Рішення № 86024220, 27.11.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/537/19

27 листопада 2019 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Заблоцька І.І.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Фесюк Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року Ф-12432-25,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф12432-25 від 06.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що нею отримана вимога Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року Ф-12432-25, у відповідності до якої відповідач вимагає сплатити заборгованість у сумі 19521,60 грн. Позивач вважає дану вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона є фізичною особою - суб`єктом малого підприємництва, яка сплачує єдиний податок, а тому в силу приписів Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 " Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" не є платником податку на доходи фізичних осіб.

Ухвалою суду від 04.03.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 25.03.2019 розгляд даної справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 03.04.2019 о 14:30 год.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому представник зазначив наступне. Позивачем за 2014 рік подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, де у таблиці 2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування» у графі «Усього до сплати» з січня по вересень включно зазначено по 422,65 грн. (усього 3803,85 грн.) єдиного внеску до сплати. Станом на 31.01.2019 позивач за 3 квартал 2014 зобов`язаний сплатити єдиний внесок у сумі 838,85 грн. (враховано сплачені суми) у термін до 20.10.2014 року (мінімальний страховий внесок за місяць у 2014 році 1218*34,7% =422,65 грн.), 308,88 грн. штрафу і 97,15 грн. пені, згідно рішення Тернопільської ОДПІГУ ДФС у Тернопільській області №0126611703 від 10.12.2015 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування єдиного внеску, за 2017 зобов`язаний сплатити єдиний внесок у сумі 8448 грн. у термін до 01.05.2018 (мінімальний страховий внесок за місяць у 2017 р. 3200 грн.*22%=704,00 грн.), за 2018 рік - 9828,72 грн. (мінімальний страховий внесок за місяць у 2018 р. 3723 грн.*22%=819,06 грн.) терміни сплати такі: за І квартал 2018 (сплата до 20.04.2018 року) у сумі 2457,18 грн.; за ІІ квартал 2018 року (сплата до 20.07.2018 року) у сумі 2457,18 грн.; за ІІІ квартал 2018 року (сплата до 20.10.2018 року) у сумі 2457,18 грн.; за ІУ квартал (сплата до 20.01.2019 року) у сум 2457,18 грн., - однак свій обов`язок позивач не виконала. Представник відповідача вказала у відзиві, що позивачем станом на 31.01.2019 не сплачено єдиний внесок у сумі 19521,60 грн., з них 19115,57 грн. - недоїмки, 308,88 грн. - штраф, 97,15 грн. - пеня: за 3 квартал 2014 у сумі 838,85 грн., нараховано як фізичній особі - підприємцю, яка обрала спрощену систему оподаткування та 308,88 грн. штрафу і 97,15 грн. пені згідно рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області №0126611703 від 10.12.2015 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, за 2017 рік - у сумі 8448 грн. та за 1,2,3,4 квартали 2018 року - 9828,72.. нараховано як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність - адвокату. Відтак, контролюючий орган на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформував та надіслав позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-12432-25. Представник відповідача вважає, що оскільки позивач 29.12.2016 за своїм власним рішенням припинив підприємницьку діяльність, відповідно у 2017 та 2018 роках позивач не була ФОП, а лише самозайнятою особою, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвокат, якій відповідачем проведено нарахування єдиного внеску за 2017 рік - у сумі 8448 грн., та за 1,2,3,4 квартали 2018 року - 9828,72 грн.

03.04.2019 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 16.04.2019 о 11:00 год.

16.04.2019 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 21.05.2019 о 11:00 год.

21.05.2019 у відкритому судовому засіданні постановлено ухвалу про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №500/2/19.

Ухвалою суду від 21.10.2019 поновлено провадження в даній адміністративній справі №500/537/19 та призначено справу до судового розгляду на 06.11.2019 о 12:00 год.

06.11.2019 у відкритому судовому засіданні замінено відповідача Головне управління ДФС в Тернопільській області його правонаступником Головним управлінням ДПС в Тернопільській області, а також оголошено перерву до 19.11.2019 о 12:00.

19.11.2019 розгляд даної справи відкладено до 27.11.2019 о 12:00 год. у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці.

27.11.2019 позивач у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов повністю з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні повністю з мотивів, наведених у відповіді на відзив.

Судом встановлено, що на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області від 24.10.2008 ОСОБА_1 видано свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №522.

З 03.12.2008 позивач, відповідно до повідомлення від 04.12.2008 №15946/02 взята на облік платника єдиного внеску Управлінням Пенсійного фонду України в м.Тернополі за №19189083, розмір страхових внесків 33,2%.

Позивач в якості фізичної ФОП взята на облік платників податків Тернопільської об`єднаної Державної податкової інспекції 25.02.2009 за №27243. Вказана інформація також підтверджується відомостями з довідки форми №4-ОПП від 17.04.2013 за №1319180700205.

07.02.2012 позивачем отримано Свідоцтво платника єдиного внеску серії А №801096, у відповідності до якого позивачем обрано спрощену систему оподаткування з 01.01.2012 за ставкою єдиного податку - 5.

При цьому, згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Реєстр) державну реєстрацію позивача як ФОП проведено 23.02.2009, а 29.12.2016 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Згідно відомостей інформаційної системи - бази АІС «Податковий блок» - датою виключення з реєстру ФОП ОСОБА_1 є 01.10.2014 року.

Також, відповідно до відомостей з виписки Реєстру 19.09.2013 проведено державну реєстрацію Адвокатського бюро Ізай "Право і справедливість" (далі - АБ), засновником якого є ОСОБА_1 , вид діяльності:69.10 "Діяльність у сфері права".

27.09.2013 ОСОБА_1 було надіслано на адресу Голови ради адвокатів Тернопільської області заяву про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі адвокатів.

Головним управлінням ДФС в Тернопільській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року №Ф-12432-25 щодо сплати позивачем заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування станом на 31.01.2019 року у розмірі 19521,00 грн. (в тому числі, недоїмка - 19115,57 грн. штраф - 308,88 грн., пеня - 97,15 грн.).

Дану вимогу було отримано позивачем 16.02.2019, що підтверджується відомостями з реєстру поштових відправлень сайту «Укрпошта».

Позивач, не погоджуючись із зазначеною вимогою про сплату боргу (недоїмки), звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що у відповідності до частини другої ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону №2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2464-VI), ним визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є: 4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; 5) особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями;

При цьому, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У абзаці першому пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI вказано, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За змістом пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Нормами пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" визначено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1218 грн.

Частиною одинадцятою статті 8 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

За змістом частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Також, відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" (чинного до 01 січня 2012 року; далі - Указ № 727/98), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб`єктів малого підприємництва-фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Перелік суб`єктів підприємницької діяльності, до яких не могла застосовуватись спрощена система оподаткування, обліку та звітності, встановлювався в преамбулі та статті 7 Указу № 727/98. Адвокати в цьому переліку були відсутні.

Статтею 6 Указу № 727/98 передбачено, що фізична особа-суб`єкт малого підприємництва, яка сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб.

Отже, позивач у контексті наведеного правомірно здійснювала свою адвокатську діяльність в статусі фізичної особи - підприємця.

В той же час, у п.п. 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що самозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Таким чином, на думку суду, діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Так, згідно з пунктами 291.3, 291.4 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, перебуваючи на третій групі, - це фізичні особи-підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.

Відповідно до пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою.

Аналіз наведеного дає підстави вважати, що особа, яка перебуває на обліку в органі державної податкової служби як фізична особа-підприємець не потребує додаткової реєстрації як самозайнята особа, а його доходи, отримані від адвокатської діяльності в період перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, в силу вимог статті 6 Указу № 727/98 та пункту 297.1 статті 297 ПК України звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів даної справи, предметом оскарження є вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року №Ф-12432-25 щодо сплати позивачем заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування станом на 31.01.2019 року у розмірі 19521,00 грн. (в тому числі, недоїмка - 19115,57 грн. штраф - 308,88 грн., пеня - 97,15 грн.) з включенням заборгованості станом на 31.10.2018 року.

В той же час, Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі №500/2/19 позов задоволено повністю; вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області №Ф-12432-25 від 12 листопада 2018 року про сплату боргу (недоїмки) визнано протиправною та скасовано.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Тернопільській області залишено без задоволення, а рішення окружного адміністративного суду від 07.05.2019 - без змін.

Частиною четвертою ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судове рішення в адміністративній справі №500/2/19 набрало законної сили.

Зі змісту судового рішення в адміністративній справі № 500/2/19 вбачається, що контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформувано та надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018р. №Ф-12432-25. Підставою для прийняття даною вимоги було те, що позивачем станом на 31.10.2018 року не сплачено єдиний внесок у сумі 17064,42 грн., з них 16658,39 грн. - недоїмки, 308,88 грн. - штраф, 97,15 грн,- пеня: за З квартал 2014р. - у сумі 838,85 грн., нараховано як фізичній особі - підприємцю, яка обрали спрощену систему оподаткування та 308,88 грн. штрафу і 97,15 грн. пені згідно рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області №0126611703 від 10.12.2015р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, за 2017 рік - у сумі 8448 грн. та за 1, 2, 3 квартали 2018 року - 7371,54 грн., нараховано як особі, яка провадять незалежну професійну діяльність-адвокату, за січень 2017р. нараховано 704 грн. як фізичній особі - підприємцю і 25.01.2019р. скасовано нарахування за січень 2017р. -704 грн.

Разом з тим, підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваної в даній адміністративній справі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-12432-25 було те, що позивачем станом на 31.01.2019 не сплачено єдиний внесок у сумі 19521,60 грн., з них 19115,57 грн. - недоїмки, 308,88 грн. - штраф, 97,15 грн. - пеня: за 3 квартал 2014 у сумі 838,85 грн., нараховано як фізичній особі - підприємцю, яка обрала спрощену систему оподаткування та 308,88 грн. штрафу і 97,15 грн. пені згідно рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області № 0126611703 від 10.12.2015 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, за 2017 рік - у сумі 8448 грн. та за 1,2,3,4 квартали 2018 року - 9828,72грн. нараховано як особі , яка проводить незалежну професійну діяльність - адвокату. Відтак, контролюючий орган на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформував та надіслав позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-12432-25.

При цьому, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що Головним управління ДФС у Тернопільській області складено щодо позивача за аналогічним номером №Ф-12432-25 податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018, 06.02.2019 та від 14.05.2015.

Разом з тим, при прийнятті рішення по суті, суд приймає до уваги те, що за наслідками розгляду скарги на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 за №Ф-12432-25 Державною фіскальною службою України винесено рішення від 11.07.2019 №3224416/99-99-11-05-02-25 (далі - Рішення), яким скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, вимогу від 14.05.2019 за №Ф-12432-25 скасовано та відкликано з дня прийняття даного Рішення, зобов`язано Головне управління привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника та винести нову вимогу, з урахуванням висновків наведених у цьому Рішенні, згідно вимог чинного законодавства. В той же час, вказана вимога не скасована в частині несплаченого платником самостійно визначеного зобов`язання у розмірі 838,35 грн, яке визначене ним ще у 2014 році та нараховані на нього штраф у розмірі 308,88 грн. та пеня у розмірі 97,15 грн. Зазначене також не заперечувалось стороною відповідача

В той же час, з системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується - під одним порядковим номером - до повного погашення сум боргу.

Таким чином, з врахуванням наведеного вище, суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-12432-25 прийнята контролюючим органом з включенням заборгованості станом на 31.10.2018. Тобто, податкова вимога №Ф-12432-25 від 06.02.2019 року винесена із урахуванням збільшення податкового боргу відносно вимоги №Ф-12432-25 від 12.11.2018 року.

Вищезазначене свідчить про те, що оскаржувана в даній справі вимога є вимогою за тим же номером, що і оскаржувана в адміністративній справі №500/2/19, яка скасована у судовому порядку, та містить збільшену суму заборгованості позивача, визначену контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів саме у зв`язку із збільшенням суми боргу позивача, що відповідає положенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Отже, враховуючи висновки суду першої та апеляційної інстанції у справі № 500/2/19, суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12432-25 від 06.02.2019 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому, на думку суду, відповідачем в ході судового розгляду даної справи не доведено правомірність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12432-25 від 06.02.2019.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи положення ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю. Оскільки суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року Ф-12432-25 - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року Ф-12432-25.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області (м.Тернопіль, вул.Білецька, 1, код ЄДРПОУ 43142763) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплачений у відповідності до квитанції № 0.0.1279879318.1 від 26.02.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2019 року.

Головуюча суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.