Ухвала суду № 86017580, 02.12.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/6138/17

н\п 4-с/490/11/2019

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді: Черенкової Н.П.,

за участю секретаря: Янкевич В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Юдіної Ірини Михайлівни, стягувач - ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення та дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Юдіної І.М. у виконавчому провадженні №58114866 з примусового виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.11.2018 року у справі №490/6138/17-ц.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.03.2019 року прийнято скаргу до розгляду та витребувановід Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області надати матеріали виконавчого провадження №58114866 з примусового виконання виконавчого листа №490/6138/17-ц, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 27.12.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у твердій грошовій сумі на утримання дитини - ОСОБА_3 .

Ухвалою від 28.05.2019 року зобов`язано головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Юдіну І.М. виконати ухвалу суду від 30.03.2019 року та надати належним чином засвідчені копії усіх матеріалів виконавчого провадження№58114866. Роз`яснено, що відповідно до ч.7-9 ст. 84 ЦПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази. Визнано обов`язковою явку у судове засідання головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Юдіної Ірини Михайлівни. Запропоновано ОСОБА_1 уточнити вимоги скарги в частині п. 4 заявлених вимог, вказавши, яким шляхом усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.08.29019 року зобов`язано головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Юдіну І.М. виконати ухвалу суду від 30.03.2019 року та надати належним чином засвідчені копії усіх матеріалів виконавчого провадження№58114866. Повідомлено начальника Центрального ВДВС м. Миколаїв про невиконання ухвали суду від 28.05.2019 року та забезпечити надання матеріалів виконавчого провадження№58114866 та явку головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Юдіної І.М. до судового засідання, яке відбудеться 04.10.2019 року о 12.00 год. Відкладено судовий розгляд справи.

04 жовтня 2019 року на адресу суду надійшли засвідчені копії усіх матеріалів виконавчого провадження № 58114866.

28 листопада 2019 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд скарги у його відсутності, та при цьому, останній остаточно просив: визнати неправомірною постанову від 18.01.2019 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 490\6138\17, виданим Центральним судом від 27.12.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 щомісячно аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у твердій грошовій сумі 9000 грн., починаючи з 17.07.2017 року і до їх повноліття: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Юдіної І.М. щодо виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.11.2018 року у справі 490\6138\17 в частині, що не набрало законної сили, а саме про стягнення з ОСОБА_1 щомісячно аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 на користь матері - щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у сумі 166064 грн. та щодо направлення вимоги державного виконавця від 24.01.2019 року про сплату заборгованості; визнати неправомірним здійснений головним державним виконавцем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 у сумі 166064 грн.; письмову вимогу головного державного виконавця від 24.01.2019 року на адресу ОСОБА_1 про сплату заборгованості в сумі 166064 грн.; зобов`язати головного державного виконавця усунути порушення ( поновити порушене право заявника).

Головний державний виконавець Центрального ДВС Юдіна І.М. просила про розгляд справи у її відсутність.

Начальник Центрального ДВС просила про розгляд справи у їх відсутність, та прийняття рішення н6а підставі наявних доказів.

Стягувач ОСОБА_2 до суду не з`явилась, заперечень не надала.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає вимогам ст.450 ч.2 ЦПК України.

Судом встановлено наступне.

Рішенням центрального районного суду м. Миколаєва від 16.11.2018 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 : постановлено визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі 9000 грн. на користь матері, починаючи з 17.07.2017 року і до повноліття дитини. При цьому допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. Повний текст рішення виготовлений 20листопада 2018 року.

28.11.2018 року на адресу суду надійшла заява про видачу виконавчого листа в межах виконання за один місяць.

17 грудня 2018 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на вказане рішення суду.

27.12.2018року виданий виконавчий лист, в якому зазначено про допущення виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

14.01.2019 року ОСОБА_2 звернулась з заявою до Центрального ДВС про прийняття виконавчого листа до виконання в частині стягнення аліментів за один місяць.

18.01.2019 року відкрито виконавче провадження ( Постанова ВП № 58114866), яка направлена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18.01.2019 року ( вихідний номер1967).

29 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про невідкладне ознайомлення його з матеріалами виконавчого провадження, з якими і ознайомився 29 січня 2019 року.

31.01.2019 року ОСОБА_1 надав заяву до Центрального ДВС про закінчення виконавчого провадження, в зв`язку з добровільним виконанням рішення 26.11.2019 року, яку ОСОБА_2 відмовилась прийняти та повторним перечисленням коштів 30.01.2019 року на депозитний рахунок ДВС. При цьому, ОСОБА_1 просив про зняття арешту з майна, а також провести всі необхідні дії із закінченням виконавчого провадження.

31.01.2019 року складений акт щодо виконання рішення в межах місячного платежу та постановою від 31.01.2019 року закінчено виконавче провадження, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Дана постанова направлена до відома ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до відома 31.01.2019 року за номером 3361.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04.03.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено рішення Центрального суду від 16.11.2018 року в частині стягнення аліментів на утримання дитини до 5000 грн. щомісячно.

Постановою Верховного Суду від 01.07.2019 року, касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишені без задоволення, а рішення Центрального районного суду від 16.11.2018 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 04.03.2019 року залишено без змін.

В силу ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4,5 ЦПК України кожен може звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та свобод у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права , суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України , міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.129 Конституції України, обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення ім`ям України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень-складовою права на справедливий судовий захист.

Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

За приписами ст.12, ч.ч.1,2 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавчі документи можуть пред`являтись до виконання протягом трьох років, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Статтею 13 передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження реалізуються відповідно до статті 19 даного закону.

Виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби у випадках, передбачених ч.4ст.4 ЗУ, а саме : якщо рішення не набрало законної сили, окрім випадків коли рішення допущено до негайного виконання, пропущення строку пред`явлення до виконання, боржника визнано банкрутом.

Порядок стягнення аліментів передбачений статтею 71 ЗУ "Про виконавче провадження".Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

У разі виїзду боржника на постійне проживання до держави, з якою Україна не уклала договорів про надання правової допомоги, за рішенням суду до виїзду боржника за кордон стягнення аліментів здійснюється за весь період до досягнення дитиною повноліття.

У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.

Після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, повертають виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів. Якщо відраховані з боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз`яснює йому права на звернення з позовом до підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи, якщо така заборгованість утворилася з їхньої вини.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, виносяться державним виконавцем за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.

Тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі:

1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;

2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;

3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець роз`яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.

У разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом.

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.

Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Відповідно до п. 12 Розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України29.09.2016 № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1302/29432, виконавець у разі надходження виконавчого документа про стягнення аліментів у день відкриття виконавчого провадження повинен підрахувати розмір заборгованості зі сплати аліментів та разом з постановою про відкриття виконавчого провадження повідомити про нього стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості має бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.

Якщо розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за три місяці зі сплати аліментів, виконавець перевіряє майновий стан боржника з одночасним накладенням арешту на майно боржника, вносить до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про заборгованість боржника та надсилає стягувачу письмове роз`яснення про право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.

За приписами ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

За приписами ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У відповідності до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Перш за все при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного вм конав ця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду , а у законі визначені ознаки обов`язковості судових рішень. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбачуваного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судових рішень – це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою Європейського судку з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне,неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статі 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду. ( п.10 Постанови від 21.12.2012 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі «).

Якщо ж оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені у відповідності до закону, в межах повноважень суб`єкта оскарження і права чи свободи суб`єкта оскарження не було порушено, суд постановлює ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За такого, дії виконавця щодо відкриття виконавчого провадження в повній мірі відповідають вимогам закону.

Складання розрахунку по сплаті аліментів відповідає виписаному вище, оскільки складений на момент прийняття рішення до виконання, а не на майбутнє ( з 17.07.2017 року на момент відкриття виконавчого провадження січень 2019 року ).

Вимога щодо сплати боргу в сумі 166 064грн. направлено ОСОБА_2 , направлення такої вимоги на ім`я ОСОБА_1 відсутнє. Окрім того, вимога містить дані про те, що з приводу сплати боргу необхідно з`явитись 31.01.2019 року та в цей день виконавче провадження закрито.

Вказані дії не порушують прав та свобод ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи та виписаними нормами права.

Враховуючи вищевикладене, дії державного виконавця узгоджуються із нормами Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, оскільки ані ЗУ "Про виконавче провадження", а ні Інструкція з організації примусового виконання рішень не містять особливостей щодо дій виконавця стягнення аліментів за 1 місяць.

Судом роз`яснювалось право ОСОБА_1 на уточнення вимог та вказання способу захисту порушеного права з посиланням на докази, які б підтверджували про порушене право, про що викладено в ухвалі суду від 28.05.2019 року.

Однак, даним правом заявник не скористувався.

За такого, скарга задоволенню не підлягає.

Конституційний Суд України наголосив, що держава має позитивний обов`язок забезпечувати виконання судового рішення, проте визначеними положеннями частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» правовим регулюванням щодо обов`язкового авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене це рішення, такий обов`язок держави перекладено на вказану особу, що нівелює сутність її конституційного права на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України.

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу– у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, – і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Пілотним рішенням Європейського суду з прав людини “Юрій Миколайович Іванов проти України” державу було зобов`язано запровадити ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішень національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини. Для цього Україні був наданий рік, а потім ще півроку. На виконання зазначеного рішення Міністерством юстиції було розроблено проект Закону України «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду», який 14 січня 2011 року урядом подано на розгляд Верховної Ради України.

Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі – Конвенція), право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи, так як у разі невиконання рішення концепція «захисту прав судом» не працює. Суд зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок. На виконавчі процедури може впливати складність виконавчих процедур, поведінка особи-стягувача, поведінка компетентних державних органів та обсяг призначеної до стягнення суми (майна).

Європейський Суд зазначив, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Керуючись вимогами ст.ст. 447-452 ЦПК України , -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Юдіної Ірини Михайлівни, стягувач - ОСОБА_2 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання сторонами повного тексту ухвали до Миколаївського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлений 02 грудня 2019 року.

Суддя : Черенкова Н.П.