Вирок № 86019076, 02.12.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2653/18

Провадження № 1-кп/645/800/19

В И Р О К

Іменем України

02 грудня 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретар судового засідання - Волкова А.Р.,

за участю:

прокурора - Таран А.В.,

захисника обвинуваченого - адвоката Зеленського С.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальне провадження № 12018220460000280 від 01.02.2018 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Антрацит Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, не працюючого; раніше судимого: 21.01.2008 року Антрацитівським міським судом Луганської області за ч. 2 ст.189 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 21.01.2009 року Антрацитівським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.; 27.04.2009 року Антрацитівським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 186 КК України, ст. 71 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

01 лютого 2018 року о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 , маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, діючи умисно, з корисливих мотивів, прибув до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою реалізації свого злочинного наміру, переліз через паркан вказаного домоволодіння та шляхом віджаття пластику вікна будинку відчинив вікно, після чого незаконно проник до вищезазначеного домоволодіння, де, реалізуючи свій злочинний намір, таємно викрав майно що належить ОСОБА_2 , а саме: грошові кошти у сумі 6000,00 грн.; фотоапарат «Casio Exilim s/n: 41009035А», вартістю згідно судово-товарознавчої експертизи № 612 від 08.02.2018 року - 1013,00 грн.; чохол марки «Lowerpo» визначити вартість якого під час судового розгляду не вдалося можливим; головку блоку циліндру на автомобіль «Mercedes Sprinter 211 CDI», вартістю згідно судово-автотоварознавчої експертизи № 35 від 12.03.2018 року - 50 402,94 грн.; турбокомпресор у зборі автомобіля «Mercedes Sprinter 211 CDI», вартістю згідно судово-автотоварознавчої експертизи № 35 від 12.03.2018 року - 25628,28 грн.; декоративну накладку двигуна автомобіля «Mercedes Sprinter 211 CDI», вартістю згідно судово-автотоварознавчої експертизи № 35 від 12.03.2018 року - 588,76 грн.; стартер автомобіля «Mercedes Sprinter 211 CDI», вартістю згідно судово-автотоварознавчої експертизи № 35 від 12.03.2018 року - 8770,31 грн.; генератор ТМ «Bosh» автомобіля «Mercedes Sprinter 211 CDI», вартістю згідно судово-автотоварознавчої експертизи № 35 від 12.03.2018 року - 12304,51 грн.; шатуни двигуна автомобіля «Mercedes Sprinter 211 CDI», вартістю згідно судово-автотоварознавчої експертизи № 35 від 12.03.2018 року - 14025,28 грн.; свічки накалювання ТМ «Beru» автомобіля «Mercedes Sprinter 211 CDI», вартістю згідно судово-автотоварознавчої експертизи № 35 від 12.03.2018 року - 295,20 грн.; насос гідро підсилювача керма автомобіля «Mercedes Sprinter 211 CDI», вартістю згідно судово-автотоварознавчої експертизи № 35 від 12.03.2018 року - 5187,73 грн.; паливний насос високого тиску автомобіля «Mercedes Sprinter 211 CDI», вартістю згідно судово-автотоварознавчої експертизи № 35 від 12.03.2018 року - 7783,44 грн.; форсунки та паливну рейку автомобіля «Mercedes Sprinter 211 CDI», визначити вартість яких не вдалось можливим. Після чого, ОСОБА_1 з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, тим самим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 , матеріальний збиток на загальну суму 131 999,45 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив про своє щире каяття та повне визнання вини у вчиненому та пояснив суду, що 01.02.2018 року він вирішив заволодіти чужим майном, шляхом проникнення у житло. Реалізуючи свій злочинний намір, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 впевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, переліз через паркан домоволодіння та шляхом віджиму пластикового вікна будинку, відчинив вікно, через яке проник до вищезазначеного домоволодіння, де викрав наступне майно: грошові кошти в сумі 6000 грн., фотоапарат «Саsio» та запчастини до автомобіля Mercedes, які зазначені у обвинувальному акті.

Враховуючи, що обвинувачений не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони викладені вище, підтвердивши свою позицію в судовому засіданні, а також те, що ним та іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, вказані в обвинувальному акті, вони правильно розуміють зміст цих обставин, суд, переконавшись в добровільності позиції зазначених осіб, з урахуванням думки учасників процесу вважав, що дослідження доказів на підтвердження вини обвинуваченого, отриманих під час досудового провадження в судовому засіданні не є доцільним.

Таким чином, суд вважав можливим, з урахуванням положень частини 3 статті 349 КПК України, допитати обвинуваченого та дослідити матеріали кримінального провадження в частині, що характеризують особу останнього, письмові докази щодо речових доказів та судових витрат, докази в обґрунтування цивільного позову.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, що завдало значної шкоди потерпілому.

Вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд вважає доведеною, а вказану кваліфікацію дій обвинуваченого - правильною та такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у відповідності до положень ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки обвинувачений визнав свою провину, висловлював жаль з приводу вчиненого та просив пробачення у потерпілого.

Захисник обвинуваченого стверджував про наявність такої обставини, що пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому, активне сприяння розкриттю злочину (п.1 ч. 1 ст. 66 КК України) - це дії винної особи, які спрямовані на допомогу органам досудового розслідування і суду у встановленні істини, з`ясуванні фактичних обставин у справі. Такі дії можуть полягати у дачі правдивих показань, викритті співучасників, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом.

Суд вважає, що у даній конкретній справі, має місце лише щире каяття обвинуваченого, який повністю визнав свою провину у вчиненому, а доказів про наявність активного сприяння розкриттю злочину суду не надано.

У обвинувальному акті обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно положень ст. 67 КК України, вказано рецидив злочинів, з чим суд не може погодитися.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , має ряд непогашених судимостей за вчинення корисливих злочинів, у зв`язку із чим його дії обґрунтовано кваліфіковані за такою кваліфікуючою ознакою як «повторність злочинів».

Статтею 34 КК України визначено, що рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин (загальний рецидив).

Тобто такий рецидив охоплює різнорідні злочини і не впливає на кваліфікацію злочину, а береться до уваги судом як обставина, що обтяжує покарання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України.

Вироком Краснолучського міського суду Луганської області від 08.10.2013 року ОСОБА_1 був засуджений за ст. 391 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 89 КК України вказана судимість погашена.

При цьому, якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, передбачену у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч. 4 ст. 67 КК суд не може ще раз врахувати ні повторності, ні рецидиву злочину при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує (постанова ВС від 07 червня 2018 року у справі № 203/921/16-к).

Таким чином, з огляду на те, що ОСОБА_1 є особою, котра має незняті й непогашені в установленому законом порядку судимості лише за умисні корисливі злочини (ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України), які утворюють ознаки «повторності злочинів» з інкримінованим обвинуваченому злочином (ч. 3 ст. 185 КК України), то в даному випадку рецидив злочинів виключається.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність обставин, передбачених ст. 67 КК України, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_1 .

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має непогашені судимості за вчинення корисливих злочинів, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т. 1 а.с. 194-201).

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким, умисну форму вини, конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який, маючи ряд непогашених судимостей, за вчинення злочинів проти власності, вчинив новий корисливий злочин, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, відношення обвинуваченого до вчиненого і його позицію щодо визнання провини.

Наведені дані, на думку суду, свідчать про відверте небажання обвинуваченого ОСОБА_1 стати на шлях виправлення та неефективність застосування до нього покарання не пов`язаного з позбавленням волі.

Окрім того, судом враховуються положення ч. 2 ст. 416 КПК України, згідно яким при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Таким чином, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

Суд вважає, що покарання, призначене за даним вироком буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та таким, що відповідає вимогам розумності, справедливості, особі винного і конкретним обставинам справи.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд виходить з наступного.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 132 000,00 грн. (т. 1 а.с. 18).

Відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст.91 КПК України вид і розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно положень ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

З положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України вбачається, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до закріплених у Цивільному процесуальному кодексі України положень, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У судовому засіданні встановлено, що загальна вартість зазначеного в обвинувальному акті викраденого у потерпілого ОСОБА_2 майна, яка склала 131 тисячу 999 гривень 45 копійок, була встановлена шляхом проведення судових експертиз № 612 від 08.02.2018 року та № 35 від 12.03.2018 року.

При цьому, судом встановлено, що потерпілому ОСОБА_2 був повернутий фотоапарат "Casio EX-ZR100", ринкова вартість якого на момент вчинення злочину, згідно висновків судової товарознавчої експертизи № 612 від 08.02.2018 року,становить 1013,00 грн. та чохол марки «Lowerpo» вартість якого експертом не встановлена (т. 1 а.с. 210-213).

З огляду на викладене, позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню на суму, яка знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Таким чином, з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 підлягає стягненню матеріальна шкода завдана злочином на загальну суму 130 986, 45 грн. (131 999, 45 - 1013,00).

Документально підтверджені витрати на залучення експертів суд стягує з обвинуваченого на користь держави відповідно до вимог ст. 124 КПК України (т. 1 а.с. 210, 233; т. 2 а.с. 2, 19).

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», застосований відносно ОСОБА_1 суд вважає необхідним залишити без змін до набрання вироком законної сили, зарахувавши до строку відбування покарання строк знаходження обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 374, 395 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання за даним вироком рахувати ОСОБА_1 з 05 травня 2018 року.

Зарахувати в строк відбування покарання строк знаходження ОСОБА_1 під вартою з 01 лютого 2018 року по 05 лютого 2018 року включно.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», застосований відносно ОСОБА_1 , залишити без змін до набрання вироком законної сили, однак не більше ніж на 60 днів, тобто по 30.01.2020 року включно.

Позов потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 130 986 (сто тридцять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) грн. 45 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Держави (УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, код доходів 24060300, р/р 31419644700005, код банку 37999680, МФО 851011) судові витрати за проведення судової трасологічної експертизи № 154 від 15.02.2018 року в сумі 2145,00 грн.; судової автотоварознавчої експертизи № 35 від 12.03.2018 року в сумі 1144,00 грн.; судової товарознавчої експертизи № 612 від 08.02.2018 року в сумі 429,00 грн.; судової дактилоскопічної експертизи № 203 від 08.02.2018 року в сумі 2145,00 грн.

Речові докази - кросівки чорного кольору, передані на зберігання ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили, вважати повернутими останньому.

Автомобіль «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2 , переданий на зберігання ОСОБА_4 , після набрання вироком законної сили, вважати повернутими останньому.

Речові докази по справі: фотоапарат «Casio Ex-ZR-100» білого кольору, чохол «Lowerpo» чорного кольору, кишеньковий годинник в металевому корпусі М.С.Ш.П. в коробці з паспортом (4751), ключ чорного кольору від автомобіля «Mercedes» (5268501), картки WOG на дизельне пальне номіналом 10 літрів кожна в кількості 15 шт.: 00001109739147 ; 000011060657145 ; 000011070713640 ; 000011070842254; 000011000794293; 000011090725236; 000011090878376; 000011030863253; 000011020910233; 000011020668831; 000011000658588; 000011020781978 ; 000011060714925 ; 0615644; 060202694, передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 , після набрання вироком законної сили, вважати повернутими останньому.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя -