Рішення № 86019068, 30.10.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/713/19

Провадження № 2/645/917/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді - Шарка О.П

секретаря судових засідань - Христенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Харківська міська рада, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідний актовий запис 15951.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_2 , а також цінні папери. Спадкоємцем відповідної черги на спадкування став рідний брат спадкодавця - батько позивача, який фактично прийняв спадщину, однак, не оформив спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. ІНФОРМАЦІЯ_4 , у встановлений законом строк, позивач звернулася до приватного нотаріуса Ковтун С.М. та за її заявою було відкрито спадкову справу. На день смерті батько позивача у зареєстрованому шлюбі не перебував, тобто спадкоємцем першої черги після його смерті є позивач. Позивач зазначає, що вона фактично вступила у володіння, оскільки дбає за квартирою, сплачує комунальні послуги.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі і прийняття справи до розгляду від 25 лютого 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначено на 14 березня 2019 року об 11 год. 00 хв. призначено підготовче судове засідання у справі. Також, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою суду від 14 березня 2019 року закрито підготовче засідання. Призначено справу до судового розгляду по суті на 9 квітня 2019 року на 12.30 год. Надано відповідачеві строк до 19 листопада 2018 року для подачі до суду відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.

Хвалою суду 9 квітня 2019 року витребувано з Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24 травня 2019 року на ухвалу суду надійшла копія спадкової справи №1003/2015, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

У ході судового розгляду позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просила їх задовольнити, у судове засідання, призначене на 30 жовтня 2019 року не з`явилася, надала суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність.

У ході судового розгляду відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечував, у судове засідання, призначене на 30 жовтня 2019 року не з`явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову, з наступних підстав:

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ході судового розгляду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , актовий запис №15951 від 30 жовтня 2015 року), який є рідним дядьком позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , свідоцтво про укладення шлюбу від 10 липня 1982 року, свідоцтво про народження НОМЕР_3 ).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_3 . (свідоцтво про право власності на житло від 29 квітня 1999 року).

Спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_3 був його рідний брат (батько позивача) ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №439 від 08 листопада 2016 року (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 ).

Постановою приватного нотаріуса Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Ковтун С.М. від 31.10.2018 року, відмовлено ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого був ОСОБА_4 , брат спадкодавця, який прийняв спадщину, однак, не оформив своїх спадкових прав, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів.

З зазначеної постанови також вбачається, що на день смерті ОСОБА_4 , у зареєстрованому шлюбі не перебував, з іншими особами без реєстрації шлюбу не проживав. Крім ОСОБА_1 більше дітей ОСОБА_4 не мав.

В ст.ст. 13,41 Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності. Відповідно до статті 13 Конституції України, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов`язки, а й орієнтовно вказує на його зобов`язання.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє,користується,розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Зі змісту ст. 328 ЦК України вбачається, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи , яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Згідно ст.ст. 1220-1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, часом відкриття спадщини є день смерті або день, з якого вона оголошується померлою, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, право на спадкування мають, зокрема, особи, визначені у заповіті, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на день відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ст.ст. 1273, 1274, 1275 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

При винесенні рішення суд приймає до уваги правову позицію,яка викладена в п. 23 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № "7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в свій час листом № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснив, що за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

З вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , яка подала заяву про прийняття спадщини. Внаслідок відсутності оригіналів документів на спадкове майно, не має можливості реалізувати своє право на спадщину, а тому суд вважає за необхідне позов задовольнити та визнати право власності на квартиру АДРЕСА_3 ,

У положеннях ст. 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя,суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, як підтверджені належними доказами, та такі, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.15,16,1216 - 1218, ст. 1261, ст. 1268 - 1270 ЦК України, ст.ст.12, 263, 264-265, 280-282, 284, 287, 288, 289 ЦПК України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Харківська міська рада, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідний актовий запис 15951.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення виготовлено 8 листопада 2019 року

Головуючий-суддя: