Ухвала суду № 86049397, 02.12.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/2901/19

2/206/1574/19

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

02 грудня 2019 року Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Румянцев О.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Держави України в особі Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.23-а) та Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» (м. Дніпро, вул. Бехтерєва, буд.1) про стягнення моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Держави України в особі Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області та Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» про стягнення моральної шкоди.

31 травня 2019 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху з підстав не відповідності вимогам ч.3 ст.175, ч.4 ст.177 ЦПК України та позивачу надано строк для усунення недоліків (а.с.4-6).

08 серпня 2019 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу у зв`язку з невиконанням вимог ст.ст.175,177 ЦПК України у встановлений судом строк (а.с.15).

30 серпня 2019 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2019 року – залишено без руху до надходження справи з суду першої інстанції (а.с.22).

16 вересня 2019 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження – задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2019 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2019 року – залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.26-27).

09 жовтня 2019 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду м. Дніпропетровська, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2019 року – відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2019 року – повернуто скаржнику (а.с.31-32).

21 листопада 2019 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2019 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області та Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня про стягнення моральної шкоди – скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Дніпровський апеляційний суд постановив ухвалу мотивуючи її тим, що ОСОБА_1 у своєму позові посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ч.5 Закону України «Про судовий збір» та суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не перевірив доводів позивача про підстави звільнення від сплати судового збору, не вирішив питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору. Щодо неподання доказів, документів на обґрунтування вимог позовної заяви, у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Перевіривши матеріали поданої заяви, суддя приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175 та 177 ЦПК України.

Так, в позовній заяві в порушення вимог п.1 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачем не вірно зазначено найменування суду першої інстанції до якого подається позовна заява, а саме зазначено Самарський районний суд м. Дніпро, замість вірного найменування - Самарський районний суд м. Дніпропетровська.

Також, в порушення п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України в позовній заяві не зазначено поштовий індекс відповідача - Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, відомі офіційні електронні адреси та адреси електронної пошти сторін.

В порушення п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України у позові не зазначено ціну позову та відсутній обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

В порушення п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України не вказані відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

Також, в порушення п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачем не додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Окрім того, в порушення п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України у позові відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.

До цього позову не застосовуються також положення ч.2 ст.177 ЦПК України щодо можливості не подавати копії позову відповідно до кількості відповідачів.

На виконання ч.1 ст.177 ЦПК України позивачем не надано до позовної заяви копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст.95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Суддя не погоджується з висновками Дніпровського апеляційного суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2019 року, щодо не вирішення судом першої інстанції питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, в порушення зазначених вимог Закону позивачем не додано оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Посилання позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», як позивач у справі про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є помилковими, оскільки єдиним належним підтвердженням факту вчинення кримінального правопорушення є вирок суду, що набрав законної сили. Разом з тим у тексті позову відсуне посилання на будь-який вирок суду, який би встановлював факт вчинення кримінального правопорушення щодо позивача та заподіяння ним позивачу матеріальних збитків.

Окрім того, зазначена вище норма передбачає звільнення від сплати судового збору позивачів у справі про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а як вбачається із тексту позову позивач зазначає, що невиконанням рішення суду йому завдано душевних страждань, тобто моральну шкоду, на відшкодування якої він і просить стягнути грошові кошти.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" передбачено, що розмір прожиткового мінімуму з 01 січня 2019 року встановлено у розмірі 1921,00 грн.

Вимога про відшкодування моральної шкоди визначена у грошовому вимірі, фактично є майновою вимогою, а отже судовий збір підлягає стягненню, як за вимогу майнового характеру (ВС/КЦС від 28 листопада 2018р. у справі №761/11472/15-ц).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином з урахуванням викладеного та вимог позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 євро за курсом НБУ, тобто 60000,00 грн., позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 768,40 грн. та подати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору, або подати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Положеннями ч.ч.1, 3 ст.136 ЦПК України, передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» та ст.136 ЦПК України, підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов`язок щодо відстрочення від сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За нормами законодавства єдиною підставою для вчинення судом дій для відстрочення від сплати позивачем судового збору є майновий стан заявника. Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.

Крім того, у пункті 29 Постанови пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів заяви, позивач не звертався до суду з клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, разом з тим позивачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження його скрутного матеріального становища станом на час звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для вирішення питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору.

Висновок суду першої інстанції викладений в ухвалі суду від 31 травня 2019 року щодо необхідності сплати позивачем судового збору, кореспондується з висновком Дніпровського апеляційного суду, викладеного в ухвалі від 09 жовтня 2019 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 (а.с.30-32).

Окрім того, суддя не погоджується з висновками Дніпровського апеляційного суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2019 року, щодо доказів з наступних підстав.

Суд в ухвалі від 31.05.2019 року залишаючи заяву ОСОБА_1 без руху вказував не на обов`язок позивача подати докази, а на обов`язок зазначити, докази, що підтверджують обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, передбачений п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України.

Так відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Окрім того, висновок суду апеляційної інстанції, викладений у постанові від 21.11.2019 року, суперечить вимогам ч.5 ст.177 ЦПК України, відповідно до якої позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

В свою чергу, суддя звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

На підстави викладеного, керуючись ст.ст. 136, 175, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області та Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» про стягнення шкоди – залишити без руху.

Запропонувати позивачу усунути вказані недоліки позовної заяви у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Для сплати судового збору повідомляю реквізити: Отримувач коштів УК в Iндустр.р.м.Дніпра/Сам.р/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989295 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача 31218206004010 Код класифікації доходів бюджету 22030101 Призначення платежу*;101;_____(код *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Самарський районний суд м. Дніпропетровська(назва суду, де розглядається справа).

У випадку невиконання в строк позивачем вимог закону вказаних в ухвалі судді, заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://sm.dp.court.gov.ua.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.П.Румянцев