Ухвала суду № 86050446, 10.05.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 1111/6916/12

Провадження № 6/405/60/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Береді Я.І.,

за участю державного виконавця Подільського ВДВС

міста Кропивницький ГТУЮ в Кіровоградській області Недостоєвої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому подання державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Недостоєвої Л.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, -

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Недостоєва Л.В. звернулась до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов`язань покладених на нього виконавчим листом № 405/2136/16-ц, № 2/405/296/16, виданого №1111/6916/12, 2/405/1451/14, виданим 07 грудня 2015 року Ленінським районним судом м.Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 1 479 541 грн. 90 коп. та судовий збір в розмірі 5 481 грн.

В обґрунтування подання державний виконавець зазначила, що на виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області перебуває виконавче провадження № 49611798 з примусового виконання виконавчого листа № 1111/6916/12, № 2/405/1451/14 виданого 07 грудня 2015 року Ленінським районним судом м.Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 1 479 541 грн. 90 коп. та судового збору в розмірі 5 481 грн. За вказаним виконавчим документом боржником є – ОСОБА_1 .

Державним виконавцем 12.12.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Також, державний виконавець вказала, що рішення боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, боржником не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім того, згідно інформації, наданої на запити до Держгеокадастру щодо наявності за боржником земельних ділянок, Держсільгоспінспекції щодо наявності зареєстрованої за боржником сільськогосподарської техніки, інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру МВС за боржником зареєстрований транспортний засіб, а саме: автомобіль Chevrolet Caprise, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 22.10.2004 року та автомобіль Toyota land Cruise, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації 28.02.2007 року.

При цьому, 20 березня 2018 року державним виконавцем винесена постанова про розшук майна боржника, яка направлена до поліції для виконання, сторонам виконавчого провадження для відома.

Крім того, державним виконавцем неодноразово направлялися виклики щодо явки ОСОБА_1 до виконавця, однак листи поверталися до відділу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до відповідей Державної фіскальної служби та Пенсійного фонду України ОСОБА_1 в трудових відносинах не перебуває, пенсію не отримує, відкритих рахунків в банківських та фінансових установах не має.

Відповідно до повідомлення Державної міграційної служби України від 03.04.2018 року ОСОБА_1 має два паспорти громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 18.09.2008 р. орган видачі 3501 та серії НОМЕР_4 , виданим 26.11.2015 року, органом видачі 3501.

Враховуючи зазначене, рішення суду на час звернення з даним поданням до суду не виконано, при цьому боржник ухиляється від його виконання та не вживає заходів для його виконання, у зв`язку з чим державний виконавець, посилаючись на ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання (боржником) зобов`язань за рішенням суду.

В судовому засіданні державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Недостоєва Л.В. підтримала подане до суду подання з підстав, зазначених у ньому, просила подання задовольнити.

Заслухавши пояснення державного виконавця, зваживши доводи, викладені в поданні,дослідивши надані до подання матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що в задоволенні подання державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Недостоєвої Л.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов`язань, покладених за рішенням суду, слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи (книга друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (глава 21 книги другої ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII, з наступними змінами.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань, або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішенням про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. При цьому, судом зауважується, що у поданні про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України державний виконавець Недостоєва Л.В. посилається на положення ст. 377-1 ЦПК України в редакції, яка була чинною до 15.12.2017 року, тобто на норму, яка станом на час звернення до суду з даним поданням (10.04.2018 року) втратила чинність в зв`язку з викладенням Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції на підставі Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, відповідно до якої питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом в порядку, передбаченому ст. 441 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII).

Зміст і форма подання державного виконавця (начальника ВДВС) нормативно врегульовані в Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка набрала чинності 17.04.2012 року,затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5. Зокрема в розділі ХІІІ «Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну», що подання має обов`язково містити обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань.

З матеріалів, доданих державним виконавцем до подання, судом встановлено, що на виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області знаходиться виконавче провадження № 49611798 з виконання виконавчого листа №1111/6916/12, № 2/405/1451/14 виданого 07 грудня 2015 року Ленінським районним судом м.Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 1 479 541 грн. 90 коп. та судового збору в розмірі 5 481 грн..

Постановою державного виконавця від 12.12.2015 року було відкрито виконавче провадження на підставі вказаного вище виконавчого документа. Надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення копія постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику за виконавчим провадженням, яка отримана останнім 15.12.2015 року.

Постановою державного виконавця від 21.12.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 148 502, 29 грн.

Постановою державного виконавця від 11.04.2016 року про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми 1 485 022,90 грн.

Крім того, в письмових пояснень ОСОБА_1 наданих начальнику Ленінського ВДВС міста Кіровограда Донцову ОСОБА_2 27.04.2016 року зазначено, що він ( ОСОБА_1 ) зареєстрованого на праві власності рухомого та нерухомого майна не має, кошти на рахунках відсутні. Також, зазначив, що має змогу закривати борг з заробітної плати, яку отримує на підприємстві ТОВ «Агро Бонус», де працює на посаді комерційного директора.

Постановою державного виконавця від 01.06.2016 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника вирішено з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику ОСОБА_1 проводити щомісячне утримання в розмірі 20% до повного погашення боргу в розмірі 1 485 022,90 грн. на підставі виконавчого листа №1111/6916/12, № 2/405/1451/14 від 07.12.2015 року, виданого Ленінським районним судом м.Кіровограда.

Судом також встановлено, що в ході проведення виконавчих дій щодо виявлення належних боржнику коштів та майна державним виконавцем було встановлено:

- відсутність зареєстрованої за ОСОБА_1 сільськогосподарської техніки, що підтверджується інформацією, наданою Державною інспекцією сільського господарства в Кіровоградській області, листом за вих. № 15-536/1 від 05.05.2016 року;

- відсутність даних про перебування ОСОБА_1 на обліку в Пенсійному фонді України, як пенсіонера, що підтверджується відповідями Пенсійного фонду України № 1023101020 від 31.01.2017 року та № 1035970881 від 26.03.2018 року;

- відсутність даних про працевлаштування ОСОБА_1 за трудовим чи цивільно-правовим договорами, що підтверджується відповідями Пенсійного фонду України № 1023105468 від 31.01.2017 року та № 1035973761 від 26.03.2018 року;

- відсутність даних щодо фізичної особи ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку, що підтверджується відповідями Державної фіскальної служби України № 1023124507 від 01.02.2017 року та № 1036049092 від 28.03.2018 року.

Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Писаковської О.І. від 06.11.2017 року за вих. № 275/01-16 протягом 2013-2017 року не вчинялося нотаріальної дії за участю громадянина ОСОБА_1 .

Крім того, згідно з викликами державного виконавця від 19.02.2018 року № 4961/798/18 та від 06.04.2018 року № 49611798/8, боржнику за виконавчим провадженням ОСОБА_1 було запропоновано з`явитися до Подільського ВДВС міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції для надання пояснень щодо не виконання виконавчого документу та надання витребуваних документів, зокрема, щодо його доходів та належного йому майна, на 06.03.2018 року з 14:30 год. та повторно на 12.04.2018 року з 10.30 год., які залишилися без виконання.

Як вбачається з відповіді регіонального сервісного центру в Кіровоградській області від 14.03.2018 року № 31/11 1420 за даними Єдиного державного реєстру МВС України на території Кіровоградської області за ОСОБА_1 , станом на 10.03.2018 року на обліку значаться: автомобіль Chevrolet Caprise, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 22.10.2004 року та автомобіль Toyota land Cruise, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації 28.02.2007 року.

Постановою державного виконавця від 20.03.2018 року про арешт майна боржника накладено арешт на транспортні засоби автомобіль Chevrolet Caprise, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 22.10.2004 року та автомобіль Toyota land Cruise, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації 28.02.2007 року, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця від 20.03.2018 року про розшук майна боржника оголошено в розшук майно боржника автомобіль Chevrolet Caprise, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 ОМ, дата реєстрації 22.10.2004 року та автомобіль Toyota land Cruise, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації 28.02.2007 року, що належить боржнику ОСОБА_1 .

В обґрунтування необхідності встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України заявник у поданні посилається на те, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про наявність виконавчого провадження, виконання покладених на боржника судовим рішенням зобов`язань не забезпечує.

З такою позицією заявника суд не погоджується, виходячи з того, що самостійне невиконання боржником зобов`язань не може свідчити про умисне ухилення від виконання покладених на боржника обов`язків, а заявником - державним виконавцем не доведено наявності факту свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання покладених на нього зобов`язань, як і не доведено, що боржник має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Судом відзначається, що при вирішенні питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження, при виконанні судових рішень, обов`язковому встановленню підлягає факт умисного ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Таким чином, боржник, який має невиконані зобов`язання, не може вважатися винним в ухиленні, поки не буде доведено протилежне в порядку ч. 3 ст. 12 ЦПК України суб`єктом подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Отже, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження, а обов`язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на заявника, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України, а саме: в даному випадку, на державного виконавця, а не на сторін виконавчого провадження, зокрема стягувача.

Ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, незадовільного фінансового стану тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків, - тобто, коли боржник має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Поряд з цим, судом відзначається, що державним виконавцем не надано жодних належних доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 будь-яких доходів чи майна, за рахунок яких він, мав би можливість виконати зобов`язання, покладені на нього судовим рішенням. Відсутність майна, незадовільний фінансовий стан тощо, що не спростовано під час судового розгляду подання державним виконавцем, є об`єктивними причинами невиконання боржником самостійно зобов`язань та не свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на нього судовим рішенням обов`язків.

Крім того, для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України необхідною умовою є доведення доцільності такого обмеження в світлі сприяння виконанню боржником зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, воно має бути виправданим та пропорційним. Така позиція суду в повній мірі узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні у справі «Хлюстов проти Росії» від 11.07.2013 (скарга № 28975/05).

Однак, державним виконавцем не надано жодного належного обґрунтування того, яким саме чином встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України сприятиме виконанню покладених на боржника судовим рішенням зобов`язань.

Крім того, згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

При цьому, судом також відзначається, що можливість застосування до боржника обмеження у праві виїзду за кордон або відсутність підстав для цього не повинні прямо пов`язуватися із обсягом здійснених державним виконавцем інших заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що державним виконавцем в поданні не мотивовано та належними доказами не підтверджено, більш того, не обґрунтовано умисного ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на нього - судовим рішенням, при цьому судом під час розгляду подання не встановлено, що ОСОБА_1 дійсно свідомо не виконував належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково, маючи всі реальні можливості для їх виконання, більш того, державним виконавцем не доведено, яким чином застосовування до ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, може позначитися на виконанні боржником зобов`язань за судовим рішенням і зазначений захід є дійсно необхідним та є достатні підстави вважати, що застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 забезпечить в подальшому належне виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за судовим рішенням, на підставі чого суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання у зв`язку з його недоведеністю та безпідставністю.

Відповідно до ст.33 Конституції України, ч.3 ст.269, ст.313 ЦК України, Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», керуючись ст.441 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Недостоєвої Л.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , до виконання зобов`язань за виконавчим листом №1111/6916/12, 2/405/1451/14, виданим 07 грудня 2015 року Ленінським районним судом м.Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 1 479 541 грн. 90 коп. та судовий збір в розмірі 5 481 грн., - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена через Ленінський районний суд м. Кіровограда до апеляційного суду Кіровоградської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова