Рішення № 86018536, 25.11.2019, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/1067/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Каліберди В.А.,

з участю секретаря - Ніколайчик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Харківської області про визнання права власності на Ѕ частку житлового будинку в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 02 жовтня 2019 року звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на Ѕ частку житлового будинку в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина на майно, що складається з Ѕ частки житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік матері позивача, а її батько ОСОБА_3 , який проживав у вищевказаному будинку, котрий згідно свідоцтва про право на спадщину від 12 травня 1979 року є його власником.

На час смерті батька позивача ОСОБА_3 , з ним проживали та були зареєстровані в одному помешканні дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та його син, брат позивача ОСОБА_4 , які тим самим фактично вступили порівно у володіння та користування спадковим майном, але юридично його не оформили.

Оскільки не зберігся оригінал свідоцтва про право власності на будинок, дружина брата позивача - ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності в цілому на житловий будинок після смерті її чоловіка - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 24 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково та визнано за нею Ѕ частки вищевказаного володіння.

Позивач з метою прийняття спадщини зверталася до Краснокутської державної нотаріальної контори, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

На даний час позивач виявила намір успадкувати майно, яке залишилось після смерті матері, оскільки являється спадкоємицею за законом першої черги.

Відсутність правовстановлюючого документу на нерухоме майно перешкоджає позивачу отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, в зв`язку з чим за захистом та визнанням своїх законних прав та інтересів ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: поновити їй строк звернення до суду з позовом та визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивач не з`явилася, однак надала суду заяву про підтримання позовних вимог та про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача - Краснокутської селищної ради Харківської області в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про слухання справи у відсутність представника, при вирішенні питання покладається на розсуд суду.

Суд, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Краснокутським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12.05.1979 року, виданого Краснокутською держнотконторою. Реєстраційний номер: книга 24 номер запису 2619, що підтверджується довідкою КП «Краснокутське БТІ» від 11.09.2019 року № 569.

На час смерті ОСОБА_3 , з ним проживали та були зареєстровані в одному помешканні дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та його син, брат позивача ОСОБА_4 , що підтверджено довідкою виконавчого комітету Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області від 20.08.2019 № 1468, тим самим, відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР фактично вступили порівно у володіння та користування спадковим майном.

Факт, що ОСОБА_2 являлася дружиною ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , копія якого мається в матеріалах справи.

Також, як вбачається з матеріалів справи, інших спадкоємців майна ОСОБА_3 немає, оскільки з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 06.11.2019 року, вбачається, що за параметрами запиту: ОСОБА_3 - інформація відсутня.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого відділом ДРАЦС реєстраційної служби Краснокутського району Харківської області, вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 24 липня 2017 року справа № 627/344/17 за ОСОБА_5 визнано право приватної власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого відділом ДРАЦС реєстраційної служби Краснокутського району Харківської області вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина на майно, що складається з Ѕ частки житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку вона фактично успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 .

У відповідності до вимог ст.ст.1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування одержують особи, зазначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до вимог ст.ст.1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування одержують особи, зазначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки спадкодавця.

Факт, що позивач являється донькою померлої ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 та свідоцтвом про укладення шлюбу від 21 липня 1993 року серії НОМЕР_7 , копії яких маються в матеріалах справи.

Також, як вбачається з матеріалів справи, окрім позивача інших спадкоємців майна ОСОБА_2 немає, оскільки з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 06.11.2019 року, вбачається, що за параметрами запиту: ОСОБА_2 - інформація відсутня.

Позивач після смерті матері ОСОБА_2 з приводу оформлення спадщини зверталася до Краснокутської державної нотаріальної контори, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок було відмовлено та в Краснокутській державній нотаріальній конторі була вручена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.09.2019р. за №916/02-31.

Згідно п.4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Зазначене підтверджує ту обставину, що позивач не має змоги оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.

Відповідно до ст. 25 та 346 ЦК України право власності на нерухоме майно не може бути зареєстровано за особою, яка померла, оскільки зі смертю особи її право та дієздатність припиняється.

Відповідно до роз`яснення Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право ОСОБА_1 на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті її матері є невизнаним, державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що надало позивачу, в порядку ст.4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Спадкоємець має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК, та набути право на спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268, статей 1296 - 1299 ЦК. Вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом після померлої матері ОСОБА_2 .

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст.9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.

Крім того ОСОБА_1 пропустила строк для звернення з позовною заявою до суду і просить його поновити. Перевіривши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що пропущений строк необхідно поновити, оскільки він пропущений з поважних причин.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що позивач надала суду достатньо доказів, які підтверджують позов, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті спадкодавці своєї матері ОСОБА_2 , має законне право на Ѕ частку житлового будинку.

На підставі вищевказаного та керуючись ст. 549 ЦК Української РСР, ст.ст. 328, 1216, 1261 ЦК України, ст.ст.259, 265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

Позов ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області про визнання права власності на Ѕ частку житлового будинку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично прийняла спадщину свого чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , але юридично її не оформала.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ).

Краснокутська селищна рада Харківської області ( місцезнаходження: вул. Миру №127, смт. Краснокутськ, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 04397359).

Суддя Каліберда В. А.