Ухвала суду № 86023179, 29.11.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

29 листопада 2019 року м. Кропивницький справа № 340/2868/19

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , національний паспорт серії НОМЕР_1 виданий Маловисківським РВ УМВС України в Кіровоградській області 07.08.2001 року, ідентифікаційний код НОМЕР_2 )до та третя особаМіністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ - 00015622) Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації (65017, м. Одеса, Малинівський район, вул. Люстдорфська дорога, 9; код ЄДРПОУ - 40867311) Державна установа "Кропивницький слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України (25009, м. Кропивницький, вул. Куроп`ятникова, 50-Б, код ЄДРПОУ - 0853783)провизнання неправомірними дій та стягнення одноразової грошової допомоги, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області щодо нарахування одноразової грошової допомоги в сумі 16 852,50 грн. ;

- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 165 847,50 грн.

Ухвалою суду від 18.11.2019 року адміністративний позов залишено без руху, у зв`язку з виявленням недоліків позовної заяви, та запропоновано позивачу усунути виявлені недоліки шляхом надання позивачем суду позовної заяви із зазначенням найменування належних відповідачів та третьої особи у справі та із вірним зазначенням назви установ (їх адрес місцезнаходження, коду ЄДРПОУ), та відповідно визначитись із позовними вимогами щодо кожного із них, відповідно надавши примірники такої позовної заяви у відповідності до учасників сторін у справі для відповідного їх надіслання судом кожному із них; обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку звернення, з наданням належних доказів поважності причини пропуску строку встановленого законом для звернення до суду.

26.11.2019 року на виконання вимог ухвали від 18.11.2019 року позивачем до суду надано уточнену позовну заяву із зазначенням належних відповідачів та сформовано позовні вимоги до кожного з них.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач зазначив, що з 12.03.2015 року у позивача виникло право на отримання грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

10 липня 2019 року позивач звертався до третьої особи, Південне міжрегіональне управляння з питань виконання кримінальних покарань та пробації, з заявою про перерахунок одноразової грошової допомоги у належному розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, на що отримав відповідь від 22.07.2019 року № 3.3/547- 19/ш-433 з посиланням на норми права, а саме Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою КМУ від 12 травня № 707.

19 серпня 2019 року позивач звернувся до Південного міжрегіонального управляння з питань виконання кримінальних покарань та пробації з заявою про повідомлення підстав незастосування до виплати положення ч.4 ст. 23 ЗУ «Про міліцію» в редакції Закону № 208-VIII (208-19) від 13.02.2015 року, яким встановлено одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб, на що отримав відповідь від 02.09.2019 року №3.3/680/-19/ш-523 з посиланням на те, що в 2015 році рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України приймалось комісією Державної пенітенціарної служби України відповідно до Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою КМУ від 12 травня № 707 особам, які звільнилися зі служби до 08.12.2015 року.

Як зазначає відповідач, вказані обставини дають йому право вважати, що встановлений ч.2 ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду не пропущений.

Надаючи оцінку вказаним твердженням позивача, суд зазначає наступне.

Положеннями частин 1 та 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Разом з тим, щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно повязано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Тобто практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Для вирішення питання про застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно встановити початок його перебігу.

Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржуються дії щодо нарахування одноразової грошової допомоги у розмірі 16852,50 грн., що перерахована та отримана ним 03.06.2015 року.

Позивач у позовній заяві зазначає, що він звертався до відповідача із заявами проте, перерахунок одноразової грошової допомоги не здійснено. Як вбачається з долучених до заяви документів, відповідні звернення направлені лише 10.07.2019 року та 19.08.2019 року.

І тільки після отриманих відмов він звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовними вимогами зазначеними у даній справі.

З огляду на зазначене, початок строку звернення до суду з даним позовом необхідно відраховувати саме з дати отримання одноразової грошової допомоги, коли позивач дізнався про порушене право, а саме 03.06.2015 року.

Проте, з даним позовом до суду ОСОБА_1 , звернувся лише 12.11.2019 року, тобто більш, ніж через шість місяців після прийняття оскаржуваного рішення.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд робить висновок, що позивач не зазначив поважних причин пов`язаних з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасно звернутись до суду з метою захисту своїх порушених прав протягом 4 років.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що національні суди у кожному окремому випадку повинні обґрунтовувати рішення про поновлення процесуального строку, встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення (пункт 52 рішення у справі "Устименко проти України" заява № 32053/13).

В такому разі судам при прийнятті рішення необхідно було вирішити питання щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду.

З врахуванням викладеного суд вважає, що на виконання вимог ухвали від 18 листопада 2019 року позивач не надав доказів щодо непропущення ним строку звернення до суду, також позивач не надав доказів поважності причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Так, Верховний Суд України у своїй постанові від 16.11.2016 у справі №6-2469цс16 зазначив, що позивач у справі повинен довести факт того, що він не міг дізнатись про порушення свої прав раніше.

Виходячи у сукупності з дійсно встановлених по справі обставин, суд вважає, що звернення з заяви до відповідача через 4 роки після нарахування та отримання грошової допомоги не є поважною причиною звернення до суду . Інших обґрунтованих причин, що перешкоджали позивачу звернутись з позовом до суду ОСОБА_1 не наведено.

Таким чином, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Керуючись ст.ст.123, 169, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації про визнання неправомірними дій та стягнення одноразової грошової допомоги - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачу, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук