Рішення № 86030461, 29.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2019 року № 826/4180/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»

до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України,

Міністерства юстиції України

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловська Ганна Олегівна

про визнання протиправним та скасування висновку, наказу, та зобов`язання вчинити дії,-

прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі - позивач) до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

визнати неправомірним та скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 21.12.2016;

визнати неправомірним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15.02.2017 № 314/7;

зобов`язати Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України та Міністерство юстиції України розглянути та вирішити скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» вих. № 1991 від 26.09.2016 року з дотриманням вимог чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних рішень у зв`язку з порушенням відповідачами процедури розгляду скарги, не дослідженням обставин повідомлених в скарзі та наданих документів. Вказує про не повідомлення його про розгляд скарги 21.12.2016, шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Відповідач 2 подав письмові заперечення проти позову, в яких вказав про правомірність прийнятих рішень, та відповідно необґрунтованістю позовних вимог.

Відповідач 1 та третя особа заперечень/пояснень по суті заявлених вимог до суду не надали.

Ухвалами суду від 14.04.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до колегіального судового розгляду.

У судовому засіданні 25.10.2017 судом залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на боці відповідачів приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловську Ганну Олегівну.

В подальшому, 29.11.2017 на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в ред. до 15.12.2017) суд вирішив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Приватні інвестиції» звернулося до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою вих. №1991 від 26.09.2016 на дії та рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Г.О.

Згідно змісту скарги № 1991 від 26.09.2016 позивач просив повідомити про розгляд останньої шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Міністерства юстиції України та засобами електронної пошти.

Як зазначає позивач про розгляд скарги у встановленому законодавством порядку його повідомлено не було.

За результатами розгляду скарги, відповідачем 1 складено висновок від 21.12.2016, яким вирішено відмовити у задоволенні скарги позивача від 26.09.2016 № 1991, у зв`язку з тим, що скарга подана особою, яка не може підтвердити факт порушення її прав у результаті оскаржуваних рішень.

На підставі вказаного висновку відповідачем 2 прийнято наказ № 314/7 від 15.02.2017, яким відмовлено у задоволенні скарги позивача від 26.09.2016 № 1991, у зв`язку з тим, що скарга подана особою, яка не може підтвердити факт порушення її прав у результаті оскаржуваних рішень.

Вважаючи вказаний висновок та наказ протиправними та такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (далі Закон №1952-IV).

Статтею 37 Закону №1952-IV передбачений порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (частина перша).

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України (частина друга).

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті (абзац перший частини четвертої).

Частиною шостою статті передбачено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення, зокрема про скасування рішення про державну реєстрацію прав або скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Згідно частини восьмої статті Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;

3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;

5) є рішення цього органу з того самого питання;

6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 затверджений Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Згідно пунктів 9 та 10 вказаного Порядку під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

Пунктом 11 Порядку №1128 визначено, що копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

Крім того, п. 8 Порядку зазначено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до пункту 2 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.01.2016 за №37/5 Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1128 (далі - Порядок №1128), забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач звернувся до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зі скаргою від 26.09.2016 № 1991 - 26.09.2016, про що свідчить відмітка відповідача на копії скарги.

Згідно змісту скарги TOB «ФК «Приватні інвестиції», оскаржувалися дії вчинені державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловською Г.О. відносно такого нерухомого майна:

- нежитлові приміщення: № 113 - кафе, № 114 - магазин, № 115 - офісні приміщення, № XXXXV, № XXXXVI за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, 24;

- вбудовано-прибудовані приміщення загальною площею 1161,5 кв. м за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Малиновського маршала, 14А, приміщення 152, 153.

Як слідує з наданих доказів, зазначене нерухоме майно перебувало в іпотеці TOB «ФК «Приватні інвестиції» (як правонаступника ПАТ «Кредобанк») згідно з Договором іпотеки № 024/09-1 від 30.04.2009 року, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Ярмолюк М.М. та зареєстровано за № 1786 (із змінами та доповненнями); Договором іпотеки № 009/11-1 від 01.02.2011 року, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. та зареєстровано за № 219; Договором про відступлення прав за договорами іпотеки від 16.12.2011 року, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я. та зареєстровано в реєстрі за № 5387.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що кредиторські вимоги TOB «ФК «Приватні інвестиції» до TOB «МІЛМ» на суму 21 367 046,69 грн. визнані ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 року у справі № 904/6972/15 як такі, що забезпечені іпотекою вищезазначеного майна боржника.

Відповідно до абз. З ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує.

Таким чином, як зазначає в позові позивач та вказував у скарзі №1991, в результаті оскаржуваних протиправних реєстраційних дій державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Г.О. , що вчинені на підставі правочинів (договорів купівлі - продажу, укладених щодо заставного майна позивача, в період дії процедури санації боржника (ТОВ «МІЛМ» та наявності щодо спірного майна в реєстрі запису щодо заборони відчуження; та підробленого рішення Бабушкінського райсуду) було відчужено предмет іпотеки, що позбавило TOB «ФК «Приватні інвестиції» прав іпотекодержателя та прав забезпеченого кредитора у справі про банкрутство. Вказані обставини, стали підставою для звернення позивача зі скаргою до відповідачів.

Суд звертає увагу, що згідно заперечень наданих відповідачем, змісту висновку та наказу, вказані обставини відповідачами взагалі не досліджувалися, оскільки відповідачі дійшли висновку про відсутність права позивача на спірні об`єкти нерухомості (без дослідження повідомлених в скарзі обставин), а також відсутністю порушеного права позивача оскаржуваними рішеннями.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Більше того, суд вказує, що Комісія не може перебирати на себе повноваження судового органу та встановлювати наявність чи відсутність порушеного права.

Враховуючи наведене, суд приходить висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу діяв в супереч п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Також у позові позивач посилається про не повідомлення його про розгляд скарги - 21.12.2016.

В запереченнях на адміністративний позов відповідач вказує, що позивача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - сайті Міністерства юстиції України.

Водночас, суд вказує, що відповідачем не надано доказів, які б відповідали вимогам статті 90 КАС України, та підтверджували факт належного повідомлення зацікавленої сторони про розгляд скарги 21.12.2016, як це передбачено пунктом 9 Порядку №1128, чим позбавлено її можливості подати письмові пояснення по суті скарги.

Згідно пункту 3 розділу 3 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 року №37/5, секретар комісії завчасно повідомляє членів комісії, а також скаржника та/або його представника, суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надає/надсилає членам комісії та зазначеним особам необхідні матеріали в електронному або паперовому вигляді.

Суд відхиляє посилання відповідача 2 щодо належного повідомлення заінтересованих шляхом публікації оголошення на веб-сайті, адже не зазначено конкретної дати вчинення/розміщення такої публікації.

Суд критично оцінює посилання відповідача 2 стосовно того, що формальні порушення процедурного характеру не можуть бути підставою для скасування наказу Міністерства юстиції України, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України суд перевіряє, чи прийнятий спірний наказ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом №1952 та у відповідності до Порядку №1128.

При цьому, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Щодо порушення строків розгляду скарги позивача та направлення рішення за результатами її розгляду, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 4 Порядку розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб`єктом розгляду скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно до абз. 3 ч. ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом.

Таким чином, вищезазначеними нормами чинного законодавства України встановлено, що скарга у сфері державної реєстрації має бути розглянута та вирішена у строк, що не перевищує 45 календарних днів із дня її надходження.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, скарга TOB «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.09.2016 року за № 29012-0-33-16, висновок складено - 21.12.2016, наказ - 15.02.2017 тобто зі спливом майже п`яти місяців з дати її отримання, в порушення абз. 3 ч. ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зазначене, вказує про порушення відповідачем процедури, визначеної законодавством при прийнятті оскаржуваного наказу, а відтак і про протиправність такого наказу.

Пунктом 9 Рішення Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року (справа №1-12/2003) передбачено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є задоволення позовної вимоги №2 та №3, шляхом визнання неправомірним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.02.2017 № 314/7 та зобов`язання Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України та Міністерство юстиції України розглянути та вирішити скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» вих. № 1991 від 26.09.2016 року з дотриманням вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків, викладених в даному рішенні.

Варто зазначити, відповідно до п. 17 Порядку копії рішення, прийнятого за результатом розгляду скарги, засвідчені в установленому законодавством порядку, надсилаються скаржнику, суб`єкту оскарження, а також особам, які брали участь у розгляді скарги по суті, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, оскаржуваний Наказ Міністерства юстиції України «Про відмову у задоволенні скарги TOB «ФК «Приватні інвестиції» від 26.09.2016 року» прийнято 15.02.2017 року, проте всупереч п. 17 Порядку скаржнику (позивачу) не надсилався. Вказане також свідчить про не належне виконання обов`язків покладених на відповідача - як суб`єкта владних повноважень.

Щодо вимоги позивача про визнання неправомірним та скасування висновку Комісії, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Пунктом 14 передбачено, що висновок комісії, на підставі якого суб`єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов`язково містить інформацію про те, що:

1) рішення, дії або бездіяльність суб`єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації;

2) скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб`єктом розгляду скарги рішень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктом 2 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Оцінюючи позовні вимоги щодо неправомірності прийнятого 21.12.2016 Комісією висновку, суд зазначає, що висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України, в якому відображено певні обставини, сам по собі не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта та, відповідно, не є актом індивідуальної дії, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, тому не може бути предметом спору. Висновок є лише носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог чинного законодавства чи такої відсутності суб`єктами у сфері державної реєстрації, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення органу.

У зв`язку з наведеним, заявлена позовна вимога про визнання неправомірним та скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 21.12.2016 задоволенню не підлягає.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15.02.2017 року № 314/7.

Зобов`язати Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України та Міністерство юстиції України розглянути та вирішити скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» вих. № 1991 від 26.09.2016 року з дотриманням вимог чинного законодавства.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ" (ТОВ "ФК "ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ") 04112, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЖАМБИЛА ЖАБАЄВА, будинок 7, код ЄДРПОУ: 37356981.

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ (МІН`ЮСТ) 01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ АРХІТЕКТОРА ГОРОДЕЦЬКОГО, будинок 13, код ЄДРПОУ: 00015622.

Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України 01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ АРХІТЕКТОРА ГОРОДЕЦЬКОГО, будинок 13

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Кузьменко

О.П. Огурцов