Рішення № 86024254, 02.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1057/19

02 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Пенсійного фонду України, Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 13.05.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом: конкретизування позовних вимог щодо кожного з відповідачів, або визначитись із колом відповідачів щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідачів зарахувати до страхового стажу період навчання у технікумі; зазначення власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав; доплати судового збору у встановленому законом розмірі на належний рахунок та подання до суду належних доказів такої сплати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.; подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та зазначити підстави для його поновлення.

На виконання вказаної ухвали позивач подав до суду заяву, в якій, зокрема, відкликав позовні вимоги до Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Ухвалою судді від 28.05.2019 визнано неповажними підстави поновлення строку звернення до суду, позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 у справі №857/6562/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 про повернення позовної заяви у справі №500/1057/19 без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.09.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 та постанову апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дана справа надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду 01.11.2019.

Ухвалою судді від 04.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також даною ухвалою встановлено відповідача 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття у справі для подання відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

У вказаний термін відповідач не скористався своїм правом, відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав.

22.11.2019 на адресу суду надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, проте суд не приймає його до уваги, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не є відповідачем у даній справі.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Угоди між Україною і Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян та законодавства України ОСОБА_1 з 08.12.2013 призначено пенсію за віком.

Проживаючи на території Королівства Іспанія позивач неодноразово звертався до Пенсійного фонду України та Міністерства соціальної політики України про зарахувати позивачу до трудового (страхового) стажу час за період навчання в Пінському ордена Трудового Червоного Знамені індустріально-педагогічному технікумі Білоруської РСР з 01.09.1975 по 01.07.1979.

Проте, позивачу було відмовлено у задоволенні його звернень щодо зарахування часу навчання до страхового стажу.

Не погодившись із такою відмовою позивач звернувся до суду із відповідним позовом, в якому просить: зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до трудового (страхового) стажу час за період навчання в Пінському ордена Трудового Червоного Знамені індустріально-педагогічному технікумі Білоруської РСР з 01.09.1975 по 01.07.1979; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з часу її призначення з урахуванням трудового (страхового) стажу за період навчання в Пінському індустріально-педагогічному технікумі.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

27.03.1998 набула чинності Угода між Україною і Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян, яка ратифікована Законом № 741/97-ВР від 17.12.97 (далі - Угода).

У відповідності до ст.5 даної Угоди, кожна з Договірних Сторін виплачуватиме заінтересованим особам, які проживають на території іншої Договірної Сторони, передбачену допомогу відповідно до свого законодавства, якщо цією Угодою не передбачено інше.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.10 Угоди, працівник, який постійно або тимчасово підпадав під дію законодавства тієї чи іншої Договірної Сторони, матиме право на допомогу, яка регулюється цією главою на таких умовах: компетентні органи кожної Договірної Сторони визначають право на допомогу та обчислюють її, враховуючи тільки трудовий чи страховий стаж, який був набутий під час поширення на працівника дії законодавства цієї Сторони; так само Компетентні органи кожної Договірної Сторони визначають право на допомогу, додаючи до свого трудового чи страхового стажу трудовий чи страховий стаж, набутий згідно із законодавством іншої Договірної Сторони.

Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію визначені ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII.

Так згідно вказаної статті, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Вищенаведене також узгоджується із ч.1 ст.38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», відповідно до якої час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

ОСОБА_1 навчався в Пінському ордена Трудового Червоного Знамені індустріально-педагогічному технікумі Білоруської РСР з 01.09.1975 по 01.07.1979, що підтверджується довідкою від 14.03.2008 №280

Згідно наказу Міністерства освіти і науки Республіки Білорусь №190 від 15.05.1996 Пінський ордена Трудового Червоного Знамені індустріальний-педагогічний технікум Білоруської РСР перейменовано в Пінський індустріальний-педагогічний коледж. Згідно наказу Міністерства освіти Республіки Білорусь №207 від 10.05.2001 Пінський індустріальний-педагогічний коледж перейменовано на заклад навчання Пінський державний індустріально-педагогічний коледж.

У відповідності до ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Отже, трудовий стаж здобутий позивачем під час навчання в Пінському ордена Трудового Червоного Знамені індустріально-педагогічному технікумі Білоруської РСР з 01.09.1975 по 01.07.1979 повинен був враховуватися до страхового стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовив ОСОБА_1 в зарахуванні до трудового (страхового) стажу відповідний період навчання.

Направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.09.2019 вказав, що пенсійна виплата є періодичним платежем, який здійснюється позивачу довічно, починаючи з 2013 року, у зв`язку із цим, порушення прав ОСОБА_1 є триваючим, а тому відповідний спір повинен вирішуватися з урахуванням вимог статті 122 КАС України в межах встановленого цією статтею шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

З врахуванням вищенаведеного висновку та того, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою 26.04.2019, шляхом направлення її поштою, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням трудового (страхового) стажу за період навчання в Пінському індустріально-педагогічному технікумі з 27 жовтня 2018 року у межах шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частини першої та частини другої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати Пенсійний фонд України зарахувати позивачу до трудового (страхового) стажу час за період навчання в Пінському ордена Трудового Червоного Знамені індустріально-педагогічному технікумі Білоруської РСР з 01 вересня 1975 по 01 липня 1979.

Зобов`язати Пенсійний фонду України здійснити перерахунок пенсії з урахуванням трудового (страхового) стажу за період навчання в Пінському індустріально-педагогічному технікумі з 27 жовтня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4610 (чотири тисячі шістсот десять) грн 40 коп., в тому числі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп сплаченого згідно квитанції №14214 від 24.04.2019, 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. сплаченого згідно квитанції №78887 від 02.06.2019 та 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. сплаченого згідно квитанції №88058 від 29.07.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Пенсійний фонд України, місцезнаходження вул..Бастіона, 9. М.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00035323.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.