Рішення № 86041702, 22.11.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 501/1774/18

Провадження № 2/496/442/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2019 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Дранікова С.М.

при секретарі - Кузьміній О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про визнання договору №56/к про відступлення прав вимоги від 10.11.2017 року недійсним, визнання недійсним договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 10.11.2017 року, скасування рішень приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.05.2018 року, індексний номер 41336112, та 41340163, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з уточненою позовною заявою, відповідно до якої просить суд: визнати недійсним з моменту укладання: договір №56/К про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги від 10.11.2017 року, Договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 10.11.2017 року, реєстровий №2972, Договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 10.11.2017 року, реєстровий №2973, що укладені між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 ; визнати протиправним та скасувати: рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (відкриття розділу) від 30.05.2018 року, індексний номер 41336112, про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок загальною площею 238,9 кв.м., житловою площею 42,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 30.05.2018 року, індексний номер 41340163, про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5121084200:02:003:1330, площею 0,1398 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги позивач мотивує тим, що 10.11.2006 року між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11074072000 та Договір про надання споживчого кредиту №11074251000 відповідно до умов вказаних договорів ОСОБА_3 отримав кредит в іноземній валюті в сумі 20000 доларів США та кредитну лінію, який він зобов`язується повернути у повному обсязі не пізніше 10.11.2013 року, або достроково зі сплатою 11.3% річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за Первісним договором ОСОБА_3 передав у іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1398 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121084200:02:003:1330 - Іпотечний договір від 10.11.2006 року. 20.08.2008 року між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11385368000 та Договір про надання споживчого кредиту № 11385373000. Відповідно до умов вказаних договорів ОСОБА_3 , отримав кредит в іноземній валюті в сумі 10000 дол. США та кредитну лінію, який він зобов`язався повернути у повному обсязі не пізніше 20.08.20198 року або достроково зі сплатою зі сплатою 14,5% річних за користування кредитом та сплатою ануїтетних платежів. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами ОСОБА_3 передав у наступну іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1398 га, кадастровий номер 5121084200:02:003:1330. З метою забезпечення виконання вказаних кредитних договорів з боку ОСОБА_3 між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» 10.11.2006 року та 20.08.2008 року було укладено Договори поруки, згідно яких позивач взяла на себе зобов`язання перед АКІБ «УкрСиббанк» відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх його зобов`язань. 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі продажу прав вимоги за кредитами. В ході розгляду цивільної справи, яка знаходиться в провадженні Біляївського районного суду Одеської області, позивач дізналась, що на підставі Договору №56/к про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги від 10.11.2017 року, Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 10.11.2017 рок, реєстровий №2973, Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 10.11.2017 року, реєстровий №2972, право власності на спірне майно, а саме житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,13698 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121084200:02:003:1330 перейшло до ОСОБА_2 . У зв`язку з тим, що вказане майно є спільною сумісною власністю, є предметом спору та належить ОСОБА_3 та позивачу в рівних долях, позивач вважає, що правочини, на підставі яких дане майно перейшло у власність ОСОБА_4 є незаконними, а тому мають бути визнані недійсними, в зв`язку з чим позивач і звернулась до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні, позов підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з`явився, надавши до суду відзив на позовну заяву в якому просив в задоволенні позову відмовити з наступних підстав. Між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 10.11.2017 року було укладено договір №56/К про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги. Відповідно до зазначеного договору та додатку №1 до Договору від 10.11.2017 року, банк відступив новому Кредитору, ОСОБА_2 , право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11074072000 від 10.11.2006 року укладеного з ОСОБА_3 ; за договором споживчого кредиту №11385368000 від 20.08.2008 року та додатковими угодами до нього укладеними з ОСОБА_3 ; іпотечним договором б/н та договором про внесення змін до нього в забезпечення кредитного договору №11385368000 від 20.08.2008 року, укладеним з ОСОБА_3 ; іпотечним договором б/н в забезпечення кредитного договору №11074072000 від 10.11.2006 року, укладеним з ОСОБА_3 ; договором поруки №57936 від 10.11.2006 року укладеного з ОСОБА_1 .. На виконання вимог Договору №56/К від 10.11.2017 року, на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були направлені повідомлення щодо укладання зазначеного договору відступлення прав вимоги. АТ «Дельта банк» здійснило продаж прав вимоги за кредитним договорами, які були укладені з ОСОБА_3 , та договорами забезпечення за ними, в тому обсязі, якій існував на момент укладання таких договорів про відступлення права вимоги. Крім того представник відповідача вважає, що посилання позивача на те, що договір відступлення і договір факторингу по суті є необґрунтованими, в зв`язку з тим, що договір про відступлення прав вимоги (цесія) є заміною особи у зобов`язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі – продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов`язань, а обов`язковою умовою договору факторингу є плата, яку має здійснити первісний кредитор (клієнт) новому кредитору (фактору) за надання в його розпорядження коштів під відступлення права вимоги.

Представник відповідача Лут А.О. в судовому засіданні також проти позову заперечив, та просив в задоволенні позову відмовити з наступних підстав. Між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення прав (купівлі продажу) прав вимоги №56/К, а також було укладено договори відступлення права вимоги за іпотечними договорами, які було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстровано в реєстрі за №2972 та за №2973. Відносно твердження позивача, що відповідачем було порушено її право на житловий будинок та земельну ділянку, які відносяться до спільної сумісної власності, відповідач вважає, що вказаний факт є не обґрунтований в зв`язку з тим, що на момент розгляду справи не існує рішень суду або шлюбних договорів, які б підтверджували статус спільного сумісного майна. Більш того, перехід права власності на зазначене спірне майно відбувся на договірній основі, за згодою як ОСОБА_3 , який підписував зазначений договір іпотеки як іпотекодавець, та і його дружини ОСОБА_1 , яка надала письмову згоду на укладення обох договорів іпотеки та була ознайомлена із текстом вказаних договорів. Позивач жодним чином не доводить, що при укладанні договору купівлі – продажу прав вимоги №56/К від 10.11.2017 року та договорів відступлення прав вимоги за іпотечними договорами №2972 ,2973 від 10.11.2017 року було порушено вимоги ст. 203 ЦК України.

Від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської О.С. надійшов відзив, відповідно до якого вона просила в задоволенні позову відмовити з наступних підстав. 24.05.2018 року до відповідача звернулась ОСОБА_2 з метою реєстрації права власності на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження свої повноважень нею, як іпотекодержателя на реєстрацію права власності за вищевказаними об`єктами нерухомого майна було надано документи, які підтверджують її права як іпотекодержателя та заяву іпотекодавця ОСОБА_3 відповідно до якої останні визнав вимоги іпотекодержателя про виконання ним обов`язків, та підтвердив, що йому відомо про наміри іпотекодержателя відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» зареєструвати право власності на передане в іпотеку нерухоме майно та надав свою згоду на вчинення реєстраційних дій. Після чого нею, приватним нотаріусом, як держаним реєстратором були прийняті відповідні рішення ро реєстрацію права власності на житловий будинок та земельну ділянку за ОСОБА_2 . Також в своєму відзиві приватний нотаріус зазначає, що посилання позивача на те, що вищезазначені об`єкти нерухомості підпадають під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не відповідає дійсності, оскільки істотною умовою дії мораторію є відсутність згоди власника нерухомого майна на відсудження, своєю заявою від 24.05.2018 року ОСОБА_3 надав відповідну згоду. Тому вказаний позов відповідач вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надавши до суду пояснення щодо позову, відповідно до яких в задоволенні позову просив відмовити, з наступних підстав. ОСОБА_3 в своїх поясненнях дійсно підтвердив, що 10.11.2006 року між ним та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11074072000. 20.08.2008 року між ним та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11385368000. Зі спливом певного часу його фінансовий стан почав погіршуватися та вже не дозволяв сплачувати кошти за зазначеними кредитними договорами. В листопаді 2017 року ОСОБА_3 отримав лист банку із повідомленням про те, що за договором про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги №56/К від 10.11.2017 року придбала ОСОБА_2 , та роз`яснено, що починаючи з 10 листопада 2017 року усі платежі за вказаними договорами, він має здійснювати за реквізитами нового кредитора. В квітня 2018 року він зустрівся з новим кредитором, та отримав від нього лист з вимогою про сплату боргу за договором №110174072000 від 10.11.2006 року про надання споживчого кредиту та договором про надання споживчого кредиту №11385368000 від 20.0.82008 року в сумі 6561890,69 грн. В травні 2018 року ним було складено письмову заяву про надання згоди на державну реєстрацію переходу права власності, яка була посвідчена приватним нотаріусом. Пізніше він вже дізнався що 30.05.2018 року що право власності на предмет іпотеки – житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,1398 га, перереєстровано на нового кредитора – ОСОБА_2 ОСОБА_3 вважає, що договір відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги №56/К від 10.11.2017 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.05.2018 року є правомірними та вважає їх проведеними із дотриманням вимог закону, а тому в задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, дійсно 10.11.2006 року між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці площею 0,1398 га, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджується вказаним договором. 10.11.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки відповідно до якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору №11074072000. З вказаним договором ОСОБА_1 ознайомилась, про що свідчить її підпис у вказаному договорі.

20.08.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець з метою забезпечення зобов`язань, що випливають з Кредитного договору, передає в іпотеку нерухоме майно, земельну ділянку, площею 0,1398 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності. 20.08.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки відповідно до якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору № 11385368000 від 20.08.2008 року. З вказаним договором ОСОБА_1 також ознайомилась, про що свідчить її підпис у вказаному договорі.

10.11.2017 року між ПАТ «Дельта Банк», який викупив права вимоги за кредитами у ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 було укладено договір №56/К про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги за кредитними договорами №11074072000 та № 11385368000, іпотечними договорами від 20.08.2008 року та 10.11.2006 року.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як в своїх поясненнях вказує ОСОБА_3 , він отримав листа про зміну кредитора.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Як передбачає ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до заяви від 24.05.2018 року завіреної приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С., ОСОБА_3 , своєю заявою повідомляв про проведення державної реєстрації переходу права власності, відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на іпотечне майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Також вказаною заявою ОСОБА_3 підтвердив, що внаслідок державної реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно на ім`я Іпотекодержателя, зобов`язання за іпотечним договорами будуть виконані в повному обсязі.

Посилання позивача на те, що відсутній факт реалізації домовленості сторін щодо укладення окремої угоди про задоволення вимог іпотекодержателя за відсутності відповідного застереження в іпотечному договорі, наявність якого прирівнюється до угоди про задоволення вимог іпотекодержателя, суд вважає не обґрунтованим, з наступних підстав.

Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Застереження, яке прописується в ст. 37 Закону України «Про іпотеку» наявне в Розділі 5 Іпотечного договору від 20.08.2008 року, передбачає позасудове врегулювання здійснюється одними з способів звернення стягнення, а саме передача іпотекодержателю права власності на предмет наступної іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання га підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку». Позасудове врегулювання може бути застосоване сторонами у будь який момент звернення стягнення на предмет іпотеки. Також вказані застереження наявні в іпотечному договорі від 10.11.2006 року.

Тому суд вважає, що при заключенні вказаних договорів та реєстрації права власності на житловий будинок та земельну ділянку проводилось в межах іпотечних договорів та законодавства.

Згідно вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2. ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені, певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2. ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, щодо не обґрунтованості позову позивача, з підстав того, що відповідно дозмісту статей 512, 1077 ЦК України, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України), тому суд вважає, що договір відступлення прав вимоги було укладено з дотриманням статей законодавства.

Також посилання позивача на те, що її цивільні права та обов`язки були порушенні вказаними договорами відступлення прав вимог, суд не може узяти до уваги, в зв`язку з тим, що при укладанні договорів іпотеки від 10.11.2006 року та 20.08.2008 року було роз`яснено, що можливе позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки. Про даний факт був повідомлений ОСОБА_3 , а також було ознайомлено позивача з вказаним договором, так як без її згоди не можливо було укласти вказані договори іпотеки, тому суд вважає, що позивач був повідомлений про можливість передачі іпотечного майна іпотекодержателю.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 512, 513, 514, 516, 628 ЦК України, ст. 24 Закону України «Про іпотеку», суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про визнання договору №56/к про відступлення прав вимоги від 10.11.2017 року недійсним, визнання недійсним договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 10.11.2017 року, скасування рішень приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.05.2018 року, індексний номер 41336112, та 41340163 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 02 грудня 2019 року.

Суддя С.М. Драніков