Рішення № 86029032, 25.11.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/22532/17

Провадження № 2/522/805/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси

у складі : головуючого - судді ДомусчіЛ.В.

за участю секретаря судового засідання Вадуцкої В.І.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку невиконанням рішення суду про поновлення на роботі та про стягнення моральної школи у розмірі 10000,00 грн..

Ухвалою суду від 01.12.2017р. (с.Ільченко Н .А. ) провадження у справі було відкрито.

14.03.2018р. відповідачем подано відзив на позов (а.с.28-30), в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись що ними за рішенням суду виплачена сума у розмірі 73978,40 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу та 2000 грн. моральної шкоди, і рішення в частині поновлення на роботі не виконано, оскільки відповідач не має на те законних повноважень (не має розпорядження міського голови) і на сьогодні відсутній відділ дозволів та узгоджень. При цьому не надано суду довідку про доходи позивача.

У подальшому справа неодноразово передавалась на авторозподіл (у судді Загороднюка В.І. з 26.04.2018р.

20.04.2018р. на адресу суду з боку позивача надійшли заперечення на відзив, в якому зазначив, що рішення суду від 11.07.2016р. набрало законної сили 09.11.2016р і апеляційний суд Одеської області в своєму рішення наддав роз`яснення щодо необхідності зробити відповідачу для виконання рішення, а саме оскільки позивач працював у відділі дозволів та узгоджень , який було ліквідовано, то йому слід було запропонувати посаду у іншому відділ цього ж управління, або у іншому управлінні Одеської міської ради (а.с.37-40). З 11.07.2016. можливо було знайти шляхи виконання рішення суду, але вбачається небажання його виконувати. Відсутність посади провідного спеціаліста не може бути підставою для невиконання судового рішення. Адже діяльність Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради не припинена.

Ухвалою суду від 18.07.2018р. судом витребовано у відповідача довідку про доходи позивача (а.с.53).

У клопотанні позивач від 07.08.2018р. просить стягнути заробітну плату врахувати довідку, яку було надано відповідачем від 25.02.2015р. №0113/480 (а.с.91) по справі про поновлення на посаді (а.с.94-95) та від 10.09.2018р. (а.с.89-90).

09.01.2019р. з боку відповідача до суду надано додаткові пояснення, в яких вважають що це тотожні вимоги і що відповідач пропонував 05.12.2016р. і 04.01.17р. надати пакет документів для участі у конкурсі на заміщення вакантної посади, яка на той час була вільна (а.с.106-107)

На підставі протоколу про повторний авторозподіл від 04.02.2019 року справа надійшла до провадження судді Шкамерди К.С. та згідно ухвали суду від 07.02.2019 року була прийнята до провадження.

Позивач подав клопотання про врахування довідки про доходи від 25.02.2015р.(а.с.118-119).

Відповідач 27.02.2019р. подав відзив на позов, яким просив у позові відмовити з аналогічних підстав що надавалися раніше (а.с.121-124).

04.03.2019р. позивачем надано заперечення на відзив. (а.с.134-138).

15.03.2019р. та 10.05.2019р. позивач подав уточнення позовних вимог (а.с.157-159, 170-173) та просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.07.2016р. по 06.07.2018р. та зазначити про проведення індексації за 2016-2018рр. та стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

25.05.2019р. суду надано додаткові пояснення з боку відповідача. (а.с.196-197).

На підставі наказу від 16 вересня 2019року № 50-ос/с Голови суду Кічмаренко С. М. про відрахування зі штату Приморського районного суду м. Одеси судді Шкамерди К. С. у зв`язку із закінченням терміну відрядження, з метою забезпечення дотримання прав та законних інтересів сторін по справі, а також дотримання розумних строків розгляду справи, та на підставі службової записки помічника та секретаря судового засідання судді Шкамерди К.С. Іванової О. І. та Довгань Ж. А. здійснено перерозподіл справи.

Матеріали справи надійшли до провадження судді Домусчі Л.В. та ухвалою суду від 24.10.2019р. прийнято до провадження з призначенням справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 25.11.2019р.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 02.12.2019 року.

Перевіривши доводи позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи №522/2347/15-ц, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, із наступних підстав.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2016 року (справа №522/2347/15-ц), ОСОБА_1 , до відповідача задоволено , а саме :

1. Визнано незаконним наказ Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради № 50 від 31 грудня 2014 року - в частині звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста відділу дозволів та узгоджень зі скороченням штату по п. 1 ст. 40 КЗпП України з 05 січня 2015 року.

2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу дозволів та узгоджень Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради.

3. Стягнуто з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 73978 (сімдесят три тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) грн. 40 коп., з відрахуванням податків та обов`язкових платежів, які підлягають утриманню із заробітної плати, та у відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним звільненням 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

4. Стягнуто з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 983 (дев`ятсот вісімдесят три) грн. 38 коп.

Вказане рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.11.2016 року залишено без змін і апеляційний суд Одеської області в своєму рішенні ухвалі надав роз`яснення щодо необхідності зробити відповідачу для виконання рішення, а сааме, оскільки позивач працював у відділі дозволів та узгоджень , який було ліквідовано, то йому слід було запропонувати посаду у іншому відділ цього ж управління, або у іншому управлінні Одеської міської ради (а.с.10-13).

Таким чином рішення Приморського районного суду м. Одеси, набрало законної сили і підлягало виконанню, про що було видано судом виконавчі листи 21.11.2016р.

Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради добровільно рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу дозволів та узгоджень Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради не виконало, що підтверджується відзивом на позов, чим порушило ч.5 ст. 235 КзпП України, в якій наголошено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого, підлягає негайному виконанню.

Оскільки з моменту звільнення позивач не працював, то відповідно до вимог ст. 236 КЗпП, ст. 27 Закону України " Про оплату праці" та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995, вважає що відповідач зобов`язаний сплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того, позивач вказує, що у зв`язку з невиконанням Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради рішення суду про поновлення на роботі тривалий час, були порушені його законні права у сфері трудових відносин, що призвело до моральних страждань, були втрачені нормальні життєві стосунки, і необхідно було вживати додаткових зусиль для організації свого життя а тому відповідач згідно зі с. 237? КзпП України повинен відшкодувати йому моральну шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір.

Згідно ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його проголошення у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства.

Отже, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень за змістом ст.ст. 18, 430 ЦПК України, судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 34 постанови в "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 року, належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, що встановлено законом і передбачено в ч. 2 ст. 18 ЦПК України.

Статтею 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різницю в заробітку за час затримки.

За змістом норми ст. 236 КЗпП України, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення.

У випадку невиконання цього обов`язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Примусове виконання рішень в Україні покладається на виконавчу службу та здійснюється на підставі виконавчого документа.

Як встановлено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2016, яким визнано (а.с.61-64):

1. незаконним наказ Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради № 50 від 31 грудня 2014 року - в частині звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста відділу дозволів та узгоджень зі скороченням штату по п. 1 ст. 40 КЗпП України з 05 січня 2015 року.

2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу дозволів та узгоджень Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради.

3. Стягнуто з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 73978 (сімдесят три тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) грн. 40 коп., з відрахуванням податків та обов`язкових платежів, які підлягають утриманню із заробітної плати, та у відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

4. Стягнуто з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 983 (дев`ятсот вісімдесят три) грн. 38 коп.

Вказане рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалою Апеляційного суду Одеської області (у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ Драгомарецького М.М., Парапана В.Ф., Громіка Р.Д.) від 09 листопада 2016 року залишено без змін, та набрало законної сили (а.с.65-68).

Постановою Верховного суду України (у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Стрільчука В.А., Карпенко С.О., Кузнецової В.О.) від 11 вересня 2018 року касаційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради залишено без задоволення , рішення Приморського районному суду м. Одеси від 11 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2016 року залишено без змін.

Оскільки Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 не виконало добровільно, не реагувало на неодноразові звернення ОСОБА_1 з заявами про виконання рішення про поновлення на роботі ( /заяви від 04.08.2016 року, 02.09.2016 року, 10.11.2016 р.,23.12.2016р. (а.с.175-180), 21 листопада 2016 року ОСОБА_1 отримав виконавчий лист № 522/2347/15-ц, з яким 24 листопада 2016р. звернувся до відділу примусового виконання рішень Управляння державної виконавчої служби Головного територіального Управляння юстиції в Одеській області про виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.

25 листопада 2016 року державним виконавцем відповідно до ст.ст. 3,4,24,25,26,27,63,65 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження отримана відповідачем - Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради 06 грудня 2016 року. У зв`язку з невиконанням вимог виконавчого документу 12 грудня 2016 року державним виконавцем відповідно до ст.ст. 63,75 Закону України" Про виконавче провадження " винесено постанову про накладення штрафу. Згідно вказаної постанови на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. 24 січня 2017 року державним виконавцем відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону України" Про виконавче провадження " повторно винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200,00грн..

27 березня 2017 року відділом примусового виконання рішень Управляння державної виконавчої служби Головного територіального Управляння юстиції в Одеській області, у зв`язку з невиконанням рішення суду , що набрало законної сили ( в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі) , керуючись ст.ст. 63, 65, 75 Закону України " Про виконавче провадження ", ст. 382 КК України, надіслано матеріали відносно винних осіб Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради за не виконання вимог виконавчого листа № 522/2347/15-ц, для прийняття та реєстрації повідомлення про вчинення злочину ЄРДР до ГУ НП в Одеській області.(а.с.69-70) та у зв`язку з тим, що боржником вимоги виконавчого документу не виконано та повідомлення про вчинення злочину постановою закінчено виконавче провадження.

01 березня 2018 року, згідно листа Слідчого Управління ГУ НП в Одеській області № 4/К-130, від 23.05.2018, слідчим відділом Приморського ВП ГУ НП в Одеській області за вказаним фактом внесено відомості до ЄРДР, та розпочато кримінальне провадження за № 12018160500001202 за ознаками ч. 1 ст.382 КК України, що підтверджується листом т.в.о. заст.. начальника слідчого відділу ГУ НП в Одеській області від 23.05.2018р.(а.с.72-73).

Крім того, після отримання виконавчого листа позивач неодноразово особисто звертався з заявами до відповідача про поновлення на роботі : заяви від 22.12.2016 , від 19.01.2017 , від 29.11.2017р..(а.с.175-180 ).

Однак у строки, встановлені законом, позивача на посаді поновлено не було, у зв`язку із чим, на думку суду, позивач має право відповідно до положень статті 236 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - КЗпП) отримати оплату за час вимушеного прогулу .

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з не виконанням відповідачем рішення суду про поновлення на роботі за період з 11 липня 2016 року по день винесення рішення судом та просив стягнути моральну шкоду у розмірі 10000 грн. у зв`язку з порушенням його трудових прав. 07.08.2018 року уточнив свої вимоги та просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.07.2016 року по 06 липня 2018 року, оскільки він працевлаштувався на іншу роботу.

У подальшому позивачем неодноразово надавались до суду клопотання про розгляд справи, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди та уточнювались позовні вимоги, щодо розміру позову.

Остаточно позивач просив стягнути з відповідача 95977,24 грн.. - розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11.07.2016 року по 06.07.2018 року), проіндексувати нараховану суму заробітної плати , за 2016, 2017, 2018 роки, та про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн..

При цьому позивач просить при розрахунку заробітку виходити з його заробітку за два останні місяці перед звільненням, який встановив суд першої інстанції при розгляді справи про поновлення на роботі, оскільки відповідач на неодноразові запити суду не надавав відомостей про заробітну плату , яка нараховувалась за весь період після його звільнення на аналогічній посаді в управлінні розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради.

Крім того згідно листа відповідача до суду від 30.08.2018р. на виконання ухвали суду від 18.07.2018р. (а.с.92) зазначено, що ОСОБА_1 не перебував у штаті управління з 11.07.2017р. по 29.11.2017р. та заробітна плата йому не нараховувалась і не виплачувалась.

Оскільки обставини, встановлені рішенням суду, по іншій цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 82 ЦПК України), суд при розгляді справи виходить з розміру заробітної плати позивача, встановленою за рішенням суду від 11.07.2016 р. і вважає можливим прийняти розрахунок позивача про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , оскільки він відповідає вимогам Закону України "Про оплату праці", постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Як вбачається з оглянутих матеріалів справи №522/2347/15-ц та рішення суду Заробітна плата позивача за останні два місці (листопад та грудень 2014 року) перед звільненням склала 8371,33 грн.(ас.174) (5250,81+3120,52), а його середньоденна заробітна плата (обчислена шляхом ділення сумарної заробітної плати за останні два місяці перед звільненням на кількість відпрацьованих робочих днів за цей період) становить 194,68 грн. Отже належний позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 липня 2016 року по 07 липня 2018 року становитиме 95977,24 грн. (124 роб. днів в 2016 р.- (з 11.07.2016 р. по 31.12.2016 р., а саме : з 11.07.2016 р. по 31.07.2015 р. - 15 р.д., у серпні 2016 р. - 23 р. д., у вересні 2016р. - 22 р. д., в жовтні 2016 р. - 21 р. д., в листопаді 2016 р. - 21р. д., у грудні 2016р. - 22 р.д.,) + 247 роб . днів в 2017 році ( з 01.01.2017р. по 31.12.2017 р. , а саме : в січні 2017 р. - 17 р.д., у лютому 2017 р. - 18 р.д., в березні 2017 р. - 22 р.д., в квітні 2017 р. - 20 р.д., в травні 2017 р. - 20 р.д., в червні 2017 р. - 21 р.д. в липні 2017 р. - 21 р.д., в серпні 2017 р. - 23 р.д., у вересні 2017 р. - 21 р.д., в жовтні 2017 р. - 22 р.д., у листопаді 2017 р. - 21 р.д., в грудні 2017 р. - 21 р.д.) + 122 роб. Днів в 2018 році (з 01.01.2016 р. По 07.07.06.2018 р., а саме : в січні 2018 р. - 17 р.д., у лютому 2018 р. - 19 р.д., в березні 2018 р. - 20 р.д., в квітні 2018р. - 21 р.д., в травні 2018 р. - 20 р.д., в червні 2018 р. - 20 р.д., ) = 493 роб. днів * 194,68 грн.. = 95977,24 грн.).

Індексація:

Відповідно до ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Згідно ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

При цьому, к передбачено п. п. 4, 7 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року за N 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу спожитих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділеній на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Розрахунок індексації заробітної плати

Вихідні дані

ПоказникиЗадані значенняНарахована зарплата3893.60 (20роб д.*194,68)Період, за який розраховується індексація08.2016 - 06.2018Базовий місяць (місяць підвищення тарифних ставок (окладів))06.2016

Індексація заробітної плати

Період розрахунків, мм.ррррКоефіцієнт індексаціїПрожитковий мінімум, грн.Сума індексації, грн.Сума зарплати з індексацією, грн.08.2016----09.2016----10.2016----11.2016----12.20164.21600.0067.203960.8001.20174.21600.0067.203960.8002.20174.21600.0067.203960.8003.20178.21600.00131.204024.8004.20178.21600.00131.204024.8005.20178.21684.00138.094031.6906.201712.21684.00205.454099.0507.201712.21684.00205.454099.0508.201712.21684.00205.454099.0509.201715.61684.00262.704156.3010.201715.61684.00262.704156.3011.201715.61684.00262.704156.3012.201719.21762.00338.304231.9001.201819.21762.00338.304231.9002.201819.21762.00338.304231.9003.201823.31762.00410.554304.1504.201823.31762.00410.554304.1505.201823.31762.00410.554304.1506.201823.31762.00410.554304.15

Таким чином, перевіривши на відповідність вказаним вимогам закону позовну вимогу позивача щодо стягнення також заробітної плати з урахуванням індексації, суд вважає, що задоволенню також підлягають і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум індексації заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2016 року по 01.06.2018 року у розмірі 4253,09 грн.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпПУ відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що неправомірними діями відповідача щодо затримки поновлення на роботі та, відповідно невиплати заробітної плати йому завдано моральну шкоду, яка виразилася в порушенні звичного способу життя, переживаннях, пов`язаних з цими подіями та відсутністю доходу, на який він сподівався.

При вирішенні даних позовних вимог суд бере до уваги, що позивач після постановлення рішення 11.07.2016 р. мав обґрунтовані та законні сподівання на реалізацію свого конституційного права на працю та, відповідно, отримання винагороди за неї, проте поновлений на роботі на підставі рішення суду фактично не був та тривалий час не працював і не отримував дохід. Відповідно, очевидно, що ситуація, за якої незважаючи на вжиття різних заходів, поновлений на роботі він не був, виникла в результаті бездіяльності відповідача, а тому суд вважає доведеним, що в цей період позивач зазнавав психологічних переживань та страждань, а відтак має право на відшкодування моральної шкоди.

Як вбачається, позивач ОСОБА_1 просить стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 гривень.

У постанові Верховного Суда України від 12.02.2019р., ВС дійшов висновку, що моральна шкода за порушення строку виконання судового рішення з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, має бути відшкодована в межах одного прожиткового мінімуму, у розмірі, установленому на дату розгляду справи (2007 грн.).

Враховуючи вищенаведене, з огляду на конкретні обставини справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та беручи до уваги характер, обсяг та тривалість моральних страждань, яких він зазнав, конкретні обставини справи, а також враховуючи принцип співмірності та розумності, вважає за необхідне стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 2007 грн. 00 коп.

Доводи представника відповідача на те, що рішення не було виконано своєчасно у зв`язку з тим, що посади провідного спеціаліста відділу дозволів та узгоджень Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, на яку поновлено на роботу позивача в управлінні не існує, не можуть бути прийняті судом, як поважна причина невиконання рішення суду, оскільки зміст рішення суду від 07.11.2016 року однозначно свідчить про визнання незаконним наказу про звільнення позивача з відповідної посади й, відповідно, необхідність відновлення його трудових прав шляхом поновлення на роботі на цій же посаді. При цьому, у відповідача не було жодних перепон виконати рішення суду в частині скасування наказу - в частині звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста відділу дозволів та узгоджень зі скороченням штату по п. 1 ст. 40 КЗпП України з 05 січня 2015 року та поновити його на роботі на посаду, яку він займав до звільнення. Відсутність посади провідного спеціаліста відділу дозволів та узгоджень, не може бути підставою для невиконання рішення суду, адже управління скасовує наказ про звільнення і повинно відновити становище, яке існувало до порушення його права, забезпечити ті ж самі умови праці, які він мав до незаконного звільнення. Тому Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради не мало іншого виходу, окрім введення такої посади, або запропонування рівнозначної посади.

Цього відповідачем не було зроблено , незважаючи на те, що наказ № 50 був скасований судом як незаконний згідно з рішенням від 07.11.2016 року, вказане рішення вступило в законну силу і підлягало виконання і у разі незгоди з ним відповідача.

Посилання представника відповідача на те, що рішення суду було незрозумілим і вони звертались за роз`яренням до суду, також не може бути прийнято до уваги, оскільки роз`яснення, яке наддав суд з приводу виконання рішення було скасоване апеляційним судом ухвала від 18.12.2018 . Однак і після цього вказане рішення не було виконане.

Та обставина, що відповідачем після ухвалення рішення про поновлення на роботі позивача, йому пропонувалось прийняти участь у конкурсі на зайняття вакантної посади в органах місцевого самоврядування, не може братись до уваги, оскільки мова йде не про виконання рішення суду « …Про визнання незаконним наказу про звільнення з посади провідного спеціаліста відділу дозволів та узгоджень у зв`язку зі скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України, поновлення на роботі…», а прийняття на державну службу в загальному порядку.

Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради згідно п.- 1.3 «Положення про Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської Ради» , яке затверджено рішенням Одеської міської ради № 4184-VII від 30.01.2019 р. »… - є юридичною особою, має рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, штампи та бланки…» .Тому посилання на залучення третіх осіб для участі у справі є необґрунтованими.

Таким чином, на переконання суду, позивач мав правові підстави вважати, що 07.11.2016 року він повинен бути поновлений відповідачем на роботі і мав правові підстави сподіватися на отримання заробітної плати за період після поновлення на роботі, яке не відбулось не з його вини.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що після ухвалення рішення Приморським районним судом м. Одеси від 07.11.2016 року він до роботи не був допущений з вини роботодавця, тоді як сам вживав активних заходів для поновлення його на роботі, а відповідно, вважає такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про виплату заробітної плати за період вимушеного прогулу, пов`язаного з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі з 11.07.2016 року по 06 липня 2018 року включно.

Отже, вбачається, оскільки з моменту прийняття рішення судом з 11.07.2016 року до 06.07.2018 року, позивач не працював, з причин невиконання відповідачем рішення суду ( про поновлення на роботі ) то відповідно до вимог ст. 236 КзпП, ст. 27 Закону України " Про оплату праці", та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, відповідач зобов`язаний сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, ( з причин невиконання рішення суду " про поновлення на роботі") своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що невиконанням рішення суду про поновлення його на роботі, йому завдано моральної шкоди, яка полягає у порушенні його законних прав, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи тяжкість і тривалість моральних страждань, які зазнав позивач, ступінь вини відповідача у спричиненні позивачу моральної шкоди, на думку суду, відшкодування моральної шкоди позивачу у розмірі 2000,00 грн. буде цілком відповідати засадам розумності, виваженості й справедливості та вимогам ч. 3 ст. 23 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1022,37 грн.

На підставі наведеного і керуючись ст..ст. 236, 237-1 КЗпП України, ст..ст.15,16, 23 ЦК України, ст.ст.1, 3-13, 19, 23, 42-44, 48, 49, 76-80, 83, 89, 95, 133, 141, 209, 211, 223, 229, 235, 244, 245, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-275, 279, 354, п.9 Перехідних положень ЦПК України, суд,

ВИРІІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (Код ЄДРПОУ 25830731, місцезнаходження м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 60) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 липня 2016 року по 07 липня 2018 року - 95977,24 грн. (дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят сім грн.24 коп.) з відрахуванням податків та обов`язкових платежів , які підлягають утриманню із заробітної плати та 4253,09 грн. індексації заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2016 року по 01.06.2018 року.

Стягнути з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (Код ЄДРПОУ 25830731, місцезнаходження м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 60) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 2007 (дві тисячі сім гривень) грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (Код ЄДРПОУ 25830731, місцезнаходження м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 60) судовий збір на користь держави у розмірі 1 022, 37 грн. (одну тисячу двадцять дві гривень 37 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 02.12.2019 року.

Суддя: Домусчі Л.В.