Рішення № 86060469, 25.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року Справа № 160/10041/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04.2/97/19-с від 15.07.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2019 року перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області про суддівську винагороду №04.2/97/19-с від 15.07.2019 року, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, без обмежень максимального розміру довічного грошового утримання судді у відставці.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.07.2019 року звернулась до відповідача із заявою про перерахунок призначеної позивачеві пенсії у зв`язку із втратою годувальника з 01.01.2019 року, на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області №04.2/97/19-с від 15.07.2019 року. Проте, відповідачем було відмовлено у перерахунку позивачеві пенсії по втраті годувальника та повідомлено, що вимоги за заявою позивача не підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до Закону України «Про державну службу» умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України, але на даний час такий порядок не визначений. Позивач вважає відмову відповідача необґрунтованою і такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, що є порушенням ст. 19 Конституції України, тобто відповідач проявив протиправну бездіяльність, чим порушив конституційні права позивача на забезпечення у разі втрати годувальника та на достатній рівень життя.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

У встановлений судом строк, відповідач заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, позивачеві із листопада 2010 року призначено пенсію у зв`язку із втратою годувальника, на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 70% від заробітної плати судді. Зазначає, що у липні 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії у зв`язку із втратою годувальника з 01.01.2019 року (у зв`язку із зміною розміру суддівської винагороди). Листом від 30.07.2019 року № 5519/Ш - 09 ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки, відповідно до Закону України «Про державну службу» умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України, але на даний час такий порядок не визначений. Відповідач наголошує, що органи Пенсійного фонду України в своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства України, тому, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. З 03 листопада 2010 року вона отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Закону України «Про державну службу».

Згідно з матеріалами справи, розмір пенсії позивачу призначено, виходячи з основного розміру пенсії 70% від суми грошового утримання судді у відставці.

Згідно з ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області №042/97/19-с від 15.07.2019 року, станом на 01.01.2019 року суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці, складає 53 884,05 грн., у тому числі: посадовий оклад 31696,50 грн., доплата за вислугу років 22187,55 грн.

24 липня 2019 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії, призначеної позивачеві у зв`язку з втратою годувальника, виходячи із 70 відсотків розміру довічного грошового утримання годувальника ОСОБА_2 з 01.01.2019 року, на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області № 042/97/19-с від 15.07.2019 року та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку.

Листом відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.07.2019 року № 5519/Ш-09 «Про відмову в перерахунку пенсії» позивача було повідомлено, що вимоги, викладені в заяві ОСОБА_1 , не підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до заяви позивача від 03.11.2010 року, ОСОБА_1 було переведено з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за нормами Закону України «Про державну службу». Законом України «Про державну службу» передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України, проте, такий порядок не визначений.

Таким чином, не погодившись з діями відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії, з урахуванням 70 % довічного грошового утримання судді на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області № 042/97/19-с від 15.07.2019 року, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника позивачу, на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області № 042/97/19-с від 15.07.2019 року. Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також, членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (надалі - Закон №1058).

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 4 Закону №1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 цього ж Закону визначено сферу його дії, зокрема, зазначено, що ним врегульовані відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, окрім іншого, види пенсійних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1058, відповідно до цього Закону, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому, дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону №1058, непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №1058, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Згідно з ст.38 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним, згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Закон України "Про судоустрій та статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права, відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною 1 ст. 141 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" встановлено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними відповідного віку.

Отже, законодавством України врегульовано відносини щодо соціального забезпечення суддів та встановлює дві форми забезпечення суддів після досягнення ними пенсійного віку: отримання пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, якому характерні свої особливості. Виключно законом для суддів у відставці встановлюється щомісячне довічне грошове утримання, яке є формою гарантії забезпечення незалежності суддів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді, після припинення виконання ним своїх професійних обов`язків та особливою формою його соціального забезпечення.

Процес призначення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як спеціальної категорії матеріального забезпечення, здійснюється відповідно до спеціального порядку - Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20 березня 2017 року №5-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №200/1489 (далі - Порядок №3-1).

Зазначений порядок передбачає, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, а не з дня зміни розміру складових суддівської винагороди.

Також, Порядком 3-1 передбачено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Незважаючи на те, що розмір посадового окладу суддів визначається нормативно, що дає можливість провести перерахунок довічного утримання "автоматично", існуючий Порядок фактично зобов`язує суддів у відставці звертатися за довідками про суддівську винагороду та щоразу особисто подавати відповідні заяви до органів Пенсійного фонду України. Форма заяви про здійснення призначення/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці встановлено Порядком №3-1.

Таким чином, законодавством передбачено спеціальний порядок проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, який передбачає обов`язкові складові: особисте звернення судді у відставці з відповідною заявою про призначення/перерахунок утримання, зміна розміру складових суддівської винагороди судді та прийняття територіальним органом ПФУ відповідного рішення за наслідками розгляду такої заяви.

Матеріалами пенсійної справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 03.11.2010 року отримує пенсію по втраті годувальника, обчислену як 70% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував її чоловік, маючи статус судді у відставці.

Суд зазначає, що забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Так, відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. Згідно з ч. 7 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

28.03.2015 року набрав законної сили Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII, згідно з яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції та яким встановлено, що здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12.05.2015 року № 192-VIII) суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Рішенням Конституційного суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 (справа № 1-8/2016) положення частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону від 12.02.2015 року № 192-VIII) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Зокрема, Конституційним судом України вказано наступний порядок виконання цього рішення: ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Суд зазначає, що вказане рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв`язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними, є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Згідно з приписами статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VІІІ та рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 року у справі №4-рп/2016, у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Аналогічні приписи встановлені у ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року, який набрав чинності 30.09.2016 року та діє на теперішній час.

Отже, за приписами наведених норм, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Абзацом другим пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Рішенням Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року -12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат».

Так, в ч.3 резолютивної частини зазначеного рішення вказано, що положення ч.ч.3, 10 ст.133 Закону України від 07.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів», у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VІII «Про забезпечення права на справедливий суд», які визнані неконституційними п.п.1, 2 резолютивної частини цього рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний суд України в даному рішенні відновив права на отримання посадового окладу у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з 01.01.2015 року, а також зазначив, що положення ч.3 ст.133 Закону №2453 в редакції Закону №192 звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів у частині зменшення гарантованого розміру винагороди судді, створює загрозу для незалежності як судді, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддю через розмір його матеріального забезпечення.

За положеннями ст.152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до пункту 4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (далі-Порядок №3-1), перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Для проведення перерахунку надають довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.01.2018 року. Таким чином, право на перерахунок пенсії мають судді у відставці, які перебувають на обліку та отримують щомісячне грошове утримання.

Отже, Порядком №3-1 передбачено право на проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці особі, яка має статус судді у відставці та отримує гарантоване державою матеріальне забезпечення за здійснення правосуддя. Тобто, враховуючи, що позивач отримує пенсію у разі втрати годувальника, а саме, її чоловіка, розмір якої залежить від щомісячного довічного грошового утримання, суд вважає, що є всі наявні підстави щодо перерахунку розміру пенсії позивача.

Таким чином, саме з 04.12.2018 року в питаннях встановлення розміру суддівської винагороди підлягають застосуванню положення ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VІІІ, викладені в первинній редакції.

Суд зазначає, що у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів», змінено порядок оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода, проте, принцип розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зберігся, що підтверджується аналізом вищевказаних норм права.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

З матеріалів справи вбачається, а саме, довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області № 042/97/19-с від 15.07.2019 року, копія якої міститься в матеріалах справи, станом на 01.01.2019 року суддівська винагорода ОСОБА_2 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 53884,05 грн. Довідка видана на підставі особового рахунку за січень 2019 року.

Суд зазначає, що Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, крім статті 37.

Відповідно до приписів ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Разом з тим, відповідно до п. 13 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ за особами, які на день набрання чинності цим Законом перебувають у відставці відповідно до статті 31 Закону України "Про державну службу", зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» № 432-ІV, (який є чинним на момент виникнення спірних правовідносин), Порядок перерахунку пенсій, передбачений цим Законом, поширюється на пенсіонерів, яким пенсія державних службовців призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За приписами статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Частина 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII містить імперативне обмеження, згідно з яким суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці нерозривно пов`язаний із розміром суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Єдиною підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Враховуючи, що розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді перераховується з дати зміни розміру винагороди, то відповідно і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який є підставою для зміни розміру пенсії, перераховується з відповідної дати.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Водночас, суд бере до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.04.2019 року, справа № 342/158/17, провадження № К/9901/24644/18, та зазначає, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи, що відповідач у встановлений законом строк та спосіб розглянув заяву позивача про перерахунок пенсії, суд доходить висновку, що ним не була допущена бездіяльність, а навпаки вчинені дії щодо прийняття рішення про відмову у проведення перерахунку пенсії.

Тому, з урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне в межах позовних вимог визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні перерахунку ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 70% довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області № 042/97/19-с від 15.07.2019 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області № 042/97/19-с від 15.07.2019 року з 01.01.2019 року, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 768,40 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 9 від 15.10.2019 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст. 9, ст. ст. 72-77, 139, 242-243, 245-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні перерахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 042/97/19-с від 15.07.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) провести з 01.01.2019 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області № 042/97/19-с від 15.07.2019 року про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, без обмежень максимального розміру довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25.11.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька