Ухвала суду № 86058600, 02.12.2019, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/7410/19

Провадження № 1-кс/265/4437/19

У Х В А Л А

02 грудня 2019 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Гноєвой С.С., за участю секретаря Федорової А.С., розглянувши клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Донецької області Лісодід В.О. про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2019 року до суду надійшло вказане клопотання прокурора в рамках кримінального провадження №42018050000000542 від 30.08.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.364, ч.3 ст.212 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Донецької області здійснюється процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні №42018050000000542 від 30.08.2018 року.

Під час розслідування, крім іншого встановлено, що посадові особи правоохоронних та контролюючих органів, за попередньою змовою з представниками комерційних структур, сприяють здійсненню митного оформлення імпорту товарів по митним деклараціям, що містять недостовірні відомості, які впливають на нарахування митних платежів.

За результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності основних підприємств - імпортерів будівельної техніки та запчастин до неї, а саме: ТОВ «ЕТС» (код ЄДРПОУ 24308872), ТОВ «ЕТС-КИЇВ» (код ЄДРПОУ 39482580), ТОВ «ВЕСТ ІСТ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 41275867), загальне керівництво якими здійснює один з засновників зазначених підприємств - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), встановлено, що штучне завищення податкового кредиту та витрат за рахунок оприбуткування імпортних товарів від сумнівних СГД у період з січня 2016 по теперішній час здійснювалось виключно через ТОВ «ЕТС». Так, посадовими особами ТОВ «ЕТС» у період 2016 - 2019 років, через пов`язану компанію - нерезидента «ARAX SPEDITIONS-, HANDELS-, BERATUNGS-AGENTUR GMBH» (Німеччина), яка є власником ТОВ «ЕТС», здійснені ризикові операції з придбання імпортних (згідно коду УКТЗЕД) товарів у ряду СГД, що мають ознаки «фіктивності» та «ризиковості», перелік яких наведений у клопотанні, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, в особливо великому розмірі, на загальну суму понад 5 млн.грн.

Вказане правопорушення підтверджується дослідженням управління по боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС у Донецькій області від 31.05.2017 №29/05-99-16-02-16/24308872. У зв`язку з чим, загальна сума несплати до Державного бюджету України податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, службовими особами ТОВ «ЕТС» у період з 01.01.2016р. по теперішній час із урахуванням проведеного дослідження від 31.05.2017 №29/05-99-16-02-16/24308872 та аналізу становить понад 5 млн. грн.

Проведеним аналізом джерела поставлених імпортних (згідно коду УКТЗЕД) товарів на адресу ТОВ «ЕТС» у період січня 2016р. - червня 2019р. сумнівними СГД встановлено підміну номенклатури товару та відсутність фактичного джерела поставлених імпортних (згідно коду УКТЗЕД) товарів на адресу ТОВ «ЕТС».

19.11.2019 року, на підставі ухвал слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 05 листопада 2019 року, проведено ряд обшуків, в тому числі автомобіля Mercedes-benz 110 (Vito) державний номер НОМЕР_2 , який використовується посадовими особами ТОВ «ЕТС», за результатами якого виявлено та вилучено ноутбук Asus моделі X5420, зарядний пристрій W15-065N1B до зазначеного ноутбука; сумка чорного кольору для ноутбука; флеш накопичувач Kingston 16 GB.

21.11.2019 року слідчим винесено постанову про визнання речовими доказами перелічених у клопотанні речей та документів виявлених та вилучених під час проведення обшуку.

Незважаючи на відсутність у органу досудового розслідування документів, що підтверджують право власності на вилучене майно, факт значимості вилученого майна та використання його у якості речових доказів підтверджений матеріалами кримінального провадження, крім того, даний автомобіль використовувався співробітниками ТОВ «ЕТС», які можуть бути причетними до скоєння зазначеного кримінального правопорушення.

У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені під час обшуку речі та документи використані як засоби та знаряддя вчинення злочину та зберегли на собі його сліди, та як наслідок можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Повернення вказаного вище тимчасово вилученого майна, що є речовими доказами по кримінальному провадженню, особі, в якої вони були вилучені, або іншим зацікавленим особам, може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення використання, перетворення, пересування вилучених речей та документів, що унеможливить подальше розслідування даного кримінального провадження та не дозволить встановити об`єктивну істину.

Забезпечити збереження речових доказів, а саме вказаного вище тимчасово вилученого майна, іншим способом, ніж накладення на нього арешту не виявляється можливим. Крім того, застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження обґрунтовується необхідністю проведення судово-економічної та інших експертиз та подальшого використання їх у якості доказів по кримінальному провадженню.

З огляду на викладене, просив накласти арешт на майно наведене у клопотанні, яке було вилучене під час проведення обшуку 19.11.2019 року, по кримінальному провадженню №42018050000000542 від 30.08.2018 року, а саме в автомобілі Mercedes-benz 110 (Vito) державний номер НОМЕР_2 , який використовується посадовими особами ТОВ «ЕТС».

В судове засідання прокурор Лісодід В.О. не прибув, надав заяву з проханням розглянути клопотання про арешт майна за його відсутності, доводи викладені у клопотанні підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Дослідивши надані докази, слідчий суддя приходить до висновку про можливість задоволення заявленого прокурором клопотання про арешт майна, виходячи з наступного мотивування.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

В ст. 171 КПК України зазначено, щ о з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

Згідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) ; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 05.11.2019 року, 19.11.2019 року проведено ряд обшуків, в тому числі автомобіля Mercedes-benz 110 (Vito) державний номер НОМЕР_2 , який використовується посадовими особами ТОВ «ЕТС», в ході проведення якого виявлено та вилучено ноутбук Asus моделі X5420, зарядний пристрій W15-065N1B до зазначеного ноутбука; сумка чорного кольору для ноутбука; флеш накопичувач Kingston 16 GB.

21.11.2019 року старшим слідчим 3-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області лейтенантом податкової міліції Єлісєєвим С.О. винесено постанову про визнання речовими доказами перелічених у клопотанні речей.

Таким чином вказане майно у клопотанні могло бути набуто кримінально протиправним шляхом та отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено, а тому клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Донецької області Лісодід В.О., в рамках кримінального провадження №42018050000000542 від 30.08.2018 року, про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку по кримінальному провадженню №42018050000000542 від 30.08.2018 року, а саме в автомобілі Mercedes-benz 110 (Vito) державний номер НОМЕР_2 , який використовується посадовими особами ТОВ «ЕТС», а саме: ноутбук Asus моделі X5420, зарядний пристрій W15-065N1B до зазначеного ноутбука; сумку чорного кольору для ноутбука; флеш накопичувач Kingston 16 GB.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, яке розглядається під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом; також мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, якщо доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Гноєвой С.С.

Ухвала мені оголошена, вручена її копія «_»_______2019 року.

_________ (підпис) (ПІБ особи)