Рішення № 86022749, 02.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/11026/19

категорія 112030600

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльностіі,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості по пенсії за період з 30.07.2018 по 30.09.2018 в сумі 5915,70 грн та зобов`язати відповідача вплатити нараховану заборгованість за цей період.

В обгрунтування позову вказано, що позивача з 15 липня 2015 року взято на облік, як внутрішньо переміщену особу, про що видано відповідну довідку №1821000106 від 15.07.2015.

Рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 07.09.2018 № 12 за заявою позивача було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону з 30.07.2018. При цьому, виплату зазначеної пенсії почали проводити лише з 01.11.2018 у розмірі 4374,88 грн на звернення позивача. Відповідач зазначив, що йому нарахована заборгованість пенсії за період з 30.07.2018 по 30.09.2018 в сумі 5915,70 грн. Позивач вважає, що нарахування заборгованості за постановою Кабінету Міністрів України №365 є безпідставним та таким, що обмежує його право на отримання пенсії.

Ухвалою суду від 16.10.2019 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи.

08 листопада 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву. По змісту якого, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки доплата пенсії позивачу нарахована та буде проведена у відповідності до норм постанови Кабінету Міністрів України №365.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 згідно довідки від 15.07.2015 № 1821000106 є внутрішньо переміщеною особою (а.с.16).

З матеріалів справи видно, що позивачу призначено пенсію за вислугу років з 30.07.2018, однак виплата такої пенсії проведена з 01.11.2018. Заборгованість за жовтень 2018 року позивачу виплачена.

Зі змісту відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області встановлено, що заборгованість за період з 30.07.2018 по 30.09.2018 в сумі 5915,70 грн нараховано. Роз`яснено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №355, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Отже виплата заборгованості за період з 30.07.2018 по 30.09.2018 буде проведена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати сум заборгованості за минулий час (а.с.10).

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд вказує на наступне.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України закріплено, що виключно законами України визначаються: основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Положеннями частини 3 вказаної статті Закону № 1058-IV визначено, що у солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Згідно з ч.5 ст.45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Як встановлено судом, і не заперечується сторонами, позивач у липня 2018 року звернувся до пенсійного органу з метою переведення його на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 07.09.2018 № 12 позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно Закону з 30.07.2018 (а.с.23).

Таким чином, факт переходу позивача з одного виду пенсії на інший сторонами не заперечується. Крім того, відповідачем самостійно визнано період заборгованості по нарахуванню та сплаті ОСОБА_1 пенсії за віком. Водночас вказано, що заборгованість буде сплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати сум заборгованості за минулий час.

Згідно з вимогами ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у рішення по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, відсутність фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на отримання нарахованої суми пенсії за період з 30.07.2018 по 30.09.2018, що є предметом спору у даній справі.

Посилання відповідача на те, що виплата заборгованості по пенсії позивача буде проведена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку суперечить нормам законодавства та порушує права позивача.

Так, при вирішенні цієї справи суд виходить з конституційного принципу незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який сформульований, зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях цього Суду від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, а також від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп висловив позицію, згідно якої закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень під час розгляду питання, пов`язаного з реалізацією особою свого права, зокрема, права на соціальний захист, зобов`язаний застосовувати той закон або інший нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних правовідносин між особою та державною, в особі її уповноважених органів.

Отже, встановлені обставини справи вказують на наявність протиправного характеру в бездіяльності відповідача що полягає у відмові у виплаті заборгованості по пенсії.

Вимога зобов`язального характеру є похідною від визнання бездіяльності протиправною, а тому з метою відновлення порушеного права ОСОБА_1 суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вплатити нараховану заборгованість по пенсії позивача за період з 30.07.2018 по 30.09.2018 в сумі 5915,70 грн.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на наведене, відповідачем не доведено, а позивачем спростовано правомірний характер бездіяльності що полягає у невиплаті позивачу заборгованості по пенсії, що виникла внаслідок переходу з одного виду пенсії на інший, у зв`язку з чим позов слід задовольнити в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, про, що свідчить квитанція №0.0.1416736319.1 від 22.07.2019 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплаченого судового збору у сумі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) заборгованості по пенсії за період з 30.07.2018 по 30.09.2018 в сумі 5915,70 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вплатити нараховану заборгованість по пенсії ОСОБА_1 за період з 30.07.2018 по 30.09.2018 в сумі 5915,70 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 768,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва