Рішення № 86033895, 25.11.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2019 р. Справа № 922/2853/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Джерелій В.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Руновщинської сільської ради, с. Руновщина, Зачепилівський р-н, Харківська обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрного підприємтсва "Устинівське", с. Устимівка, Зачепілівський р.-н, Харківська обл. про стягнення 302444,34 грн. за участю представників сторін:

прокуратури - Клейн Л.В. (службове посвідчення № 051089 від 02.10.2018);

позивача - Ковальова З.І. (сільський голова);

відповідача - Ткачов В.В. (ордер ПТ № 053480 від 27.09.2019).

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Руновщинської сільської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрного підприємтсва "Устинівське" безпідставно збережені кошти у розмірі 302444,34 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємтсво "Устинівське" без правовстановлюючих документів в період з 15.07.2010 по 01.05.2017 використовувало земельну ділянку площею 2,2591 га, а в період з 01.05.2017 по 01.09.2019 розміром 3,2 га, яка розташована на території Руновщинської сільської ради, з метою обслуговування належних останньому господарських дворів, будівель та споруд, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємтсво "Устинівське" зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Руновщинська сільська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок Руновщинської сільської ради.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2019 зазначену позовну заяву прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 30.09.2019.

Протокольною ухвалою від 30.09.2019 підготовче судове засідання відкладено на 28.10.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.10.2019 продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів.

Протокольною ухвалою від 28.10.2019 відкладено підготовче засідання на 11.11.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрного підприємтсва "Устинівське" про залишення позову без розгляду.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 23601 від 02.10.2019), в якому зазначає про те, що позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, внаслідок чого він підлягає залишенню без розгляду; позовні вимоги не обґрунтовані фактичними чи правовими обставинами та не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своїх вимог щодо відмови у задоволенні позову відповідач зазначає, що 21.03.2017 у підприємства відповідача змінився засновник, а до цього і тривали час після цього на спірній території господарська діяльність не проводилась; що земельна ділянка використовувалась лише через те, що на ній розташовувались будівлі та споруди і виключно в межах їх площі; що право власності на будівлі та споруди, які знаходяться на сіпірній земельній ділянці в установленому порядку зареєстровано за відповідачем 20.03.2017 та 24.05.2017; що за корисування земельною ділянкою відповідачем сплачується земельний податок; що ні земельна ділянка площею 2,2591 га, ні земельна ділянка площею 3,2 га, про які йдеться в позові, є несформованими та не зареєстровані в Державному земельному кадастрі, а тому не можуть вважатися об`єктами цивільних прав; що факт корисування земельними ділянками в зазначених прокурором площах останнім належними та допустимими доказами не доведено; що комісія, яка визначила розмір зитків, була створена Руновщинською сільською радою з порушенням вимог чинного законодавства України, і остання склала акт без залучення представника відповідача та без виходу на місцевість, тобто цей акт, на думку відповідача, є неналежним доказом у даній справі.

Прокурор надав суду відповідь на відзив відповідача (вх. № 23960 від 07.10.2019), в якій додатково обґрунтовує правову позицію, викладену у позовній заяві, та звертає увагу суду на те, що відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України). Прокурор зазначає, що відповідач у період з 01.09.2016 по 31.08.2019 не сплачував за корисування земельними ділянками плату за землю у передбаченому законом порядку, внаслідок чого зберіг кошти та збільшив вартість власного майна які на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України зобов`язаний сплатити на користь Руновщинської сільської ради, а розмір збережених коштів визначений уповноваженою комісією вказаної ради.

Відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 24414 від 11.10.2019) в якому уточнює власну правову позицію у спорі по даній справі, та вважає, що позовні вимоги прокурора не обґрунтовані фактичними чи правовими обставинами та не підлягають задоволенню.

Позивач надав суду письмові пояснення (вх. № 26447 від 04.11.2019 вх. № 26482 від 04.11.2019 та вх. № 26484 від 04.11.2019), в яких стверджує про те, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, протее, позивач не отримує від відповідача коштів в передбаченому законом розмірі за корисуання цією земельною ділянкою, що негативно впливає на наповнюваність місцевого бюджету та виконання соціальних програм. Позивач також вказує, що самостійно звернутись до суду він не має можливості оскільки в штатному розписі сільської ради посади юриста не передбачено, а сплатити судовий збір та послуги адвоката він не має можливості через відсутності бюджетного фінансування на ці цілі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.11.2019.

На судове засідання 25.11.2019 прибули представники сторін та прокуратури.

Представник позивача та прокурор просять суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти доводів, викладених у позовній заяві, та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з даним позовом.

Як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду з позовом у даній справі обґрунтовує необхідність такого звернення в інтересах держави в особі Руновщинської сільської ради наступним:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інш їх) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом із тим, з наведених положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.

Статтями 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України “Про місцеві самоврядування в Україні” передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України входить плата за землю, шо справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Як зазначає у позовній заяві прокурор, ТОВ АП “Устимівське” в період часу з 15.07:2010 по 10.05.2017 користувалось земельною ділянкою сільськогосподарської призначення розміром 2,2591 га, а в період з 10.05.2017 і по цей час - земельною ділянкою сільськогосподарського призначення розміром 3,2 га без укладення договору оренди землі, у зв`язку з чим значні грошові кошти від сплати орендної плати не отримував бюджет сільської ради. Неповернення Руновщинській сільській раді безпідставно збережених коштів за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади населених пунктів, що входять до складу Руновщинської сільської ради, в особі Руновщинської сільської ради, в частині можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб територіальної громади.

Прокурор зазначає, що ТОВ АП “Устимівське” фактично використовує земельну ділянку комунальної власності для обслуговування господарських дворів, будівель і споруд в період з 15.07.2010 і по цей час, сплачуючи лише земельний податок, проте, наразі, через сплив строків давності можливо стягнути безпідставно збережені кошти лише за період з вересня 2016 по вересень 2019, тобто грошові кошти за використання землі протягом попередніх років для бюджету Руновщинської сільської ради фактично втрачені.

Прокурор вказує, що у відповідності до положень п. "а" ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України та витягу з Держвного кадастру речових прав на Нерухоме майно земельна ділянка сільськогосподарського призначення належить територіальній громаді Руновщинської сільської ради на праві комунальної власності.

Руновщинська сільська рада відповідно до вимог п. п. З, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” та ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України - є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірних земельних ділянок.

Відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в України” Руновщинська сільська рада є органом, через який територіальною громадою населених пунктів, що входять до її складу, безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Прокурор зазначає, що тривалою бездіяльністю посадових осіб Руновщинської сільської ради, їх недбалим ставленням до виконання своїх обов`язків заподіяна шкода охоронюваним законом правам, свободам та інтересам мешканців територіальної громади сіл, що входять до складу Руновщинської сільської ради.

У наданих суду письмових поясненнях (вх. № 26447 від 04.11.2019) Руновщинська сільська рада зазначає про те, що така бездіяльність обумовлена, зокрема, відсутністю коштів у бюджеті сільської ради на сплату судового збору за подання до суду позовної заяви та оплати послуг адвоката.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі “Менчинська проти Росії” (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

Незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Руновщинської сільської ради про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення коштів через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо як укладання договору оренди земельної ділянки, так і стягнення коштів за користування земельною ділянкою без укладання такого договору, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади Руновщинської сільської ради та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВП ВС від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Як свідчить зміст позовної заяви, прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обгрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи.

Розглянувши спір по суті суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідач є власником декількох об`єктів нерухомості, розташованих в с. Устимівка Зачепилівського р.-ну Харківської області, а саме: ангару загальною площею 474 кв.м., розташованого по вул. Молодіжна, 58 «и»; пилорами загальною площею 84,7 кв.м., розташованої по вул. Молодіжна, 58 «і»; складу загальною площею 270,8 кв.м., розташованого по вул. Молодіжна, 58 «є»; складу запасних частин загальною площею 153,4 кв.м., розташованого по вул. Молодіжна, 58 «з»; ангару загальною площею 177,4 кв.м., розташованого по вул. Молодіжна, 58 «ж»; ангару загальною площею 151,8 кв.м., розташованого по вул. Молодіжна,58 «д»; нежитлової будівлі загальною площею 80,5 кв.м., розташованої по вул. Молодіжна,58 «е»; ангару загальною площею 312,8 кв.м., розташованого по вул. Молодіжна, 58 «г»; заправки загальною площею 17,4 кв.м., розташованої по вул. Молодіжна, 58 «а»; майстерні загальною площею 532,3 кв.м., розташованого по вул АДРЕСА_1 , 58; критого току загальною площею 1358 кв.м., розташованого по вул. Молодіжна, 58 «в»; вагової загальною площею 17,8 кв.м., розташованої по вул. Молодіжна, 58 «б». Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, право вланості на зазначені об`єкти нерухомості зареєстровано за відповідачем протягом березня - травня 2017 року.

Рішенням сесії Руновщинської сільської ради № 267 від 25.12.2009 «Про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки» надано ТОВ АП «Устимівське» дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, під господарськими будівлями на території Руновщинської сільської ради в с. Устимівка вул. Жовтнева.

Рішенням сесії Руновщинської сільської ради № 265 від 21.05.2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ АП «Устимівському» (а. с. 42) для обслуговування господарських будівель та споруд, на умовах оренди на території Руновщинської сільської ради», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування господарських будівель та споруд і передано ТОВ АП «Устинівське» в користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - під господарськими будівлями та дворами) площею 2,2591 га, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна із земель комунальної власності, без зміни цільового призначення, для обслуговування господарських будівель і споруд, в межах населеного пункту Руновщинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області.

В судовому засіданні 25.11.2019 сільський голова с. Руновщинської сільської ради Ковальова З.І. повідомила, що фактично проекту землеустрою на вказану земельну ділянку не виготовлялося, така технічна документація відсутня, та Руновщинською сільською радою рішенням № 265 від 21.05.2010 фактично також не затверджувалася.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 15.07.2010 між Руновщинською сільською радою та ТОВ АП «Устинівське» укладено договір оренди земельної ділянки розміром 2,2591 га. на території Руновщинської сільської ради.

Проте, вищезазначений договір оренди землі, всупереч вимог ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» зареєстрований не був, в зв`язку з чим, не набув чинності.

20.04.2017 відповідач звернувся до позивача із заявою про збільшення розміру земельної ділянки, яка використовується для обслуговування господарських дворів, будівель та споруд, до 3,2 га та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на неї.

Руновщинською сільською радою прийнято рішення від 10.05.2017 № 172 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) на умовах оренди ТОВ АП «Устинівське» в межах с. Устимівка Зачепилівського р.-ну Харківської області», відповідно до якого відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - під господарськими будівлями і дворами) на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу комунальної власності орієнтовною площею 3,2 га, на якій розташоване нерухоме майно підприємства, в межах села Устимівка Зачепилівського району Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.08.2018 по справі № 922/1523/18 відмовлено ТОВ АП «Устинівське» в задоволенні позову до Руновщинської сільської ради про визнання права вланості на землі сільськогосподарського призначення на території Руновщинської сільської ради під належними ТОВ АП «Устинівське» господарськими будівлями та спорудами для ведення сільськогосподарського виробництва, на яких розміщені господарські двори, будівлі та споруди приватної вланості ТОВ АП «Устинівське», загальною площею 3,9151 га.

У позовній заяві прокурор вказує на те, що починаючи з 15.07.2010 по 01.05.2017 відповідач використовував для обслуговування господарських дворів, будівель та споруд земельну ділянку розміром 2,2591 га, безоплатно, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав, як це передбачено ст. 125 Земельного кодексу України; що в період з 01.05.2017 і по теперішній час відповідач використовує для обслуговування господарських дворів, будівель і споруд земельну ділянку розміром 3,2 га.

Прокурор вказує, що відповідач у передбаченому чинним на той час законодавством у період часу з 15.07.2010 по 10.05.2017 не був власником або постійним землекористувачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,2591 га, а в період з 10.05.2017 і по теперішній час - земельної ділянки сільськогосподарського призначення розміром 3,2 га, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, а тому не є і не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Прокурор зазначає, що в період з вересня 2016 року по вересень 2019 року (період взято з урахуванням строків позовної давності) відповідач за використання зазначених вище земельних ділянок до бюджету Руновщинської сільської ради орендну плату жодного разу не перераховував, натомість, за цей період ним було перераховано земельний податок у загальному розмірі 30776,02 грн., у зв`язку з чим виникла потреба стягнути кошти за використання землі у судовому порядку.

18.03.2019 рішенням сесії Руновщинської сільської ради № 486 «Про створення комісії для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у Руновщинській сільській раді» (а. с. 73-74) створено та затверджено склад комісії для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, якій також надано повноваження щодо розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної власності під господарськими будівлями, спорудами та дворами без правовстановлюючих документів.

До складу комісії увійшли: голова комісії - Руновщинський сільський голова Ковальова З.І.; члени комісії - ОСОБА_1 (бухгалтер сільради), ОСОБА_2 (землевпорядник сільради), а також депутати сільської ради - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

15.07.2019 вищезазначеною комісією складено акт № 2 (з додатком) (76-77), яким визначено розмір безпідставно збережених ТОВ АП «Устинівське» коштів зд використання з 01.09.2016 по 01.05.2017 для обслуговування господарських будівель, споруд та дворів земельної ділянки розміром 2,2591 га, а в період з 01.05.2017 по 01.09.2019 - розміром 3,2 га без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону, в загальній сумі 333220,36 грн, з них: за період з 01.09.2016 по 31.12.2016 - 26508,36 грн; за період з 01.01.2017 по 30.04.2017 - 28098,89 грн., за період 01.05.2017 по 31.12.2017 - 79603,76 грн., за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 119405,59 грн., за період з 01.01.2019 по 31.08.2019 - 79603,76 грн.

З урахуванням сплаченого за цей час відповідачем земельного податку, розмір безпідставно збережних коштів згідно з розрахунком, який здійснено прокурором, склав 302444, 34 грн.

Обставини щодо примусового стягнення безпідставно збережних коштів у розмірі 302444,34 грн. стали підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Руновщинської сільської ради до ТОВ АП «Устинівське».

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляться відповідно до закону.

За змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є сума, нарахована прокурором та позивачем, як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку статей 1212- 1214 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач є власником комплексу нежитлових будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці комунальної власності, яка знаходиться на території Руновщинської сільської ради та використовується відповідачем з метою їх обслуговування. Прово вланості на ці будівлі та споруди зареєстровано в реєстрі в березні – травні 2017 року.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Однак, відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки в с. Устимівка, Зачепилівського району, на якій знаходяться належні йому нежитлові будівлі та споруди, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

При цьому, як зазначає прокурор, відповідач без правовстановлюючих документів у період з 15.07.2010 по 01.05.2017 використовував земельну ділянку площею 2,2591 га, а в період з 01.05.2017 по 01.09.2019 розміром 3,2 га, яка розташована на території Руновщинської сільської ради, з метою обслуговування вказаних будівель та споруд, внаслідок чого зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок позивача.

З огляду на предмет позову, прокурор та позивач мають надати докази існування протягом зазначеного у позові періоду земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України «Про оренду землі», а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/391/18 від 11.02.2019 та у справі № 922/392/18 від 21.02.2019.

Таким чином, для вирішення даного спору встановленню підлягають, зокрема, обставини щодо площі спірної земельної ділянки, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, та нормативна грошова оцінка, яка є необхідною для визначення розміру позовних вимог та їх обґрунтованості.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Зі змісту ст. 14, 288 Податкового кодексу України вбачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про оцінку землі» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Статтею 20 Закону України «Про оцінку землі» передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

При цьому із наведених вище норм чинного законодавства не вбачається можливість зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 922/3443/18 від 29.08.2019, у справі № 922/1276/18 від 08.08.2019, у справі № 922/2927/18 від 12.08.2019, у справі № 922/393/18 від 11.09.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом ч. ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що ні прокурором, ні позивачем не надано суду ні технічної документації на вказані земельні ділянки, ні витягу про нормативну грошову оцінку цих ділянок.

Більше того, як свідчать матеріали справи, та не спростовується її сторонами, земельні ділянки 2,25 га та 3,2 га, які використовуються відповідачем в с. Устимівка Руновщинської сільської ради, та які вказані прокурором в позовній заяві, в розумінні вказаних вище положень закону не є сформованими об`єктами цивільних прав, оскільки, не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, а інформація про них не занесена до Державного земельного кадастру.

Суд також враховує, що норми чинного законодавства України не передбачають можливості здійснення розрахунку плати за землю виходячи з визначення її приблизного розміру.

Доводи прокурора щодо визначення меж земельних ділянок на підставі акту № 2 від 15.07.2019, який затверджено рішенням № 550 сесії XXXVIII Руновщинської сільської ради VII скликання обстеження від 27.03.2018, суд вважає безпідставними, оскільки, відповідно до п. 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, ні вказаною інструкцією, ні ЗК України, не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно актів обстеження.

Крім того, як свідчить вказаний акт комісії № 2 від 15.07.2019, яким прокурор та позивач обґрунтовують позовні вимоги, в ньому взагалі не йдеться про те, що комісія яка його склала, виходила на місцевість, фактично здійснила обстеження земельних ділянок, визначила їх межі, площі та конфігурації, здійснила відповідний розрахунок з урахуванням зазначених обставин, вчинила ініші необхідні дії з метою встановлення всіх фактиних обставин землекористування.

Більше того, вказаний акт не містить даних щодо технічної документації земельної ділянки та витягу з нормативної грошової оцінки землі. Таким чином, з вказаного акту та доданого до нього розрахунку неможливо встановити, чи застосовані комісією при його складанні функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення прокурором як безпідставно збережені кошти. Вказані обставини також унеможливлюють здійснення стосовно таких земельних ділянок розрахунків орендної плати, та як наслідок, і безпідставно збережених коштів в наслідок несплати такої орендної плати.

Суд також зазначає про безпідставність посилань прокурора в обгрунутвання зазначених обставин на договір оренди земельної ділянки розміром 2,2591 га. на території Руновщинської сільської ради, укладений між позивачем та відповідачем, оскільки згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. В даному випадку, наявність договору не підтверджує факт формування земельної ділянки розміром 2,2591 га. як об`єкта цивільних прав в розумінні вищевказаних положень закону. До того ж, в судовому засіданні 25.11.2019 сільський голова с. Руновщинської сільської ради Ковальова З.І. повідомила, що фактично проекту землеустрою на вказану земельну ділянку не виготовлялося, така технічна документація відсутня, та Руновщинською сільською радою рішенням № 265 від 21.05.2010 фактично також не затверджувалася.

З огляду на вимоги ст. 77 ГПК України також не вввжаються належними та допустими доказами формування земельних ділянок як об`єкта цивільних прав факт звернення позивача до суду в межах справи № 922/1523/18 та звернення до позивача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 3,2 Га.

Крім того, як свідчать матеріали справи, комісія Руновщинаської сільської ради, яка визначила та розрахувала розмір безпідставно збережених коштів згідно з актом № 2 від 15.07.2019, була створена на підставі рішення сесії XXXІV Руновщинської сільської ради № 486 від 18.03.2019 та постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» № 284 від 19.04.1993 (далі за текстом – постанова КМУ).

Однак, редакція постанови КМУ, яка діяла станом на 18.03.2019, не передбачала можливість створення комісій виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та включення до їх складу представників виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Така можливість передбачена постановою КМУ № 284 від 19.04.1993 в редакції, яка почала діяти лише з 19.06.2019, що виключає наявність законних підстав створення та наявність повноважень комісії Рунівщинської сільської ради, яка створена на підставі рішення сесії XXXІV Рунівщинської сільської ради № 486 від 18.03.2019. До того ж, до складу комісії безпідставно не було включено представника відповідача, хоча включення представника підприємства яке буде їх відшкодовувати також передбачено вказаною постановою.

Крім того, згідно з позовом, прокурором заявлено до стягнення з відповідача безпідставно збережені кошти у формі орендної плати за період з вересня 2016 по вересень 2019 років. Однак, як свідчать витяги з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав вланості на нерухоме майно право власності Товариства з обмеженою відповідальністю аграрне підприємство «Устинівське» на об`єкти нерухомості, розташовані в с. Устимівка Зачепилівського р.-ну Харківської області, а саме: ангару загальною площею 474 кв.м., розташованого по вул. Молодіжна, 58 «и»; пилорами загальною площею 84,7 кв.м., розташованої по вул. Молодіжна, 58 «і»; складу загальною площею 270,8 кв.м., розташованого по вул. Молодіжна, 58 «є»; складу запасних частин загальною площею 153,4 кв.м., розташованого по вул. Молодіжна, 58 «з»; ангару загальною площею 177,4 кв.м., розташованого по вул. Молодіжна, 58 «ж»; ангару загальною площею 151,8 кв.м., розташованого по вул. Молодіжна,58 «д»; нежитлової будівлі загальною площею 80,5 кв.м., розташованої по вул. Молодіжна,58 «е»; ангару загальною площею 312,8 кв.м., розташованого по вул. Молодіжна, 58 «г»; заправки загальною площею 17,4 кв.м., розташованої по вул. Молодіжна, 58 «а»; майстерні загальною площею 532,3 кв.м., розташованого по вул АДРЕСА_1 , 58; критого току загальною площею 1358 кв.м., розташованого по вул. Молодіжна, 58 «в»; вагової загальною площею 17,8 кв.м., розташованої по вул. Молодіжна, 58 «б» зареєстровані за останнім 20.03.2017 та 24.05.2017.

Зазначене також свідчить про необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку, та виключає можливість нарахування та стягнення безпідставно збережених коштів за користування спірними земельними ділянками за весь заявлений період.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку що заявлений прокурором позов позбавлений фактичного та правового обґрунтування в зв`язку з недоведеність обставин, на які посилається прокурор, належними та допустимими доказами. Зазначене має наслідком прийняття судом рішення про відмову в задоволенні цього позову.

З урахуванням вимог ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України, судові витрати у справі підлягають покладенню на прокурора.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "02" грудня 2019 р.

Суддя О.І. Байбак