Рішення № 86033777, 27.11.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2019 року м. ТернопільСправа № 921/627/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Макара Василя Григоровича, АДРЕСА_1

до відповідача Спільного українсько-іспанського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Санза Топ", вул. Січових Стрільців, 69, м. Бережани, Тернопільська область

про стягнення 146 730 грн 61 коп.

За участі представників:

Позивача: Кузіва П.Г. - уповноваженого

Відповідача: не прибув

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз`яснення прав та обов`язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

Фізична особа - підприємець Макар Василь Григорович, надалі - позивач, звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Спільного українсько - іспанського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Санза Топ", надалі - відповідач, про стягнення 146 730 грн 61 коп., з яких: 122 014,02 грн - заборгованість з оплати переданного у власність товару, 21 294,42 грн - пеня, 2 112,64 грн - 3% річних та 1 309,53 грн - інфляційні нарахування.

Підставою позову визначено неналежне виконання умов Договору купівлі - продажу №5 від 15.01.2018.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 02.10.2019, головуючим суддею для розгляду справи №921/627/19 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2019 позовну заяву Фізичної особи - підприємця Макара Василя Григоровича б/н від 23.09.2019 (вх. №772 від 02.10.2019) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до Господарського суду Тернопільської області: доказів направлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу (опис вкладення у цінний лист); відомостей щодо офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти сторін; інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

29.10.2019 на адресу Господарського суду Тернопільської області від Фізичної особи - підприємця Макара Василя Григоровича надійшла заява б/н від 23.10.2019 (вх. №19537), зі змісту якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, які було визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 07.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019, з врахуванням ухвали про виправлення помилки від 04.11.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/627/19; постановлено розгляд справи 921/627/19 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 09:10 год. 27.11.2019; запропоновано сторонам у справі надати заяви по суті справи та з процесуальних питань.

26.11.2019 від відповідача на адресу суду надійшла заява про визнання позову б/н від 25.11.2019 (вх. №21620), згідно якої останній позовні вимоги ФОП Макара В.Г. про стягнення 146 930,61 грн визнає в повному обсязі та не заперечує щодо його задоволення.

Повноважний представник позивача в судове засідання 27.11.2019 прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи.

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 27.11.2019 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення від 05.11.2019 про вручення 19.11.2019 поштового відправлення - ухвал суду від 04.11.2019.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, застосовуючи згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді даної справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989)

За даних обставин, зважаючи на те, що: відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак своїм правом брати участь в судовому засіданні не скористався; явка останнього не визнавалась судом обов`язковою, позиція відповідача по суті позову викладена ним у заяві про визнання позову б/н від 25.11.2019; справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

15.01.2018 між Фізичною особою-підприємцем Макар Василем Григоровичем, як Продавцем, з однієї сторони, та Спільним українсько-іспанським підприємством - товариством з обмеженою відповідальністю "Санза Топ", як Покупцем, з другої сторони, укладено Договір купівлі-продажу №5 (надалі - Договір), за умовами якого Продавець зобов`язався в порядку і на умовах, визначених Договором, передати у власність Покупця лісоматеріали (надалі - товар), а Покупець зобов`язався прийняти й оплатити його. Вартість товару становить 1 500 000,00 грн (п. п. 1.1-1.2 Договору).

П. п. 2.1-2.2 Договору сторони погодили, що Продавець відвантажує товар, що є предметом купівлі-продажу за Договором, на адресу Покупця за цінами, що визначені в Прейскуранті Покупця і які погоджені з Продавцем. Поставка товару виконується автомобільним транспортом: Продавця або Покупця.

Одиницею виміру товару є метр кубічний (м3). Загальний об`єм закупки товару складає 120 м3 (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. п. 4.1-4.3 Договору товар, що є предметом купівлі-продажу за Договором, відвантажується на адресу Покупця щомісяця після узгодження з Покупцем факту готовності його прийняти. Продавець повідомляє Покупця про відвантаження товару з моменту передачі товару перевізнику шляхом факсового повідомлення або в телефонному режимі із зазначенням найменування та кількості товару. Продавець забезпечує перевізника товару наступними документами: - оригінал товарно-транспортної накладної; - оригінал товарно-транспортної накладної лісогосподарського підприємства про відпуск лісосировини Продавцю (з терміном давності не більше 1 року).

Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент прийому товару та підписання документів, вказаних в п. 4.3 даного Договору (п. 5.1 Договору).

П. 7.1 Договору сторони погодили, що оплата товарів Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця в такому порядку: а) не пізніше 14-ти календарних днів з моменту отримання товару Покупцем і переходу до нього права власності на товар; 2) за письмовим погодженням з Покупцем можлива попередня оплата товару; у такому випадку Продавець зобов`язаний поставити товар Покупцю не пізніше 14-ти календарних днів з моменту отримання коштів

Відповідно до п. 8.1 Договору товар вважається прийнятим по кількості і по якості від Продавця з моменту переходу права власності до Покупця.

Згідно з п. 11.1 Договору останній набуває чинності в день підписання його обома Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по ньому.

Слід зазначити, що вказаний вище правочин підписано повноважними представниками сторін, підписи останніх скріплено печатками.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу № 5 від 15.01.2018.

Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 689 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного правочину, у період з січня місяця 2018 року по березень місяць 2019 року, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 805 259,52 грн.

Як вже зазначалось вище, пп. а п. 7.1 Договору сторони встановили, що оплата товарів Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше 14-ти календарних днів з моменту отримання товару Покупцем і переходу до нього права власності на товар.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, як стверджує позивач, відповідач своїх зобов`язань по оплаті вартості переданого йому протягом січня місяця 2018 - березня місяця 2019 року товару на загальну суму 805 259,52 грн виконував неналежним чином, за отриманий товар розрахувався частково, - на суму 683 245,50 грн, внаслідок чого його заборгованість становить 122 014 грн 02 коп.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Ст. 83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вже зазначалось вище, 26.11.2019 відповідачем подано заяву б/н від 25.11.2019 (вх. № 21620), згідно якої Спільне українсько-іспанське підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю "Санза Топ" визнає позов ФОП Макара В.Г. про стягнення 146 930,61 грн в повному обсязі та не заперечує щодо його задоволення.

Згідно з ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Ст. 191 ГПК України, зокрема, визначено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює стороні наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на її вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. ч. 2, 4-5 ст. 191 ГПК України).

Судом встановлено, що заява про визнання позову б/н від 25.11.2019 подана відповідачем до початку розгляду спору по суті. Заява про визнання позову б/н від 25.11.2019 підписана повноважною особою - директором Спільного українсько-іспанського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Санза Топ" Наконечним О.В. Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, особою, яка обирається (призначається) до органу управління юридичної особи, уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, є керівник Спільного українсько-іспанського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Санза Топ" Наконечний Олександр Володимирович .

Наведене свідчить про відсутність підстав для неприйняття заяви відповідача про визнання позову в частині заявленої до стягнення суми основного боргу.

Таким чином, позовні вимоги ФОП Макар В.Г. про стягнення з Спільного українсько-іспанського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Санза Топ" 122 014 грн 02 коп. основного боргу є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Слід зазначити, що відомості про передачу позивачем та отримання відповідачем протягом січня місяця 2018 року - березня місяця 2019 року товару на загальну суму 805 259,52 грн та його часткову (на суму 683 245,50 грн) оплату відображено і у долученому позивачем до матеріалів справи акті звірки розрахунків, який підписано сторонами без заперечень. Зокрема:

- 16.01.2018 згідно накладної передано товар на суму 35 297,50 грн;

- 25.01.2018 згідно накладної передано товар на суму 11 503,00 грн;

- 07.02.2018 згідно накладної передано товар на суму 153 503,00 грн;

- 26.02.2018 згідно накладної передано товар на суму 174 167,50 грн;

- 05.03.2018 згідно накладної передано товар на суму 15 591,00 грн;

- 16.04.2018 згідно накладної передано товар на суму 20 270,50 грн;

- 14.05.2018 згідно накладної передано товар на суму 34 035,00 грн;

- 18.05.2018 згідно накладної передано товар на суму 47 087,00 грн;

- 30.06.2018 згідно накладної передано товар на суму 40 670,00 грн;

- 20.07.2018 згідно накладних передано товар на суму 8 992,00 грн та на суму 18 555,00 грн;

- 30.07.2018 згідно накладної передано товар на суму 41 600,00 грн;

- 19.10.2018 згідно накладної передано товар на суму 36 474,00 грн;

- 05.02.2019 згідно накладної передано товар на суму 37 560,01 грн;

- 06.02.2019 згідно накладної передано товар на суму 1 500,00 грн;

- 07.02.2019 згідно накладної передано товар на суму 94 679,01 грн;

- 13.02.2019 згідно накладної передано товар на суму 16 595,00 грн;

- 25.02.2019 згідно накладної передано товар на суму 2 130,00 грн;

- 05.03.2019 згідно накладної передано товар на суму 15 050,00 грн.

Таким чином, враховуючи встановлений договором термін здійснення розрахунків, за товар переданий позивачем 16.01.2018 відповідач повинен був розрахуватись до 30.01.2018 (включно), за товар переданий позивачем 25.01.2018 відповідач повинен був розрахуватись до 08.02.2018 (включно), за товар переданий позивачем 07.02.2018 відповідач повинен був розрахуватись до 21.02.2018 (включно), за товар завантажений позивачем 26.02.2018 відповідач повинен був розрахуватись до 12.03.2018 (включно), за товар переданий позивачем 05.03.2018 відповідач повинен був розрахуватись до 19.03.2018 (включно), за товар переданий позивачем 16.04.2018 відповідач повинен був розрахуватись до 30.04.2018 (включно), за товар переданий позивачем 14.05.2018 відповідач повинен був розрахуватись до 28.05.2018 (включно), за товар переданий позивачем 18.05.2018 відповідач повинен був розрахуватись до 01.06.2018 (включно), за товар переданий позивачем 30.06.2018 відповідач повинен був розрахуватись до 14.07.2018 (включно), за товар переданий позивачем 20.07.2018 відповідач повинен був розрахуватись до 03.08.2018 (включно), за товар переданий позивачем 30.07.2018 відповідач повинен був розрахуватись до 13.08.2018 (включно), за товар переданий позивачем 19.10.2018 відповідач повинен був розрахуватись до 02.11.2018 (включно), за товар переданий позивачем 05.02.2019 відповідач повинен був розрахуватись до 19.02.2019 (включно), за товар переданий позивачем 06.02.2019 відповідач повинен був розрахуватись до 20.02.2019 (включно), за товар переданий позивачем 07.02.2019 відповідач повинен був розрахуватись до 21.02.2019 (включно), за товар переданий позивачем 13.02.2019 відповідач повинен був розрахуватись до 27.02.2019 (включно), за товар переданий позивачем 25.02.2019 відповідач повинен був розрахуватись до 11.03.2019 (включно), за товар переданий позивачем 05.03.2019 відповідач повинен був розрахуватись до 19.03.2019 (включно).

Поряд із цим, товар переданий згідно видаткових накладних від 16.01.2018 та 25.01.2018 оплачено в повному обсязі 17.01.2018; товар переданий згідно видаткової накладної від 07.02.2018 оплачено в повному обсязі 22.02.2018; товар переданий згідно видаткової накладної від 26.02.2018 оплачено в повному обсязі 02.03.2018; товар переданий згідно видаткових накладних від 05.03.2018 та від 16.04.2018 оплачено в повному обсязі за рахунок платежу 02.03.2018; товар переданий згідно видаткової накладної від 14.05.2018 оплачено в повному обсязі за рахунок платежів 02.03.2018, 13.04.2018 та 02.05.2018; товар переданий згідно видаткової накладної від 18.05.2018 оплачено в повному обсязі за рахунок платежів 02.05.2018, 21.05.2018, 30.05.2018 та 08.06.2018; товар переданий згідно видаткової накладної від 30.06.2018 оплачено в повному обсязі за рахунок платежів 08.06.2018, 13.06.2018 та 03.07.2018; товар переданий згідно видаткових накладних від 20.07.2018 оплачено в повному обсязі за рахунок платежів 03.07.2018, 20.07.2018 та 30.07.2018; товар переданий згідно видаткових накладних від 30.07.2018 оплачено в повному обсязі за рахунок платежів 30.07.2018, 14.08.2018 та 31.08.2018 (прострочка платежу мала місце в період з 14.08.2018 по 30.08.2018 на суму 10 509,50 грн); товар переданий згідно видаткової накладної від 19.10.2018 оплачено в повному обсязі за рахунок платежів 23.10.2018 та 28.11.2018 (прострочка платежу мала місце в період 03.11.2018 по 27.11.2018 на суму 11 474 грн); товар переданий згідно видаткової накладної від 05.02.2019 оплачено в повному обсязі за рахунок платежів 27.12.2018, 06.02.2019, 18.02.2019 та 21.02.2019 (прострочка платежу мала місце станом на 20.02.2019 на суму 12 060,01 грн); товар переданий згідно видаткової накладної від 06.02.2019 оплачено в повному обсязі за рахунок платежу 21.02.2019; товар переданий згідно видаткової накладної від 07.02.2019 оплачено частково на суму 6 439,99 грн за рахунок платежу 21.02.2019, неоплаченим залишився товар на суму 88 239,02 грн (прострочка платежу має місце з 22.02.2019); товар переданий згідно видаткових накладних від 13.02.2019 на суму 16 595 грн, від 25.02.2019 на суму 2 130 грн та від 05.03.2019 на суму 15 050 грн залишився неоплаченим (прострочки платежів мають місце з 28.02.2019, з 12.03.2019 та з 20.03.2019).

В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведених вище норм чинного законодавства, зважаючи на допущені відповідачем прострочки по оплаті вартості товару поставленого згідно видаткових накладних від 07.02.2019 на суму 88 239,02 грн, від 13.02.2019 на суму 16 595 грн, від 25.02.2019 на суму 2 130 грн та від 05.03.2019 на суму 15 050 грн, позивачем за період з 21.02.2019 по 23.09.2019 нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 2 112,64 грн та за період березень-серпень 2019 року - інфляційні нарахування в загальній сумі 1 309,53 грн.

В п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", з наступними змінами і доповненнями (надалі - Постанова №14), зазначено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. При цьому, в п. 1.9 Постанови №14 роз`яснено судам, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов`язання визначається до настання певного терміну, то останнім днем виконання такого зобов`язання вважається день, що передує цьому терміну. Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов`язання визначено "по" або "включно", то останнім днем виконання такого зобов`язання буде саме цей день.

Ст. 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (ст. ст. 254, 255 ЦК України).

Зважаючи на те, що умовами укладеного правочину сторони встановили, що оплата вартості товару повинна бути проведена не пізніше 14-ти календарних днів з моменту отримання товару Покупцем, суд прийшов до висновку, що:

- по поставці товару згідно видаткової накладної від 07.02.2019 останнім днем здійснення платежу є 21.02.2019, прострочка платежу має місце з 22.02.2019;

- по поставці товару згідно видаткової накладної від 13.02.2019 останнім днем здійснення платежу є 27.02.2019, прострочка платежу має місце з 28.02.2019;

- по поставці товару згідно видаткової накладної від 25.02.2019 останнім днем здійснення платежу є 11.03.2019, прострочка платежу має місце з 12.03.2019;

- по поставці товару згідно видаткової накладної від 05.03.2019 останнім днем здійснення платежу є 19.03.2019, прострочка платежу має місце з 20.03.2019.

З врахуванням наведеного, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням дати отримання товару відповідачем, встановленого умовами укладеного правочину терміну здійснення розрахунків, провів перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних.

Згідно проведеного судом перерахунку, правомірним є нарахування 3% річних за період з 22.02.2019 по 23.09.2019 в загальній сумі 2 102,62 грн, з яких: 43,52 грн - за прострочку оплати вартості товару по видатковій накладній від 07.02.2019 за період з 22.02.2019 по 27.02.2019; 103,40 грн - за прострочку оплати вартості товару по видаткових накладних від 07.02.2019 та від 13.02.2019 за період з 28.02.2019 по 11.03.2019; 70,33 грн - за прострочку оплати вартості товару по видаткових накладних від 07.02.2019, від 13.02.2019 та від 25.02.2019 за період з 12.03.2019 по 19.03.2019; 1 885,37 грн - за прострочку оплати вартості товару по видаткових накладних від 07.02.2019, від 13.02.2019, від 25.02.2019 та від 05.03.2019 за період з 20.03.2019 по 23.09.2019.

Річні в сумі 10,02 грн нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно.

Окрім того, розглянувши проведений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, суд встановив, що останні нараховані позивачем за березень місяць 2019 року на суму 104 834,02 грн, що є прострочкою оплати вартості товару переданого згідно видаткових накладних від 07.02.2019 та від 13.02.2018, а також за період квітень-серпень 2019 року на суму 122 014,02 грн, що є прострочкою оплати вартості товару переданого згідно видаткових накладних від 07.02.2019, від 13.02.2019, від 25.02.2019 та від 05.03.2019.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі від 03.04.1997 №62-97р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Судом розглянуто проведений позивачем розрахунок розміру інфляційних втрат та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням дати отримання товару відповідачем, встановленого умовами укладеного правочину терміну здійснення розрахунків, в межах визначених позивачем періодів, проведено перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат.

Згідно проведеного судом перерахунку, за період березень-серпень 2019 року правомірним є нарахування інфляції в загальній сумі 1 296 грн 74 коп.

Інфляція в сумі 12,79 грн нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з вимогами ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Ст. ст. 546-551 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

П.9.2 Договору сторони передбачили, що за прострочення платежу Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 200% облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

На підставі наведених норм чинного законодавства, умов Договору, зважаючи на допущені відповідачем прострочки по оплаті вартості товару поставленого згідно видаткових накладних від 07.02.2019 на суму 88 239,02 грн, від 13.02.2019 на суму 16 595 грн, від 25.02.2019 на суму 2 130 грн та від 05.03.2019 на суму 15 050 грн, позивачем за період з 21.02.2019 по 18.09.2019 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 21 294,42 грн, з яких: 522,18 грн - за прострочку оплати вартості товару по видатковій накладній від 07.02.2019 в період з 21.02.2019 по 27.02.2019; 1 240,78 грн - за прострочку оплати вартості товару по видаткових накладних від 07.02.2019 та від 13.02.2019 в період з 27.02.2019 по 11.03.2019; 843,99 грн - за прострочку оплати вартості товару по видаткових накладних від 07.02.2019, від 13.02.2019 та від 25.02.2019 в період з 11.03.2019 по 19.03.2019; 18 151,68 грн - за прострочку оплати вартості товару по видаткових накладних від 07.02.2019, від 13.02.2019, від 25.02.2019 та від 05.03.2019 в період з 19.03.2019 по 21.08.2019; 188,77 грн - за прострочку вартості товару по видаткових накладних від 13.02.2019, від 25.02.2019 та від 05.03.2019 в період з 21.08.2019 по 27.08.2019; 238,17 грн - за прострочку оплати вартості товару по видаткових накладних від 25.02.2019 та від 05.03.2019 в період з 27.08.2019 по 10.09.2019; 108,85 грн - за прострочку оплати вартості товару по видатковій накладній від 05.03.2019 в період з 10.09.2019 по 18.09.2019.

Судом розглянуто представлений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені та з врахуванням передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду нарахування, проведено перерахунок заявленої до стягнення суми пені.

Згідно проведеного судом перерахунку, правомірним є нарахування пені в загальній сумі 21 271 грн 25 коп. за період з 22.02.2019 по 18.09.2019, з яких: 522,18 грн - за прострочку оплати вартості товару по видатковій накладній від 07.02.2019 в період з 22.02.2019 по 27.02.2019; 1 240,78 грн - за прострочку оплати вартості товару по видаткових накладних від 07.02.2019 та від 13.02.2019 в період з 28.02.2019 по 11.03.2019; 843,99 грн - за прострочку оплати вартості товару по видаткових накладних від 07.02.2019, від 13.02.2019 та від 25.02.2019 в період з 12.03.2019 по 19.03.2019; 18 144,99 грн - за прострочку оплати вартості товару по видаткових накладних від 13.02.2019, від 25.02.2019 та від 05.03.2019 в період з 20.03.2019 по 21.08.2019; 188,77 грн - за прострочку вартості товару по видаткових накладних від 13.02.2019, від 25.02.2019 та від 05.03.2019 в період з 22.08.2019 по 27.08.2019; 221,69 грн - за прострочку оплати вартості товару по видаткових накладних від 25.02.2019 та від 05.03.2019 в період з 28.08.2019 по 10.09.2019; 108,85 грн - за прострочку оплати вартості товару по видатковій накладній від 05.03.2019 в період з 11.09.2019 по 18.09.2019.

Пеня в сумі 23,17 грн нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

За вимогами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, розмір судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1 921 грн.

Таким чином, при зверненні до господарського суду із позовною заявою б/н від 23.09.2019 (вх. №772 від 02.10.2019) про стягнення: 122 014,02 грн - заборгованості за поставлений товар, 21 294,42 грн - пені, 2112,64 грн - 3% річних та 1 309,53 грн - інфляційних нарахувань до сплати підлягав судовий збір в розмірі 2 200 грн 96 коп. (1,5% від 146 730,61 грн).

Поряд із цим, позивачем згідно квитанції за №0.0.1477031916.1 від 26.09.2019, дата валютування 27.09.2019, сплачено судовий збір в розмірі 2 210 грн 00 коп.

Наведене свідчить про те, що в даному випаду має місце переплата судового збору на суму 9 грн 04 коп.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Зарахування судового збору в розмірі 2 210 грн згідно квитанції за №0.0.1477031916.1 від 26.09.2019 до Державного бюджету України судом перевірено перед постановленням 04.11.2019 ухвали про відкриття провадження у справі.

Таким чином, позивачу необхідно повернути з Державного бюджету, у зв`язку із переплатою судового збору 9 грн 04 коп. Для повернення зазначеної суми позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.

Окрім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

26.11.2019 - до початку першого судового засідання та розгляду справи по суті відповідачем позов визнано в повному обсязі.

Зважаючи на наведене вище, беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позивачу підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 200 грн 27 коп.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору, яку належить повернути позивачу з державного бюджету становить 1 100 грн 13 коп.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 100 грн 14 коп., відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 12, 46, 73-74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 130, 191, 232-233, 236, 238, 240, 241, 247, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного українсько - іспанського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Санза Топ", вул. Січових Стрільців, 69, м. Бережани, Тернопільська область, ідентифікаційний код 31274081, на користь Фізичної особи - підприємця Макара Василя Григоровича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 :

- 122 014 грн 02 коп. - основного боргу;

- 2 102 грн 62 коп. - 3% річних;

- 1 296 грн 74 коп. - інфляційних втрат;

- 21 271 грн 25 коп. - пені;

- 1 100 грн 14 коп.- в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. В задоволенні решти частини позову - відмовити.

4. Повернути Фізичної особи - підприємцю Макару Василю Григоровичу, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 100 грн 13 коп., сплачений згідно квитанції за №0.0.1477031916.1 від 26.09.2019.

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.12.2019

Суддя І.М. Гирила