Ухвала суду № 86027643, 28.11.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14426/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2019 р. м. Київ

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва Іваніна Ю.В., при секретарі Пнюшкову В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора відділу прокуратури м.Києва Сибірякова О.О. про арешт майна, вилученого 21.11.2019 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні №12019100020006517 та додані до нього матеріали, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Сибірякова О.О.,

представника третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт майна (власника майна) ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

26.11.2019 року до Дніпровського районного суду м.Києва надійшло клопотання процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора відділу прокуратури м.Києва Сибірякова О.О. про арешт майна, вилученого 21.11.2019 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні №12019100020006517.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 02.09.2019 біля будинку № 8-Б по вул. Гмирі у м.Києві ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за сприянням ОСОБА_5 , нанесли ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , удари в обличчя, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому щелепи, струсу головного мозку та рани обличчя. Після цього вказані невстановлені особи залишили місце злочину.

В ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де може зберігати речі та документи, які містять в собі відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення - злочину, знаряддя кримінального правопорушення, магнітні носії інформації, комп`ютерна техніка, мобільні телефони, планшетні комп`ютери, флеш-накопичувачі, документи та інші електронні пристрої, на яких може міститись інформація щодо вчиненого злочину. За наявною оперативною інформацією у вказаній квартирі також проживав ОСОБА_7 , причетний до вчинення вищевказаного злочину.

21.11.2019 за адресою АДРЕСА_1 , проведено обшук, в ході якого вилучено здобуті злочинним шляхом грошові кошти: 658 500 доларів США, 510 000 гривень.

В ході проведення обшуку ОСОБА_1 заявив, що грошові кошти належать йому, вказані кошти він заробив в результаті здійснення підприємницької діяльності. В подальшому, після спілкування з адвокатом заявив, що кошти надали йому батьки для придбання квартири. Допитаний як свідок ОСОБА_1 пояснити походження вказаних грошових коштів не зміг, від дачі показів відмовився у зв`язку з поганим самопочуттям.

На думку прокурора, в ході проведення огляду встановлено, що вищезазначені речі мають значення для досудового розслідування, а також те, що відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду, могли бути використані як засоби вчинення кримінального правопорушення і зберегти на собі його сліди.

21.11.2019 вищевказані грошові кошти було оглянуто та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, а також те що речі та документи можуть бути доказами під час судового розгляду, а також могли бути використані як засоби вчинення кримінального правопорушення і зберегти на собі його сліди, можуть бути доказами факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та в ході судового розгляду, прокурор просить суд накласти арешт на вказані грошові кошти.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, просив суд його задовольнити, пояснивши, що в даний час слідчим управлінням ГУ СБУ України у м.Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12019100020006517 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.5 ст.27 ч.4 ст.296, ч.2 ст.296, ч.2 ст.309 КК України. Під час проведення обшуку та в подальшому під час допиту ОСОБА_1 , який має процесуальний статус свідка у зазначеному кримінальному провадженні, не зміг пояснити походження вилучених грошових коштів, які за оперативною інформацією отримані злочинним шляхом, тому визнані речовими доказами у справі.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна (власника майна), ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, подала суду письмові заперечення, в яких просила суд відмовити у його задоволенні, оскільки в ухвалі слідчого судді про проведення обшуку не було надано дозволу на вилучення грошових коштів, які не є власністю ОСОБА_1 , а належать іншій особі, що підтверджується документально, права якої в результаті вилучення грошових коштів грубо порушені. Крім того, на думку представника слідчим органом не доведено відповідність вказаного майна критеріям, передбаченим ст.98 КПК України. Посилаючись на чисельну практику ЄСПЛ та національних судів, просила відмовити у задоволенні клопотання та негайно повернути власнику безпідставно та свавільно вилучене майно.

Слідчий суддя розглянув дане клопотання у відсутність осіб, що не з`явилися, однак повідомлялися судом належним чином про час і місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомили, оскільки відповідно до ч.1 ст.172 КПК України неприбуття цих осіб не перешкоджає розгляду клопотання, проти чого не заперечували присутні прокурор та представник.

Заслухавши думку прокурора та представника, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Судом було встановлено, що 02.09.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.4 ст.296, 08.10.2019 - ч.2 ст.309 КК України (кримінальне провадження №12019100020006517).

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва від 19.11.2019 року було задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_1 , право власності на яке належить ОСОБА_8 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення речей та документів, які містять в собі відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення - злочину, знаряддя кримінального правопорушення, магнітних носіїв інформації, комп`ютерної техніки, мобільних телефонів, планшетних комп`ютерів, флеш-накопичувачів, документів та інших електронних пристроїв, на яких може міститися інформація щодо вчиненого злочину, тобто дозвіл на вилучення грошових коштів слідчим суддею не надавався.

21.11.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено обшук, в ході якого, крім іншого, було вилучено грошові кошти в сумі 658500 доларів США та 510000 гривень.

З наданих представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна (власника майна) нотаріально посвідчених документів вбачається, що місцем фактичного проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які є батьками ОСОБА_1 і проживаються однією сім`єю без фактичної реєстрації шлюбних відносин, є квартира АДРЕСА_1 . Власником зазначених вище вилучених коштів в сумі 658500 доларів США та 510000 гривень є ОСОБА_9 , який згідно нотаріально посвідченої заяви від 26.11.2019 року починаючи з 1991 року був керівником та засновником ряду приватних підприємств та вів прибуткову господарську діяльність, також був власником простих іменних акцій, які приблизно у 2011 році здійснив їх відчуження. Вказані грошові кошти він накопичував з метою купівлі нерухомості сину ОСОБА_1 .

Постановою слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області Салівончика С.О. від 21.11.2019 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12019100020006517 вилучені 21.11.2019 року за адресою проживання ОСОБА_1 а саме: АДРЕСА_1 , грошові кошти: 658500 доларів США та 510000 гривень, які, враховуючи відсутність вільних місць для зберігання у АТ «Укрексімбанк», передано на зберігання до фінансового відділу Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Аналіз вимог чинного міжнародного та національного законодавства свідчить про те, що при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п.42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Аналіз зазначених вимог чинного законодавства свідчить, що у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Зокрема, при накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст.170 КПК Ук раїни, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, а саме з метою збереження речових доказів, пославшись на те, що постановою таке майно визнано речовими доказами.

Разом з тим, слідчий суддя приходить до висновку, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався у клопотанні прокурор.

Зокрема, доводи прокурора про відповідність вилученого майна, критеріям передбаченим ст.98 КПК України, та наявність в матеріалах справи постанови про визнання речовими доказами від 21.11.2019 року не є безумовною підставою для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, при цьому висновки слідчого судді не залежать лише від наявності чи відсутності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

З наявної в матеріалах клопотання постанови слідчого про визнання речовими доказами вбачається, що вилучені в ході проведення обшуку грошові кошти в сумі 658500 доларів США та 510000 гривень є такими, що набуті кримінально протиправним шляхом, оскільки відсутні дані про законне джерело їх походження (а.с.80-81).

Разом з тим, за положенням ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи зазначене, а також те, що в матеріалах, які додані до клопотання прокурора, відсутні будь-які докази, що грошові кошти, вилучені під час обшуку, набуті кримінально-протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, то існування правової підстави для арешту грошових коштів з метою забезпечення збереження речових доказів взагалі спростовується та свідчить про формальність постанови слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м.Києві та Київській області Салівончика С.О. від 21.11.2109 року про визнання речовими доказами.

Таким чином, матеріали клопотання свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні та доданих до нього матеріалах обставинах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Із урахуванням викладеного, в задоволенні клопотання процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора відділу прокуратури м.Києва Сибірякова О.О. про арешт майна, вилученого 21.11.2019 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_1 , а саме грошових коштів в сумі 658500 (шістсот п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот) доларів США та грошових коштів в сумі 510000 (п`ятсот десять тисяч) гривень необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст.169 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення власнику ОСОБА_9 всього тимчасово вилученого майна, а саме грошових коштів в сумі 658500 (шістсот п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот) доларів США та 510000 (п`ятсот десять тисяч) гривень.

Згідно з ч.2 ст.169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.7, 16, 94, 98, 131-132, 167-175, 309, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора відділу прокуратури м.Києва Сибірякова О.О. про арешт майна, вилученого 21.11.2019 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_1 , а саме грошових коштів в сумі 658500 (шістсот п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот) доларів США та грошових коштів в сумі 510000 (п`ятсот десять тисяч) гривень - відмовити.

Відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення власнику ОСОБА_9 всього тимчасово вилученого майна, а саме грошових коштів в сумі 658500 (шістсот п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот) доларів США та 510000 (п`ятсот десять тисяч) гривень.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити прокурору та представнику третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна (власника майна) ОСОБА_2 , а також не пізніше наступного робочого дня після її постановлення направити слідчому та власнику майна.

Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 16-30 годині 02 грудня 2019 року.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду

м.Києва Ю.В. Іваніна