Рішення № 86033765, 20.11.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.11.2019 Справа № 920/802/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у порядку загального позовного провадження справу № 920/802/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройселмі-ЛТД», м.Суми,

про стягнення 2660754,90 грн,

за участю представників:

від позивача: Черняк К.М. (довіреність № 35 від 05.04.2019)

від відповідача: Садиков В.В. (член виконавчого органу), ОСОБА_1 (керівник)

слухач: ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 28.08.2001)

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

У судовому засіданні, розпочатому 14.11.2019, за згодою представників сторін оголошувалась перерва до 20.11.2019.

Суть спору: до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» з позовом, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 2660754,90 грн заборгованості, у тому числі 2313095,45 грн збитків, завданих порушеннями, допущеними під час споживання теплової енергії, 252738,67 грн інфляційних нарахувань, 94920,78 грн – суму 3% річних; покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 39911,32 грн

Ухвалою суду від 06.08.2019 відкрито провадження у справі № 920/802/19, справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, проти вимог позивача заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову. Також у відзиві відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача. Крім того, відповідач у відзиві просить суд зобов`язати позивача надати докази на підтвердження факту проведення обстеження системи централізованого теплопостачання об`єкта 07.02.2018, про що зазначено у акті обстеження від 07.02.2018.

Позивачем подана відповідь на відзив на позову заяву, доводи відповідача позивач не визнає та наполягає на задоволенні позову у повному обсязі.

11.09.2019 відповідачем подані заперечення, доводи позивача відповідач відхиляє та просить суд відмовити у задоволенні позову.

10.10.2019 до суду надійшли додаткові пояснення позивача з додатковим обґрунтуванням позовних вимог.

11.10.2019 від відповідача до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача.

13.11.2019 до суду відповідачем була подана заява про поновлення строку, встановленого для подання доказів, та докази на підтвердження безпідставності позовних вимог.

Розгляд справи по суті розпочато 14.11.2019.

У судовому засіданні 14.11.2019 судом постановлено протокольну ухвалу про задоволення заяви відповідача про поновлення строку для подання доказів, поновлено такий строк та долучено до матеріалів справи подані відповідачем докази.

20.11.2019 позивачем подані додаткові пояснення з урахуванням доказів, поданих відповідачем.

Судом постановлено протокольну ухвалу про долучення до матеріалів справи поданих позивачем додаткових пояснень.

У вступному слові представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов та відмовити відповідачу у застосуванні позовної давності.

Представник відповідача підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву, а також у додатково поданих до суду письмових поясненнях, наполягав на застосуванні позовної давності до проведених позивачем нарахувань.

Судом були досліджені докази, подані сторонами на підтвердження їх вимог і заперечень щодо предмета спору.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.10.2006 між ТОВ «Сумитеплоенерго» (виконавцем, позивачем у справі) та ТОВ «Стройселмі-ЛТД» (споживачем, відповідачем у справі) укладено договір №134-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до умов пункту 1.1 договору виконавець зобов`язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - послуги), а споживач зобов`язався вчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 1.3 договору характеристика об`єкта (об`єктів) надання послуг, обсяги та нормативи (норми) споживання – договірні навантаження теплової енергії вказані у додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору. Згідно з пунктом 1.4 договору умови обліку споживання послуг, характеристики засобів обліку води і теплової енергії вказані у додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно додатку № 1 до договору встановлено наступні характеристики об`єкту (об`єктів) надання послуг, обсяги та нормативи (норми) навантаження - договірні навантаження теплової енергії:

найменування об`єкту, його адреса: приміщення, вул. Скрябіна, 5 (без зазначення площі приміщення);

максимальне теплове навантаження (опалення): 0,0207 Гкал/год.;

обсяги постачання теплової енергії в межах Qрік: 46,659 Гкал/рік.

Крім того, в додатку № 1 до договору визначено орієнтовний розподіл теплової енергії в гігакалоріях по кварталах (в т.ч. помісячно) розрахунковим методом в межах річного обсягу споживання.

Згідно п. 1 додатку № 2 до договору облік спожитих послуг проводиться за засобами (приладами) обліку води і теплової енергії (далі - засоби обліку) або розрахунковим способом.

У відповідності з п. 6 додатку № 2 до договору, для споживачів, які не мають засобів обліку або вчасно не подали виконавцю звіт про фактичне споживання теплової енергії (показники засобів обліку води і теплової енергії за розрахунковий місяць) обсяг послуг (кількість спожитої споживачем теплової енергії) визначається виконавцем, як виняток, розрахунковим методом згідно з нормативами (нормами споживання - договірним навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури навколишнього повітря та кількості годин (діб) роботи теплоспоживальних приладів (обладнання) споживача в розрахунковому місяці.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не сплачує за послуги, спожиті понад договірне навантаження всупереч умовам діючого договору, в зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у сумі 2313095,45 грн за період з лютого 2015 року по березень 2018 року.

Підставою для здійснення одностороннього перерахунку обсягу послуг, що надавалися протягом лютого 2015 року - лютого 2018 року, позивач зазначає результати планових обходів споживачів працівниками теплової інспекції, викладені в акті обстеження системи централізованого теплопостачання об`єкту від 07.02.2018 та акті обстеження системи централізованого теплопостачання об`єкту від 08.02.2018. За наслідками складання вказаних актів обстеження позивач виставив відповідачу до сплати рахунок № 134 від 21.02.2018 на суму 1963660,27 грн, з призначенням платежу - опалення.

Як зазначає у позові позивач, 07.02.20218 представниками позивача у межах планового обходу споживачів проведено обстеження системи централізованого теплопостачання усіх об`єктів нерухомості на території розташування відповідача за адресою: вул. Скрябіна, 5. В результаті встановлено, що об`єкт являє собою комплекс будівель, опалення яких здійснюється від ТОВ «Сумитеплоенерго», точка підключення теплової мережі в ТК215/1.

На час обстеження запірна арматура в ІТП, на відгалуженнях знаходилася у відкритому стані, теплоносій подавався на всю лінію повітряної теплової мережі на території підприємства. Температура в приміщеннях на час обстеженнях становила +18-210С, альтернативні джерела опалення (твердопаливні котли) на момент обстеження відключені (не працювали) та не мали візуальних ознак використання. Представник споживача, чинив перешкоди в проведенні детального обстеження, відмовився надати інформацію щодо своєї посади та ПІБ з причини відсутності повноважень для підписання акту, при цьому директор підприємства в телефонній розмові повідомив, що не має змоги прийняти участь в обстеженні.

08.02.2018 працівниками теплової інспекції позивача було повторно виконано обстеження нежитлових приміщень відповідача. За результатами обстеження встановлено, що ввід теплової мережі в ІТП виробничого корпусу, після елеваторного вузла в ІТП виконана гребінка на 9 відгалужень трубопроводів, від яких живляться повітряні лінії теплових мереж, вбудований водопідігрівач, 3 секції виробничого корпусу, окремі лінії боксів, АБК та прохідної. Також на території підприємства наявні альтернативні джерела теплопостачання - три дров`яні котли, які дають змогу переключення між централізованим опаленням та власним в приміщеннях боксів та АБК, однак видимих ознак використання в якості джерела теплової енергії твердопаливних котлів не виявлено.

В приміщенні виробничого цеху альтеративних джерел теплопостачання немає, опалення централізоване, від ТОВ «Сумитеплоенерго». До системи опалення цеху приєднано вбудований водопідігрівач, засувки на подаючому трубопроводі до якого знаходилися у відкритому стані. За результатами обстеження складено акт, який підписано представником відповідача без заперечень.

Так позивач наголошує, що відповідачем були порушені умови пункту 4.2.11 договору № 134-Т щодо обов`язку повідомити виконавця про всі об`єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж споживача (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплоспоживання, займана площа орендарів тощо) та надати іншу інформацію, необхідну виконавцю для належного виконання умов договору. На думку позивача, відповідач, у порушення умов укладеного договору самовільно змінив розмір опалювальної площі і не повідомив про це теплопостачальну організацію, допустивши понаднормове споживання тепла, оскільки за договором № 134-Т розмір опалювальної площі, а відтак і теплове навантаження, визначені у значно меншому обсязі.

Однак суд за таким твердженням позивача погодитись не може, оскільки самим же позивачем до позову була додана копія договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.08.2004, якою підтверджується факт обізнаності позивача із загальною площею нежитлових приміщень, які перебувають у власності відповідача.

Доказів того, що відповідачем була змінена займана площа нежитлових приміщень матеріали справи не містять.

Відповідно п. 9.8 Договору всі додатки, які є невід`ємною частиною цього договору, набувають статус договірних після підписання цього договору. Після підписання сторонами цього договору, листування, переговори, пропозиції, які сторони за цим договором здійснювали до підписання цього договору, втрачають юридичну силу. В разі виявлення розбіжностей між документами, які стосуються виконання цього договору, перевага надається цьому договору, якщо інше не буде погоджено сторонами шляхом укладення додаткової угоди (угод) до цього договору.

Таким чином, суд зазначає, що сторонами цілком правомірно на власний розсуд врегульовані зобов`язання по теплопостачанню не на всі нежитлові приміщення, належні відповідачу, а лише на ті, які охоплені умовами договору №134-Т (з огляду на які сторонами узгоджено розмір теплового навантаження).

У свою чергу, відповідальність за порушення пп. 4.2.11 договору встановлена пп. 5.1.4 п. 5.1 договору.

Зокрема, відповідно пп. 5.1.4 п. 5.1 договору споживач несе відповідальність згідно із законодавством України і цим договором за надання недостовірних даних про зміни (збільшення) площі об`єкта (об`єктів) споживання послуг, про зміни суб`єктів користування послугами, про встановлені додаткові теплоспоживальні прилади, про засоби обліку води та теплової енергії, про зміни в кількості осіб, що споживають гарячу воду на об`єкті (об`єктах) споживача, про іншу інформацію, необхідну виконавцю для належного виконання умов договору - шляхом сплати штрафу у розмірі 25% вартості послуг, визначених за нормативами (нормами) споживання згідно додатка № 1 з моменту, коли він був зобов`язаний надати виконавцю договірні дані до дня виявлення виконавцем вищевказаного порушення.

Технологічними вимогами до провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії передбачено забезпечення споживачів тепловою енергією відповідно до Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року № 71, та Правил користування тепловою енергією, (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198, згідно з умовами договорів та стандартів.

Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та встановлюють зокрема, проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, припинення і обмеження постачання теплової енергії, права та обов`язки теплопостачальної організації права і обов`язки споживача теплової енергії.

Виконання вимог Правил с обов`язковим для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності та споживачами.

Відповідно до пункту 26 Правил у частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію - споживач сплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії, спожитої понад обсяг, передбачений на відповідний (розрахунковий) згідно з умовами договору.

Пунктами 42 та 43 Правил передбачена відповідальність споживача за споживання теплової енергії без погодження з теплопостачальною організацією понад максимальне теплове навантаження, визначене договором, та у разі виявлення у споживача водорозбору із системи опалення через крани або інші пристрої у вигляді сплати штрафу згідно із законодавством.

Як передбачено пунктом 4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

ТОВ «Стройселмі-ЛТД» використовує теплову енергією відповідно до укладеного з ТОВ «Сумитеплоенерго» договору від 01.10.2006 №134-Т, умовами якого передбачене безоблікове споживання теплової енергії з максимальним тепловим навантаженням опалення в обсязі 0,0207 Гкал/год.

Договором визначено точку розподілу, в якій здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, яка є точкою підключення до теплової мережі.

Точкою підключення до теплової мережі постачальника (межею балансової належності відповідальності) є теплова камера ТК215/1, яка фактично знаходиться за межами території ТОВ «Стройселмі-ЛТД» (вул. Скрябіна, 5), на території іншого підприємства - ТОВ фірма «Універсал Сервіс», (вул. Скрябіна, 7).

Відповідно пункту 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно пункту 36 Правил № 1198, теплопостачальна організація зобов`язується: забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Відповідно до абзацу 3 пункту 38 Правил № 1198 теплопостачальна організація несе відповідальність за недотримання затверджених договірних значень обсягів постачання теплової енергії.

З урахуванням викладеного, факт перевищення теплового навантаження (постачання тепла в більшому обсязі) понад норми, встановлені в договорі, повинен засвідчуватися на межі балансової належності (відповідальності) за температурою тепла в тепловій мережі.

При цьому, постачання тепла в межах договірного навантаження є прямим обов`язком теплопостачальної організації, що забезпечується шляхом встановлення теплопостачальною організацією спеціальних звужувальних пристроїв. На кожен вид звужувального пристрою існують чіткі технічні вимоги до вимірювань:

ДСТУ ГОСТ 8.586.1:2009 (ИС05167-1:2003) «Метрологія. Вимірювання витрати та кількості рідини і газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв. Частина 1. Принцип методу вимірювання та загальні вимоги»;

ДСТУ ГОСТ 8.586.2:2009 (ИС05167-2:2003) «Метрологія. Вимірювання витрати та кількості рідини і газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв. Частина 2. Діафрагми. Технічні вимоги»;

ДСТУ ГОСТ 8.586.3:2009 (ИС05167-3:2003) «Метрологія. Вимірювання витрати та кількості рідини і газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв. Частина 3. Сопла та сопла Вентурі. Технічні вимоги»;

ДСТУ ГОСТ 8.586.4:2009 (ИСО5167-4:2003) «Метрологія. Вимірювання витрати та кількості рідини і газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв. Частина 4. Труби Вентурі. Технічні вимоги»;

ДСТУ ГОСТ 8.586.5:2009 (ИС05167-5:2003) «Метрологія. Вимірювання витрати та кількості рідини і газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв. Частина 5. Методика виконання вимірювань».

Позивачем в обґрунтування твердження щодо порушень, виявлених на об`єкті відповідача 07.02.2018 та 08.02.2018 не надано доказів та пояснень, в якому саме місці та із застосуванням яких технічних засобів проводилась оцінка характеристик постачання тепла, чи проводились такі заміри на межі або за межею балансової належності (відповідальності).

Відповідно пп. 7.2.14 п. 7.2. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, зареєстровані в Мінюсті України від 05.03.2007 № 197/13464, вимірювання фізичних величин технологічних параметрів теплових установок і мереж здійснюється засобами вимірювальної техніки, метрологічні характеристики яких вибрані на підставі проектних норм точності вимірювань технологічних параметрів, з урахуванням вимог чинних державних і галузевих нормативних документів з питань вимірювань.

Правилами № 71 передбачені спеціальні вимоги щодо розташування засобів вимірювання для проведення правильних замірів температури в тепловій мережі. Так, відповідно п.п. 7.2.14 п. 7.2. Правил № 71, гільзи для термометрів слід врізати: на трубопроводах діаметром менше ніж 70 мм - у спеціальні розширювачі; на трубопроводах діаметром від 70 до 200 мм - з нахилом проти руху середовища або перпендикулярно до осі трубопроводу; на трубопроводах діаметром понад 200 мм - перпендикулярно осі трубопроводу.

З актів обстеження системи централізованого теплопостачання об`єкту від 07.02.2018 та від 08.02.2018 вбачається, що представники позивача невстановленими засобами оцінювали температуру в приміщеннях відповідача. Фіксація та зняття параметрів та якісних характеристик температури теплоносія у тепловій мережі на межі балансової належності (точки розподілу), з дотриманням вимог Правил №71, не здійснювалась. В актах відображені приблизні показники температури в діапазонах: + 18 - +21, +16-+18 відповідно.

Позивачем не надано суду доказів того, що відповідач проводив зміни у власній схемі теплових мереж, які живляться від мереж позивача чи здійснив несанкціоноване підключення («врізку») до теплових мереж позивача поза межами чи у точці продажу теплової енергії - ТК215/1, яка є точкою балансової належності (відповідальності).

Судом також встановлено, що не відповідають дійсним обставинам факти, на встановленні яких у ході перевірок, проведених 07.02.2018 та 08.02.2018, наполягає позивач у позові.

Так, відповідно п. 1 Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 № 929 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.022006 № 131), державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, технічним станом та організацією експлуатації електричних, теплових, тепловикористовуючих установок та мереж суб`єктів електроенергетики, суб`єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії здійснює Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії - «Держенергонагляд».

Процедуру здійснення заходів державного енергетичного нагляду (обстеження, перевірки, огляди, інспектування тощо) щодо контролю технічного стану та організації експлуатації електричних, теплових, тепловикористовувальних установок та мереж, а також дотримання режимів виробництва, постачання і споживання електричної та теплової енергії унормовано Інструкцією з організації проведення заходів державного енергетичного нагляду за суб`єктами електроенергетики, суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і споживачами електричної енергії та оформлення їх результатів, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України 24.12.2004 N 817 (у редакції наказу Міністерства палива та енергетики України від 25.06.2008 N 345).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на суб`єктів електроенергетики, суб`єктів відносин у сфері теплопостачання та підприємства, установи і організації - споживачів енергії, незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, які обстежуються (далі - суб`єкти господарювання), а також побутових споживачів енергії (населення) в частині розгляду їх звернень. Дія цієї Інструкції спрямована на забезпечення сталого функціонування об`єднаної енергетичної системи України, галузі електроенергетики, сфери теплопостачання та належного функціонування електричних, теплових, теплоспоживальних установок та мереж.

Відповідно пп. 4.2.2 п. 4.2 договору, споживач зобов`язаний забезпечити доступ працівників виконавця до мережі, арматури, засобів обліку води і теплової енергії за наявності в них відповідного посвідчення лише в таких випадках:

- для ліквідації аварії - цілодобово;

- для контролю з встановлення і зміни повноважними особами санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного та профілактичного огляду, заняття контрольних показань засобів обліку води і теплової енергії - згідно з вимогами нормативно- правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що відповідач не отримував копій направлень, наказів, розпоряджень, яким керівний орган позивача призначив повноважних працівників (їх прізвища, посади, тощо) на проведення відповідного обстеження/перевірки із зазначенням мети та обсягу перевірки.

Акт обстеження від 07.02.2018, наданий позивачем як доказ, підписаний однією особою - ймовірно працівником позивача. В акті обстеження від 07.02.2018 відсутні відомості про підставу для проведення обстеження (наказ, розпорядження, тощо), мету та обсяг перевірки, відомості про посвідчення або інший документ, що посвідчують повноваження особи на вчинення юридично значимих дій.

Згідно з листом № 50-14.4-23/102 від 12.03.2019 Сектора НКРЕКП у Сумській області Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг зазначено, що Акт №080218 від 08.02.2018 обстеження системи централізованого теплопостачання об`єкту ТОВ «Стройселмі-ЛТД» не може бути підставою донарахування за відсутності Методики нарахування по такому акту, включаючи терміни нарахування та вимоги щодо заповнення та складання даного акту та вимог щодо його дійсності (зокрема, вказаний акт складався двома представниками ТОВ «Сумитеплоенерго», а підписаний одним представником з невідомих причин).

Як зазначалося, у відповідності з п. 6 додатку № 2 до договору для споживачів, які не мають засобів обліку, обсяг послуг (кількість спожитої споживачем теплової енергії) визначається виконавцем, як виняток, розрахунковим методом згідно з нормативами (нормами споживання - договірним навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури, навколишнього повітря та кількості годин (діб) роботи теплоспоживальних приладів (обладнання) споживача в розрахунковому місяці.

Представником відповідача був підписаний акт обстеження системи централізованого теплопостачання об`єкту від 08.02.2018, у якому відсутні відомості про підставу для проведення обстеження (наказ, розпорядження, тощо), мету та обсяг перевірки, відомості про посвідчення або інший документ, що посвідчують повноваження особи на вчинення юридично значимих дій. В акті обстеження від 08.02.2018 не зафіксованого фактів порушення відповідачем умов діючого договору № 134-Т або умов та правил експлуатації теплового господарства, не встановлено факту позадоговірного використання теплової енергії з мереж централізованого теплопостачання, не встановлено факту перевищення норм споживання - договірного навантаження.

Зі змісту обох актів обстеження - від 07.02.2018 та від 08.02.2018 вбачається, що представники позивача взагалі не здійснювали перевірку кількості та характеристик теплоспоживальних приладів (обладнання) відповідача, не здійснювали перевірку фактичного навантаження теплових мереж, не визначали та не заміряли тиск та температуру теплової мережі відповідача після вузла, у якому встановлено звужувальні пристрої позивача, що не допускають можливості споживання тепла в більшому обсязі, ніж це визначено умовами договору (договірне навантаження).

В акті обстеження від 08.02.2018 визначено лише температуру в приміщеннях, підключених від мережі позивача. При цьому не зазначено, яким саме пристроєм зафіксовано цей факт, та чи пройшов він відповідну сертифікацію, чи був повірений у службі стандартизації та сертифікації. В акті не відображено, чи приміщення відповідача опалюються за рахунок альтернативних джерел. Не зазначено, що надання послуг з гарячого водопостачання та підігріву води не передбачено умовами договору та є технічно неможливим (водопідігрівачі на об`єкті відсутні, що додатково підтверджується актом готовності до опалювального періоду від 02.10.2013).

Як вбачається з викладеного, основою для розрахунку обсягу послуг з постачання теплової енергії, для споживача, який не має засобів обліку води і теплової енергії є: 1) договірне навантаження: 2) показники середньомісячної фактичної температури, навколишнього повітря; 3) кількість годин (діб) роботи теплоспоживальних приладів (обладнання) споживача в розрахунковому місяці.

При цьому, площа приміщень не є показником, який бере участь у розрахунку фактичного споживання теплової енергії. Зокрема, згідно Додатку № 1 до Договору, у якому визначено характеристику об`єкту (об`єктів) надання послуг, обсяги та норми споживання - договірні навантаження теплової енергії, зазначено, що об`єктом послуг є приміщення по вул. Скрябіна, 5 (без зазначення квадратури опалювальної площі та без конкретизації, які саме приміщення опалюються).

Обов`язок забезпечити постачання теплової енергії на рівні договірного навантаження, узгодженого в договорі, покладається безпосередньо на позивача. Саме позивач як постачальник теплової енергії повинен вживати технічні заходи щодо недопущення перевищення показників такого договірного навантаження.

Це досягається за рахунок встановлення звужувальних пристроїв (діафрагм, шайб, сопел, тощо), що зменшують тиск в системі опалення споживача та унеможливлюють постачання теплової енергії понад норми споживання - договірне навантаження.

На об`єкті, на межі розподілу балансової відповідальності сторін такий пристрій було встановлено та опломбовано безпосередньо самим позивачем (акт про готовність об`єкта до опалювального сезону 2005/2006 рр. від 19.10.2005, акт готовності до опалювального періоду від 02.10.2013, акт обстеження тепломережі приєднання ТОВ «Стройселмі-ЛТД» до теплотраси ТОВ «Сумитеплоенерго» від 26.03.2018).

Вказані обмежувальні пристрої унеможливлюють постачання теплової енергії на об`єкт споживача понад договірне навантаження.

Позивач на виконання вимог Закону України «Про теплопостачання», Правил користування тепловою енергією, Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду та інших нормативно-правових актів протягом всього періоду дії договору (починаючи з 2006 року) проводив щорічну перевірку готовності теплових мереж відповідача до опалювального сезону.

Зокрема, згідно розділу IV Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 10.12.2008 N 620/378, у період підготовки до опалювального періоду власники теплових господарств, серед іншого, зобов`язані уточнити приєднані теплові навантаження, виконати перерахунок гідравлічного режиму (за необхідності), провести контроль встановлених розрахункових лімітних звужувальних пристроїв у споживачів теплової енергії.

Так, перед початком опалювального сезону 2017-2018 років позивачем складено: акт гідравлічного випробування від 01.09.2017, яким сторони виконали посвідчення внутрішньої системи опалення та елеваторного вузла. При огляді теплотехнічного устаткування і системи споживача в цілому видимих дефектів і зауважень не виявлено; акт промивання (продування) трубопроводів внутрішньої системи опалення від 01.09.2017. При огляді теплотехнічного устаткування і системи споживача в цілому видимих дефектів і зауважень не виявлено; акт гідравлічного випробування від 01.09.2017, теплової мережі. При огляді теплотехнічного устаткування і системи споживача в цілому видимих дефектів і зауважень не виявлено.

Отже позивачу було відомо, що максимальне теплове навантаження (опалення) об`єкту відповідало умовам договору, відповідач не здійснював переобладнання теплового господарства, не змінював схем теплопостачання, не встановлював в систему додаткових теплоспоживальних пристроїв, не підключав додаткові об`єкти до мережі, не змінював розрахункові лімітні звужувальні пристрої та сопла елеваторів на вході в об`єкт споживання, а площа об`єктів опалення залишалась незмінною з моменту підписання договору у 2006 році.

У разі наявності будь-яких порушень, у тому числі збільшення норм споживання - договірних величин, ці факти беззаперечно могли бути встановлені під час проведення підготовки теплових господарств до опалювального періоду. Проте, з 2006 року жодних порушень та відхилень зафіксовано не було.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Зібраними ж у справі доказами не підтверджено факту порушення відповідачем умов укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в частині понаднормового споживання тепла, а позивач, у свою чергу, не надав суду доказів на підтвердження факту правомірності проведених обстежень відповідача у лютому 2018 року та виявлення порушень відповідачем умов теплоспоживання, не довів обґрунтованості нарахованих до сплати відповідачем сум.

Відтак з огляду на встановлені судом обставини відповідач не повинен нести відповідальність за порушення, вчинення якого не доведено у встановленому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Приписами частини третьої вказаної статті передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 (зі змінами та доповненнями) за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред`явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову до суду, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ. Днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в пункті 4.4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», а також постановах Верховного Суду України від 02.12.2015 №6-895цс15 та від 18.10.2017 №6-116цс13.

Згідно приписів ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 названої статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, з підстав відсутності належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту порушення відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, що стало підставою для відмови у позові, у суду відсутні правові підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, відтак суд відхиляє клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у даній справі суд покладає на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236–238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 02.12.2019.

Суддя В.Л. Котельницька