Рішення № 86023231, 02.12.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2547/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, а також зобов`язання вчинити певні дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2007 року по 15.03.2007 року, з 01.05.2009 року по 18.05.2009 року, з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року, за які сплаченого страхові внески;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області зарахувати до складу страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2007 року по 15.03.2007 року, 01.05.2009 року по 18.05.2009 року, з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року.

Ухвалою судді від 12.10.2019 року відкрито провадження у справі за цим позовом та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що з метою обліку страхового стажу та з`ясування можливостей реалізації права на пенсійне забезпечення звернувся до Олександрійського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ в Кіровоградській області, де йому надано розрахунок стажу та довідку форми ОК-5. Довідка за формою ОК-5 формується з 2000 року та містить відомості про суми заробітку для нарахування пенсії і страховий стаж, тому така довідка використовується для призначення пенсії. Отримавши довідку ОСОБА_1 з`ясував, що до його страхового стажу не зараховано періоди,за які ним сплачені страхові внески, а саме: 2007 рік, 2009 рік та вересень-грудень 2013 року. Надавши за дані періоди квитанції про сплату єдиного соціального внеску, орагано Пенсійного Фонду України відмовив зарахувати відповідні періоди до страхового стажу, зазначивши про відсутність даних про сплату зазначених сум, оскільки при припиненні підприємницької діяльності ОСОБА_1 не подав відповідні звіти. Позивач вважає такі дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області протиправними, доводячи, що ним сплачувались відповідні страхові внески.

Ухвалою судді від 21 жовтня 2019 р. відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі відповідач) надало відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити в задоволенні позову через те, що за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування записи про ОСОБА_1 в центральній базі даних Інформаційного центру персоніфікованого обліку ПФУ за періоди з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р. відсутні. Оскільки позивачем було порушено норми Порядку №435 та не подано звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідні періоди, а тому відсутня підстава для внесення окремих даних до реєстру застрахованих осіб.

Ухвалою суду від 15.11.2019 р. судом витребувані додаткові докази (а.с.34-35).

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін), дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся 04.09.2019 р. до Олександрійського відділу обслуговування громадян управління ГУ ПФУ в Кіровоградській області та ГУ ПФУ України в Кіровоградській області із заявами про зарахування до страхового стажу періоди зайняття ним підприємницькою діяльністю за 2007 р., 2009 р., та жовтень-грудень 2013 року (а.с.8-9).

Листом від 16.09.2019 р. №58/ч-100 позивача було повідомлено про те, що згідно Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих страхових внесків за період до 01 січня 2011 р. подаються лише за результатами перевірки, здійсненою за заявою страхувальника, та вносяться до Реєстру застрахованих осіб на підставі наказу керівника відповідного територіального органу у десятиденний строк після узгодження результатів перевірки. Оскільки позивач при припиненні підприємницької діяльності не подав звіт про нараховані суми єдиного внеску, тому відсутня можливість зарахувати до страхованого стажу зазначені позивачем періоди (а.с.10-11).

Отже, спір виник через відсутність в реєстрі застрахованих осіб інформації про зарахування до страхового стажу періоді здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2007 р. 15.03.2007 р., з 01.05.2009 р. по 18.05.2009 р., з 01.10.2013 р. по 31.12.2013 р.

Перш за все суд вважає за необхідне зазначити, що до 2011 року порядок та контроль щодо сплати єдиного соціального внеску був покладений на територіальні органи Пенсійного Фонду України.

Отже, данні про сплачені внески позивачем до 2011 року до реєстру вносились виключно на підставі поданих звітів застрахованими особами (ФОП). Більш того, фактично виокремивши одну квитанцію не можливо зрозуміти куди і за який період були зараховані ці кошти, оскільки згідно статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинні на час спірних періодів 2007 р., 2009 р.) за рахунок сум, що надходять від страхувальника погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Тобто станом не день розгляду справи в суді, через ненадання позивачем усіх квитанції за весь період зайняття підприємницькою діяльністю, у суду відсутня можливість прослідкувати порядок зарахування сум внеску по наведеним квитанціях, оскільки суми зазначені у квитанціях долучених до матеріалів справи, могли бути зараховані на погашення недоїмки, а не на сплату чергових платежів. Більш того, як свідчать дані реєстру за 2007 рік до реєстру не внесено жодних даних про страховий стаж позивача через їх відсутність.

Статтею 18 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду від:

державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

платників єдиного внеску;

застрахованих осіб;

фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування;

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад;

органів доходів і зборів та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру;

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики;

державної служби зайнятості;

інших підприємств, установ, організацій та військових частин;

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску;

інших джерел, передбачених законодавством.

Отже, наведений перелік джерел є вичерпним, до якого судове рішення не входить.

Оскільки відповідач зазначив про відсутність будь-яких звітів позивача щодо його підприємницької діяльності за спірні періоди, суд не має права підміняти собою відповідний орган і зобов`язувати внести до реєстру дані щодо сплати внесків, оскільки накопичення даних в Державному реєстрі застрахованих осіб є виключною дискрецієї відповідача, оскільки володільцем даних Реєстру застрахованих осіб є Пенсійний фонд України.

Стосовно спірного періоду жовтень - грудень 2013 року, суд зазначає наступне.

Згідно наданої ДПС України в Кіровоградській області скріншот копії із електронної системи «Податковий блок», позивач з 01.02.2012 р. по 01.10.2013 р. перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01.10.2013 р. - перейшов на загальну систему оподаткування (а.с.53).

Враховуючи наведене, вимога позивача здійснити зарахування до страхового стажу період з 01.10.2013 по 31.12.2013 р., обраховуючи суму єдиного внеску із мінімальної суми страхового внеску, визначеного для осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування є безпідставним, оскільки ним обрано інший вид оподаткування.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зі змінами та доповненням, зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) - фізичних осіб - підприємців здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Загальні правила подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт), у тому числі "ліквідаційного", визначені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 N 435, із змінами і доповненнями (далі - Порядок N 435).

Згідно з п. 1 розд. II Порядку N 435 (у період правовідносин 4-й квартал 2013 року) звіт до контролюючих органів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік у фіскальних органах в один із таких способів:

засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного цифрового підпису відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством;

на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п`яти;

надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п`яти.

Враховуючи викладене, фізична особа - підприємець - платник ЄВ після внесення до ЄДР запису про припинення підприємницької діяльності повинен був подати "ліквідаційний" Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску в один із способів, зазначених у п. 1 розд. II Порядку N 435.

Як встановлено судом, позивач такої звітності не подавав.

За даними звітності за 2013 р. щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, поданою ФОП ОСОБА_1 за 2013 рік, у період жовтень - грудень 2013 року у графі «сума нарахованого єдиного внеску» стоїть « 0» (а.с.51), тобто позивач подав звітність з нульовими показними за жовтень, листопад та грудень 2013 року.

За даними звітності позивача за 2013 рік, позивач до жовтня місяця перебував на спрощеній системі оподаткування та за цей період сплачений внесок у повному розмірі 3582,09 грн. (398,01 х 9) (а.с.52), водночас за четвертий квартал, перебуваючи на загальній системі оподаткування, позивачем не було сплачено внесків (а.с.51).

Враховуючи наведене, суд зазначає про безпідставність позову, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Крім того, суд вважає зазначити наступне.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Проте позивач не зазначив, за захистом якого порушеного права позивач звернувся до суду.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Разом з тим позивач зазначає про наявність права на обрахунок страхового стажу, яке у нього виникне лише після звернення до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії чи іншого виду соціальної гарантії.

Згідно статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що інформація з Державного реєстру використовується з додержанням вимог законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних" виключно для потреб, визначених цим Законом та законами з окремих видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також для призначення всіх видів державної соціальної допомоги та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, виявлення фактів використання праці неоформлених працівників та порушень законодавства про працю роботодавцями, банками, підприємствами, установами та організаціями з метою її використання для обслуговування громадян (за їхньою згодою або у випадках та порядку, встановлених законодавством у сфері захисту персональних даних), для аналізу зайнятості випускників закладів професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої та вищої освіти та для обміну інформацією з Централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Отже, сама по собі наявність чи то відсутність у реєстрі застрахованих осіб даних про сплачені суми страхових внесків не порушує права позивача, оскільки реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який і є володільцем цих даних. Більш того, наведеною статтею встановлено виключний перелік де може бути використана інформації з Державного реєстру застрахованих осіб.

Завданням адміністративного судочинства згідно з положеннями частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позов до адміністративного суду.

Положеннями частини 1 статті 5 КАС України, позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішеннях №6-рп/1997 від 25.11.1997, №9-рп/1997 від 25.12.1997 щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55, статей 64, 124 Конституції України, статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України, встановлено, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Отже, право на звернення до адміністративного суду з позовом не є тотожним праву на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист, адже для того, щоб він був наданий, необхідно встановити, що право особи, яка звернулась з позовом, були дійсно порушені в публічно-правових відносинах.

З наведених положень закону випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність мають бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача.

Крім того, аналіз частини 1 статті 2 КАС України дає підстави вважати, що адміністративне судочинство спрямоване на захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту порушення законного права (свободи, інтересу) саме суб`єкта звернення до суду, тобто, позивача.

Обов`язковою ознакою дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, зокрема обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо неопосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, фактично має на меті отримати преюдиції чи встановити юридичний факт, який в подальшому він зможе використати при вирішенні питання про призначення пенсії. Отже, ще за відсутності порушеного права, позивач має на меті вирішити питання, які виникнуть у майбутньому, а може і не виникнуть, оскільки питання щодо призначення пенсій вирішується пенсійним органом на підставі комплексного дослідження документів.

Враховуючи наведене, обраний позивачем спосіб захисту, як на думку суду, є хибним, оскільки саме в даному випадку відсутнє порушене право позивача, яке необхідно захистити, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат понесених позивачем. Натомість відповідачем не надано доказів понесення судових витрат у даній справі.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009) про визнання дій протиправними, а також зобов`язання вчинити певні дії.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук