Рішення № 86056927, 02.12.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27985/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Шевченко Т.В.

справа № 757/27985/19-Ц

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 7»

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 7» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року позивач ТОВ «Рада 7» звернулося до суду із позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2018 р. по 31.03.2018 р. у розмірі 1 893,03 грн. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги вказує, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує даний будинок, є позивач ТОВ «Рада 7». Відповідач проживає в квартирі з усіма зручностями, користується та отримує в повному обсязі житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинку та прибудинкової території, однак не виконує свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку. Виходячи з положень ст. 625 ЦК України позивач просив стягнути заборгованість з відповідача з урахуванням інфляційної складової боргу 164,67 грн., 3% річних - 63,95 грн. та відшкодувати судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Ухвалою суду від 05 червня 2019 р. у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження.

22 липня 2019 р. до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, відповідно до якого ТОВ «Рада 6» не є належним балансоутримувачем будинку, в якому розташована його квартира, оскільки ТОВ «Рада 6» будинок від забудовника не приймало, а його статут такого виду діяльності не передбачає. Позовна заява належним чином не мотивована та її доводи суперечливі. Походження наданих позивачем доказів правовстановлюючих документів відповідача на квартиру належним чином не підтверджено, що свідчить про їх недопустимість. Угода про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладалася, а тому вимоги позову про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги безпідставні. Просить відмовити в задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; якість житлово-комунальної послуги - сукупність нормованих характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби споживача відповідно до законодавства.

Згідно зі свідоцтва про право власності на житло від 24 березня 2008 р. квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві власності. Іншого відповідачем не доведено, а тому даний факт суд вважає встановленим.

Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта від 20.03.2007 року - будинку по АДРЕСА_2 експлуатуючою організацією цього будинку є Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада-7».

Відповідно до Статуту ТОВ «Рада 7», затвердженого рішенням загальних зборів учасників, протокол № 5 від 25.04.2014 р., ТОВ «Рада 7» створено, зокрема, з метою забезпечення управління житловим фондом ефективної експлуатації житлових і нежитлових приміщень, будинків та споруд, житлових комплексів будинків і споруд, для задоволення потреб споживачів щодо надання їм житлово-комунальних послуг.

Предметом діяльності Товариства є, зокрема, надання послуг з управління будником, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд разом з прилеглими до них прибудинковими територіями (забезпечення сталого функціонування будинку та прибудинкової території відповідно до їх цільового призначення і збереження їх споживчих якостей, організація, забезпечення потреб мешканців будинку в отриманні житлово-комунальних послуг відповідно до вимог законодавства України; надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утриманні ліфтів, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, тощо).

Отже, позивач у справі є належною стороною та має право вимоги до відповідача щодо заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Доводи відповідача щодо ТОВ «Рада 6» судом до уваги не беруться, оскільки останній не є учасником справи.

За змістом статей 322, 360 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до статті 526 ЦК України загальні умови виконання зобов`язання полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Такі ж вимоги передбачені в п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45.

Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Тому, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов`язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Згідно з доводами позивача, які відповідачем у встановленому законом порядку не спростовані, квартира відповідача облаштована усіма зручностями, відповідач користується та отримує в повному обсязі житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

У даному випадку між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини, за якими у належне відповідачу житло, надавалися житлово-комунальні послуги, нарахування плати за які здійснювалися позивачем відповідно до виставлених рахунків, які відповідачем не оспорені. Окрім того, розмір тарифів за комунальні послуги відповідачем в установленому законом порядку не оскаржувався.

Доказів того, що позивачем в спірний період надавались послуги неналежної якості матеріали справи не містять.

Крім того, на час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, а наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не оспорюється.

Враховуючи наведене, суд вважає встановленим факт наявності у відповідача заборгованості з оплати за надані позивачем житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2018 р. по 31.03.2018 р. у розмірі 1 893,03 грн.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

За частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що заборгованість за житлово-комунальні послуги відповідача становить 1 893,03 грн., що в свою чергу свідчить про прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, тому наявні підстави для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Правильність нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних судом перевірена, відповідачем не заперечується та не спростовується.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги є обґрунтованими, доведеними, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 921 грн. відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 322, 360, 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 7» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 7» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 1 893 грн. 03 коп., інфляційну складову боргу - 164,67 грн., 3% річних - 63 грн. 95 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» 1 921 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 7»: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматововї, 3, код ЄДРПОУ 33443614.

відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя О.В. Батрин