Рішення № 86023045, 20.11.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2019 р. справа № 300/1814/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Бунич Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гоголь М.М.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

02.08.2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржене рішення базується на безпідставних висновках, відображених в акті перевірки від 22.04.2019 року, внаслідок чого штрафні санкції позивачу нараховано протиправно, а тому дане податкове повідомлення - рішення підлягає до скасування, як прийняте з порушенням закону.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.10.2019 року підготовче провадження закрито і справу призначено до судового розгляду.

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 26.09.2019 року. Проти задоволення позовних вимог заперечив, так як за результатами проведеної камеральної перевірки встановлено порушення позивачем термінів сплати єдиного податку, що призвело до нарахування штрафних санкцій відповідно до п.122.1 ст.122 Податкового кодексу України ( далі - ПК України). Зазначив, що позивачем не виконано вимог п.295.2 ст.295 ПК України стосовно подання заяви щодо періоду щорічної відпустки, зокрема, платником не було подано податковому органу жодних документів на підтвердження його перебування у відпустці в жовтні 2016 року, вересні 2017 року та жовтні 2018 року.

Позивач у вступному слові позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених у позовній заяві. Суду пояснив, що єдиний податок у 2016-2018 роках сплачував щорічними авансовими внесками. Однак, незважаючи на наявні переплати, ГУ ДФС в Івано-Франківській області на підставі акту перевірки від 22.04.2019 року за №904/09-19-52-13/ НОМЕР_1 , всупереч фактичним обставинам справи, вимогам податкового та іншого законодавства України, протиправно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано штрафні санкції на суму 3 912 грн. Вважає, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про порушення термінів сплати єдиного податку, так як він перебував у щорічній відпустці в жовтні 2016, вересні 2017 та жовтні 2018, що відповідно до норм ПК України звільняло його від сплати єдиного податку у цей період. Крім того, звернув увагу суду, що при прийнятті рішення податковим органом порушено строк позовної давності в один рік, який встановлений нормами ст.258 Цивільного кодексу України. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у поданому відзиві на позов. Суду пояснила, що податковим органом за результатами опрацювання податкової звітності за період з 2016 по 2019 року встановлено порушення платником термінів сплати єдиного податку. Крім того, зазначила, що оскільки позивачем заяви про відпустки податковому органу подано не було, то відповідачем підставно нараховано штрафні санкції за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань за ці звітні періоди. З огляду на наведене, вважає оскаржене податкове повідомлення-рішення правомірним, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у періоді, за який проводилась перевірка, перебував на спрощеній системі оподаткування (ІІ група).

Відповідно до дослідженого в якості письмового доказу по справі витягу з облікової картки платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 позивач допускав несвоєчасну сплату єдиного податку, внаслідок чого виникали недоїмки в сумі: 20.01.2016 - 267,82 грн, 20.10.2016 - 266,42 грн, 20.01.2017 - 557, 62 грн, 20.07.2017 - 556,04 грн, 20.08.2017 - 1 196,04 грн, 20.112017 - 3 116,04 грн, 20.12.2017 - 3 756,04 грн, 20.01.2018 - 681,37 грн, 20.04.2018 - 680,17 грн, 20.10.2018 - 676,49 грн(а.с.53-65). Згідно наданих пояснень представника відповідача та вищевказаного витягу сплачені позивачем кошти зараховувались в тому числі і на погашення зазначених недоїмок.

В судовому засіданні встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати єдиного податку за період 2016-2019 роки складено акт за №904/09-19-52-13/ НОМЕР_1 від 22.04.2019 року, в якому зафіксовано порушення п.295.1 ст.295 ПК України (а.с.11).

На підставі результатів проведеної перевірки 16.05.2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0025355213, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 3 912 грн. (а.с.10).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 29.07.2019, дане рішення, оскаржене в порядку адміністративного оскарження, залишено без змін (а.с.12).

За наслідками судового розгляду суд погоджується з правомірністю прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0025355213 від 16.05.2019 року з огляду на нижчевикладене.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 62.1.3. пункту 62.1. статті 62 Податкового кодексу України проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин віднесено до одного із способів податкового контролю.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1. статті 75 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп 75.1.1. п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

З огляду на положення вищевказаної норми під час камеральної перевірки контролюючий орган використовує виключно дані, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п.295.1 ст.295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Положеннями п.295.5 ст.295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Згідно п.295.2 ст.295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

З системного аналізу вищевказаної норми слідує, що умовою для звільнення від сплати єдиного податку на час відпустки, як і на час тимчасової втрати працездатності, є відповідна заява платника податків.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій заяв позивача від 05.01.2017 року, 03.01.2018 року та 04.01.2019 року ФОП ОСОБА_1 до податкового органу було подано виключно заяви про зарахування передплаченої суми в рахунок майбутніх платежів (а.с.15-17).

Судом встановлено, що заяв про періоди відпусток чи будь-яких інших документів, які б підтверджували перебування платника у чергових відпустках протягом 2016 - 2018 років, податковому органу надано не було. При цьому ФОП ОСОБА_1 єдиний податок за жовтень 2016, вересень 2017 та жовтень 2018 не сплачував.

Дані обставини відповідно до положень ч.1 ст.78 КАС України доказуванню не підлягають як такі, що визнаються сторонами і в суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно п. 122.1 ст. 122 ПК України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, на переконання суду, податковим органом шляхом проведення камеральної перевірки правомірно встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 строків сплати єдиного податку.

Крім того суд вважає безпідставним твердження позивача щодо застосування до спірних правовідносин спеціального строку позовної давності, визначеного ст.258 ЦК України, враховуючи наступне.

Так, відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Згідно п.296.2 ст.296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.

Положеннями п. 49.18 ст.49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

З наявної в матеріалах справи копії податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 2016 рік вбачається, що остання подана позивачем 03.01.2017 року, тобто в межах строку її подання, а відтак 1 095 днів слід обчислювати з 02.03.2017 року, як з дня, який настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (а.с.29).

Отже, податковим органом при самостійному визначенні суми грошових зобов`язань позивача при проведенні камеральної перевірки жодним чином не порушено строків їх нарахування.

При цьому суд приймає до уваги, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню виключно положення Податкового кодексу України, як нормативно-правового акту, який регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, а не Цивільного кодексу України, так як згідно ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зазначене податкове повідомлення-рішення за №0025355213 від 16.05.2019 року є правомірним, а позов таким, що до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати віднести на рахунок позивача.

На підставі ст.ст.122, 295, 296 ПК України, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Рішення складене в повному обсязі 02.12.2019 року.

Суддя Гундяк В.Д. .