Рішення № 86023109, 15.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2019 року м. Київ № 320/2371/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Черниш А.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Сидоренко В.А.,

від відповідача - Вовк Н.О.,

розглянувши у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Одеської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач. Одеська митниця ДФС), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Одеської про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС № UA500060/2019/000036/2 від 08.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару - «посуд для пиття із зміцненого скла - набори стаканів по 6 шт. виробник: GUANGZHOU JING HUANG GLASSWARE COMPANY LIMITED, країна виробництва - Китай» (далі - товар), який ввозився на митну територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту) в розмірі 16158.00 доларів США, а загальна митна вартість - 18 758,7 дол. США. Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, та чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.

Проте, як стверджує позивач, митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.

Також позивачем зазначається, що відповідачем безпідставно застосовано резервний метод, адже потрібно було послідовно застосувати всі інші методи, що передують резервному. Позивачем також здійснено посилання на те, що відповідач навмисно не взяв до уваги інші митні декларації з ідентичним товаром, митна вартість яких була значно нижча, а взяв до уваги митну декларацію UA209140/2019/107322 від 30.01.2019 із більшою ціною ідентичного товару при ухваленні спірного рішення про коригування митної вартості товару.

Додатково позивач вказав, що наведена відповідачем у спірному рішенні інформація про застосування митної вартості товару подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене, свідчить що відповідачем неправильно обрано метод визначення митної вартості, оскільки слід було застосовувати не резервний метод. А метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Крім того, вказаною ухвалою судом витребувано у відповідача:

- належним чином засвідченні копії документів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення;

- інформацію у письмовій формі по наступним митним деклараціям:

- номер декларації: UA100120; митний орган оформлення: Київська митниця ДФС ; номер декларації: 10319/2019; країна походження товару: Китай; країна відправлення товару: Китай; вартість розмитнення за 1 кілограм: 1,53 дол. США; дата оформлення 11.02.2019 р.; опис товару: посуд столовий чи кухонний чашка 320 мл;

- номер декларації: UA807190; митний орган оформлення: Харківська митниця ДФС ; номер декларації: 7382/2019; країна походження товару: Китай; країна відправлення товару: Китай; вартість розмитнення за 1 кілограм: 2,70 дол. США; дата оформлення 26.02.2019 р.; опис товару: посуд для пиття зі скла механічного виготовлення без ніжки кружка;

- номер декларації: UA110110; митний орган оформлення: Дніпропетровська митниця ДФС; країна походження товару: Російська Федерація; країна відправлення товару: Російська Федерація; вартість розмитнення за 1 кілограм: 2,48 дол. США; дата оформлення 04.02.2019 р.; опис товару: посуд для пиття механічного виготовлення метод штамповки;

- номер декларації: UA110110; митний орган оформлення: Дніпропетровська митниця ДФС ; номер декларації: 300924/2019/01.2019; країна походження товару: Російська Федерація; країна відправлення товару: Російська Федерація; вартість розмитнення за 1 кілограм: 0,61 дол. США; дата оформлення 23.01.2019 р.; опис товару: посуд для пиття механічного виготовлення метод штамповки;

- номер декларації: UA100120; митний орган оформлення: Київська міська митниця ДФС ; номер декларації: 188370/2019/01.2019; країна походження товару: Єгипет; країна відправлення товару: Королівство Нідерланди; вартість розмитнення за 1 кілограм: 1,39 дол. США; дата оформлення 28.01.2019 р.; опис товару: посуд для пиття із скла механічного виготовлення набір склянок 6 штук 300 мл;

- номер декларації: UA100120; митний орган оформлення: Київська міська митниця ДФС ; номер декларації: 188370/2019/01.2019; країна походження товару: Китай; країна відправлення товару: Королівство Нідерланди; вартість розмитнення за 1 кілограм: 1,86дол. США; дата оформлення 28.01.2019 р.; опис товару: посуд для пиття із скла механічного виготовлення набір склянок 6 штук 300 мл.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи не містять всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості. Зокрема, відповідач зазначив, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UІА500060/2019/009920 від 08.04.2019 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Додатково відповідач вказав, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів;

- під час митного оформлення товарів декларантом не надано страховим документів та документів, що містять відомості про вартість страхування товарів, що виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного Кодексу України;

- відповідно до рахунку-фактури № SGD181108001970A від 21.01.2019 поставка товарів здійснювалася на умовах FOB-NANJING. Розбіжності в умовах поставки товарів, які зазначені у зовнішньоекономічних контрактах, а також в інвойсах виключали можливість органу доходів і зборів здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів. Так, в зовнішньоекономічному договорі (контракті) повинні бути наявні точні та достовірні відомості про поставки товарів відповідно до правил «Інкотермс» із зазначенням географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування від продавця до покупця, а тому встановлення факту того, що в зовнішньоекономічному контракті №22/10 від 23.10.2018 та в рахунку-фактурі № НОМЕР_1 зазначений різний географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування від продавця до покупця, викликав сумніви у достовірності документів, наданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, що виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України.

При цьому відповідач звертав увагу суду, що декларантом не подані в повному обсязі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, а саме: не подані: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову; 3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім того, відповідач обумовив, що метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3) - у даному випадку, не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних стосовно схожих складових компонентів товару. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, викладене у відзиві на позов 06.08.2019 подав до суду відповідь на відзив, де зазначив наступне. Як зазначив представник позивача у своєму обґрунтуванні не надання позивачем доказів щодо вартості пакування та маркування товару відповідач посилається на: Резолюцію Економічної та Соціальної ради ОНН від 28.03.1947; Формуляр-зразок Організації Об`єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів; Рекомендації Європейської економічної комісії ООН. Водночас, дані документи не є нормативно-правовими актами, що у передбачений спосіб були імплементовані Україною. При цьому, представник вказує, що відповідно до підпункту «в» пункту 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України встановлено при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, відтак у позивача відсутній обов`язок документального підтвердження вартості пакування.

Крім того, представник позивача звертав увагу суду, що сторони у договорі від 22.10.2018 № 22/10 не погоджували необхідність такої істотної умови як страхування товару при його транспортуванні, що кореспондується із положенням законодавства та міжнародних договорів, відтак необгрунтованими є висновки відповідача про ненадання позивачем доказів щодо витрат на страхування або страхові документи.

Додатково представник зазначив, що у наданих для митного оформлення документах відсутні протиріччя щодо умов поставки, оскільки у договорі від 22.10.2018 № 22/10 визначено порт відправлення (Гуанджоу/Циндао); додатковою угодою від 01.11.2018 р. до договору № 22/10 від 22.10.2018, змінено умову порту відправлення товару на Нанкін (NANJING); та у відповідності до рахунку (інвойсу) постачальника від 21.01.2019 № SGD181108001970 А визначено таку умову поставки товару як FOB-NANJING.

Відповідач не погоджуючись з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, 09.08.2019 подав до суду заперечення аналогічні за змістом відзиву на позов, де зазначив що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 призначено подальший розгляд справи № 320/2371/19 в режимі відеоконференції. Доручено Одеському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судових засідання у режимі відеоконференції в адміністративній справі № 320/2371/19.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 відкладено підготовче судове засідання на 02.08.2019.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 суд ухвалив повторно зобов`язати відповідача надати до суду витребувані ухвалою суду від 14.06.2019 документи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження в адміністративній справі № 320/2371/19, який закінчується 14.08.2019 на 30 днів та відклав підготовче засідання в адміністративній справі № 320/2371/19 на 25.09.2019.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2019, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні в режимі відеоконференції на 24.10.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 суд доручив Одеському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання у адміністративній справі № 320/2371/19, призначеного на 24.10.2019 о 16 год. 00 хв., в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 15.11.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 суд доручив Одеському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання в адміністративній справі № 320/2371/19, призначеного на 15.11.2019 о 14 год. 00 хв, в режимі відеоконференції.

25.10.2019 на адресу суду надійшло клопотання про включення до судових витрат позивача витрати на правничу допомогу.

01.11.2019 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

У судове засідання, призначене у справі у режимі відеоконференції на 15.11.2019 з`явилися уповноважені представники сторін.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити та стягнути на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору та витрати на правничу допомогу.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 15.11.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між ФОП ОСОБА_1 , м. Київ, Україна (Покупець) та компанією «GUANGZHOU JING HUANG GLASSWARE COMPANY LIMITED» (Продавець) 22.10.2018 у м. Гуанчжоу укладений контракт № 22/10 ( далі - контракт) (том 1, а.с. 33-39).

Згідно п. 1.1 контракту, продавець зобов`язується, за узгодженням з покупцем, виготовляти та поставляти покупцю товари побутового використання (посуда, декоративні вироби, предмети інтер`єру і ін..), у подальшому товар у кількості, згідно ціни, передбачених даним контрактом і інвойсом на кожну партію поставленого товару.

Покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар у порядку, передбаченому даним контрактом (п.1.2 контракту).

За умовами п.3.1 контракту поставка товару відбувається партіями на протязі всього строку дії даного контракту у кількості та асортименті і по цінах, попередньо узгоджених сторонами на кожну партію товару, що вказується у інвойсах.

Пунктом 3.3. контракту обумовлено, що поставка товару відбувається на умовах - FOB-Гуанчжоу/Циндао, Китай; CFR/CIP/CIF/CPT- Одеса; CFR/CIP/CIF/CPT-Чорноморськ, Україна, згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс-2010».

Ціна товару є договірною і установлюється за згодою сторін в доларах США і включає в себе вартість товару, упаковки, маркування а також всіх видатки продавця у відповідності до умов поставки товару вказаних у п.3.3. даного контракту(п.4.1 контракту).

Згідно п.4.2 контракту ціна на кожну партію товару вказується в інвойсі на кожне відвантаження.

Оплата покупцем поставленого продавцем товару відбувається у наступному порядку: платіж за поставлений згідно даного контракту товар відбувається на умовах 100 % передплати за кожну партію товару. Оплата кожної партіє товару може проводитися покупцем продавцю частинами (траншами). Оплата кожної партії товару отриманого покупцем вважається проведеною у повному обсязі в день отримання грошових коштів на рахунок продавця чи отримувача грошових коштів визначеного сторонами (п.5.1-5.3 контракту).

Пунктом 7 контракту обумовлено, що упаковка, в якій відвантажується товар повинна відповідати міжнародним стандартам і забезпечувати цілісність товару під час транспортування товару з урахуванням перевалок. Маркування товару чи упаковки, в якій відвантажується товар повинна відповідати міжнародним стандартам.

Згідно із п.11.1 контракту зміни і доповнення до даного контракту будуть вважатися такими що мають юридичну силу, якщо вони оформлені у письмовій формі і підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Даний контракт вступає в силу з моменту його підписання і діє до 23.11.2023, а в частині оплати поставленого товару - до повного виконання покупцем своїх обов`язків по контракту (п.11.5 контракту).

01.10.2018 між ФОП ОСОБА_1 та компанією «GUANGZHOU JING HUANG GLASSWARE COMPANY LIMITED» 01.10.2018 було укладено додаткову угоду до контракту № 22/10 від 22.10.2018 (том 1, а.с. 40).

За умовами додаткової угоди від 01.11.2018 сторони домовились викласти п.3 «Порядок та строки і базові умови поставки» контракту № 22/10 від 22.10.2018 у наступній редакції: « 3.3 Поставка товару відбувається на умовах FOB-Нанкин, Китай. Згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс-2010». Також у додатковій угоді зазначено, що дана угода є невід`ємною частиною контракту №22/10 від 22.10.2018 і вступає в силу з дати підписання.

28.07.2014 між Приватним підприємством «Транскарго» (брокером) та ФОП ОСОБА_1 (замовником) укладено договір № 08/08-2014 про надання посередницьких (брокерських) послуг по митному оформленню товарів № Ф-ТБ/Ю. Пунктом 1.1. вказаного договору визначено, що предметом даного договору є здійснення брокером від власного імені операцій по митному оформленні різних вантажів і товарі побутового використання (далі «товар») і виконання інших посередницьких послуг в області митної справи за рахунок засобів і за дорученням замовника, а саме:

а) декларування товару;

б) подання митному органу України документів і додаткових відомостей на декларовані товари, необхідні для митних цілей;

в) здійснення інших дій, необхідних для митного оформлення і митного контролю в якості особи, яка володіє повноваженнями по відношенню до декларованих товарів;

г) виконання інших посередницьких функцій в області митної справи;

д) виконання інших послуг.

Пунктом 8.1. вказаного договору договір вступає в силу з дня його підписання. Згідно п.8.2. договору строк дії договору до 31.12.2014, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання. Якщо по закінченню строку дії договору ні одна із сторін не заявить на протязі двох тижнів про його розірвання, договір продовжується іще на один рік. При достроковому розірванні договору по ініціативі однієї із сторін, вона повинна письмово повідомити про це іншу сторону не менше ніж за місяць.

Також, 07.10.2016 між ПП «Транскарго» та ФОП ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 08/08-204 від 28.08.2014 про надання посередницьких (брокерських) послуг по митному оформленні товарів.

03.04.2019 позивачем до відповідача було подано електронну митну декларацію (ЕМД) №UA500000/2019/904882, у якій для митного оформлення було пред`явлено товар: посуд для пиття із зміцненого скла: набір стаканів (6 шт.)-3800 наб.; набір стаканів (6 шт.) -3776 наб.; набір стаканів (6 шт.) -3568 наб. Торгівельна марка - нема даних. Виробник: «GUANGZHOU JING HUANG GLASSWARE COMPANY LIMITED» країна виробництва - Китай (CN).3 1/ТСNU2502600/212/1 (том 1, а.с.53).

Митна вартість товару за вказаною ЕМД склала 16158,80 доларів США і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

Судом встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані:

- пакувальний лист від 21.01.2019;

- рахунок-проформу № SGD181108001970 від 09.11.2018;

- рахунок-фактуру (інвойс) № SGD181108001970A від 21.01.2019;

- коносамент №G0119011521 від 25.01.2019;

- товарно-транспортна накладна СМК. від 05.04.2019 №137 (на підтвердження особи, що здійснювала доставку товару позивачу та місця відвантаження товару);

- декларація про походження товару № SGD181108001970Aвід 21.01.2019;

- сертифікат про походження товару форми А № G 194401805130037 від 21.01.2019;

- банківський платіжний документ №41 від 28.11.2018;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №647 від 23.03.2019;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №199 від 23.03.2019;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару № SGD181108001970A від 21.01.2019;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаткова угода б\н) від 01.11.2018;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №22/10 від 22.10.2018;

- договір про надання послуг митного брокера №08/08-2014;

- копію митної декларації країни відправлення № 230820190089514958 від 23.01.2019.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в ЕМД митної вартості, митний орган направив позивачеві повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а також виявлені у них розбіжності.

Посилаючись на положення частини 2 статті 53 Митного кодексу України, митний орган запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

08.04.2019 уповноваженою особою декларанта - ПП «ТРАНСКАРГО», надіслано електронне повідомлення з інформацією про те, що інші документи надаватися не будуть.

08.04.2019 Одеською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості за №UA500060/2019/000036/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 03.04.2019 №UA500060/2019/009920 скоригував до рівня 62852,16 доларів США (том 1, а.с.56-57).

Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують вартість товарів, а саме:

1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.4.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.10.2018 № 22/10 витрати на пакування та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до п.10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванні товари, додаються, зокрема, якщо вони не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Поставка товару здійснюється на умовах FOB-NANJING. У наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Також згідно п.4.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.10.2018 № 22/10 вказано що поставка товару здійснюється на умовах FOB-Гуанчжоу/Циндао.

Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, то джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар №1 - 2,71 дол. США/кг.нетто (0,936 дол. США/шт.) митна декларація №UA 209140/2019/107322 від 30.01.2019.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00274 від 08.04.2019 (том 1, а.с.54-55).

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 1, 4 статті 337 МК визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, стандартними правилами 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973, дата приєднання України: 15.02.2011, дата набрання чинності для України: 15.09.2011) визначено, що при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками. Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, в тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки.

Розділом VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2015 року № 684 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за № 1021/27466) передбачено, що за результатами оцінки ризику у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, у тому числі за результатами контролю із застосуванням СУР, що здійснюється відповідно до статті 337 МК, митниці (митні пости) ДФС обирають форми та обсяги митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування зазначених у пункті 10 розділу І цього Порядку інструментів з управління ризиками (далі - Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР).

Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) ДФС при проведенні митного контролю та митного оформлення з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів.

Посадові особи митниці (митного поста) ДФС, які здійснюють митний контроль та митне оформлення у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, в обов`язковому порядку переглядають сформований за допомогою інформаційних технологій Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР.

Пунктами 1, 2.2, 2.5, 2.12 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 встановлено, що робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів, що здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа). Робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, в тому числі, шляхом перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

15 лютого 2011 року Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) (Закон України «Про внесення змін до Закону України» Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15 лютого 2011 року № 3018-VІ). Конвекція набрала чинності для України 15 вересня 2011 року.

Відповідно до Стандартного правила 6.4 Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Загальний додаток) «Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки». Із цього правила, зокрема, випливає, що «для цільового добору конкретних операцій вибірка товарів, транспортних засобів чи документів з метою перевірки повинна ґрунтуватися на профілях ризику. Така заснована на вибірковості процедура допускає також випадковий добір на основі статистичної вибірки чи ініціативи співробітника митниці, заснованої на його досвіді чи інтуїції» (пункт 7.1 Рекомендацій до Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції)). Тобто наведене Стандартне правило передбачає, що поглибленій перевірці підлягають документи, стосовно яких спрацювала система управління ризиками, або документи, відібрані співробітниками митниці.

На виконання Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) у МК запроваджений інститут управління ризиками.

Так, статтею 320 цього Кодексу було запроваджено вибірковість митного контролю, яка, зокрема, означала те, що «форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів з країни при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками» (частина перша). У логічному зв`язку з наведеним положенням перебуває положення частини другої статті 361 цього ж Кодексу: «органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю».

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст. 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, умовою з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість товарів, зазначену ним в ЕМД від 03.04.2019 № UA500000/2019/904882, відповідач виходив з того, що відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МК при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.4.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.10.2018 № 22/10 витрати на пакування та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Так, згідно підпункту «в» пункту 1 ч. 10 ст. 58 МК обумовлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Як вбачається з матеріалів справи, посуд для пиття зі зміцненого скла позивачем імпортувався відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 22.10.2018 №22/10 та додаткової угоди до нього від 01.11.2018.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 22.10.2018 №22/10, компанією GUANGZHOU JING HUANG GLASSWARE COMPANY LIMITED було виставлено позивачеві інвойс № SGD181108001970A від 21.01.2019 на загальну суму 16158,80 дол. США, у тому числі за скляний посуд - 3800 шт. 1,45 дол. за упаковку; скляний посуд - 3776 шт. 1,45 дол. за упаковку; скляний посуд - 3568 шт. 1,45 дол. за упаковку (т.1, а.с.21).

При цьому, згідно платіжного доручення в іноземній валюті від 28.11.2018 № 41 позивачем на рахунок GUANGZHOU JING HUANG GLASSWARE COMPANY LIMITED було перераховано кошти у розмірі 16358 доларів США (т.1, а.с.158).

Відповідно до пункту п. 4.1 контракту № 22/10 від 22.10.2018 ціна товару є договірною і встановлюється за згодою сторін в доларах США і включає в себе вартість товару, пакування маркування а також всі витрати продавця у відповідності до умов поставки товару.

Отже, витрати на пакування включені до ціни товари, що обумовлено сторонами у контракті № 22/10 від 22.10.2018.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару - посуду для пиття зі зміцненого скла у розмірі 16158,80 дол. США базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню.

Натомість митний орган безпідставно проігнорував відомості про складові числового значення заявленої митної вартості, що містились у наданих позивачем відповідно до ст.53 МК документах, та вдався до оцінки числового значення вартості товарів, за якими задекларований позивачем товар був поставлений виробником до постачальника.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до п.10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванні товари, додаються, зокрема, якщо вони не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Поставка товару здійснюється на умовах FOB-NANJING. У наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Також згідно п.4.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.10.2018 № 22/10 вказано що поставка товару здійснюється на умовах FOB-Гуанчжоу/Циндао.

Відповідно до п.3.3 контракту № 22/10 від 22.10.2018 сторони погодили, що поставка товару відбувається на умовах - FOB-Гуанчжоу/Циндао, Китай; CFR/CIP/CIF/CPT- Одеса; CFR/CIP/CIF/CPT-Чорноморськ, Україна, згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс-2010».

У той же час за умовами додаткової угоди від 01.11.2018 сторони домовились викласти п.3 «Порядок та строки і базові умови поставки» контракту № 22/10 від 22.10.2018 у наступній редакції: « 3.3 Поставка товару відбувається на умовах FOB-Нанкин, Китай. Згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс-2010». Також у додатковій угоді зазначено, що дана угода є невід`ємною частиною контракту №22/10 від 22.10.2018 і вступає в силу з дати підписання.

Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс),- це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору-купівлі продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, та які витрати несе кожна з сторін. Обрані сторонами умови зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) умови поставки FOB (Free on Board) франко борт означає, що продавець виконав своє зобов`язання з поставки у момент переходу товару через поручні судна у порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. За умовами FOB на покупця покладаються обов`язки з очищення товару від мита для його експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

З аналізу викладеного положення не убачається покладення обов`язку на покупця здійснити страхування товару, а лише закріплено, що у разі здійснення такого страхування, витрати по ньому покладаються на покупця.

Крім того, сторонами у договорі від 22.10.2018 р. №22/10 не погоджували необхідність такої істотної умови як страхування товару при його транспортуванні, що кореспондується із положенням законодавства та міжнародних договорів.

Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач мав би застрахувати товар та подати відповідні документи на підтвердження даної обставини є необгрунтованими та не підтвердженими відповідачем та наявними матеріалами справи.

Водночас, доводи відповідача, що зазначення в статтях А.З, Б.З FOB Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) терміну «Немає зобов`язань» стосовно обов`язків продавця та покупця укласти договір страхування не означає, що договір страхування під час застосування умов поставки FOB не повинен укладатися не підтверджені жодними обґрунтованими доказами.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо того, що розбіжності в умовах поставки товарів, які зазначені у зовнішньоекономічних контрактах, а також в інвойсах включали можливість органу доходів і зборів здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення митної вартості з огляду на викладене.

Відповідно до п.3.3 контракту № 22/10 від 22.10.2018 сторони погодили, що поставка товару відбувається на умовах - FOB-Гуанчжоу/Циндао, Китай; CFR/CIP/CIF/CPT- Одеса; CFR/CIP/CIF/CPT-Чорноморськ, Україна, згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс-2010».

У той же час за умовами додаткової угоди від 01.11.2018 сторони домовились викласти п.3 «Порядок та строки і базові умови поставки» контракту № 22/10 від 22.10.2018 у наступній редакції: « 3.3 Поставка товару відбувається на умовах FOB-Нанкин, Китай. Згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс-2010». Також у додатковій угоді зазначено, що дана угода є невід`ємною частиною контракту №22/10 від 22.10.2018 і вступає в силу з дати підписання.

Відповідно до відомостей рахунку-фактури (інвойсу) від 21.01.2019 №SGD181108001970 А у ньому визначено умову поставки товару як FOB-NANJING (т.1, а.с.20).

Відтак, слід зазначити, що сторонами було обумовлено умову поставки товару FOB-NANJING, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи щодо містять розбіжності або містять недостовірні відомості про митну вартість декларованого товару, не надав.

Щодо доводів відповідача про те, що декларантом не подані в повному обсязі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, а саме: не подані: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову; 3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, слід зазначити наступне.

Верховним Судом України в постанові від 17.06.2014 у справі №21-148а14 зазначено, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

В спірному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що під час проведення консультацій декларанта позивача зобов`язано надати додаткові документи.

Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 (справа №826/25605/15).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідачем невизнання митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим методом, відмінним від першого методом, здійснено не обґрунтовано, без посилання на документи, надані декларантом та причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що згідно наданих відповідачу документів разом із митними деклараціями за оскаржуваним рішенням у Одеської митниці ДФС не було підстав вважати надану інформацію необ`єктивною, документально непідтвердженою та такою, що не піддається обчисленню або має розбіжності.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на наявність інформації про те, що ідентичні товари було оформлено за вищою митною вартістю.

Зі змісту спірного рішення відповідача № UA500060/2019/000036/2 від 08.04.2019 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню спірного товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Щодо джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на наявність інформації про те, що ідентичні товари було оформлено за вищою митною вартістю.

Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією UA209140/2019/107322 від 30.01.2019 (вартість товару згідно джерела інформації -2,71 дол. США/кг нетто (0,936 дол.США/шт), з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, ціну товару, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера, дати митної декларації, ціни товару, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі № 826/6346/16.

Отже, висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі рішення про коригування митної вартості UA209140/2019/107322 від 30.01.2019 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2019/000036/2 від 08.04.2019 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3493,77 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.04.2019 № 3177.

Відтак, сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 21580,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як убачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як убачається з частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховним Судом в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначено про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом.

Розглянувши клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21500,00 грн. суд дійшов висновку про його задоволення.

Як вбачається з укладеного між фізичною особою-підприємцем (Замовник) та Адвокатським об`єднанням «Євстігнєєв, Сидоренко і партнери» (Об`єднання) договору про надання правової допомоги від 11.04.2019 №39-С (том 2, а.с. 23-28), Об`єднання зобов`язується надавати допомогу Замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у Договорі за погодженням Сторін.

Відповідно до додатку № 1 від 11.04.2019 до даного Договору Сторони погодили, що Об`єднання бере на себе зобов`язання від імені та в інтересах Замовника здійснити необхідні та доречні дії щодо звернення до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом (позовною заявою) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2019/000036/2 від 08.04.2019. Об`єднанням також забезпечується судове представництво в Київському окружному адміністративному суді, Шостому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді. Об`єднанням забезпечується підготовка необхідних процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи тощо.

Сторони погодили, що гонорар Об`єднання за надання правової допомоги згідно п.1 даного додатку становить:

- 1400 грн. за одну годину правової допомоги адвоката Об`єднання або залученого Об`єднанням на договірних засадах адвоката щодо підготовки документів, у т.ч. судово-процесуальних, надсилання адвокатських запитів;

- 2000 грн. за одну годину правової допомоги адвоката Об`єднання або залученого Об`єднанням на договірних засадах адвоката щодо здійснення судового представництва Замовника, ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до акта № 1 приймання-передачі правової допомоги від 09.08.2019 до договору про надання правової допомоги від 11.04.2019 №39-С (том 2, а.с.29) Адвокатським об`єднанням «Євстігнєєв, Сидоренко і партнери» в особі керуючого партнера ОСОБА_2 надана позивачу правова допомога за Договором та Додатком №1 від 11.04.2019 до Договору, розмір гонорару за надання правової допомоги складає 15480 грн.

Перелік правової допомоги, що була надана Об`єднанням, а також витрачений час для її надання вказані у звіті, який є додатком № 1 до даного Акту.

Відповідно до акту № 2 приймання-передачі правової допомоги від 25.09.2019 до договору про надання правової допомоги від 11.04.2019 №39-С (том 2, а.с.33) Адвокатським об`єднанням «Євстігнєєв, Сидоренко і партнери» в особі керуючого партнера ОСОБА_2 надана позивачу правова допомога за Договором та Додатком №1 від 11.04.2019 до Договору, розмір гонорару за надання правової допомоги складає 6100,00 грн.

Перелік правової допомоги, що була надана Об`єднанням, а також витрачений час для її надання вказані у звіті, який є додатком № 1 до даного Акту.

Об`єднанням 09.08.2019 було виставлено рахунок-фактуру № 001/39-С на оплату вищенаведеної правової допомоги у розмірі 15480,00 грн., а 25.09.2019 виставлено рахунок-фактуру № 002/39-С на оплату вищенаведеної правової допомоги у розмірі 6100,00 грн (том 2, а.с.35).

Позивачем було сплачено Об`єднанню гонорар у розмірі 21580,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3424 від 16.08.2019 на суму 15480,00 грн., №3530 від 27.09.2019 на суму 6100,00 грн. (том 2, а.с.32,36).

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

01.11.2019 на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача від 28.10.2019 №3939/15-70-10, який вважає клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню та просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у зв`язку з розглядом справи.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що Верховний Суд у постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 дійшов висновків про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Додатково відповідач зазначив, що з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів у отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів віді 16 вересня 2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за № 1686/24218.

Відповідач вважає, що аналіз адвокатом документів, що передували ухваленню рішення про коригування митної вартості товарів (0,5 годин, 700 грн.), підготовка клопотання про витребування доказів (1 година, 1400 грн.), підготовка клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення (0,1 година, 140 грн.), ознайомлення з матеріалами судової справи та зняття фотокопій (0,5 годин, 700 гри.), підготовка клопотання про надання матеріалів для ознайомлення (0,1 година, 140 гри.), ознайомлення з матеріалами справи (0,5 годин, 700 гри.), підготовка клопотання про включення до судових витрат позивача витрат на правничу допомогу (1 година, 1400 грн.) не є самостійною складовою витрат на правову допомогу, а має включатися до вартості послуг із підготовки позовної заяви.

Отже, гонорар адвокату за надану правову допомогу у розмірі 21 580 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналізуючи звіт про витрачений час на надання правової допомоги, який є додатком №1 до акту №1,2 від 09.08.2019 та 25.09.2019, що складені до договору №39-С про надання правової допомоги від 11.04.2019, суд зазначає, що до складу витрат включено такі послуги адвоката Сидоренко В.А:

- 23.04.2019 підготовка адвокатського запиту до В.О. голови ДФС України вих. № 23/04/2019-1 від 23.04.2019 у сумі 700,00 грн.;

- 23.04.2019 підготовка адвокатського запиту вих.№23/04-2019-2 від 23.04.2019 до Одеської митниці ДФС у сумі 1400,00 грн.;

- 23.04.2019 аналіз матеріалів, що передували ухваленню рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2019/000036/2 від 08.04.2019 у сумі 700,00 грн.;

- 11.05.2019 підготовка адміністративного позову (позовної заяви) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA500060/2019/000036/2 від 08.04.2019 в сумі 3500,00 грн.;

- 11.05.2019 підготовка клопотання про витребування доказів у сумі 1400,00 грн.;

- 02.07.2019 підготовка клопотання про надання матеріалів для ознайомлення у сумі 140,00 грн.;

- 16.07.2019 забезпечення судового представництва замовника по справі в сумі 2000,00 грн.;

- 23.07.2019 ознайомлення із матеріалами справи та зняття фотокопій в сумі 700,00 грн. та підготовка клопотання про надання матеріалів для ознайомлення у сумі 140,00 грн.;

- 29.07.2019 підготовка відповіді на відзив в сумі 2800,00 грн.;

- 02.08.2019 забезпечення судового представництва замовника по справі в сумі 2000,00 грн.;

- 20.09.2019 ознайомлення із матеріалами справи та зняття фотокопій в сумі 700,00 грн.;

- 25.09.2019 забезпечення судового представництва замовника по справі в сумі 2000,00 грн.; підготовка клопотання про включення до судових витрат позивача витрат на правничу допомогу по справі №320/2371/19 у сумі 1400,00 грн.

Всього сума витрат за вказаним звітом складає суму 21580,00 грн.

Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що витрати на правничу допомогу оплачені позивачем є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, оскільки останнім вони оплачені у повному розмірі.

Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, який здійснював підготовку позовної заяви із попереднім опрацюванням матеріалів, супроводження справи в суді та вчиненням інших процесуальних дій, як-то підготовка адвокатського запиту, підготовка клопотань, підготовка відповіді на відзив та підготовка проекту клопотання про включення до судових витрат позивача витрат на правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом Сидоренком В.А. роботами (послугами).

Відтак, враховуючи, що позивачем надано належні докази на підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості, які були сплачені ним з метою належного захисту інтересів позивача у Київському окружному адміністративному суді, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу у сумі 21580,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 08.04.2019 № UA500060/2019/000036/2.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39441717; місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21, корпус А) суму судового збору у розмірі 3493,77 (три тисячі чотириста дев`яносто три) грн. 77 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 21 580 (двадцять одну тисячу п`ятсот вісімдесят) грн. на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 25 листопада 2019 р.