Рішення № 86052583, 20.11.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( заочне )

Справа № 643/9394/18

Провадження № 2/643/823/19

20.11.2019 Московський районний суд міста Харкова у складі головуючого: судді Букреєвої І.А., при секретарі Закладної К.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа- Харківська міська рада, про припинення права власності на майно внаслідок його знищення та припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом з уточненою прохальною частиною до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з посиланням на те, що вони є власниками по 1/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Їхніми співвласниками є ОСОБА_3 , якій належить 6/36 частин домоволодіння, та ОСОБА_4 , якій належить 1/6 частина домоволодіння, за цією ж адресою.

Домоволодіння перебувало у спільній частковій власності бабусі позивачів ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачів, при цьому порядок користування домоволодінням не визначався, реального поділу нерухомого майна також не було.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді двох будинків літ.А-1 і Б-1 та інших надвірних будівель. Проте, згідно довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 25.05.2015р. будинок Б- 1 знесений, тобто об`єкт спадкування, який є у наявності, не співпадає з об`єктом, указаним у правовстановлюючих документах.

Факт знищення будинку Б-1 підтверджений рішенням Московського районного суду м.Харкова від 14.03.2016р., яким визнано право власності на спадщину за позивачами, а також актом обстеження домоволодіння від 13.06.2018р.

Наявність жилого дому Б-1 зафіксована в технічному паспорті домоволодіння, виданому у 1955р., але в технічному паспорті від 07.05.2016р. він та деякі надвірні будівлі вже відсутні.

ОСОБА_3 , 1929р.народження, не проживає у своїй власності з 1980 р., а ОСОБА_4 , 1953 р. народження, з 1987р., з реєстраційного обліку вони зняті, про їх долю позивачам нічого невідомо.

Оскільки місцезнаходження відповідачів протягом тривалого часу позивачам невідоме, вони не можуть скористатися своїм правом на приватизацію земельної ділянки та продажу належного їм майна.

Позивачі вважають, що, оскільки спадкодавець ОСОБА_5 весь час користувалася житловим будинком А-1, за нього сплачувала податки та комунальні платежі, слід вважати, що спадкова маса складається саме з цього будинку та решти будівель, вказаних в технічному паспорті і які є в наявності.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять припинити право власності ОСОБА_3 на 6/36 частин і ОСОБА_4 на 1/6 частину домоволодіння за зазначеною адресою внаслідок його знищення, припинити їхнє право на частку у спільному з ними майні, а також вважати, що їм, позивачам, належить по 1 /2 частин домоволодіння.

Позивачі та їх представник ОСОБА_6 позов підтримали у повному обсязі, просили суд розглянути справу за їх відсутності у заочному порядку.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд вони не повідомили.

04.12.2018р. суд публічно викликав відповідачів на судове засідання, призначене на 17.01.2019р.

Представник Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, надавши пояснення до позову, в яких просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належав не тільки житловий будинок Б-1, а і частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, заочно у відповідності до вимог ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що згідно рішенню Московського районного суду м.Харкова від 14.03.2016р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1 / 3 частині домоволодіння по АДРЕСА_1 після смерті їхньої бабусі ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень за №№ 14257686 та 14257608 від 18.04.2016р.

На день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 їй належали 2/3 частин домоволодіння, яке складалося з житлового будинку А-1, прибудови «а», , ганка «а-1», В, Г -сарая, Е, Ж -вбиральні, И- льоха, к- гаража, № 1,2 - огорожі .

За відповідачем ОСОБА_3 право власності на 6/36 частин домоволодіння за зазначеною адресою зареєстровано за договором купівлі-продажу від 13.04.1964 р. ( ас.50-52) , за відповідачем ОСОБА_4 - на 1/6 частину згідно договору купівлі-продажу від 25.07.1975р. (а.с.45-47 ).

Судом встановлено, що на даний час домоволодіння перебуває у спільній частковій власності у позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , порядок користування ним не визначений, реального поділу нерухомого майна немає.

Суд дослідив технічний паспорт домоволодіння від 1954 р., згідно якого на земельній ділянці розташований житловий будинок Б-1 (а.с.20 ), а також технічний паспорт станом на 07.03.2016р., відповідно до якого він вже відсутній (а.с.21-23 ).

Факт знищення будинку Б-1 підтверджений рішенням Московського районного суду м.Харкова від 14.03.2016р. (справа № 643/17210/15-ц), а також актом обстеження домоволодіння від 13.06.2018р. (а.с. 8, 18 ).

Згідно довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації від 25.05.2015р. будинок Б-1 знесений .

З домової книги спірного домоволодіння вбачається, що ОСОБА_3 знята з реєстрації в 1980р., а ОСОБА_4 - з 1987 року (а.с12-17)

Судом було вжито заходів щодо встановлення місця реєстрації відповідачів шляхом направлення запитів до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в харківській області. Проте за даними відділу останнім відомим місцем реєстрації ОСОБА_4 є АДРЕСА_1 (а.с30), а ОСОБА_3 зареєстрованою в Харкові не значиться (а.с.31).

Згідно відомостей 3-ї ХДНК від 17.08.2018р. № 1707/01 інформація відносно прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутні (а.с.41).

Відповідно до статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється у разі його знищення.

У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

З урахуванням наданих доказів суд вважає доведеним факт знищення житлового будинку Б-1 за адресою: АДРЕСА_1 , а тому право власності ОСОБА_3 на 6/36 частин і ОСОБА_4 на 1/6 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 підлягає припиненню.

Згідно ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Суду надані докази відсутності протягом тривалого часу власників домоволодіння-відповідачів по справі. В судове засідання вони не з`явилися, свої права на власність не надали, за зазначеною адресою вони не зареєстровані.

Спадкодавець ОСОБА_5 весь час користувалася житловим будинком А-1, а тому слід вважати, що спадкова маса складається саме з цього будинку та решти надвірних будівель, зазначених в технічному паспорті від 07.05.2015 р.

Відповідно до ст.365 ч.3 ЦК України право на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позовних вимог інших співвласників, якщо спільне володіння і користування майном неможливим.

Згідно з положеннями статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Оскільки судом встановлений факт знищення житлового будинку Б-1, а відповідно і право власності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на свою частину домоволодіння, спільне володіння ним з ними неможливе, частки спадкової маси змінюються, а тому кожному з позивачів має бути належати право власності по Ѕ частини спірного домоволодіння.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 263-266, 272-273, 280-283 ЦПК України, ст.ст.349, 356, 358, 365 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2

задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 6/36 частин і ОСОБА_4 на 1/6 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок його знищення.

Припинити право на частку в спільному з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 майні, змінивши ідеальні частки спадкового майна, і вважати, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належить по 1 /2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя