, оскільки позивачка отримує пенсію за віком, але виявила бажання перейти на інший вид пенсії, а саме пенсію у зв`язку з втратою годувальника, суд доходить висновку, що у цьому випадку підлягають застосуванню ті правові норми, якими врегульовано питання переведення з одного виду пенсії на інший.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2019 року № 13-1), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (пункт 1.7 Порядку).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється на підставі звернення особи із заявою. Водночас днем звернення за поновленням виплати пенсії є день прийняття пенсійним органом такої заяви з усіма необхідними документами.

Як встановлено судом під час розгляду справи, із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058-IV позивачка вперше звернулась до відповідача 16.07.2019.

На вказану заяву відповідач надав відповідь від 31.07.2019 № 2113/П-10, в якій повідомив, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника із розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а відтак рекомендував позивачці, у разі незгоди з наданою відповіддю, звертатися до пенсійного органу вищого рівня або безпосередньо до суду.

Усі наступні звернення позивачки з цього приводу також розглядалися у спосіб надання письмової відповіді.

Суд зауважує, що з огляду на питання, яке позивачка порушувала у своїх заявах, а саме просила призначити їй пенсію у зв`язку з втратою годувальника, відповідач повинен був або роз`яснити встановлений порядок звернення з відповідною заявою, в тому числі щодо форми такої заяви, або ж на виконання вимог ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV не пізніше 10 днів з дня надходження заяви прийняти рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Як видно з матеріалів справи, заяву позивачки про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідач розглянув по суті та фактично відмовив у їх задоволенні, надавши письмову відповідь із зазначенням підстав для відмови.

При цьому суд зауважує, що відповідач не ставив під сумнів форму заяви позивачки і порядок її звернення за призначенням пенсії по втраті годувальника. Також у своїх відповідях відповідач не посилався на відсутність документів, необхідних для вирішення питання про призначення вказаної пенсії.

Враховуючи наведене та беручи до уваги встановлені обставини справи суд:

по-перше, розглядає заяву позивачки від 16.07.2019 як заяву про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника;

по-друге, відхиляє доводи відповідача про необхідність відмови у задоволенні вимог позивачки з тих мотивів, що вона не зверталась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (переведення на інший вид пенсії) встановленої форми;

по-третє, доходить висновку, що право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника виникло у позивачки саме з 16.07.2019, тобто з дня звернення до відповідача із заявою, яку фактично необхідно вважати заявою про перехід за бажанням пенсіонера з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

З огляду на викладене позов ОСОБА_2 в цій частині позовних вимог належить задовольнити частково, а саме визнати протиправною відмову відповідача у переведенні позивачки з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та зобов`язати відповідача з 16.07.2019 перевести позивачку з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та з вказаної дати виплачувати позивачці пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці померлого годувальника ОСОБА_3 , з урахуванням фактично виплачених позивачці сум пенсії за віком.

Заперечуючи право позивачки на отримання вказаної пенсії, відповідач посилається на те, що чинним законодавством не передбачено можливості призначення пенсії по втраті годувальника виходячи з розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В цьому контексті суд зазначає, що розділом X Закону № 1402-VIII визначено статус судді у відставці.

Так, як вже зазначалось вище, згідно з ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Водночас частиною другою статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За змістом частини п`ятої статті 142 Закону № 1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання за своєю суттю є регулярною грошовою виплатою у зв`язку із звільненням судді у відставку, яка виплачується територіальними органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

При цьому суд наголошує на тому, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання зберігається за суддею у відставці і після досягнення пенсійного віку, встановленого Закону № 1058-IV.

Водночас пенсія також є регулярною щомісячною грошовою виплатою, яка призначається у визначеному державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв`язку з настанням певних обставин, зокрема, досягненням особою пенсійного віку, настанням інвалідності, смертю годувальника.

Отже, пенсія за віком та щомісячне довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу.

Право позивачки на отримання пенсії по втраті годувальника залежно від його доходу на час настання смерті стало залежним від місця роботи годувальника на посаді судді, що призвело до ситуації, в якій позивачка виявилась позбавленою права на пенсію по втраті годувальника лише на тій підставі, що годувальник після досягнення пенсійного віку отримував пенсійні виплати не відповідно до Закону № 1058-IV, а на підставі Закону № 1402-VIII. Така відмінність у ставленні при призначенні пенсії цього виду не може бути визнана виправданою з точки зору об`єктивних та розумних обґрунтувань, оскільки отримувана годувальником сума щомісячного грошового утримання призначена на законних підставах та є регулярною пенсійною виплатою судді у відставці за рахунок державних коштів.

Відтак відмова відповідача у врахуванні розміру доходу годувальника позивачки на час його смерті призводить до того, що сама суть права позивачки на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника зводиться нанівець, що, безсумнівно, становить "особистий та надмірний тягар" для позивачки, яка втративши у непрацездатному віці матеріальну допомогу внаслідок смерті чоловіка, залишилась без можливості отримання належного пенсійного забезпечення по втраті годувальника, гарантованого національним законом на загальних підставах.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що непрацездатна позивачка, будучи особою, яка перебували на утриманні померлого судді у відставці і одержували від нього допомогу, що була постійним та основним джерелом засобів до існування, має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, передбачену Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

Так, вирішуючи справу "Стек та інші проти Сполученого Королівства" (заяви №№ 65731/01 та 65900/01), ЄСПЛ зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці ЄСПЛ напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статтею 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності "суспільний інтерес"; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою ЄСПЛ не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить "особистий та надмірний тягар" для особи.

У справах "Щокін проти України", заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року, та "Серков проти України", заява № 39766/05, рішення від 07 липня 2011 року, ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства. Необхідність застосування зазначеного підходу при вирішення соціальних справ, з урахуванням обставин справи та законодавства, що регулює саме ці відносини та у конкретний період часу, підтверджується, зокрема, правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі № 234/8701/1.

Окрім того, суд враховує, що відмова відповідача у призначенні та виплаті позивачці пенсії у зв`язку з втратою годувальника фактично зводиться до того, що позивачка є членом сім`ї судді у відставці, який отримував довічне грошове утримання судді, що виключає можливість поширення на позивачку положень Закону № 1058-IV, якими врегульовуються питання призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні").

ЄСПЛ указує на те, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (див. mutatis mutandis рішення від 11 червня 2002 року у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства", заява № 36042/97, п. 48).

У рішенні від 07 листопада 2013 року у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06) ЄСПЛ з посиланням на свою попередню практику зазначив, що стаття 14 Конвенції доповнює інші основні положення Конвенції та протоколів до неї. Вона не існує незалежно, оскільки застосовується лише щодо "користування правами та свободами", що гарантуються цими основними положеннями. Застосування статті 14 Конвенції необов`язково означає порушення одного з матеріальних прав, гарантованих Конвенцією. Необхідно, але й також достатньо, щоб обставини справи входили "до сфери застосування" однієї або більше статей Конвенції (п. 39 вказаного рішення).

Таким чином, заборона дискримінації за статтею 14 Конвенції поширюється за межі використання прав та свобод, гарантування яких кожною державою вимагається Конвенцією та протоколами до неї. Вона також застосовується до тих додаткових прав, що входять до загальної сфери застосування будь-якої статті Конвенції, які держави добровільно вирішили гарантувати (п. 40 зазначеного рішення).

Якщо в державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства (п. 41 вказаного рішення).

У справах щодо скарг за статтею 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на те, що заявника частково або повністю позбавили певної матеріальної допомоги на дискримінаційній підставі, що охоплюється статтею 14 Конвенції, відповідним методом перевірки є з`ясування тієї обставини, чи мав би право заявник на отримання відповідної матеріальної допомоги за національним законодавством за умови існування права, щодо якого він скаржиться. Хоч Перший протокол і не включає в себе право на отримання будь-яких видів виплат із соціального страхування, але якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 (п. 42 зазначеного рішення).

Враховуючи наведене суд вважає необґрунтованими та дискримінаційними доводи відповідача щодо неможливості призначення позивачці пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з розміру щомісячного довічного грошового утримання померлого судді у відставці ОСОБА_3 .

Такими самими мотивами суд керується, оцінюючи відмову відповідача у виплаті позивачці допомоги на поховання, яка також ґрунтується лише на тому, що померлий чоловік позивачки отримував довічне грошове утримання судді у відставці, а не пенсію, призначену відповідно до Закону № 1058-IV.

Суд зауважує, що у правовідносинах з державою ОСОБА_3 вважався пенсіонером та тривалий час (з 1993 року) перебував на пенсійному забезпеченні, отримуючи щомісячне довічне грошове утримання.

Статтею 53 Закону № 1058-IV визначено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що саме позивачка здійснила поховання свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з цим 23.04.2019 Тульчинським ВРАЦС ГТУ у Вінницькій області позивачці видано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання № 00022693480.

Як видно зі змісту відповіді відповідача за № 2173/П-10 від 02.08.2019, підставою для відмови у виплаті позивачці допомоги на поховання є те, що Закон № 1058-IV передбачає виплату такої допомоги в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті, тоді як померлий чоловік позивачки отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Суд ще раз повторює, що пенсія за віком та щомісячне довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу. При цьому померлий чоловік позивачки вважався пенсіонером та отримував пенсійне забезпечення від держави.

Відтак недосконалість чинного національного законодавства не може бути перешкодою для реалізації позивачкою права на отримання передбаченої законом соціальної виплати, якою є допомога на поховання пенсіонера. Інакше це ставить позивачку в уразливе та дискримінаційне становище, що не відповідає принципу верховенства права.

З огляду на викладене суд вважає протиправною відмову відповідача у виплаті позивачці допомоги на поховання пенсіонера та задовольняє позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачці таку допомогу в розмірі двомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці, яке отримував на момент смерті ОСОБА_3 .

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на те, що згідно з рішенням Ради суддів України від 16.09.2016 № 62 витрати на поховання суддів у відставці можуть здійснюватись безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України.

Так, вказаним рішенням дійсно затверджено Порядок компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці.

Цей Порядок передбачає компенсацію усіх витрат, пов`язаних з похованням судді та судді у відставці, в межах бюджетних асигнувань відповідного суду.

Разом з тим, під час розгляду справи судом не здобуто жодних відомостей, які б вказували на те, що поховання померлого чоловіка позивачки було здійснено за рахунок держави. Також належними і допустимими доказами відповідач не спростував доводів позивачки про те, що саме вона поховала чоловіка за власні кошти.

Відтак доводи відповідача в цій частині суд вважає безпідставними і такими, що не можуть братися до уваги при вирішенні справи.

Позивачка також просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неперерахування та невиплати їй недоотриманої пенсії померлого чоловіка за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року та зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачці недоотриману пенсію померлого чоловіка вказаний період з урахуванням змін складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Надаючи оцінку позовним вимогам в цій частині, суд зазначає, що за своєю суттю такі вимоги є вимогами спадкоємця про перерахунок пенсії спадкодавця, яку останній отримував за життя.

Водночас за змістом положень ч. 1 ст. 1219 Цивільного кодексу України право на пенсію належить до тих прав, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, а відтак не входять до складу спадщини.

Отже, позивачка не має законного права ставити питання про перерахунок пенсії (довічного грошового утримання) свого померлого чоловіка, адже в силу вимог закону не вважається спадкоємцем права на пенсію, яке припинилося зі смертю чоловіка ОСОБА_3 .

Вказані позовні вимоги позивачка обґрунтовує з посиланням на статтю 1227 Цивільного кодексу України, згідно з якою суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Проте суд зауважує, що вказаною правовою нормою передбачено право членів сім`ї померлого пенсіонера на ті суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя. Тобто, йдеться про ті суми пенсії, які були нараховані пенсіонерові, але фактично не виплачені йому (не одержані ним) за життя.

На це додатково вказують положення ч. 1, 2 ст. 52 Закону № 1058-IV, відповідно до яких сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом витребувано відомості про нараховані та виплачені ОСОБА_3 суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року.

Як видно з довідки Вінницького відділу обслуговування громадян № 1 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.11.2019 № 281 за вказаний період чоловікові позивачки виплачено усі нараховані суми пенсії.

Відсутність заборгованості з виплати ОСОБА_3 довічного грошового утримання також підтверджується відповіддю відповідача № 3078/П-10 від 22.10.2019 на заяву позивачки.

Таким чином, позовні вимоги щодо виплати позивачці недоотриманої пенсії померлого чоловіка за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року не можуть бути задоволені, оскільки під час розгляду справи судом не встановлено факту наявності сум пенсії, що належали померлому ОСОБА_3 , але не були отримані ним за життя.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок № 3-1)

Так, відповідно до п. 1 розділу I цього Порядку заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).

Заява про призначення щомісячного довічного утримання може бути подана суддею особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, завіреної в установленому законодавством порядку.

Пунктами 1-3 розділу II Порядку № 3-1 передбачено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді.

Згідно з п. 2, 3 розділу III Порядку № 3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Заява про призначення щомісячного довічного утримання приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу.

Відповідно до п. 2, 3 розділу IV Порядку № 3-1 для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку.

В силу положень п. 2 розділу V Порядку № 3-1 виплата щомісячного довічного утримання припиняється у випадках, передбачених статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в тому числі у разі смерті пенсіонера).

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яким передбачено можливість проведення такого перерахунку за зверненням судді чи його уповноваженого представника під час отримання суддею щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас судом встановлено, а позивачкою не заперечується, що ні особисто ОСОБА_3 , ні позивачка, як його представник відповідно до нотаріально посвідченої довіреності, за життя ОСОБА_3 не зверталися до відповідача із заявою про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і пенсійний орган питання про це не розглядав.

Відтак, оскільки зі смертю чоловіка позивачки виплата такого грошового утримання припинилась, а позивачка не має законного права вимагати проведення його перерахунку за попередні періоди (до дня смерті чоловіка), суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій частині позовних вимог.

Разом з тим, оскільки за позивачкою суд визнає право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці померлого годувальника ОСОБА_3 , в разі набрання судовим рішенням законної сили, у позивачки з`являться передумови для того, щоб ініціювати питання про перерахунок отримуваного чоловіком довічного грошового утримання з урахуванням змін складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з дати виникнення у позивачки права на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

В силу приписів ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачкою, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_2 належить задовольнити частково, а саме:

- визнати протиправною відмову відповідача у переведенні позивачки з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, зобов`язати відповідача з 16.07.2019 перевести позивачку з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та з вказаної дати виплачувати позивачці пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці померлого годувальника ОСОБА_3 , з урахуванням фактично виплачених сум пенсії за віком;

- визнати протиправною відмову відповідача у виплаті позивачці допомоги на поховання пенсіонера та зобов`язати відповідача виплатити позивачці таку допомогу в розмірі двомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці, яке отримував на момент смерті ОСОБА_3 .

Водночас у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у переведенні ОСОБА_2 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 16 липня 2019 року перевести ОСОБА_2 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та з вказаної дати виплачувати ОСОБА_2 пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці померлого годувальника ОСОБА_3 , з урахуванням фактично виплачених сум пенсії за віком.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у виплаті ОСОБА_2 допомоги на поховання пенсіонера.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_2 допомогу на поховання пенсіонера в розмірі двомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці, яке отримував на момент смерті ОСОБА_3 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Повне судове рішення складено 02.12.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович