Рішення № 86057779, 02.12.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/5607/19

В справі № 760/14019/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Гак Г.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачів заборгованість по оплаті за утримання житла та плати за користування комунальними послугами за період з 01 квітня 2016 року по 01 червня 2018 року в сумі 1 838, 96 гр.

Посилається в позові на те, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у власності відповідачів на підставі договору міни від 28 грудня 2009 року.

Між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» та відповідачами існують відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, відповідно до яких позивач надає, а відповідачі зобов`язані оплачувати спожиті ними житлово-комунальні послуги.

Починаючи з квітня 2016 року по травень 2018 року відповідачі не вносили плату за надані їм послуги, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 673, 06 гр.

Протягом зазначеного строку скарг чи актів - претензій з приводу ненадання або неналежного надання житлово-комунальних послуг від відповідачів на адресу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом«янського району м. Києва» не надходило.

Незважаючи на неодноразові попередження про необхідність своєчасної оплати, відповідачі борг не погашають.

Станом на 01 червня 2018 року заборгованість становить 1 838, 96 гр., яка складається з:

- 1 673, 06 гр. - сума боргу;

- 132, 60 гр. - інфляційні нарахування;

- 33,30 гр. - 3 % річних.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 14 травня 2019 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ст. 178 ЦПК України, відповідачам був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.

Згідно з відомостями, які містяться в рекомендованому повідомленні про вручення поштових відправлень, відповідачі отримали копію ухвали про відкриття провадження 26 червня 2019 року.

Станом на день ухвалення рішення відповідачі своїм правом не скористалися, відзив на позовну заяву суду не надали.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором міни від 28 грудня 2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В., Витягом з Державного реєстру правочинів від 28 грудня 2009 року № 8139125 та Реєстраційним посвідченням № 023033, виданим Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

Володіючи квартирою та проживаючи в ній відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг.

/ а.с. 6 - 8 /

Відповідно до матеріалів справи договір між сторонами про надання житлово-комунальних послуг не укладався.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що, не дивлячись на відсутність договору, житлово-комунальні послуги відповідачам, як споживачам, надавалися, вони ними користувалися і претензій з приводу їх ненадання або надання неналежної якості не пред`являли.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За змістом ч. 1 ст. 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідачів від оплати послуг в повному обсязі.

Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15.

З розрахунку, наданого позивачем до суду, вбачається, що заборгованість відповідачів за надані житлово-комунальні послуги за період з квітня 2016 року по травень 2018 року становить 1 838, 96 гр., яка складається з:

- 1 673, 06 гр. - сума боргу;

- 132, 60 гр. - інфляційні нарахування;

- 33,30 гр. - 3 % річних.

/ а.с. 9 - 10 /

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Права та обов`язки виконавців комунальних послуг та управителів визначені ст. 8 Закону.

Позивач при зверненні до суду зазначив, що протягом всього часу користування житлово-комунальними послугами скарг, претензій та зауважень з приводу ненадання або неналежного надання житлово-комунальних послуг від відповідачів не надходило, що свідчить про їх якісне надання.

Не надавши до суду відзиву, відповідачі зазначені обставини не спростували, доказів протилежного не надали.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З приведеного позивачем розрахунку, наданого до суду та перевіреного судом, вбачається, що розмір інфляційних втрат складає 132, 60 гр. та 33, 30 гр. річних.

Розрахунку інфляційних втрат та річних, наданого позивачем, відповідачі, не надавши відзиву, не спростовували.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а розрахунок належних до сплати сум, доведеним.

Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

За змістом ст.ст. 369 - 372 ЦК України частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

З Реєстраційного посвідчення № 023033 від 15 січня 2010 року вбачається, що квартира зареєстрована за відповідачами без визначення часток.

За таких обставин, з точки зору приведеного вище, частки співвласників у праві власності на квартиру є рівними.

З урахуванням цього та вимог ст.322ЦК України заборгована відповідачами сума підлягає стягненню з них на користь позивача в рівних частинах.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з відповідачів підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1921, 00 гр.

Керуючись ст.ст. 1, 19, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.15, 16, 322, 355, 368 - 372, 509, 525,625 ЦК України, ст.ст.4,5,12,13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273-279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 / АДРЕСА_2 ; паспорт: серія НОМЕР_1 ; ІПН: невідомий/, ОСОБА_2 / АДРЕСА_2 ; паспорт: серія НОМЕР_2 ; ІПН: невідомий/, ОСОБА_3 / АДРЕСА_2 ; ІПН: невідомий /, ОСОБА_4 / АДРЕСА_2 ; паспорт: серія НОМЕР_3 ; ІПН: невідомий/ в рівних частинах на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» / 03186 м. Київ вул. Соціалістична, 6 ЄДРПОУ: 35756919 / по 418, 27 гр. основного боргу, 33, 15 гр. інфляційних втрат, 8, 33 гр. річних та 480, 25 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шереметьєва