Рішення № 86023372, 26.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4174/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Чепурової К.В.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Матусевича Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі - ГУ МВС у Луганській області, відповідач), в якому позивач просить зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області скласти розрахунок вислуги років для призначення пенсії по інвалідності по лінії МВС України ОСОБА_1 , зарахувавши до стажу, що дає право на отримання пенсії, службу в органах внутрішніх справ МВС України на посадах:

з 03 лютого 2012 року по 21 січня 2013 року - дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кам`янобрідського районного відділу Луганського міського ГУМВС України в Луганській області (наказ ГУ МВС № 53 л/с від 08 лютого 2012 року);

з 21 січня 2013 року по 19 червня 2013 року - інспектор сектору інформаційних технологій Лутугинського районного відділу ГУМВС України у Луганській області (наказ ГУМВС № 19 л/с від 21 січня 2013 року);

з 19 червня 2013 року по 19 вересня 2013 року - інспектор сектору інформаційно-аналітичного забезпечення Лутугинського районного відділу ГУМВС України в Луганській області (наказ ГУМВС № 230 л/с від 25 червня 2013 року);

з 19 вересня 2013 року по 04 листопада 2014 року - старший інспектор-черговий відділу оперативного інформування управління інформаційно - аналітичного забезпечення ГУМВС України в Луганській області (наказ ГУМВС України № 350 л/с від 19 вересня 2013 року).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є інвалідом третьої групи з 11 жовтня 2016 року безстроково. перебуває на обліку та отримує пенсію у Головному управлінні ПФУ в Харківській області.

В період з 03 лютого 2012 року по 04 листопада 2014 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ МВС України на посадах: з 03 лютого 2012 року по 21 січня 2013 року - дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кам`янобрідського районного відділу Луганського міського ГУМВС України в Луганській області (наказ ГУ МВС № 53 л/с від 08 лютого 2012 року); з 21 січня 2013 року по 19 червня 2013 року - інспектор сектору інформаційних технологій Лутугинського районного відділу ГУМВС України в Луганській області (наказ ГУМВС № 19 л/с від 21 січня 2013 року); з 19 червня 2013 року по 19 вересня 2013 року - інспектор сектору інформаційно-аналітичного забезпечення Лутугинського районного відділу ГУМВС України в Луганській області (наказ ГУМВС № 230 л/с від 25 червня 2013 року); з 19 вересня 2013 року по 04 листопада 2014 року - старший інспектор-черговий відділу оперативного інформування управління інформаційно - аналітичного забезпечення ГУМВС України в Луганській області (наказ ГУМВС України № 350 л/с від 19 вересня 2013 року).

На звернення до відповідача щодо здійснення розрахунку вислуги років для призначення пенсії по інвалідності по лінії МВС України 09 липня 2019 року позивач отримав довідку МВС України (лист вих. № 22/3/1-Ч-1326) про проходження служби, в якій відсутні деякі записи про періоди служби.

Трудова книжка позивача містить запис про його роботу повний робочий день за період з 03 лютого 2012 року по 04 листопада 2014 року, що дає йому право на зарахування цього періоду до розрахунку вислуги років при призначенні пенсії по інвалідності по лінії МВС України.

З посиланням на норми Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та практику Європейського суду з прав людини, позивач вважає дії відповідача щодо відмови у здійсненні розрахунку вислуги років при призначені пенсії по інвалідності протиправними.

30 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 45-48), в якому відповідач зазначив, що для розрахунку вислуги років при призначенні пенсії по інвалідності по лінії МВС України необхідна особова справа (послужний список) витяги з наказів, документи про освіту, військовий квіток трудова книжка тощо.

На теперішній час службова документація співробітників ГУМВСУ у Луганській області, у тому числі і особові справи, знаходяться у адміністративній будівлі ГУМВСУ у Луганській області у місті Луганську, яка нині захоплена незаконними збройними формуваннями так званої «ЛНР» та перебуває не непідконтрольній Україні території.

За тимчасовою дислокацією ГУМВСУ у Луганській області, у місті Сєвєродонецьку особова справа та документи, які можуть слугувати підтвердженням окремих періодів, що можуть зараховані до вислуги років для призначення пенсії по лінії МВС ОСОБА_1 відсутні.

Позивач повторно звернувся до ГУМВСУ у Луганській області із заявою від 15 серпня 2018 року про отримання розрахунку вислуги років для призначення пенсії по лінії МВС України та у якості додаткових документів на підтвердження проходження служби у певний період на певних посадах було надано довідку № 6/4-3028 від 15 листопада 2017 року, яка видана незаконно створеним на тимчасово окупованій території Луганської області «Міністерством внутрішніх справ ЛНР».

31 травня 2018 року ГУМВСУ у Луганській області листом № 6/2-251 ЛК повідомило позивача про неможливість виготовлення розрахунку вислуги років для призначення пенсії по лінії МВС України з урахуванням відомостей, викладених у довідці № 6/4-3028 від 15 листопад 2017 року, виданої незаконно створеним на тимчасово окупованій території Луганської області «Міністерством внутрішніх справ ЛНР».

Таким чином, ГУМВСУ у Луганській області діяло виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Відповідач просить суд, у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надала письмові пояснення в яких зазначено, що уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку. Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку. Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються безпосередньо заявниками до органів, що призначають пенсії, завіряються органами, що призначають пенсії. Документів щодо позивача від уповноважених органів відповідно до Закону України № 2262 від 09 квітня 1992 року до головного управління не надходило. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (арк. спр. 60-61).

Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 24-25).

Ухвалою суду від 08 жовтня 2019 року відкрито провадження по справі, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (арк. спр. 1-3)

Ухвалою суду від 04 листопада 2019 року витребувано докази у Слобідського відділу обслуговування громадян м. Харкова Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (арк. спр. 66).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Представник третьої сторони в судове засідання не прибув, про дачу час і місце розгляду сплати повідомлений належним чином (арк. спр. 75) просив суд розглянути справу без його участі (арк. спр. 76).

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , адреса перебування: АДРЕСА_2 , є внутрішньо переміщеної особою, інвалід третьої групи з 11 жовтня 2016 року, пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності 3 групи, загальне захворювання зору, що підтверджується копіями документів: паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Кам`янобрідським РВ УМВС України в Луганській області 14 травня 2002 року (арк. спр. 12), картки платника податків від 18 березня 2004 року (арк. спр. 13), довідки від 11 жовтня 2017 року № 0000362948 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 14), довідки серії 12 ААА № 118858 від 10 лютого 2017 року (арк. спр. 15), пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 (арк. спр. 34).

Відповідно до копії дубліката трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 30 серпня 2017 року ОСОБА_1 03 лютого 2012 року прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України, наказ № 53 ГУМВС від 08 лютого 2012 року (запис 1), 04 листопада 2014 року звільнений з органів внутрішніх справ України, наказ ГУМВС № 375 о/с від 04 листопада 2014 року (запис 2), тобто згідно записів трудової книжки позивач з 03 лютого 2012 року по 04 листопада 2014 року проходив службу в ОВС (арк. спр. 10-11).

Відповідно до витягу з наказу ГУМВС України у Луганській області від 04 листопада 2014 року № 375 о/с «По особовому складу» старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора-чергового відділу оперативного інформування Управління інформаційно -аналітичного забезпечення ГУМВСУ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України (арк. спр. 49).

Наказом ГУМВС України у Луганській області від 15 березня 2019 року № 3 о/с «По особовому складу» внесено зміни до наказу ГУМВС України у Луганській області від 04 листопада 2014 року № 375 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас ЗС України (з постановленням на військовий облік): старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора - чергового відділу оперативного інформування Управління інформаційно - аналітичного забезпечення ГУМВСУ вважати звільненим за п. 64 «ж» (за власним бажанням - при наявності поважних причин, шо перешкоджають виконанню службових обов`язків) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (арк. спр. 50).

Відповідно до довідки б/н та без дати (арк. спр. 17) та б/н від 18 жовтня 2019 року (арк. спр. 51) виданої відповідачем, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 03 лютого 2012 року по 04 листопада 2014 року на посадах атестованого складу: з 01 вересня 2006 року по 04 липня 2011 року студент Східноукраїнського національного університету, м. Луганськ; з 03 лютого 2012 року по «інформація відсутня» дільничний інспектор міліції (за рахунок коштів м/б) (у 2012 році фінансується за рахунок коштів д/б) сектору дільничних інспекторів міліції Кам`янобрідського районного відділу Луганського міського управління (Наказ ГУМВС №53 від 08.02.2012); з «інформація відсутня» по 04 листопада 2014 року старший інспектор - черговий відділу оперативного інформування Управління інформаційно - аналітичного забезпечення ГУМВСУ. За час служби присвоювались спеціальні звання: "Рядовий міліції" - наказ від 08.02.2012 № 53 "Лейтенант міліції" - наказ від 30.06.2012 №554 "Старший лейтенант міліції"- наказ від 30.06.2014 № 178.

В серпні 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про заповнення дубліката трудової книжки та здійснення розрахунку вислуги років, яку зареєстровано за № 274 від 03 серпня 2017 року, що підтверджено штемпелем (арк. спр. 53).

Згідно листа № 6/2 - 380ЛК від 30 серпня 2017 року відповідачем повідомлено позивача, що за відсутності інформації зробити розрахунок вислуги років не можливо. При наданні необхідних документів до ліквідаційної комісії буде складено відповідний розрахунок вислуги років та направлено до сектору пенсійного забезпечення. Надавши дублікат трудової книжки та витяг з наказу про звільнення (арк. спр. 52).

Відповідно довідки № 6/4-3028 від 15 листопада 2017 року (арк. спр. 57), виданої «МВС ЛНР», позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 03 лютого 2012 року на посадах: з 03 лютого 2012 року по 21 січня 2013 року дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кам`янобрідського районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України в Луганській області (Наказ ГУМВС №53 від 08 лютого 2012 року); з 21 січня 2013 року по 19 червня 2013 року інспектор сектору інформаційний технологій Лутугинського районного відділу ГУМВС України в Луганській області (наказ ГУМВС № 19 о/с від 21 січня 2013 року); з 19 червня 2013 року по 19 вересня 2013 року інспектор сектору інформаційно - аналітичного забезпечення Лутугинського районного відділу ГУМВС України в Луганській області (наказ ГУМВС № 230 о/с від 25 червня 2013 року); з 19 вересня 2013 року по «відомості відсутні» старший інспектор - черговий відділу оперативного інформування Управління інформаційно - аналітичного забезпечення ГУМВС України в Луганській області (наказ ГУМВС № 350 о/с від 19 вересня 2013 року).

В травні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про складання розрахунку вислуги років та направлення до сектору пенсійного забезпечення, надавши довідку № 6/4-3028 від 15 листопада 2017 року, яку зареєстровано за № Ч - 380 від 03 серпня 2017 року, що підтверджено штемпелем (арк. спр. 56).

Листом № 6/2-251ЛК від 31 травня 2018 року відповідач повідомив позивача, що відповідно до пункту 3.1.2 наказу МВС України від 25.06.2013 № 611 «Про окремі питання організації роботи із соціальних виплат в органах внутрішніх справ України» (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1213/23745 від 18 липня 2013 року) для підготовки вислуги років на пенсію попередньо перевіряються дані про проходження служби, уточнюються і підтверджуються періоди, які підлягають зарахуванню на пільгових умовах, після чого складається розрахунок вислуги років, який погоджується з уповноваженим структурним підрозділом і доводиться до відома особи, якій оформлюється пенсія.

Таким чином, для розрахунку вислуги років при призначенні пенсії по інвалідності по лінії МВС України необхідна особова справа (послужний список), витяги з наказів, документи про освіту, військовий квиток, трудова книжка тощо.

На теперішній час вся службова документація співробітників ГУМВС України у Луганській області, в тому числі і особові справи, знаходяться в адміністративній будівлі ГУМВС України у Луганській області у місті Луганську, яка нині захоплена незаконними збройними формуваннями так званої «ЛНР» та перебуває на непідконтрольній Україні території.

За місцем тимчасової дислокації ГУНП в Луганській області, у місті Сєвєродонецьку, Луганської області. Особова справа та документи, які можуть слугувати підтвердженням окремих періодів, що можуть бути зараховані до вислуги років для призначення пенсії по лінії МВС України, відсутні.

Надана копія довідки № 6/4-3028 від 15 листопада 2017 року видана незаконно створеним на тимчасово окупованій території Луганської області «Міністерством внутрішніх справ ЛНР» не має юридичної сила на території України та являється не дійсною. На підставі викладеного, надати розрахунок вислуги років при призначенні пенсії по інвалідності, по лінії МВС України, немає можливості (арк. спр. 18, 54-55).

Тобто, з листа № 6/2-251ЛК від 31 травня 2018 року, судом встановлено, що відповідачем надано оцінку довідці № 6/4-3028 від 15 листопада 2017 року.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 13 Конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до положень частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Преамбулою Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що цей Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках,, передбачених Конституцією України та цим Законом.

Законом України «Про Національну поліцію» визначено такі види пенсій, як: пенсії за вислугу років (розділ II цього Закону), пенсії по інвалідності (розділ III цього Закону), пенсії в разі втрати годувальника (розділ IV цього Закону), тобто у нашому випадку Позивач не є інвалідом, не є особою, що претендує на пенсію по втраті годувальника, але підпадає під сферу регулювання статей Закону № 2262, які регулюють право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відмовляючи позивачу у підготовці документів та направлення до сектору пенсійного забезпечення розрахунку вислуги років, відповідач виходив з того, що не має можливості здійснити розрахунок вислуги років при призначенні пенсії по інвалідності, по лінії МВС України.

Суд не погоджується із такими висновками відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 2262-ХІІ, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби.

Відповідно пункту «в» частини першої статті 17 Закону № 2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

В силу положень статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 17-2 Закону № 2262-ХП передбачено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.

Частиною другою статті 17-2 Закону № 2262-ХП визначено, що перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції. Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 Закону № 2262-ХІІ в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).

На момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ, питання щодо організації роботи з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям Національної гвардії України, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, звільненим зі служби, та членам їх сімей були врегульовані наказом МВС України від 25 червня 2013 року № 611 (втратив чинність 17 червня 2016 року).

Відповідно до п. 3.1.2 наказу МВС України від 25 червня 2013 року № 611 «Про окремі питання організації роботи із соціальних виплат в органах внутрішніх справ», для підготовки розрахунку вислуги років на пенсію попередньо перевіряються дані про проходження служби, уточняються і підтверджуються періоди, які підлягають зарахуванню на пільгових умовах, після чого складається розрахунок вислуги років, який погоджується з уповноваженим структурним підрозділом і доводиться до відома особи, якій оформлюється пенсія.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30 січня 2007 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі за текстом - Порядок № 3-1).

Абзацом 2 пункту 1 Порядку № 3-1 передбачено, що Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Відповідно до пункту 7 Порядку для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються, зокрема, документи про страховий стаж.

До 17 червня 2016 року питання, пов`язані з підготовкою та поданням до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів регулювались Інструкцією про організацію роботи з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям Національної гвардії України, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, звільненим зі служби, та членам їх сімей, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2013 року № 611, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 липня 2013 року за № 1213/23745 (надалі за текстом - Інструкція № 611).

17 червня 2016 року наказ втратив чинність у зв`язку з набранням чинності наказу Міністерства внутрішніх справ України від 04 травня 2016 року № 351 (чинного на час звернення позивача до ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Луганській області - серпень 2017 року (арк. спр. 53), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за № 774/28904, яким затверджено Інструкцію про організацію роботи з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям Національної гвардії України, звільненим зі служби, та членам їх сімей (надалі за текстом - Інструкція № 351), (наказ МВС України від 04 травня 2016 року № 351 втратив чинність на підставі наказу МВС України від 17 вересня 2018 року № 760).

Пунктом 1 Інструкції № 351 визначено порядок подання та оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям Національної гвардії України, звільненим зі служби, та членам їх сімей.

Пунктом 1 Розділу ІІІ Інструкції № 351 передбачено, що структурні підрозділи кадрового забезпечення не пізніше 3 робочих днів після звернення осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», готують розрахунок вислуги років. Для підготовки розрахунку вислуги років попередньо перевіряються дані про проходження служби, уточнюються і підтверджуються періоди, які підлягають зарахуванню на пільгових умовах. Складений розрахунок вислуги років доводиться до відома особи, якій оформлюється пенсія.

У разі незгоди з обрахунком окремих періодів вислуги років, які передбачають довготривале їх підтвердження або спростування, пенсія призначається за неоспорюваною вислугою років (за згодою особи, якій оформлюється пенсія). Розгляд спірних питань з обрахування вислуги років здійснюється відповідно до чинного законодавства. При обчисленні вислуги років на пільгових умовах слід керуватися записами в особовій справі.

Пунктом 5 Розділу ІІІ Інструкції № 351 встановлено, що на уповноважений структурний підрозділ покладено обов`язок перевірити правильність оформлення поданих матеріалів для призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та інших документів.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача має записи за спірні періоди (записи 1-2).

Щодо неврахування відповідачем наданої позивачем довідки від 15 листопада 2017 року № 6/4-3028, суд зазначає таке.

Спірні періоди роботи позивача підтверджуються довідкою, складеною та завіреною печаткою органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території та створений невизнаною Україною організацією.

Однак, зазначена в довідці інформація щодо періоду проходження ОСОБА_1 служби в органах внутрішніх справ співпадає з даними, які знаходяться у розпорядженні ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області, та даними, зазначеними у довідці від 12.05.2014.

Довідка № 6/4-3028 від 15 листопада 2017 року видана незаконно створеним на тимчасово окупованій території Луганської області «Міністерством внутрішніх справ ЛНР» містить більш повну інформацію, а саме інформацію про накази, якими ОСОБА_1 призначався на ту, чи іншу посаду в межах строку служби та видана на підставі особової справи ОСОБА_1 .

Щодо зазначеної довідки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів. Так, у справі "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський Суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського Суду з прав людини, в контексті оцінки довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої установою, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.

Суд приймає до розгляду зазначені довідки.

Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують сам орган, що видав таку довідку.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що подана позивачем довідка містять усі необхідні відомості про трудовий стаж позивача у визначений спірний період, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави їх не враховувати.

Тобто, інформація, зазначена у вказаній довідці повинна бути врахована відповідачем при складанні розрахунку вислугу років для призначення пенсії по інвалідності по лінії МВС України.

Посилання відповідача на статтю 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» суд відхиляє з мотивів викладених у рішенні.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ст.71 КАС України).

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи, що відповідач, відмовляючи у складанні розрахунку вислуги років для призначення пенсії по інвалідності по лінії МВС України, діяв всупереч вимог чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1921,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа мала сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн за одну вимогу немайнового характеру, що підтверджено квитанцією від 18 вересня 2019 року № 117 (арк. спр. 4).

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, 16, ЄДРПОУ 08592129) скласти розрахунок вислуги років для призначення пенсії по інвалідності по лінії МВС України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, 16, ЄДРПОУ 08592129) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , адреса перебування: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України рішення у повному обсязі складено 02 грудня 2019 року.

Суддя Т.В. Смішлива