Рішення № 86029756, 02.12.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3423/19

РІШЕННЯ

іменем України

02 грудня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яка полягає у не зарахуванні періоду з 16 листопада 2010 року по 16 травня 2011 року до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю ОСОБА_1 протиправною та такою, що порушує встановлений чинним законодавством України пільговий порядок обчислення стажу роботи за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю ОСОБА_1 період з 16 листопада 2010 року по 16 травня 2011 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до вимог пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення №1-13/2018 (1844/16, 3011/16) від 04 червня 2019 року, вона має право на призначення пенсії згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", де необхідний спеціальний стаж для виходу на пенсію за вислугою років становить не менше 25 років, в той час як спеціальний стаж ОСОБА_1 станом на 11.10.2017 становить 26 років 10 місяців 5 днів.

Вказала, що відповідач протиправно, всупереч вимог абзацу 3 частини 2 статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", не зарахував період з 16.11.2010 по 16.05.2011, коли позивачка тимчасово не працювала у зв`язку з неможливістю надання їй попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку її повноважень та отримувала в цей період середню заробітну плату, яку виплачувала Волочиська міська рада. Також за зазначений період сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду України.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2019 відкрито провадження в цій адміністративній справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2019 задоволено клопотання ОСОБА_1 про приєднання до матеріалів справи довідки та долучено до матеріалів адміністративної справи №560/3423/19 довідку Волочиської міської ради Хмельницької області від 31.10.2019 №2160.

До суду 19.11.2019 надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24.12.2015, особам, які народилися з 1 січня 1966 року по 31 грудня 1970 року передбачено поетапне підвищення віку виходу на пенсію за вислугу років кожних півроку на 6 місяців (від 50 років до 55 років). Незалежно від віку мають право на пенсію за вислугу років працівники освіти, охорони здоров`я та соціального захисту, які мали стаж роботи на відповідних посадах не менше 25 років станом на квітня 2015 року та 25 років 6 місяців станом на 1 січня 2016 року.

Згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148 з 01.01.2018 набрали чинності законодавчі норми, за якими правом на пенсію за вислугу років користуються працівники освіти, у яких на 11.10.2017 (день введення в дію вказаного закону) наявна вислуга років 26 років 6 місяців та дотримані норми щодо досягнення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (пункт 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення"). Зокрема, працівники освіти з датою народження з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року мають право на призначення пенсії за вислугу років, якщо на дату звернення за призначенням пенсії, їм виповнився 51 рік.

Спеціальний стаж роботи позивачки з врахуванням роботи на виборній посаді становить станом на 01.04.2015 - 23 роки 9 місяців 25 днів, станом на 01.01.2016 - 24 роки 6 місяців 25 днів, станом на 11.10.2017 - 26 років 4 місці 5 днів.

Підстави для зарахування до спеціального стажу періоду з 16.11.2010 по 16.05.2011 немає, оскільки він не відображений в трудовій книжці позивачки та не належить до посад, які дають право на пенсію за вислугу років, вичерпний перелік яких визначено Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 із змінами.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13.09.2018 №28 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи (26 років 6 місяців). При цьому, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі №671/2121/18, яким визнано протиправним та скасовано вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Тому, рішення про призначення позивачці пенсії не прийнято.

Вказав, що рішенням Великої палати Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Проте, вказане рішення не містить положень щодо порядку його виконання.

Звернув увагу на те, що позивачка не зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з довідкою №2160 від 31.10.2019.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

До суду 26.11.2019 надійшла відповідь на відзив, яку суд не враховує, оскільки ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2019 відкрито провадження в цій адміністративній справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України та в ній встановлено строк тільки для подання відзиву відповідачем.

Також у зазначеній відповіді на відзив позивачкою змінено одну з позовних вимог, а саме щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до вимог пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення за призначенням такої пенсії.

Згідно з частиною 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Положеннями частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки змінено позовну вимогу після початку розгляду справи по суті, суд відмовляє в її прийнятті.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка 05.08.1990 прийнята на роботу на посаду вчителя історії у Курилівську загальноосвітню школу І - IІ ступенів, а з 28.03.2001 працювала на посаді директора цієї ж школи до 06.04.2006.

У зв`язку з обранням на посаду міського голови міста Волочиськ звільнена з посади директора Курилівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів згідно з наказом начальника відділу освіти Волочиської районної державної адміністрації №60-к від 06.04.2006.

На виборній посаді працювала з квітня 2006 року по 16 листопада 2010 року та звільнена у зв`язку із закінченням строку повноважень на підставі пункту 1 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

З 16.11.2010 по 16.05.2011 Волочиська міська рада виплачувала позивачці середню заробітну плату у зв`язку з неможливістю відділу освіти Волочиської районної державної адміністрації надати попередню посаду директора Курилівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Цей факт встановлено рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 17.01.2012 у справі №2-452/11. Також, згідно з довідками Волочиської міської ради Хмельницької області від 07.09.2018 №1582 та від 31.10.2019 №2160, ОСОБА_1 здійснювалася виплата заробітної плати в розмірі середньої заробітної плати та утримувалися внески до Пенсійного фонду за період листопад 2010 року - травень 2011 року.

Відповідно до наказу №105-К від 26.08.2011 по відділу освіти Волочиської районної державної адміністрації з 29.08.2011 позивачку призначено на попередню посаду директора Курилівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, на якій ОСОБА_1 працювала до 31.08.2018.

Позивачка звернулася до відповідача з заявою від 04.09.2018 про призначення пенсії за вислугою років.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13.09.2018 №26 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з тим, що відсутній необхідний стаж для визначення права на пенсію за вислугу років, як працівнику освіти на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" №2148-VIII, передбачених статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі №671/2121/18 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13.09.2018 №26 про відмову у призначені ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 04 вересня 2018 року.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі №671/2121/18. Прийняно постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову повністю.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі №671/2121/18.

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 24.07.2019, в якій, зокрема, просила повідомити її про причини неприйняття рішення про призначення їй пенсії за вислугу років з 04.06.2019 у випадку, якщо відповідачем таке рішення не прийнято.

Листом від 11.09.2019 №4-752-П-02.26-04 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило ОСОБА_1 про неприйняття рішення про призначення їй пенсії, у зв`язку з визнанням судовим рішенням правомірності рішення відповідача від 13.09.2018 №26 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років. Звернуто увагу на те, що рішенням Великої палати Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Проте, вказане рішення не містить положень щодо порядку його виконання.

Позивачка, вважаючи порушеними її права на пенсійне забезпечення, звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2-1 розділу "Прикінцеві положенння" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 02.03.2015 №213-VIII до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було внесено зміни, згідно з якими право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII до абзацу першого пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було внесено зміни, згідно з якими право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Так, підставою для відмови у призначені пенсії за вислугу років позивачці була відсутність необхідного спеціального стажу роботи, а саме 26 років 6 місяців.

Конституційним Судом України 04 червня 2019 року ухвалено рішення №2-р/2019 у справі №1-13/2018 (1844/16, 3011/16), яким вирішено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII. Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

На думку Конституційного Суду України положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом 213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

У Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом N 911-VIII у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті "а" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 04 червня 2019 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про неконституційність положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII втратили чинність в редакції законів України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII.

Таким чином, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років, що дає право на призначення цього виду пенсії, незалежно від віку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 у справі №1-13/2018 (1844/16, 3011/16) позивачка набула право на пенсію за вислугу років, а саме з 04.06.2019.

Аналогічний зазначеному висновку, викладений висновок в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №671/2121/18.

Проте, суд не погоджується з твердженням позивача, що відповідач не мав правових підстав щоб не призначити їй пенсію за вислугу років, чим допустив протиправну бездіяльність та порушив її права, з наступних підстав.

В силу пункту 2-1 розділу "Прикінцеві положенння" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія за вислугу років призначається особам за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 80 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.

Згідно з статтею 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Отже, призначенню пенсії обов`язково має передувати відповідна заява особи до органів Пенсійного фонду України.

Натомість, з матеріалів справи слідує, що позивач не зверталась з такою заявою до відповідача.

Так, відсутність підстав для призначення позивачці пенсії за вислугою років на підставі її заяви від 04.09.2018 встановлена постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 у справі №671/2121/18, яка набрала законної сили.

У заяві від 24.07.2019 ОСОБА_1 питання про призначення пенсії за вислугу років перед відповідачем не порушує. За змістом вказаної заяви слідує, що позивачка вважає обов`язковим призначення їй Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області пенсії з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 у справі №1-13/2018 на підставі заяви, поданої нею в вересні 2018 року.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Водночас, у цьому випадку, зі змісту заяв позивачки, з якими остання звернулась до органу Пенсійного фонду України, слідує, що у відповідача за наслідком їх розгляду не було правових підстав, як помилково вважає позивач, для призначення їй пенсії за вислугу років.

За таких обставин, суд вважає, що відсутня бездіяльність відповідача щодо не призначення позивачці пенсії за вислугу років, про яку остання зазначає в тексті позовної заяви.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до вимог пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає, що така вимога є способом відновлення порушеного права позивачки у випадку прийняття рішення про задоволення позову.

Проте, враховуючи вже наведені висновки, суд не встановив факту порушення відповідачем прав позивачки, а тому, суд вважає, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити позивачці пенсію за вислугу років.

Суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яка полягає у не зарахуванні періоду з 16 листопада 2010 року по 16 травня 2011 року до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю ОСОБА_1 протиправною та такою, що порушує встановлений чинним законодавством України пільговий порядок обчислення стажу роботи за вислугу років, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю ОСОБА_1 період з 16 листопада 2010 року по 16 травня 2011 року. Так, правомірність не зарахування зазначеного періоду до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю ОСОБА_1 встановлена постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 у справі №671/2121/18, яка набрала законної сили. При цьому, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.06.2019 у справі №671/2121/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання позивачки на довідку Волочиської міської ради Хмельницької області від 31.10.2019 №2160, як на підставу врахування періоду з 16.11.2010 по 16.05.2011 зарахувати до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю є безпідставним, оскільки зазначені в ній відомості є ідентичними зазначеним в довідці Волочиської міської ради Хмельницької області від 07.09.2018 №1582, яка була наявна в матеріалах пенсійної справи на момент винесення рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13.09.2018 №26.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати по справі не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02 грудня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головуючий суддя Д.А. Божук