Ухвала суду № 86036177, 25.11.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4803/19

Провадження № 2/206/1215/19

ОКРЕМА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2019 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

в складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа: Самарський відділ Державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Самарський відділ Державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та зменшення розміру аліментів-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа: Самарський відділ Державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Самарський відділ Державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та зменшення розміру аліментів.

Вимоги первісної позовної заяви були обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 ще під час перебування з позивачем в шлюбі припинив надання матеріальної допомоги на утримання спільної дитини. 28 березня 2011 року рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська було стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з 20.01.2011 року і до повноліття ОСОБА_6 . За весь час, що пройшов з моменту винесення рішення суду ОСОБА_2 не здійснив жодного платежу. Загальна сума заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_6 за період з 20.01.2011 року по 20 липня 2019 року складає 121369,60 грн. В зв`язку із чим, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_6 за період з 20.12.2017 року по 20 липня 2019 року у розмірі 121369,6 грн.

Вимоги зустрічної позовної заяви були обґрунтовані тим, що 6 червня 2004 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб. В шлюбі в них народився син: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15.05.2012 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , був розірваний. Після розірвання шлюбу, за домовленістю між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повинен був надавати матеріальну допомогу за її проханням або на прохання сина. Кожного місяця відповідачу або їх синові ОСОБА_2 надавав грошові кошти готівкою, про що ніяких розписок не брав або за домовленістю з відповідачем купував дитині одежу. В серпні 2019 року, він дізнався що у Самарському відділі ДВС місті Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області перебуває на виконанні дублікат виконавчого листа, виданий 09.11.2016 року на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2011 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь відповідача, ОСОБА_1 , на утримання сина. До цього часу ОСОБА_2 невідомо було про існування даного рішення суду та перебування виконавчого листа на виконанні. Жодного разу до суду або до відділу державної виконавчої служби, він не викликався. Оскільки йому невідомо було про наявність рішення суду про стягнення аліментів, тому він аліменти й не сплачував на рахунок відповідача та не брав розписок про отримання коштів. Саме добросовісним виконанням батьківських обов`язків можливо пояснити чому протягом 8 (восьми) років він не знав зазначені обставини. Крім цього, на даний час його матеріальний стан сильно змінився: ІНФОРМАЦІЯ_2 в нього народилася донька, ОСОБА_7 , яка також перебуває на його утриманні; 25 червня 2019 року між ним, ОСОБА_2 , та матір`ю його доньки, ОСОБА_8 , було зареєстровано шлюб. Його батько, ОСОБА_9 - непрацездатний, перебуває на медичному обліку з гіпертонічною хворобою III ступеня, нещодавно перебував на стаціонарному лікуванні з 01.10.2019 року по 10.10.2019 року та потребує лікування, він проживає один, оскільки його мати померла ще у 1993 році, а він - єдиний син, тому окрім нього, надати допомогу батькові, нікому. На даний час він не працюю, оскільки за станом здоров`я, був вимушений звільнитися. На обліку не перебуває, але неодноразово звертався та звертається до лікаря з приводу гіпертонічної хвороби, у зв`язку з чим, він не можу працювати на будь-якій роботі з фізичним навантаженням. В зв`язку із чим позивач за зустрічним позовом просив звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, яка виникла у період з 20.01.2011 року по 01.08.2019 року по виконавчому листу № 2-699/11, видного 09 листопада 2016 року на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини та зменшити розмір аліментів по виконавчому листу № 2-699/11, виданому 09 листопада 2016 року на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожитковою мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття.

За результатами розгляду даної цивільної справи судом було відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позову.

Між тим, під час розгляду даної цивільної справи судом було встановлено, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2011 було стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

З січня 2011 року по липень 2019 року ОСОБА_10 жодного разу не сплатив аліменти внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 121369,60 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за в/п 2-699 від 28.03.2011 про стягнення аліментів з ОСОБА_10 , (а.с. 11-12, 93, 101, 110, 111, 114).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Положення ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» регламентовано, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 статтею 164 КК України передбачена відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні.

Згідно примітки до ст. 164 КК України у статтях 164 і 165 цього Кодексу під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Таким чином, судом під розгляду справи були встановлені обставини, які свідчать про факти можливого вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 КК України.

На думку суду, вказане може свідчити про наявність у діях ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місця проживання: АДРЕСА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, що потребує перевірки у відповідності до вимог ст. 214 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність повідомлення начальника Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 про можливі факти вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 КК України з метою організації та забезпечення внесення відповідних відомостей уповноваженою особою до ЄРДР та проведення досудового розслідування по даним фактам.

Окрім цього, під час розгляду вказаної справи представник Самарського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Проник Є.О. надав суду копію виконавчого провадження за номером АСВП 52149760 під час дослідження якого суд прийшов до наступних висновків.

Частиною 1 статтею 364 КК України передбачена відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Частиною 1 статтею 366 КК України передбачена відповідальність за складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Частиною 1 статті 367 КК України передбачена відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Частиною 1 статті 382 КК України передбачена відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

З моменту повторного перебування матеріалів виконавчого провадження на виконанні в Самарському ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області з початку 2016 року по 2018 рік жодної виконавчої дії не було проведено.

За весь час перебування виконавчого провадження на виконанні в Самарському ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області матеріали провадження не містять навіть жодного підтвердження направлення/отримання виклику, постанови боржником ОСОБА_2 .

Крім цього акт державного виконавця складений 25.04.2018 без участі стягувача, боржника та навіть понятих, що може свідчити про відсутність правдивих відомостей в даному акті та його написання не виходячи з приміщення державної виконавчої служби з єдиною метою створення штучних підстав для подальшого невиконання рішення суду.

З ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2016 у справі № 206/5413/16-ц було встановлено, що виконавчий лист № 2-699/11 від 28 березня 2011 року було втрачено у Самарському ВДВС, у зв`язку із чим стягувачу ОСОБА_1 необхідно було звертатися до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, що також в свою чергу свідчить про недбале ставлення до виконання працівниками Самарському ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області своїх посадових обов`язків, які призвели до втрати офіційного документу, який є підставою для стягнення коштів.

Так, згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Так, у постанові Пленуму ВСУ від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що у мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини.

Так, рішенням від 27.11.2008 у справі «Крутько проти України» (№2), Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (no.1) (GC), no. 36813/97, п.197 ЄСПЛ 2006). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «Джорж Естіма проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998*II, п. 35, та «Сіка проти Словакії» (Sica v. Slovakia), №2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).

Застосовуючи процедуру «пілотного рішення» у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (рішення від 15.10.2009, остаточне від 15.01.2010) Європейський суд з прав людини знову констатував, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» ( Immobiliare Saffi v. Italy), (GC), №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачене першим реченням першого пункту статті 1 Протоколу №1 (див. рішення у справі Войтенка, п. 53). Разом з тим, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19.03.1997 в справі «Горнсбі проти Греції»).

Отже, виконання судового рішення це остаточна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов`язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Виходячи зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.1950, права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду. Невиконання судового рішення є порушенням права особи на суд і стаття 6 Конвенції втрачає свій сенс.

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11.12.2008 в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Таким чином, бездіяльність державних виконавців, уповноважених законодавчо, у межах своїх прав та обов`язків, здійснювати дії з метою виконання рішення суду, призвели до невиконання судового акту, що по своїй суті підриває авторитет судової влади, державної виконавчої служби, та зневільовує сутність діяльність таких органів.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що у даному конкретному випадку вбачаються факти можливого вчинення посадовими особами Самарського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 366, 367, 382 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 262 ЦПК України суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Виходячи з вищевикладеного, суд з метою запобігання подібних порушень, допущених посадовими особами Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області Міністерства Юстиції України, у подальшому, вважає за необхідне повідомити начальника ГТУЮ у Дніпропетровській області для вжиття відповідних заходів реагування з метою запобігання подібних порушень, а також начальника Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 , з метою організації та забезпечення внесення відповідних відомостей уповноваженою особою до ЄРДР та проведення досудового розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 260, 262, 264, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Довести до відома начальника Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Маньковського Леоніда Костянтиновича про виявлені при вирішенні даного спору порушення законодавства та недоліки в діяльності посадових осіб Самарського відділу Державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області для вжиття відповідних заходів реагування з метою запобігання подібних порушень у подальшому та притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності.

Повідомити начальника Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 про можливі факти вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 164, 364, 366, 367, 382 КК України з метою їх перевірки та внесення уповноваженими особами відповідних відомостей до ЄРДР в порядку ст. 214 КПК України та проведення досудового розслідування.

Про вжиті заходи на виконання даної окремої ухвали повідомити Самарський районний суд м. Дніпропетровська не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали) або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення у формі ухвали складено 29.11.2019.

ОСОБА_12 К.С. Маштак