Рішення № 86024245, 21.11.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/327/18

21 листопада 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представника позивача Іванкевич О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне акціонерне товариство "Дельта банк" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.04.2018, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення форми "Р" Головного управління ДФС у Тернопільській області №№ 0001671302, 0001681302 від 02.02.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015. За результатами перевірки складено акт від 19.12.2016 № 5179/19-18-13-02/ НОМЕР_1 , на підставі якого відповідач прийняв наступні податкові повідомлення - рішення від 02.02.2017:

- № 0001671302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 131219,20 грн, в тому числі 26243,84 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001681302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 9898,53 грн, в тому числі 1979,70 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Прийняті відповідачем зазначені податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

За результатами перевірки встановлено, що позивач не оподаткував отриманий дохід у вигляді додаткового блага за 2015 рік, чим порушив підпункт "д" підпункту 164.2.17 пункт 164.2 статті 164, підпункт "в" пункту 176.1 статті 176, статтю 179, пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК). Однак, позивач не погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та з військового збору від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2015 рік, оскільки згідно пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК не вважається податковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу сума різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014.

Таким чином, позивач вважає, що оподаткуванню підлягає лише прощена сума основного зобов`язання (тіла кредиту) без урахування відсотків, пені, штрафу. Однак, відповідач при прийнятті оскаржених податкових повідомлень - рішень не дослідив складові прощеної суми боргу за додатковою угодою та прийняв податкові повідомлення - рішення щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у відповідних відсотках від усієї суми боргу в розмірі 527921,79 грн, чим порушив вимоги чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 28.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 29.03.2018 залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління ДФС у Тернопільській області.

Ухвалою суду від 03.05.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне акціонерне товариство "Дельта банк", змінено процесуальний статус Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС).

Ухвалою суду від 29.05.2018 продовжено процесуальні строки розгляду справи на 30 днів.

Ухвалою суду від 08.06.2018 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішення у справі № 607/10416/18.

Ухвалою суду від 04.09.2019 поновлено провадження у даній справі, призначено судове засідання у справі та продовжено процесуальні строки розгляду справи на 30 днів.

Ухвалою суду від 24.10.2019 допущено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Головного управління ДФС у Тернопільській області на відповідача - Головне управління ДПС у Тернопільській області та замінено шляхом процесуального правонаступництва Тернопільську ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області на Головне управління ДФС у Тернопільській області. Надалі, у зв`язку із допуском процесуального правонаступництва одна особа - Головне управління ДПС у Тернопільській області, набула статусу як відповідача так і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, як наслідок Тернопільську ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області, визначено виключно як відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.04.2018 підтримав в повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав до суду клопотання від 20.11.2019, в якому просить розглянути справу без його участі. Водночас, відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що оскаржені дії відповідача щодо прийняття на підставі акта перевірки від 19.12.2016 № 5179/19-18-13-02/ НОМЕР_1 оскаржених податкових повідомлень - рішень здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України (арк. справи 40-43).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Дельта банк" в судове засідання повторно не прибула, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи судом. Про причини неприбуття суд не повідомила .

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 205 КАС якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Суд встановив, що з 06.12.2016 по 12.12.2016 відповідач згідно наказу № 1375 від 22.11.2016 провів документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 (арк. справи 44 - 45).

За результатами перевірки складено акт від 19.12.2016 № 5179/19-18-13-02/ НОМЕР_1 , у якому встановлено наступні порушення позивачем (арк. справи 11-13):

- підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "в" пункту 176.1 статті 176, статті 179 ПК, внаслідок чого донараховано суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 104975,36 грн;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК, внаслідок чого донараховано військового збору за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага за 2015 рік у сумі 7918,83 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв наступні податкові повідомлення - рішення форми "Р" від 02.02.2017 (арк. справи 14-15):

- № 0001671302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 131219,20 грн, в тому числі 26243,84 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001681302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 9898,53 грн, в тому числі 1979,70 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, що 23.04.2007 між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11146058000 на купівлю транспортного засобу, згідно якого ПАТ "УкрСиббанк", надав ОСОБА_1 , як позичальнику, у вигляді кредиту грошові кошти в сумі 25310 Швейцарських франків (арк. справи 16-19).

Надалі, 08.12.2011 між ПАТ "УкрСиббанк" та АТ "Дельта Банк" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно якого ПАТ "УкрСиббанк", як первісний кредитор, відступив на користь ПАТ "Дельта Банк", як нового кредитора, права вимоги, зокрема, до договору за кредитним договором від 23.04.2007 № 11146058000.

09.01.2015 між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 2 до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 23.04.2007 № 11146058000, пунктом 1 якого сторони домовились змінити валюту зобов`язання за договором переведенням заборгованості з повернення кредиту та сплати інших плат за договором, розмір якої станом на дату укладення додаткового договору складає 36908,49 Швейцарських франків, зі Швейцарських франків на Гривню (арк. справи 20).

Водночас, відповідно до пункту 3 зазначеного договору сторони домовились здійснити прощення (анулювання) боргу за договором на суму в розмірі 527921,79 грн у відповідності до статті 605 Цивільного кодексу України.

У листі від 09.01.2015 ПАТ "Дельта Банк" відобразило суму анульованого основного боргу в сумі 527921,79 грн та звернуло увагу позивачу на те, що відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК анульована (прощена) частина боргу є доходом (додатковим благом), з якої позивачу, як платнику податку з доходів фізичних осіб, необхідно самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 ПК, та відобразити цей дохід у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (арк. справи 21).

Відповідно до статті 67 Конституції України та підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК на відповідача покладений обов`язок сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу (підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК)).

Підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК (підпункт "д" в редакції, який діяв на момент спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що податкове законодавство визначає включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, отриманого як додаткове благо, та фактично визначає один з видів такого додаткового блага.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого зазначеного пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Аналізуючи зазначені норми ПК, суд дійшов висновку, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу проценти, прощені (анульовані) кредитором та суму прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 813/3526/17, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як слідує з матеріалів справи, в тому числі з умовного розрахунку від 24.10.2019, поданого відповідачем, що 09.01.2015 позивачу було анульовано основну суму боргу (кредиту) в розмірі 527921,79 грн, що по курсу НБУ на 06.01.2015 (діяв станом на 09.01.2015) складає 33739,64 швейцарських франків (арк. справи 167-168).

Таким чином, оскільки позивачу було анульовано основну суму кредиту, то при визначенні об`єкту оподаткування слід виходити з прощеної суми 33739,64 швейцарських франків, визначеної за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014.

Суд встановив, що станом на 01.01.2014 офіційний курс гривні до іноземної валюти (1 швейцарський франк) становив 9,0253 грн (https://minfin.com.ua/ua/currency/nbu/2014-01-01/), тому 33739,64 швейцарських франків х 9,0253 грн = 304510,37 грн.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК (пункт 167.1 в редакції, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Як слідує з умовного розрахунку наданого відповідачем від 24.10.2019, який не заперечується позивачем, податковому органу слід було визначити розмір податку з доходів фізичних осіб та військового збору наступним чином:

- податок з доходів фізичних осіб: 1218*10*15% = 1827 грн, (304510,37 - 12180) * 20% = 58 466,07 грн, основний платіж становить 60293,07 грн (1827 + 58466,07). Штрафні (фінансові) санкції 15 073,26 грн (60 293,07 * 25%);

- військовий збір: основний платіж становить 4567,66 грн (304510,37*1,5%). Штрафні (фінансові) санкції 1 141,91 грн (45 67,66 * 25%).

Частиною першою статті 78 КАС визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач при визначенні позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з суми анульованого (прощеного) боргу було завищено податкове зобов`язання, зокрема:

- податковим повідомленням - рішенням № 0001671302 від 02.02.2017 завищені на суму 44682,29 грн (104975,36 - 60293,07) податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та за штрафними санкціями на 11170,58 грн (26 243,84 - 15 073,26);

- податковим повідомленням - рішенням № 0001681302 від 02.02.2017 завищені на суму 3351,17 грн (7918,83 - 4567,66) податкового зобов`язання з військового збору та за штрафними санкціями на 837,79 грн (1979,70 - 1141,91).

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржені податкові повідомлення - рішення підлягають частковому скасуванню, як наслідок позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне акціонерне товариство "Дельта банк" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми "Р" Головного управління ДФС у Тернопільській області №0001671302 від 02.02.2017 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 44 682 (сорок чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) гривні 29 коп. та за штрафними санкціями на суму 11 170 (одинадцять тисяч сто сімдесят) грн. 58 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми "Р" Головного управління ДФС у Тернопільській області №0001681302 від 02.02.2017 в частині визначення податкового зобов`язання з військового збору на суму 3 351 (три тисячі триста п`ятдесят одна) грн. 17 коп. та за штрафними санкціями 837 (вісімсот тридцять сім) грн. 79 коп.

В задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення форми "Р" Головного управління ДФС у Тернопільській області №0001671302 від 02.02.2017 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 60 293 (шістдесят тисяч двісті дев`яносто три) гривні 07 коп. та за штрафними санкціями на суму 15 073 (п`ятнадцять тисяч сімдесят три) грн. 26 коп., - відмовити.

В задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення рішення форми "Р" Головного управління ДФС у Тернопільській області №0001681302 від 02.02.2017 в частині визначення податкового зобов`язання з військового збору на суму 4 567 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят сім) грн. 66 коп. та за штрафними санкціями 1 141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 91 коп., - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 судові витрати на суму сплаченого судового збору 600 (шістсот) грн. 42 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.12.2019.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 43142763);

третя особа - приватне акціонерне товариство "Дельта банк" (місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 34047020).

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.