Рішення № 86023381, 26.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.005698

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника відповідача - Зданевича С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (в/ч 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (в/ч 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (93 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 у день виключення із списків частини (01.08.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно;

- стягнути з Мостиського прикордонного загону (93 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.08.2019 по 22.10.2019 у сумі 36 443 грн з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом Мостиського прикордонного загону (93 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01.07.2019 № 176-ос позивача звільнено з військової служби у запас та наказом від 01.08.2019 № 208-ос виключено із списків особового складу усіх видів грошового забезпечення. Проте, відповідачем не проведено своєчасно розрахунок з позивачем при звільненні, не виплачена у день виключення із списків військової частини компенсація за неотримане речове майно. На думку позивача, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Просить суд стягнути на його користь компенсацію за таку затримку.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов та відповідь на відзив, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що на момент виключення позивача із списків особового складу частини останній був поінформований про відсутність асигнувань на даний вид виплат. Відповідні обстави підтверджуються рапортом позивача від 02.08.2019 у якому він погодився на виключення із списків військової частини без виплати грошової компенсації за недоотримане речове майно у день звільнення. Зазначив, що позивачем несвоєчасно подано рапорт до відділення документального забезпечення, зокрема не у день виключення із списків військової частини, а на наступний день, що свідчить про те, що на момент виключення позивача із списків військової частини останній наміру щодо отримання грошової компенсації за недоотримане речове майно не висловлював. На переконання відповідача, позивач самостійно створив умови для несвоєчасного розрахунку, при цьому позивач повторно щодо виплати компенсації за неотримане речове майно особистого після виключення із списків військової частини до дати подачі позову не звертався. 22.10.2019 позивачу виплачена компенсація за неотримане речове майно у розмірі 34396,33 грн. Зазначив, що Мостиський прикордонний загін є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки лише у межах бюджетних асигнувань. Вважає необґрунтованими доводи позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки положення статті 117 КЗпП України не поширюється на відносини між військовими частинами та військовослужбовцями щодо проходження військової служби та виплати грошового забезпечення. Просить суд відмовити у задоволені позову повністю.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов, просив у задоволенні позову відмовити.

У встановлений судом строк позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відзив не спростовує доводи позивача викладені у позовній заяві. З огляду на те, що грошова компенсація за неотримане речове майно позивачу не виплачена у день виключення його із списків військової частини. Отже, відповідач при звільненні позивача не провів повний розрахунок, тому відповідно до статті 117 К ЗпП України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку. Просив позов задовольнити.

У встановлений судом строк відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню, посилаючись на практику Верховного суду України.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 04.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, заслухавши думку сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Наказом начальником 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01.07.2019 № 176-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби - майстра 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Шегині» (тип А) відділу прикордонної служби «Шегині» 1 категорії (тип Б) звільнено з військової служби у запас на підставі пп. "А" п. 2 ч. 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку з закінченням строку контракту).

На підставі вищевказаного наказу 01.08.2019 відповідачем прийнято наказ № 208-ос, відповідно до якого ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

01.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до начальника Мостиського прикордонного загону із рапортом про нарахування грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби в ДПСУ речове майно особистого користування.

22.10.2019 ОСОБА_1 виплачена компенсація за неотримане речове майно у розмірі 34396,33 грн

Отже, повний розрахунок з позивачем проведено лише 22.10.2019, що підтверджується сторонами і не оспорюється.

Вважаючи дії відповідача щодо невиплати у день виключення зі списків особового складу компенсації за неотримане під час проходження військової служби речового майна протиправними, позивач звернувся до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до статті 9-1 вказаного Закону продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009) встановлено умови укладення контрактів з військослужбовцями, порядок проходження служби та підстави її припинення.

Відповідно до пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 3-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Відповідач у відзиві покликається відсутність бюджетних асигнувань для позивачу виплати грошової компенсації на день виключення позивача із списків особового складу військової частини.

Такі доводи відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства щодо проведення розрахунку при звільненні.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у рішенні від 10.03.2011 у справі "Сук проти України", держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, коли внесенні відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Судом також взято до уваги позицію Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Суд відхиляє доводи відповідача, що позивач самостійно створив умови для несвоєчасного розрахунку, оскільки несвоєчасно подав рапорт до відділення документального забезпечення, зокрема не у день виключення із списків військової частини, а на наступний день.

Суд зазначає, що відповідно до Закону саме на відповідача покладено обов`язок здійснити розрахунок з особою, звільненою з військової служби, на день виключення із списків особового склад за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

З огляду на викладене, затримка відповідачем виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно є протиправною, тому вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 у день виключення із списків частини (01.08.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно підлягає задоволенню.

Позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) у користь ОСОБА_1 є похідною від першої позовної вимоги та підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно з статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення позивача зі служби з Мостиського прикордонного загону (в/ч 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 806/1899/17 та постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Системний аналіз спеціального законодавства та положень КЗпП України через призму правової позиції Верховного Суду свідчить про помилковість доводів відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм КЗпП України, тому судом до уваги не беруться.

Оскільки, грошову компенсацію за неотримане речове майно позивачу не виплачено у день його виключення із списків частини, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно особистої картки грошового забезпечення за 2019 рік ОСОБА_1 , розмір грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням, зокрема за червень 2019 року становить 12912, 00 грн та за липень 2019 року становить 13872, 00 грн. Для обчислення середнього заробітку з 01.08.2019 до дня фактичного розрахунку - виплати компенсації за неотримане речове майно при звільненні (22.10.2019) необхідно застосовувати показник 439, 08 грн в день (26784, 00 грн/61 днів).

Враховуючи вищенаведене, з Мостиського прикордонного загону (в/ч 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України слід стягнути в користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплату компенсації за речове майно) за період з 02.08.2019 по день фактичного розрахунку 22.10.2019 (82 дні), виходячи із розрахунку 439, 08 грн у день, у розмірі 36004, 56 грн (439,08 грн *82 дні).

Суд зазначає, що позивачем невірно обраховано кількість днів затримки розрахунку, що вплинуло на розмір середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, зокрема з 36443, 00 грн до виплати відповідачем позивачу належить 36004, 56 грн середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (93 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 у день виключення із списків частини (01.08.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно.

Стягнути з Мостиського прикордонного загону (93 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Ярослава Мудрого, 113, код ЄДРПОУ 14321699) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02.08.2019 по 22.10.2019 у сумі 36 004 (тридцять шість тисяч чотири) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2019.

Суддя Р.М. Брильовський