
Справа № 467/732/18
1-кп/467/15/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.11.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :
головуючого судді - Явіци І.В.
з участю секретаря судового засідання Андросової А.В.
прокурора - Донаканян А.Д.
обвинуваченого - ОСОБА_1
захисника - Коробкової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12017150210000180, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 травня 2017 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 297 КК України,-
ВСТАНОВИВ :
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор звернулась з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, обраного ОСОБА_1 , на 60 діб.
Своє звернення умотивувала наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 297 КК України та ризиків, регламентованих ст. 177 КПК України, як то, переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, паралельно вказавши на недієвість за таких обставин інших більш м`яких запобіжних заходів.
Зокрема, прокурор вказувала, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину в період іспитового строку та перебував в розшуку.
Позиція учасників провадження
Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник в цілому не заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу, проте, просили суд змінити його умови, зокрема, аби обвинувачений міг працювати в нічний час.
Мотиви, із яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання
У свою чергу суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними докази та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення для вирішення порушеного перед ним питання, обговоривши доцільність/недоцільність продовження дії запобіжного заходу на даний час, можливість/неможливість його зміни, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, і сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, зробив наступні висновки та виходив із такого.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Також, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Зокрема, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Підставою ж для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст. 177 КПК України).
Водночас, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням ( ч.3 ст.132 КПК України).
Та як убачається із клопотання, у цьому випадку, необхідність продовження строку дії запобіжного заходу прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 об`єктивно підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв`язку із чим останній будучи обізнаним з мірою покарання за вчинене діяння, може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити в сукупності всі обставини, із числа регламентованих п.п.1-12 ч.1 ст. 178 КПК України.
Тож, суд вважає за можливе перейти до питання оцінки обставин, вказаних стороною обвинувачення, як передумов, які слугують для застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження на даному його етапі.
Тому у цьому контексті суд виходив із такого.
Зокрема, судом установлено, що такий вид запобіжного заходу повністю відповідає меті його застосування, забезпечить виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків та убезпечить настання ризиків, що були доведені прокурором.
Отже, при застосуванні цього виду запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 було об`єктивно установлено дійсні ризики згідно кримінального процесуального закону, як то, можливість переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, а тому суд вважає, що на даний час ці обставини не є спростованими, зокрема, через те, що стороною захисту не було наведено доводів, які б свідчили про зміну ситуації. Як то, не приведено даних, які б реально вказали, що ризики, або хоча б оди із них, відпали.
Зокрема, суд зважає на те, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 перебував в розшуку, а також обвинувачується у вчиненні злочину в період іспитового строку.
Ці обставини прямо і непрямо вказують на дійсність ризиків продовження вчинення кримінальних правопорушень та можливості переховуватись від суду.
Тож, суд вважає дійсними ризики, установлені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому, суд вважає об`єктивною аргументацію прокурора у частині недієвості інших, більш м`яких запобіжних заходів, зокрема, у виді застави, поруки та особистого зобов`язання, позаяк, суд не вбачав на даному етапі можливість їх застосування.
До того ж, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі визначені п.п.1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає, що вони, зокрема, вагомість наявних доказів щодо обставин, які досліджувались судом у контексті порушеного перед ним питання, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вік та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців, репутація і майновий стан, відсутність судимостей, вказують на те, що обставини передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними в цей період, що, у світлі норм кримінального процесуального закону України, свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Отже, суд сприймає як такі, що заслуговують на увагу доводи сторони обвинувачення в частині аргументації підстав для продовження строку дії такого роду запобіжного заходу, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії) і вважає, у даному конкретному випадку, обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані прокурором та підтверджуються наявними доказами.
А тому будь-яких інших обставин, які б свідчили, що саме цей захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі встановлено не було.
З огляду на таке, суд робить висновок, що обставини, визначені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України є дійсними, так як було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч.1 ст. 194 того ж Кодексу.
Як наслідок, клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення, у межах 60 діб і на умовах, що визначені для ОСОБА_1 ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 02 серпня 2019 року
Тому, керуючись керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 7-29, 131, 132, 176-179, 193, 194, 369-372, 376 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ :
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту із застосування електронного засобу контролю, обраного ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12017150210000180, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 травня 2017 року, продовжити до 22 січня 2019 року включно.
Зобов`язати ОСОБА_1 не залишати житло, розташоване за адресою : АДРЕСА_1 з 20 :00 год. до 07:00 год. наступного дня.
Зобов`язати ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до Арбузинського районного суду Миколаївської області в межах строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 ,що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Новоархангельський ВП Голованівського ВП ГУНП у Кіровоградській області та прокурора Арбузинського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Донаканян А.Д.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити до Новоархангельського ВП Голованівського ВП ГУНП в Миколаївській області.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з моменту її проголошення.
Суддя І.В. Явіца
Судове рішення № 86017061, Арбузинський районний суд Миколаївської області було прийнято 25.11.2019. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 467/732/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: