Вирок № 86050889, 21.11.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/3952/19

н.п. 1-кп/415/709/19

ВИРОК

Іменем України

21 листопада 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Зіньковської Ю.О.

номер кримінального провадження, внесеного 06.03.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12019130240000443

номер кримінального провадження, внесеного 22.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 42019130610000078

номер кримінального провадження, внесеного 22.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 42019130610000079

номер кримінального провадження, внесеного 22.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 42019130610000080

номер кримінального провадження, внесеного 22.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 42019130610000081

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Привілля Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, інвалідом не являється, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 185; ч. 2 ст. 190 КК України,

за участю:

прокурора Макарової О.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

У С Т А Н О В И В

23.10.2018 на підставі наказу Міністерства оборони України від 23.10.2018, обвинувачений ОСОБА_1 призваний на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, а саме до військової частини - А0693, ВОС-474256А, на посаду механіка - радіотелефоніста відділення управління штабу батальйону взводу зв`язку 2 механізованого батальйону.

28 жовтня 2018 року приблизно об 11 годині, обвинувачений ОСОБА_1 маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , таємно шляхом вільного доступу викрав пластикову картку ПАТ "Комерційного банку" Приват Банк" № НОМЕР_1 , яка належить потерпілій ОСОБА_2 .. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, обвинувачений ОСОБА_1 , переслідуючи ціль наживи та незаконного збагачення, знаючи пін-код вищевказаної картки у період часу з 01.11.2018 по 25.02.2019 зняв з вказаної картки грошові кошти потерпілої ОСОБА_2 у загальній сумі 27500 гривень, тим самим розпорядився вказаним майном на свій розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними протиправними діями скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України.

05.11.2018 приблизно о 10 годині, обвинувачений ОСОБА_1 , знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , побачив у косметичці золотий ланцюжок з підвіскою у виді хрестика, який належить потерпілій ОСОБА_2 . Після чого, у обвинуваченого ОСОБА_1 виник намір спрямований на таємне викрадення чужого майна. У подальшому обвинувачений ОСОБА_1 , діючи повторно, з корисливих мотивів, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з вказаної косметички викрав ланцюжок, виготовлений із золота лігатурного сплаву 585 проби, масою 1,98 г та кулон у формі «хреста», виготовленого із золота лігатурного сплаву 585 проби, масою 0,5 г, загальна вартість яких згідно висновку експерта № 19/113/9-1/446е від 12.04.2019, складає 2856 гривень 91 копійку, після чого розпорядився вказаним майном потерпілої ОСОБА_2 на свій розсуд.

25 листопада 2018 року приблизно о 13 годині, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , таємно, діючи повторно, шляхом вільного доступу викрав пластикову картку публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" № НОМЕР_2 , яка належить потерпілій ОСОБА_2 .. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, обвинувачений ОСОБА_1 , переслідуючи ціль наживи та незаконного збагачення, знаючи пін-код вищезазначеної картки, у період часу з 29.11.2018 по 19.02.2019, зняв з вказаної картки грошові кошти у загальній сумі 6500 гривень, тим самим розпорядився вказаним майном на свій розсуд як своїм власним. Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 6500 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними протиправними діями скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.185 КК України.

05 січня 2019 року приблизно о 09 годині, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , побачив мобільний телефон Нuаwеі Y5 2017 DualSlims Goid, МYА-U29, який на праві приватної власності належить потерпілій ОСОБА_2 .. У цей же час, у обвинуваченого ОСОБА_1 виник протиправний намір, спрямований на заволодіння вищевказаним мобільним телефоном шляхом зловживання довірою. Реалізуючи свій злочинний намір, обвинувачений ОСОБА_1 , знаходячись у вищезазначеній квартирі, розуміючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном для подальшого звернення на свою користь, діючи повторно, знаючи, що телефон належить потерпілій ОСОБА_2 , зловживаючи довірою та ввівши останню в оману, попросив у потерпілої ОСОБА_2 мобільний телефон Нuаwеі Y5 2017 DualSlims Goid, МYА-U29 під приводом користування на один день, не маючи наміру повертати його. У свою чергу потерпіла ОСОБА_2 , довіряючи обвинуваченому ОСОБА_1 та будучи введена в оману, не усвідомлюючи протиправного характеру його дій, добровільно передала останньому мобільний телефон Нuаwеі Y5 2017 DualSlims Goid, МYА-U29, імеі-1: НОМЕР_3 , імеі-2: НОМЕР_4 . Після чого обвинувачений ОСОБА_1 , доводячи свій шахрайський намір до кінця, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи поставлену мету збагачення, отримавши в руки мобільний телефон Нuаwеі Y5 2017 DualSlims Goid, МYА-U29, імеі-1: НОМЕР_3 , імеі-2: НОМЕР_4 , вартість якого, згідно висновку експерта № 19/113/9-1/446е від 12.04.2019, становить 1526 гривень 67 копійок, та виконавши всі необхідні дії для реалізації своєї злочинної мети, з місця вчинення правопорушення зник, та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

08 лютого 2019 року приблизно о 12 годині, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , побачив ноутбук LENOVO G50-45 (Е1-6010/4GB/500), чорного кольору, який на праві приватної власності належить потерпілій ОСОБА_2 .. У цей же час, у обвинуваченого ОСОБА_1 виник протиправний намір, спрямований на заволодіння вищевказаним ноутбуком шляхом зловживання довірою. Реалізуючи свій злочинний намір обвинувачений ОСОБА_1 , знаходячись у вищезазначеній квартирі, розуміючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном для подальшого звернення на свою користь, діючи повторно, знаючи, що ноутбук належить потерпілій ОСОБА_2 , зловживаючи довірою та ввівши останню в оману попросив у потерпілої ОСОБА_2 ноутбук LENOVO G50- 45 (E1-6010/4GB/500), чорного кольору, під приводом відвезення на ремонт, не маючи наміру повертати його. У свою чергу потерпіла ОСОБА_2 , довіряючи обвинуваченому ОСОБА_1 та будучи введена в оману, не усвідомлюючи протиправного характеру його дій, добровільно передала останньому ноутбук LENOVO G50-45 (Е1- 6010/4GB/500), чорного кольору. Після чого обвинувачений ОСОБА_1 , доводячи свій шахрайський намір до кінця, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи поставлену мету збагачення, отримавши в руки ноутбук LENOVO G50-45 (Е1 -6010/4GB/500), чорного кольору, вартість якого, згідно висновку експерта №19/113/9-1/446е від 12.04.2019, становить 4266 гривень 33 копійки, та виконавши всі необхідні дії для реалізації своєї злочинної мети, з місця вчинення правопорушення зник, та розпорядився викраденим майном на свій розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними протиправними діями скоїв заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч.1, 2 ст. 185; ч. 2 ст. 190 КК України, визнав повністю. Користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, відмовився давати пояснення у суді. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальних актах, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та призначити не суворе покарання, оскільки відшкодував завдані збитки потерпілій та вони примирилися.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила, що час, місце та спосіб вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 злочинів, описаних в обвинувальних актах, викладені вірно та відповідають дійсності та вона їх у повному обсязі підтверджує. ОСОБА_1 повністю відшкодував їй завдані збитки шляхом купівлі аналогічних речей. Просила суд взагалі не призначати обвинуваченому покарання, оскільки вони примирилися і знову живуть разом.

Судом встановлено, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і правильно розуміють зміст цих обставин, окрім того, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився відповідями обвинуваченого ОСОБА_1 та допитом потерпілої ОСОБА_2 і дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

За таких обставин суд, вислухавши відповіді обвинуваченого ОСОБА_1 , допитавши потерпілу ОСОБА_2 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжці) і кваліфікує дії останнього за ч. 1 ст. 185 КК України. Крім того, повністю доведена винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), повторно та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 185 КК України. Також суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), повторно і кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 190 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, у побуті за місцем реєстрації характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

У якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд приймає визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України, про те що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, беручи до уваги, що обвинувачений вчинив умисні корисливі злочини середньої тяжкості, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, у зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв більше одного злочину, при призначенні останньому покарання за сукупністю злочинів, суд вважає за необхідне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого - визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, який у судовому засіданні вибачився за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надавав правдиві свідчення про обставини вчинених ними злочинів, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, з урахуванням думки потерпілої, яка просила взагалі не призначати покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , можливе зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України, та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Підстав для обрання запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили у відношенні ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369 - 371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 185; ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 (два ) роки;

за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи 19/113/9-1/446е від 12.04.2019, вартістю 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривень 08 копійок, (отримувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ - 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998, рахунок - 31112115012051, код класифікації доходів бюджету - 24060300).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко