Ухвала суду № 86019201, 28.11.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7572/19

№ провадження 1-кп/646/766/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.11.19 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Теслікової І.І.,

за участі секретаря – Правдюк М.О.,

прокурора – Гармаша М.С.

захисника - адвоката Кравченко Т.І.

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220060002345 від 21 вересня 2019 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст.185КК України,-

в с т а н о в и в :

В провадження Червонозаводського районного суду м.Харкова перебуває вказана справа.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового слідства, суду, вчинити новий злочин, що підтверджується серед іншого чисельними обвинуваченнями у скоєнні аналогічних злочинів.

Захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечувала зазначивши, що ризики не доведені, тому вважала за можливе змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника та просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд, вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, приходить до наступного.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході досудового розслідування, відповідно до ухвали слідчого судді від 17.10.2019 року, було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, строком до 15.12.2019 року.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Харкова, громадянин України, непрацюючий, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий останній раз вироком Валківського районного суду Харківської області від 21.03.2018 року за ч.1 ст.190 КК України до 160 годин громадських робіт. На підставі ч.3 ст. 72 КК України покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень , що призначений ОСОБА_1 за вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 27.11.2017 року виконувати самостійно.

Крім того, відповідно до ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 05 червня 2019 року в провадження судді Аркатової К.В. перебувають об`єднані кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Підставою для обрання такої суворої міри запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового слідства або суду; знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно вплинути на потерпілого чи свідка; перешкодити кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому, доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції оскільки у разі доведеності вини обвинуваченого передбачено можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, що може викликати загрозу втечі обвинуваченого.

Вирішуючи питання клопотання прокурора суд також виходить з того, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ принципи конвенційного прецедентного права, як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄЄПЛ «Штегмю Длер проти Австрії» від 10.11.1969; ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄЄПЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968).

У справі «Геращенко проти України» (рішення від 07.11.2013, п.99) Європейський суд зазначив, що тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності її продовжуваного тримання під вартою.

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010, п.36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до обвинуваченого може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄЄПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

В рішеннях Європейського суду існує розширене трактування терміну обґрунтована підозра, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990), будь- яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального провадження.

Так, судом при вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого, враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання виним в вчиненні вказаного кримінального правопорушення, обставини, що характеризують обвинуваченого, та вважає, що ризики, які були підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, у даному випадку продовжують існувати, а саме такі ризики як: можливість переховування від органів досудового слідства та суду; вчинення нового злочин в т.ч. з корисливим мотивом та обставинами, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам, є дані про особу підозрюваного, а саме: відомості про те, що він офіційно не працевлаштований, законних джерел отримання заробітку не має, маючи непогашену судимість вчинив дії через які обґрунтовано підозрюється у злочину, середньої тяжкості проти власності, скоєному повторно, при тому, що на розгляді Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження щодо обвинуваченого.

Однак наявність зазначених вище ризиків, тяжкість покарання, яка загрожує обвинуваченому у випадку визнання винним та обставини, які характеризують обвинуваченого, все ж таки свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Таким чином, відповідно до ст. 331 КПК України суд приходить до висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 строком на 60 днів.

Доводи сторони захисту не спростовують вищевказаних висновків суду. З наведених вище підстав, суд вважає клопотання захисника про зміну запобіжного заходу таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176, 177, 178, 180, 183, 331, 369 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, а саме до 26 січня 2020 року включно, з правом внесення застави, розмір та порядок внесення якої визначено ухвалою слідчого судді Червнозаводського районного суду м.Харкова від 17.10.2019 року.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Строк дії ухвали встановити до 26 січня 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в термін 7 днів з моменту її проголошення.

Суддя І.І. Теслікова