Ухвала суду № 86029039, 27.11.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №420/5438/19

Провадження №2-а/522/884/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та поновлення строку для звернення до суду,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови правління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради по справі про адміністративне правопорушення №019/19 від 08.01.2019 року, про визнання винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.13 ст.96 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Разом з позовом ОСОБА_1 надано заяву про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущення строку.

Ухвалою суду від 18.09.2019 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення передано на розгляд Приморського районного суду м.Одеси.

10.10.2019 року зазначена справа надійшла до Приморського районного суду м.Одеси та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена на суддю Домусчі Л.В.

Ухвалою суду від 15.10.2019р. прийняти до розгляду та відкрито провадження по справі.

06.11.2019 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов.

27.11.2019 року до суду надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду. В обґрунтування клопотання зазначено, що останнім днем для звернення позивача до адміністративного суду є 21.01.2019 року. Позивач на 2 аркуші позову зазначає, що оригінал чи копію постанови знайшов біля воріт, яку начебто посадові особи Відповідача залишили біля воріт будинку Позивача, що не відповідає дійсності. А на першому аркуші заяви про поновлення строку на оскарження зазначає, що не отримував поштових відправлень від Відповідача, що спростовується наявністю у справі копій двох конвертів про закінчення терміну зберігання у відділенні пошти, та відповідно Позивач не виявив бажання отримати поштові відправлення з постановою та матеріалами перевірки, зловживаючи своїми процесуальними правами. Також, з матеріалів справи вбачається копія постанови Відповідача з позначенням Відповідачем дати набрання чинності від руки (18.01.2019 року), що відповідно до встановленого порядку та відповідно до бланку постанови здійснюється Відповідачем після спливу строку на оскарження такої постанови, тобто через 10 днів після винесення постанови. Але сама постанова направлялась відповідно до порядку на адресу Позивача до спливу такого строку, що свідчить про те, що позивач отримав таку постанову або через подання до відповідача відповідного звернення (тобто після спливу 10 денного строку) для отримання копії постанови, або копію наявної у справі постанови Позивач отримав від відповідного Відділу виконавчої служби. Відповідач стверджує, що Позивач до відповідача з таким зверненням не звертався, таким чином Позивач отримав копію оскарженої постанови виключно через ознайомлення з матеріалів виконавчого провадження у Відділі виконавчої служби. Але, Позивач не надав суду докази отримання копії постанови, тобто не вказав дату ознайомлення з виконавчим провадженням. Таким чином Позивачем не доведено суду поважності пропуску строку на оскарження постанови, та наявні всі підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

В судове засіданні 27.11.2019 року позивач не з`явився, представник відповідача Хлистун Р.В. з`явився та підтримав подане клопотання, просив залишити позов без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовою особо. Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на підставі наказу Управління №01-13/162ДАБК від 02.07.2018 року та виявлення факту самочинного будівництва (вх. №01-18/569-и/в від 17.12.2018 року) та направлення для проведення позапланового заходу за №001780 від 17.12.2018 року вживалися заходи щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 ».

За наслідками перевірки відповідачем складено: - припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 26.12.2018 року; - протокол про адміністративне правопорушення від 26.12.2018 року; - Акт за результатами проведення позапланової перевірки №001780 від 26.12.2018 року.

За наслідками складення вищевказаних документів посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було складено постанову №019/19 від 08.01.2019 року по справі про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 13 ст. 96 КУпАП, визнано винним та накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000,00 гривень.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України у порядку адміністративного судочинства.

Згідно статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня вручення постанови.

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Із матеріалів справи судом встановлено, що оскаржувана постанова №019/19 від 08.01.2019 року була надіслана позивачу 09.01.2019 року через ОД ПАТ Укрпошта.

Із відповідним позовом про оскарження постанови №019/19 від 08.01.2019 року позивач звернувся до суду лише 16.09.2019 року та заявив до суду клопотання про поновлення пропущених строків звернення до суду, яке мотивував тим, що про існування оскаржуваної постанови дізнався 06.09.2019 року, знайшов за адресою мешкання.

Згідно правових позицій Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

Необхідно, також, вказати, що поновлення процесуальних строків є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Ухвала ВАСУ від 29.09.2016 року по справі № 522/6069/14-а (№ в ЄДРСРУ 61821829).

Із урахуванням вказаного, слід зазначити, що у суду є свобода розсуду або дискреційні повноваження суду на поновлення процесуальних строків, адже за таких обставин лише суд вирішує яка причина є поважною і які докази можна приймати до уваги, разом з цим, суд повинен обґрунтувати свою позицію відповідними доводами, а не лише зазначити - визнати поважними причини пропуску процесуальних строків (Ухвала ВСУ від 26.01.06 справа № 6-7307кс04).

Позивач на 2 аркуші позову зазначає, що копію постанови знайшов біля воріт, яку начебто посадові особи Відповідача залишили біля воріт будинку Позивача, що не відповідає дійсності. А на першому аркуші заяви про поновлення строку на оскарження зазначає, що не отримував поштових відправлень від Відповідача, що спростовується наявністю у справі копій двох конвертів про закінчення терміну зберігання у відділенні пошти. Також, з матеріалів справи вбачається копія постанови Відповідача з позначенням Відповідачем дати набрання чинності від руки (18.01.2019 року), що відповідно до встановленого порядку та відповідно до бланку постанови здійснюється Відповідачем після спливу строку на оскарження такої постанови, тобто через 10 днів після винесення постанови. Але сама постанова направлялась відповідно до порядку на адресу Позивача до спливу такого строку, що свідчить про те, що позивач отримав таку постанову або через подання до відповідача відповідного звернення (тобто після спливу 10 денного строку) для отримання копії постанови, або копію наявної у справі постанови Позивач отримав від відповідного Відділу виконавчої служби. Відповідач стверджує, що Позивач до відповідача з таким зверненням не звертався, таким чином Позивач отримав копію оскарженої постанови виключно через ознайомлення з матеріалів виконавчого провадження у Відділі виконавчої служби..

Посилання позивача про те, що він дізнався про існування оскаржуваної постанови лише 06.09.2019 року жодними доказами не підтверджений, також не має доказів коли він знайшов цю постанову біля своїх воріт, жодних інших причин та їх поважності не звернення до суду із відповідним позовом суду не наведено. При цьому в позові на 1 стор. він зазначає що постанова йому надіслана 30.08.2018р. , а вже в заяві про поновлення строків зазначає що отримав 06.09.2019р. Таким чином суду не наведено обґрунтованих доказів щодо поважності строку.

Таким чином, із урахуванням викладеного суд приходить до висновку про неповажність причин пропуску позивачку процесуального строку звернення до суду з відповідним позовом.

У відповідності до ч.4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п. 8 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3,4 статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, на підставі викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають залишенню без розгляд у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 118-122, ч.3 ст.123, ч.1 ст. 166, п.8 ч.1 ст. 240, 241, 242-243, 248, 294 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та поновлення строку для звернення до суду - залишити без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 02.12.2019 року

Суддя Домусчі Л.В.