Рішення № 86030390, 02.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2019 року № 640/14024/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про скасування арешту комплексу дорожнього сервісу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 548788151233 згідно Держреєстру речових прав на нерухоме майно), загальною площею: 2282,7 м.кв., який знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р-н, вул. Завокзальна , 20, який накладений згідно постанови відповідача про арешт майна боржника №508/2 від 01.12.2011 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що враховуючи знищення матеріалів виконавчого провадження, в межах якого було прийнято постанову про накладення арешту на майно боржника, відповідач при завершенні виконавчого провадження не застосував наслідки, встановлені статтею 38 Закону №606-ХІV, тому чинність арешту є безпідставним та підлягає скасуванню, оскільки відмова у його скасуванні є порушенням права власності позивача, свобод та інтересів позивача, пов`язаних з реалізацією права власності на належне йому майно.

Ухвалою суду від 20.08.2019 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду на 29.08.2019 року. Запропоновано відповідачу подати до суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача. Зобов`язано Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, у п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали, надати суду належним чином завірені матеріали виконавчого провадження в межах якого ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві було накладено арешт майна боржника №508/2 від 01.12.2011 року.

29.08.2019 року зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання, суд ухвалив продовжити вирішення адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Обставини, встановлені судом.

З матеріалів справи вбачається, що Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві (правонаступником якого є Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві) був накладений арешт згідно постанови про арешт майна боржника №508/2 від 01.12.2011 року на комплекс дорожнього сервісу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 548788151233 згідно Держреєстру речових прав на нерухоме майно), загальною площею: 2282,7 м.кв., який знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р-н, вул. Завокзальна, 20 .

16.07.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом №5/19-10/1772 від 16.07.2019 року «Щодо зняття арешту з нерухомого майна», в якому просив зняти арешт, накладений на майно згідно постанови №508/2 від 01.12.2011 року ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві (запис про обтяження№8374432).

Відповідач листом №13 від 23.07.2019 року повідомив позивача, що матеріали виконавчого провадження, згідно якого була винесена постанова про арешт нерухомого майна №508/2 від 01.12.2011 року, у зв`язку із закінченням строків його зберігання, були знищенні на підставі акту знищення від 21.07.2014 року та зазначено, що у відповідача відсутні підстави для зняття арешту, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» передбачені вичерпні підстави для зняття арешту.

Вважаючи наявність незнятого арешту протиправним та таким, що порушує реалізацією права власності, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

Порядок та умови зняття арешту з майна визначені статтями 50, 60 Закону №606-XIV, згідно яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Як встановлено судом, в Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відсутні матеріали виконавчого провадження, в межах якого було винесено постанову про арешт майна №508/2 від 01.12.2011 року, що підтверджується листом відповідача від 23.07.2019 року № 13.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У цивільному законодавстві визначено поняття права власності, яким є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина 1 статті 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 зазначеного Кодексу передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, у матеріалах адміністративної справи відсутні належні докази правомірності існування накладеного на майно позивача арешту, згідно постанови у виконавчому провадженні №508/2 від 01.12.2011 року, винесеної Голосіївським ВДВС.

Суд зазначає, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (частина 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо зняття арешту з майна позивача, однак вважає за необхідне зазначити з приводу бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту з його майна, а саме у зв`язку із знищенням вищевказаного виконавчого провадження у відповідача не було правових підстав для його самостійного скасування (зняття).

Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає, що судові витрати підлягають стягненню шляхом їх безспірного списання з рахунків відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у повному обсязі.

Зобов`язати Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт з комплексу дорожнього сервісу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 548788151233 згідно Держреєстру речових прав на нерухоме майно), загальною площею: 2282,7 м.кв., який знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р-н, вул. Завокзальна, 20 (реєстраційний номер обтяження 8374432 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), який накладений згідно постанови про арешт майна боржника №508/2 від 01.12.2011 року.

Стягнути судові витрати в сумі 1921,00 (тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн на користь Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 31899285) шляхом їх безспірного списання з рахунків Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15, код ЄДРПОУ 34999976).

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до частини першої статті 272 КАС України, судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 31899285)

Відповідач: Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15, код ЄДРПОУ 34999976)

Суддя В.І. Келеберда