Рішення № 86022249, 07.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року Справа № 160/9992/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології" до Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2019 року Державне підприємство «Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології» звернувся до суду з позовом до Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 01.10.2019 №ЗВП 49389856 про арешт коштів боржника Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології" в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 (UAНОМЕР_5) відкритий у АТ КБ "Приватбанк", МФО 305299 та в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_2 (UAНОМЕР_6) який відкритий у АТ КБ "Приватбанк", МФО 305299.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Жовтоводським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 01.10.2019 р. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №ЗВП 49389856 було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках позивача в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів на суму 970 883,22 грн., а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Постанову державного виконавця №ЗВП 49389856 щодо накладення арешту на всі рахунки позивача підприємство вважає неправомірною, такою, що не відповідає нормам чинного законодавства у зв`язку з тим, що рахунки, на які накладено арешт, позивач використовує для виплати заробітної плати та лікарняних.

Крім того позивач зазначив, що для розрахунків по соціальним виплатам з працівниками підприємства Фонд соціального страхування на рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) відкритий у АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, перераховує цільові кошти на виплату лікарняних та сплати податку з доходів фізичних осіб, військового збору, утриманих з цих лікарняних, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень.

Накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.

Частиною 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Також, накладення арешту на усі рахунки позивача унеможливлює сплату податків і зборів відповідно до ст. 16 ПК України.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 10 годину 30 хвилин 07 листопада 2019 року.

05 листопада 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що дії державної виконавчої служби щодо накладення арешту на грошові кошти позивача здійснені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Також представник відповідача зазначив, що на підставі поданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області заяв було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58675033 з примусового виконання вимоги №Ю-847-25-У від 04.02.2019 на суму 564 849,66 грн., виконавчого провадження №58945878 з примусового виконання вимоги №10-847-25 від 11.03.2019 на суму 103 966,65 грн., виконавчого провадження №60015679 з примусового виконання вимоги №Ю-847-25-У від 11.05.2019 на суму 213 041,16 грн., які були приєднані до зведеного виконавчого провадження №49389856 відносно боржника ДП «Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології», яке веде Жовтоводський МВДВС ГТУ юстиції у Дніпропетровській області.

У зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, тобто не виконав рішення, було винесено постанову ЗВП №49389856 про арешт коштів боржника.

Частинами 1 та 2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Пунктом 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підтягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

В судове засідання 07 листопада 2019 р. представники сторін не прибули, звернулися до суду із заявами про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Так, на підставі поданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області заяв Жовтоводським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58675033 з примусового виконання вимоги №Ю-847-25-У від 04.02.2019 на суму 564 849,66 грн.; виконавчого провадження №58945878 з примусового виконання вимоги №10-847-25 від 11.03.2019 на суму 103 966,65 грн.; виконавчого провадження №60015679 з примусового виконання вимоги №Ю-847-25-У від 11.05.2019 на суму 213 041,16 грн.

29 травня 2019 року відповідачем винесено постанову ВП №58675033, згідно якої виконавче провадження №58675033 було приєднано до зведеного виконавчого провадження №49389856 відносно позивача.

01 жовтня 2019 року відповідач при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №ЗВП 49389856 виніс постанову, якою наклав арешт на грошові кошти позивача в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів на суму 970 883,22 грн., а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, зокрема на рахунок № НОМЕР_1 відкритий у АТ КБ «Приватбанк» та на рахунок НОМЕР_1 .

Вирішуючи позовні вимоги по суді, суд виходить з наступного.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч.1 ст. 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як було зазначено вище, позивач заперечує проти накладення арешту на рахунки, оскільки останні використовуються для виплати працівникам заробітної плати, аліментів, ЄСВ, лікарняних, а також для сплати податків та платежів.

Так, поточний рахунок № НОМЕР_1 (UАНОМЕР_5) позивач використовує для здійснення розрахунку з працівниками по заробітній платі, перерахунку аліментів та ЄСВ, що підтверджується копіями платіжних доручень, а саме:

платіжні доручення №260, №263 від 18.06.2019, №272, №275 від 19.06.2019, №283, №285 від 24.06.2019, №294, №296, №299, №300, №301, 302, 303, 307 від 27.06.2019 та відомість розподілу витрат;

платіжні доручення №316 від 04.07.2019, №319 від 0 5.07.2019 та відомість розподілу витрат; №323, №320 від 05.07.2019, №341, №343 від 15.07.2019, №352 від 25.07.2019 та відомість розподілу витрат;

платіжні доручення № НОМЕР_4 , №379, №383. №390 від 06.08.2019 та відомість розподілу витрат, №414, №415, №418, №420, №429 від 14.08.2019, №434, №436, №440 від 15.08.2019, 473 від 23.08.2019 та відомість розподілу витрат;

платіжні доручення №491, №492 від 03.09.2019, №512, №515 від 17.09.2019 з відомістю витрат, №519 від 18.09.2019, №524 з відомістю витрат, №527,№529, №530, №531, №532, №535, №537, №539 від 19.09.2019.

Листом від 17.09.2019 за вих. № 03-02/571-1 позивач повідомляв відповідача що у АТ КБ «Приватбанк» відкритий рахунок № НОМЕР_1 (UAНОМЕР_5), який використовується ним для виплати заробітної плати.

Необхідно зазначити, що поточний рахунок № НОМЕР_1 позивач використовує не тільки для виплати заробітної плати працівникам боржника, а й для інших потреб, цей рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання, однак відокремити (встановити), які саме грошові кошти і в яких саме обсягах (сумах), що знаходяться на вказаному рахунку, призначені для виплати саме заробітної плати працівникам боржника, а які на інші цілі, неможливо.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2018 року, в якій підтверджено факт виплати заробітної плати з рахунку позивача № НОМЕР_1 .

Крім того, суд встановив, що для розрахунків по соціальним виплатам з працівниками позивача Фонд соціального страхування на рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) відкритий у АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, перераховує цільові кошти на виплату лікарняних та сплати податку з доходів фізичних осіб, військового збору, утриманих з цих лікарняних, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень а саме:

№284 від 24.06.2019 з відомістю витрат;

№315 від 04.07.2019 з відомістю витрат;

№349 від 25.07.2019 з відомістю витрат;

№411 від 14.08.2019 з відомістю витрат;

№470 від 23.08.2019 з відомістю витрат;

№488 від 03.09.2019 з відомістю витрат;

№520 від 18.09.2019 з відомістю витрат;

довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 03.10.2019 №19100381109162205.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 5 статті 97 Кодексу законів про працю України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до частини 1 статті 115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Відповідно до пункту 2 статті 48 Закону № 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 01.10.2019 №ЗВП 49389856 про арешт коштів боржника Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології" в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 (UAНОМЕР_5) відкритий у АТ КБ "Приватбанк", МФО 305299 та в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_2 (UAНОМЕР_6) відкритий у АТ КБ "Приватбанк", МФО 305299.

Присудити на користь Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології" за рахунок бюджетних асигнувань Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.М. Олійник

Рішення не набрало законної сили

07 листопада 2019 року.

Суддя В.М. Олійник

Згідно з оригіналом.

Суддя В.М. Олійник