Рішення № 86044086, 22.11.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/472/18

Категорія 47

2/295/242/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Поліщук К.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_25., ОСОБА_26 ,

третьої особи ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Богунського районного суду м. Житомира справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , Житомирського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа ОСОБА_7 про визнання шлюбу недійсним та скасування актового запису про шлюб, -

В С Т А Н О В И В:

До Богунського районного суду м. Житомира звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , Житомирського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа ОСОБА_7 про визнання шлюбу недійсним та скасування актового запису про шлюб. В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що після смерті свого двоюрідного брата ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , при подачі заяви про прийняття спадщини він дізнався про те, що з заявою про прийняття спадщини звернулася також громадянка ОСОБА_6 , яка надала свідоцтво про шлюб з ОСОБА_8 . Позивач стверджує, що ОСОБА_8 зареєстрував 08 липня 2010 р. фіктивний шлюб з ОСОБА_6 на її прохання та прохання своєї матері, ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладався без наміру створення сім`ї. За весь час до смерті ОСОБА_8 не підтримував з ОСОБА_6 подружні, сімейні відносини. Взаємні права та обов`язки вони не мали. ОСОБА_8 виконав обіцянку своєї матері ОСОБА_9 перед ОСОБА_6 та зареєстрував з нею шлюб для вирішення питання щодо працевлаштування ОСОБА_6 за кордоном. За це ОСОБА_6 заплатила грошові кошти за отримання ОСОБА_8 закордонного паспорта, дала частину грошей його матері, при цьому виклику за кордон не зробила, хоча обіцяла, та припинила спілкування з ними. Після реєстрації шлюбу до його смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зустрічалися один раз. ОСОБА_8 відчував неприязнь до ОСОБА_6 , скаржився на те, що вона їх обманула. Оскільки спільне проживання, наявність при цьому спільного господарства, виявлення подружніх відносин перед третіми особами, взаємна матеріальна підтримка, листування, інше, що притаманно шлюбним відносинам, між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 були відсутні, позивач просить визнати цей шлюб недійсним.

Наявність свідоцтва про реєстрацію шлюбу позбавляє позивача права на успадкування майна після смерті двоюрідного брата як спадкоємця наступних черг, оскільки ОСОБА_10 вважається спадкоємицею ОСОБА_8 першої черги. Позивач просить скасувати актовий запис про реєстрацію шлюбу.

Представники відповідачки ОСОБА_6 у судовому засіданні позов не визнали, пояснили, що укладення шлюбу відповідало намірам як ОСОБА_6 , так і ОСОБА_8 щодо створення сім`ї. Зазначають, що після реєстрації шлюбу вони проживали разом, разом проводили облаштування житлового будинку ОСОБА_27. Перебуваючи за кордоном, ОСОБА_6 підтримувала з ОСОБА_8 спілкування, передавала кошти. Під час візитів до України вона приїздила до чоловіка, вони спільно проживали однією сім`єю. Зробила усі документи для отримання візи, але ОСОБА_8 відмовився їхати за кордон. У зв`язку з проблемами ОСОБА_8 з алкоголем, ОСОБА_6 організовувала та оплачувала його лікування. Тривалий час відповідачка працює в Ізраїлі. Про смерть ОСОБА_8 дізналася від подруги, на похованні не була.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_7 позов визнала та пояснила, що тільки після смерті ОСОБА_8 дізналася про те, що її двоюрідний брат ОСОБА_8 у 2010 р. зареєстрував шлюб з громадянкою ОСОБА_6 Пояснила, що постійно спілкувалася з ОСОБА_8 та його матір`ю за їх життя. ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ніколи разом не проживали, не вели спільного господарства.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною позивача, її сім`я проживає в будинку по сусідству з будинком ОСОБА_12 . Підвердила, що дізналася про те, що ОСОБА_8 уклав шлюб з жінкою на ім`я ОСОБА_13 , знайомою його матері ОСОБА_9 , на її прохання та прохання матері, в той же день від самих ОСОБА_12 . Ніякого святкування з цього приводу не було. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ні одного дня не проживали разом. ОСОБА_14 проживав з зі своєю матір`ю. До її смерті в їх будинку проживала їх родичка ОСОБА_15 , яка допомогала ОСОБА_9 ОСОБА_27 жили на пенсію ОСОБА_9 , яка торгувала на ринку, та тимчасові заробітки ОСОБА_8 . Після смерті ОСОБА_9 , ОСОБА_8 проживав як чоловік та жінка з ОСОБА_16 , яка померла через тубуркульозну хворобу. Сім`я свідка допомагала ОСОБА_8 , вони лікували його за свої кошти та поховали. Після поховання вона знайшла серед документів позовну заяву ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання шлюбу фіктивним.

Свідок ОСОБА_15 , родичка ОСОБА_12 , після переїзду до України тривалий час проживала з Ванічевими, була зареєстрована в їх будинку. Не підвердила факт проживання ОСОБА_6 в будинку ОСОБА_27 та переїзду ОСОБА_8 до ОСОБА_6 після реєстрації шлюбу, який, як повідомили їй син та мати ОСОБА_27, був фіктивний. ОСОБА_14 та ОСОБА_18 разом ніколи не проживали, спільного господарства не вели, між ними сімейних стосунків не існувало, ніякої допомоги ОСОБА_6 . Ванічевим не надавала, про них не піклувалася, про моральний стан ОСОБА_8 не дбала. Після поховання матері ОСОБА_8 жив з ОСОБА_16 як чоловік та жінка до її смерті.

Свідки ОСОБА_19 , син ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , її подруга, суду показали, що після реєстрації шлюбу відбулося святкування за місцем проживання ОСОБА_6 ОСОБА_8 та ОСОБА_6 проживали разом як за місцем проживання чоловіка, так і дружини . ОСОБА_6 турбувалася про ОСОБА_8 , висилала йому кошти на лікування. Коли приїздила до України, вони жили разом. Поїхати до Ізраїлю ОСОБА_8 відмовився. На похованні ні ОСОБА_9 ,. ні ОСОБА_8 ОСОБА_6 не була.

Свідок ОСОБА_21 , яка жила на квартирі у ОСОБА_27, пояснила суду, що у ОСОБА_8 є фіктивний шлюб з жінкою на ім`я ОСОБА_13 , з якою він ніколи не жив. Один раз вона бачила цю жінку, коли та вимагала від ОСОБА_8 документи на будинок матері, погоджувалася на розірвання шлюбу, якщо він переофоримить будинок на неї. ОСОБА_8 вирішити питання зі шлюбом, але до суду не звернувся із-за труднощів виклику ОСОБА_6 , яка живе в Ізраїлі, до суду. При житті ОСОБА_8 зловживав спиртним. Матеріально йому допомагала сім`я позивача.(а. с. 174-177).

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників справи, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про задоволення позову.

Судом встановлено.

Згідно копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 12 липня 1978 р. (а. с. 12-14, 31).

Згідно копії паспорта ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 19 серпня 1973 р. (а. с. 10-11).

Згідно копії паспорта громадянина України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та свідоцтва про народження ОСОБА_8 батьками вказані: ОСОБА_22 та ОСОБА_9 . (а. с. 29-30, 33)

Зі змісту копії Свідоцтва про шлюб ОСОБА_14 та ОСОБА_18 зареєстрували шлюб 08 липня 2010 р. Прізвища після реєстрації шлюбу - ОСОБА_23 (а. с. 4).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 5).

Згідно Свідоцтва № 27 від 27 серпня 1997 р. н. про право особистої власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , будинок належить ОСОБА_9 . (а. с. 8-9).

Зі змісту довідки Житомирської міжрайонної спеціалізованої онкологічної МСЕК, ОСОБА_9 являється інвалідом першої групи з 04.01.2011 р., безтерміново, потребує постійного сторонього догляду. (а. с. 7).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 6).

Статтею 21 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проте не завжди жінка та чоловік укладають шлюб із наміром створити сім`ю та набути права та обов`язки подружжя, шлюби укладаються також і з інших мотивів, зокрема, корисливих: для покращення свого матеріального становища, отримання в подальшому спадщини, отримання права на виїзд за кордон як члену сім`ї тощо.

Відповідно до статті 40 СК України шлюб, який укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, є фіктивним. Такий шлюб визнається недійсним за рішенням суду.

Згідно зі статтею 45 СК України шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов`язків подружжя, а також прав та обов`язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним внаслідок його фіктивності, повинна підтвердити належними доказами свої доводи про відсутність у однієї особи, що реєструє шлюб у ситуації існування мети створення сім ї в іншої особи, так і двох осіб одночасно за їх згодою та обізнаністю, наміру створити сім`ю.

Відповідно до законодавства підставами для визнання шлюбу недійсним (фіктивний) у зв`язку з відсутністю наміру створити сім`ю і набути прав та обов`язків подружжя є: наявність корисливої мети (реєстрація шлюбу задля чогось), наявність майнової вигоди, окреме проживання, відсутність спільно набутого майна, відсутність турботи один про одного та взаємної матеріальної підтримки, невиказування подружніх стосунків перед третіми особами, небажання народжувати спільних дітей, підтримання статевих стосунків із третіми особами, демонстрування перед третіми особами відсутності фактичних шлюбних відносин і наголошення на фіктивності реєстрації шлюбу.

Відповідно до судової практики самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу було отримання певних майнових благ, не дають підстав для визнання шлюбу недійсним з підстав фіктивності (постанови Верховного Суду у справах № 750/6471/15-ц, № 591/1860/16-ц).

У постанові Касаційного цивільного суду ВС від 17.04.2019 р. у справі № 752/2337/16-ц суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

У справі № 285/720/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що окреме проживання подружжя та не проведення святкової церемонії укладання шлюбу, а також наявність будь-яких фінансових зобов`язань сторін самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним). А припинення сімейних стосунків та наявні конфлікти, які виникають між подружжям, є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним.

Поряд з цим, коли встановлені судом обставини свідчать про відсутність реального наміру осіб створити сім`ю, набути права та обов`язки подружжя, укладений особами шлюб буде визнано недійсним.

Важливим є також положення ч. 3 ст. 40 СК України стосовно того, що шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім`ю.

З цього приводу Верховний Суд зазначив, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо (постанова від 17.04.2019 р. у справі № 752/2337/16-ц).

Під час розгляду справ відповідної категорії судами повинна надаватись правова оцінка діям сторін у нематеріальному вираженні, як-то бажання вести спільне господарство, проживати однією сім`єю, дбати про моральний стан сім`ї, її добробут тощо. При вирішенні питання про фіктивність шлюбу суд повинен, зокрема, визначити: відносини подружжя до шлюбу, їх тривалість; факт спільного проживання; піклування батька про дітей та дружину; спільний відпочинок; особисті стосунки; відвідування близьких і родичів; причини роздільного проживання, якщо таке мало місце; факт ведення спільного господарства у шлюбі; набуття спільного майна; інші обставини, які свідчили б про наявність чи відсутність наміру створити сім`ю.

Згідно зі ст. ст. 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно ст. ст. 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про шлюб між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів від 08.07.2010 р. зроблено відповідний актовий запис № 761. (а. с. 4).

Під час слухання справи судом встановлено, що ОСОБА_8 раніше не обув одружений, дітей не має. ОСОБА_6 раніше перебувала у шлюбі, має дорослих синів. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 своє прізвище на прізвище чоловіка не змінила. З пояснень свідків свідчить, що фактично з ОСОБА_6 ОСОБА_8 познайомила його мати, ОСОБА_9 . Наявності стосунків між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 до реєстрації шлюбу ні сторонами, ні відповідними доказами суду не доведено.

У суду немає підстав не довіряти показанням свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , оскільки показання цих свідків підтверджуються письмовими доказами.

Разом з тим, суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 щодо проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_6 як чоловіка та жінки, однією сім`єю, ведення спільного господарства, оскільки показання цих осіб, які є зацікавленими на користь відповідачки, не підтверджуються ніякими іншими доказами.

З аналізу пояснень свідків та наданих суду доказів свідчить, що ОСОБА_8 вів асоціальний спосіб життя, страждав на хронічну алкогольну залежність 2 стадії, з 1988 р. знаходився на диспансерному обліку, неодноразово амбулаторно та стаціонарно лікувався, зложивав алкоголем до своєї смерті, був залежним від наркоманії, страждав на туберкульозне захворювання, не працював, жив разом з матір`ю на її пенсію та тимчасові заробітки, спілкувався з подібними до себе особами.

Із виписного епікрізу із медичної картки стаціонарного хворого № 9371 ЦМЛ №1 м. Житомир вбачається, що з 10.08.2013 р. по 23.08.2013 р. ОСОБА_8 знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу ЗЧМТ, струс головного мозку, закритий перелом ребра, множинні крововиливи правової кінцівки, обличчя. Зі слів травми отримав при побитті, доставлений каретою швидкої допомоги. Доказів на підтвердження того, що з огляду на зазначені обставини ОСОБА_6 дбала про добробут та моральний стан своєї сім`ї суду не надано. (а. с. 112-113, 125-126).

ОСОБА_9 страждала на онкологічне захворювання, потребувала високо вартісного лікування. (а. с. 7)

Дані обставини були відомі ОСОБА_6 та не заперечується як нею, так і її представниками у відзиві на позов та поясненнях суду.

Зі змісту показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 суд прийшов до висновку про те, що після реєстрації шлюбу 08 липня 2010 р. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 один до одного не переїздили, проживали за різними адресами, сімейні стосунки між ними не виникли. В липні 2010 р. ОСОБА_6 виїхала на роботу за кордон (відповідно до даних закордонного паспорту ОСОБА_6 строк дії в`їзду до Ізраїлю закінчувався 25.07.2010 р.). (а. с. 106-107).

Докази на підтвердження виклику ОСОБА_8 до Ізраїлю, як члена сім`ї відповідачка, ні представники ні сама ОСОБА_6 суду не надала.

Судом не встановлено факту спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 і під час перебування ОСОБА_6 в Україні.

За даними Держпогранслужби від 13.06.2018 р., ОСОБА_6 в`їхала на територію України 11.10.2013 р. - виїхала 17.10.2013 р.; 16.04.2015 р. в`їхала в Україну - виїхала 16.05.2015 р.; 05.05.2016 р. в`їхала - виїхала 31.05.2016 р. (а. с. 90).

Як пояснив свідок ОСОБА_19 , син відповідачки ОСОБА_6 , його мати приїздила в м. Житомир у відпустку та на поховання своєї матері.

Суду не надано доказів на підтвердження факту ведення ОСОБА_6 та ОСОБА_8 спільного господарства. Не встановлено факту спільно набутого ними майна. Відсутні факти спільного відпочинку, відвідування родичів, знайомих.

Разом з тим, судом встановлено, що мати ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за станом здоров`я потребувала матеріальної допомоги. Докази щодо участі ОСОБА_6 у підтримці близької людини: матері свого чоловіка, відвідуванні її - відсутні.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_6 адвокат Сірач В.С. заявив клопотання про прийняття судом доказів у вигляді ксерокопій банківських документів, які, на його думку, є належними достовірними та допустимими доказами на підтвердження факту відправлення ОСОБА_6 грошових коштів на ім`я ОСОБА_9 - матері ОСОБА_8 .

Суд критично відноситься до наданого доказу з наступних підстав.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію письмового доказу суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи ставить під сумнів відповідність копії оригіналу, такий доказ суд не бере до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках та порядку, які встановлені законом або договором.

Відповідно до пояснень представника відповідачки адвоката Сірач В.С. суду надані ксерокопії документів, що засвідчені ним особисто.

Оскільки копією документа вважається документ, який відтворює інформацію іншого документа, а також повністю чи частково її зовнішню форму вираження, і відповідно до норм ЦПК силу доказу має лише належним чино засвідчена копія документа, за таких обставин копія «денежный перевод номер 841754965165 по системе Юнистрим» як така, що не засвідчена в порядку, встановленому законом, на переконання суду не може вважатися допустимим доказом.

Копія «ЛИДЕР денежных переводов Transfer Card від 05.12.2010» як така, що не засвідчена в порядку, встановленому законом, також не може вважатися письмовим доказом.

Копія «денежный перевод номер НОМЕР_1 по системе Юнистрим» та копія «International money transfers LEADER Transfer Card від 04.08.2010», тобто копії двох різних документів, викладені на одному аркуші. За таких обставин зазначені копії документів не відповідають оригіналам цих документів, які по даті їх оформлення є різними.

Наданий суду «денежный перевод номер НОМЕР_1 по системе Юнистрим» не є копією « денежного перевода номер НОМЕР_1 по системе Юнистрим», оскільки містить ще документ «International money transfers LEADER Transfer Card від 04.08.2010».

Наданий суду документ «International money transfers LEADER Transfer Card від 04.08.2010» не є копією документа «International money transfers LEADER Transfer Card від 04.08.2010», оскільки містить ще документ «денежный перевод номер НОМЕР_1 по системе Юнистрим».

Порівнюючи «денежный перевод номер НОМЕР_1 по системе Юнистрим» з «денежным переводом номер НОМЕР_2 по системе Юнистрим, можна стверджувати, що суду надана ксерокопія частини документа «денежный перевод номер НОМЕР_1 по системе Юнистрим».

Ксерокопія документу «денежный перевод номер НОМЕР_1 по системе Юнистрим» не має, зокрема, таких відомостей як «отметка операционного отдела, дополнительная информация», що є в ксерокопії документу «денежный перевод номер НОМЕР_2 по системе Юнистрим».

Документ «денежный перевод номер НОМЕР_2 по системе Юнистрим» не має підпису оператора.

Відповідно до Листа ВВСУ України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-754/0/4-13 «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Надані суду та приєднані до справи ксерокопії документів, складені на іноземній мові, не мають перекладу на українську. (а. с. 185-190)

З урахуванням викладеного суду не надані допустимі докази на підтвердження участі ОСОБА_6 у лікуванні ОСОБА_8 , який при відсутності постійних заробітків потребував для цього коштів. Показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_15 підверджується факт лікування ОСОБА_8 анонімно у умовах медичного закладу саме за їх кошти, зокрема, на момент смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_3 . У суду не має підстав не приймати ці показання як належні докази.

На похованні ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ОСОБА_6 не була присутня, докази щодо її участі у похованні стороною відповідача суду не надані.

З аналізу пояснень сторін у суду свідчить, що на день смерті ОСОБА_8 проживав один. В період з липня 2014 р. по квітень 2016 р. він підтримував стосунки як чоловік та жінка з громадянкою ОСОБА_24 до її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_8 та проживали за адресою: АДРЕСА_3 . Дана обставина підверджується показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , матерілами досудового розслідування за № 12016060020002590 від 14.04.2016 р. Зокрема, з матеріалів досудового розслідування вбачається , що на момент смерті ОСОБА_24 ОСОБА_8 знаходився в стані сильного алкогольного сп`яніння, що підверджує пояснення позивача ОСОБА_1 про те, що до своєї смерті ОСОБА_8 вів асоціальний спосіб життя, зловживав алкоголем.

Суд звертає увагу на позовну заяву, складену 2015 році від імені ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання шлюбу недійсним. (а. с. 26-28). Позовна заява підписана від імені ОСОБА_12 . В позовній заяві зазначено, що шлюб був зареєстрований без наміру створити сім`ю, набути права та обов`язки подружжя. Укладаючи шлюб, сторони мали корисливу мету, разом не проживали, спільного господарства не вели, сімейних та подружніх стосунків не підтримували. Зустрічалися один раз по необхідності в отримані документів. Позовна заява складена з підстав ст. 40 СК України.

Сторона відповідача не оскаржувала наявність даного доказу. Суд вважає, що зазначений документ може бути прийняти судом як належний та достовірний доказ.

З урахуванням викладеного суд вважає, що докази на підтвердження доводів в обгурунутвання позову, дають підстави суду вважати їх достовірними з огляду як на визнання певних обставин, що підверджуються цими доказами, сторонами, так і з огляду отримання доказів безпосередньо судом. Ці докази у їх сукупності дають підстави для висновку, що 08.07.2010 р. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, не маючи наміру створити сім`ю, набути права та обов`язки подружжя. У суду є підстави вважати встановленими такі підстави фіктивності шлюбу як наявність у сторін корисливої мети (реєстрація шлюбу задля чогось), перебування одного з подружжя на день реєстраціії шлюбу в тривалому алкогольному запої, що може свідчити про відсутність серйозності намірів, окреме проживання, відсутність спільно набутого майна, відсутність турботи один про одного та взаємної матеріальної підтримки; невиказування подружніх стосунків перед третіми особами, підтримання статевих стосунків із третіми особами, демонстрування перед третіми особами відсутності фактичних шлюбних відносин і наголошення на фіктивності реєстрації шлюбу.

Керуючись ст. ст. 3, 21, 27, 42, 44, 45 СК України, ст. ст. 1218, 1220, 1265, 1269 ЦК України, ст. ст. 2-5, 10-13, 18, 232, 76, 81, 89 133, 141, 258, 259, 264, 268, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , Житомирського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа ОСОБА_7 про визнання шлюбу недійсним та скасування актового запису про шлюб, задовольнити.

Визнати недійсним шлюб, зареєстрований 8 липня 2010 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (актовий запис № 761).

Скасувати актовий запис № 761 в Книзі реєстрації шлюбів від 08 липня 2010 року про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира І.Г. Перекупка