Рішення № 86013588, 21.11.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

21.11.2019 ЄУН 337/5422/19

Провадження №2/337/529/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2019 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі:головуючого судді Гнатик Г.Є.

за участю секретаря Побережної О.В.

представника позивача- адвоката Щасливого О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовомОСОБА_3 до ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, який мотивує тим, що 09.02.2007 року між ним та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», укладено кредитний договір №14/2007/0051/Фжк, згідно умов якого позивач отримав кредит в розмірі 72 000 доларів США з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 08.02.2027 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,74 % річних. Цільове призначення кредиту: придбання позивачем житлової квартири, витрати страхувальника по договору страхування квартири та витрати, пов`язані з оформленням кредиту.

З метою забезпечення належного виконання умов вказаного кредитного договору, 09.02.2007 року між ним та ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», укладено договір іпотеки №14/2007/0051/Фжк, згідно умов якого позивач передав в іпотеку Банку придбану квартиру АДРЕСА_1 .

Зазначає, що оспорюваний кредитний договір суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, оскільки перед укладання кредитного договору Банк не надав позичальнику повну та достовірну інформацію про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість. До кредитного договору не було додано графік погашення кредиту. В кредитний договір включені несправедливі умови: щодо обов`язковості укладання договору страхування, що не передбачено законодавством; щодо можливості зміни Банком відсоткової ставки в односторонньому порядку, що суперечить іншим умовам договору про можливість такої зміни шляхом укладання додаткової угоди; щодо збільшеного обсягу прав Банку, ніж у споживача, зокрема визначення підсудності та збільшеного строку позовної давності; щодо необхідності повідомлення Банку персональних даних споживача, які не пов`язані з оцінкою фінансового стану; щодо необхідності надання споживачем додаткового забезпечення виконання зобов`язань; щодо сплати комісії у разі дострокового погашення кредиту; щодо черговості виконання зобов`язань позичальника, що створює дисбаланс прав та обов`язків сторін договору не на користь споживача; щодо сплати витрат за операції, які Банк здійснює на власну користь, а саме витрат, пов`язані з оформленням кредиту, витрат на страхування, плату за управління кредитом. Сума кредиту видана готівкою в доларах США, що суперечить нормам законодавства.

Оскільки умови кредитного договору є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища позивача, що є підставою для визнання такого договору недійсним, то договір іпотеки, який є похідним від кредитного договору, також є недійсним.

Просить визнатинедійсними кредитний договір №14/2007/0051/Фжк від 09.02.2007 року та договір іпотеки №14/2007/0051/Фжк від 09.02.2007 року, які укладені між ним та ВАТ «КБ «Надра».

15.01.2019 року відкрито провадження по справі та визначено про розгляд справи у загальному порядку, призначено підготовче провадження.

Крім того, разом з позовом ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити його позов шляхом зупинення проведення відкритих торгів із продажу прав вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 за кредитним договором №14/2007/0051/Фжк від 09.02.2007 року.

Ухвалою від 15.01.2019 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом зупинення проведення відкритих торгів із продажу прав вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 за кредитним договором №14/2007/0051/Фжк від 09.02.2007 року до набрання судовим рішення у даній справі законної сили.

11.02.2019 року до суду від відповідача ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Білої І.В. надійшов відзив на позов, в якому Банк позовні вимоги не визнає в повному обсязі та зазначає, що між Банком та позивачем дійсно укладався вказаний кредитний договір, який було забезпечено іпотекою нерухомого майна. Позичальник ОСОБА_3 особисто підписував договори. При цьому, перед цим отримав усю необхідну інформацію щодо кредитних послуг, розміру кредиту, процентної ставки, сукупну вартість тощо, що підтвердив шляхом підписання кредитного договору. Умови кредитного договору відповідають вимогам законодавства. Кредитний договір містить суму щомісячно мінімального платежу, суми кредиту та процентів, арифметичні розрахунки по якому є нескладними, прозорими та доступними, а також валюту кредитування, строки платежів. Грошові кошти за вказаним кредитним договором були позичальнику видані. Тобто Банк повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором. Таким чином, підстав для визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними немає. Просять в позові відмовити в повному обсязі.

Одночасно у відзиві просив застосувати строк позовної давності, який позивачем пропущено за позовними вимогами про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, що є підставою для відмови в позові.

20.02.2019 року до суду від позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що Банком не доведено, що перед укладанням оспрюваного кредитного договору ним були дотримані вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про наявні форми кредитування, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, не спростовано видача суми кредиту готівкою в доларах США, що суперечить вимогам законодавства. Щодо заяви про застосування позовної давності вказано, що позивач в силу юридичної освіти та знань в галузі права не усвідомлював порушення його прав як споживача умовами кредитного договору до 25.10.2018 року, тобто до отримання юридичної консультації фахівця в галузі права, після чого відразу звернувся за судовим захистом. Крім того, спірний договір укладено до 08.02.2027 року, отже позов подано під час його дії, що свідчить про необґрунтованість тверджень відповідача про пропуск строку позовної давності.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явився.

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Щасливий О.Р. у судовому засіданні позов підтримав. Суду пояснив, що умови оспорюваного договору, який було укладено між позивачем та банком, є несправедливими, а сам договір дискримінаційним. Договір передбачеє більше повноважень банку, ніж позивача. На теперішній час за укладеним кредитним договором існує заборгованість та банк звернувся до суду з позовом про її стягнення. При укладанні договору, ОСОБА_3 з умовами договору знайомився, чи підписував договір чи ні, йому не відомо, чи оскаржував підпис на договорі позивач, йому не відомо. Про порушене право позивача, а саме несправедливі умови кредитного договору, позивач дізнався у жовтні 2018 року, коли звернувся за правовою допомогою. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «КБ «Надра» у судовому засіданні позов не визнав та просив у задоволенні позову відмовити. Суду пояснив, що позивач пропустив строки позовної давності для оскарження укладеного між ним та банком договору, передбачені ст.. 267 ЦК України. До укладання договору позивач ознайомився з умовами договору, про що свідчить його підпис, з умовами договору іпотеки. Договором були передбачені усі істотні умови: платність, умови повернення, строковість. Крім того, відповідно до Закону України « Про захист прав споживачів», позивач мав право відмовитися від укладеного договору протягом 14 днів, шляхом подачі відповідної заяви, але такого не зробив та протягом 10 років сплачував платежі по укладеному договору. Позовні вимоги позивача вважає безпідставними та не обгрунтованими, а позовна вимога щодо визнання недійсним договору іпотеки, взагалі не обґрунтована у позові. На теперішній час договір, який укладений між позивачем і банком не є розірваним, тому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, тому, суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, виходить з такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними умовами для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до змісту ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ст.216 ЦК України).

За змістом ст.11, 202, 626 ЦК України договір є правочином.

При цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.3, 6, 627, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За змістом статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладанням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Суд встановив, що 09.02.2007 рокуміж ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», укладено кредитний договір №14/2007/0051/Фжк, згідно умов якого позивач отримав кредит в розмірі 72 000 доларів США з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 08.02.2027 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,74 % річних (п.1.1., 1.3., 1.4.).

Цільове призначення кредиту: придбання позивачем житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 , витрати страхувальника по договору страхування квартири та витрати, пов`язані з оформленням кредиту (п.1.2.).

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. указаного кредитного договору надання кредиту проводиться шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку за наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума в якій зазначена у валюті України - гривнах/іноземній валюті - доларах США/Євро, або перерахуванням коштів, якщо вони надані у валюті України - гривнях, за реквізитами, вказаними позичальником письмово, після укладання договору застави, або перерахуванням коштів на поточний рахунок позичальника, за реквізитами, вказаними позичальником письмово. Моментом (днем) надання кредиту вважається день утворення заборгованості на позичковому рахунку позичальника.

Пунктами 3.3.2 та 3.3.3 кредитного договору передбачено, що щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 788,39 доларів США. Позичальник вносить черговий мінімальний платіж, визначений у пункті 3.3.2 цього договору, щомісяця до 10 числа поточного місяця.

Факт видачі кредиту позивачем ОСОБА_3 не заперечується.

Отже, суд вважає встановленим та доведеним, що Банк та ОСОБА_3 , діючи вільно, на власний розсуд, уклали кредитний договір.

При цьому, суд виходить з того, що за змістом ст.638,639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо договір укладається в письмовій формі, він є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчинює юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ст.1054,1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі і його істотними умовами, як правило, є розмір кредитних коштів, процентів за користування ними, інших платежів, умови його надання та повернення, інші права та обов`язки сторін.

Отже, моментом укладання кредитного договору є момент підписання сторонами письмового документу, в якому містяться істотні для даного виду договорів умови.

Як встановлено судом, укладений між сторонами 09.02.2007 кредитний договір оформлений письмовим документом, підписаний сторонами, як того вимагають ст.207,1055 ЦК України.

Зі змісту оспорюваного кредитного договору вбачається, що він не лише підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Зміст кредитного договору викладено чітко та з наявною у ньому повною інформацією про умови кредитування. Сторонами обумовлена сума кредитних коштів, розмір відсотків за користування ними, порядок їх надання Банком позичальнику, а також строк, порядок та умови повернення кредиту позичальником, розмір щомісячного платежу, права та обов`язки сторін, їх відповідальність, строк дії договору, врегулювання спорів та інше.На момент укладення оспорюваного договору та протягом 10 років з дня його укладення ОСОБА_3 не заявляв вимог щодо умов спірного договору та виконував його, що свідчить про те, що умови кредитування йому були зрозумілими і він з ними погоджувався.

Жодних доказів того, що сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, ні позивач ні його представник, суду не надали.

При цьому, суд виходить з того, що факт звернення позивача ОСОБА_3 до Банку з приводу отримання кредиту, факт підписання ним оспорюваного кредитного договору визнається і не оспорюється сторонами, обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання суд не має.

Суд також враховує, що позивач мав можливість ретельно ознайомитись з умовами цього кредитного договору, він не позбавлений був можливості запросити від банку додаткову або незрозумілу йому інформацію, зокрема, про сукупну вартість кредиту, а у випадку сумнівів відмовитись від укладення договору.

Отже,як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, ОСОБА_3 добровільно виявив бажання скористатися послугами банку та укласти кредитний договір, при укладенні відповідного договору діяв вільно, виходячи з власних інтересів, прийняв рішення про вибір контрагента та про вступ з ним в договірні відносини, на власний розсуд з контрагентом визначив характер договору, який вони уклали, його умови (зміст), в тому числі розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом, порядок повернення кредитних коштів, умови виникнення у Банку права на дострокове повернення кредиту, порядок внесення змін до кредитного договору, в т.ч. змін щодо розміру відсоткової ставки за користування кредитом, порядок надання Банку відомостей щодо Позичальника та пов`язаних з ним осіб, порядок страхування майна, розмір та порядок сплати штрафних санкцій, щомісячних платежів, тощо. Доказів зворотного позивачем не надано та в судовому засіданні не здобуто.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач у якості підстав визнання кредитного договору посилався на те, що при його укладенні відповідачем не було надано детального розпису сукупної вартості кредиту та графіку платежів, що передбачено Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими Постановою Правління Національного Банку України №168 від 10 травня 2007 року.

Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, були введені в дію постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року, та набрали чинності з 04 червня 2007 року.

Оспорюваний позивачем кредитний договір укладено 09 лютого 2007 року, тобто посилання позивача на порушення банком під час укладення кредитного договору вимог вказаної постанови НБУ є безпідставними, оскільки на час укладення оспорюваного договору вказана постанова НБУ не набрала чинності.

Крім того, обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що в момент укладення оспорюваного кредитного договору, він був фактично введений Банком в оману, що полягало у ненаданні йому необхідного обсягу інформації про наявні форми кредитування, про переваги та недоліки таких форм, про основні характеристики продукції, тобто інформації, необхідної для здійснення ним свідомого вибору, в силу чого він придбав занадто дорогий кредит.

Надаючи оцінку відповідним доводам позивача, суд виходить з того, що відповідно до вимог ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

При ухваленні рішення суд виходить з того, що правочин вчинений під впливом обману, відноситься до оспорюваних правочинів з вадами внутрішньої волі, яка могла сформуватися в умовах неправильного уявлення особи про обставини, що мають істотне значення для вчинення правочину, в силу умисних дій протилежної сторони такого правочину, яка навмисно заперечувала або замовчувала існування обставин, які могли перешкодити вчиненню такого правочину. Воля особи до вчинення правочину і результат правочину в даному випадку не узгоджуються.

Оцінивши обставини справи, на які посилаються сторони, надані ними докази, суд вважає, що позивач не довів суду, що кредитний договір був укладений ним під впливом обману, тобто, що неправильне сприйняття ним фактичних обставин правочину, яке вплинуло на його волевиявлення, сформувалось в результаті умисних дій відповідача, як протилежної сторони правочину; що відповідач навмисно цілеспрямовано заперечував або замовчував існування обставин, за наявності яких позивач відмовився би від укладання даного договору і цей договір не було би укладено; що обман з боку відповідача мав місце щодо обставин, які впливали на вчинення такого правочину, зокрема, щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, істотність таких обставин для даного правочину. Належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин позивач суду не надав.

Доводи позивача про введення ОСОБА_3 в оману в результаті ненадання повної та достовірної інформації щодо умов кредитування спростовуються текстом кредитного договору від 09.02.2007 року, згідно з яким він підтвердив згоду на одержання кредиту на вказаних умовах. А власне недбальство, незнання закону чи неправильне його тлумачення не є підставою для визнання правочину недійсним.

За таких обставин, підстав для визнання кредитного договору недійсним відповідно до ст.230 ЦК України суд не знаходить.

Необґрунтованими є і посилання позивача на те, що кредитний договір є недійсним, оскільки відповідачем при його укладенні, визначено порядок видачі кредиту готівковою іноземною валютою, що суперечить законодавству України, зокрема нормативно - правовим актам НБУ України.

Так, при укладаннікредитного договору позивач не бувобмежений у можливостіотримати кредит як в іноземній, так і в національній валютах. Валюту кредитування у виглядідолара США позивачобрав на власнийрозсуд.

Порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій (в тому числі видачу готівки) у національній та іноземній валютах, визначено положеннями Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою ПравлінняНаціонального банку Українивід 14 серпня 2003 року № 337, чинної у 2007 році.

Пунктом 10 глави 3 розділу III Інструкції № 337 передбачено, що операції з виплати готівки іноземної валюти з поточних, вкладних (депозитних) рахунків або фізичним особам за переказами без відкриття поточних рахунків здійснюються через касу банку за наявності цієї валюти в повній сумі.

Отже, видачафізичнійособі кредиту (грошовихкоштів) з каси банку в іноземнійвалютімогла здійснюватись на підставі заяви про видачуготівки з поточного позичковогорахунку, відкритогопозичальнику на договірних засадах.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач також вказує про несправедливість умов кредитного договору щодо черговості погашення платежів тапро необхідність сплати позичальником комісії за управління кредитом

Суд встановив, що умови кредитного договору щодо черговості погашення платежів відповідають вимогам законодавства, зокрема ст.534 ЦК України.

Щодо необхідності позичальником сплати комісії, то у п. 1.3.2 кредитного договору визначено щомісячну плату за управління кредитом в розмірі 0 % від розміру фактичного залишку заборгованості, тобто фактично плата за управління кредитом, договором не передбачена. Доказів, що позичальнику такі витрати нараховувались, матеріали справи не містять.

В той же час, суд погоджується з доводами позивача в частині несправедливості п.4.3.11. кредитного договору, яким передбачена сплата позичальником комісії у розмірі 2% від початкової суми кредиту у разі дострокового погашення кредиту позичальником протягом перших двох років дії кредитного договору.

Вказаний пункт договірних умов не узгоджується з ч.8 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та є несправедливим в силу ч.2 ст.18, п.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» по відношення до позивача.

Так, відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право достроково повернути споживчий кредит у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, встановлених в абзаці першому цієї частини, кредитодавець зобов`язаний здійснити відповідне коригування зобов`язань споживача у бік їх зменшення.

Згідно положень п.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживача» права споживача вважаються в будь-якому випадку порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Таким чином право, за захистом якого позивач звернувся до суду (несправедливість умови про необхідність сплати комісії за дострокове погашення кредиту), є порушеним.

В той же час, недійсність окремої частинидоговору не тягне недійсності його в цілому (ст.217 ЦК України), оскільки в результаті розгляду справи встановлено, що правочин був би вчинений і без включення до нього такої частини. Суду не надано доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому.

Крім того, у відзиві на позов відповідач просив застосувати позовну давність.

Згідно з ст.257, 259 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В пункті 7.3. кредитного договору сторони встановили строк позовної давності тривалістю у 10 (десять) років.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

ОСОБА_3 є стороною кредитного договору, який містить умову про сплату комісії за дострокове погашення кредиту протягом перших двох років дії кредитного договору, тобто обізнаний щодо змісту кредитного договору з моменту його вчинення, а тому перебіг строку позовної давності за вимогою про визнання недійсним вказаного пункту почався 09.02.2007 року та закінчився 09.02.2017 року, з позовом до суду ОСОБА_3 звернувся в листопаді 2018 року, що має наслідком відмову у задоволенні позову в цій частині на підставі ч. 4 ст.267 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, в задоволенні позову в частині визнання недійсним кредитного договору в цілому, а також в окремій його частині, слід відмовити.

Щодо вимог про визнання договору іпотеки недійсним, то суд встановив наступне.

09.02.2007 року між ОСОБА_3 та Банком в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №14/2007/0051/Фжк від 09.02.2007 року було укладено договір іпотеки №14/2007/0051/Фжк, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазі І.І., реєстровий номер №492, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Частиною 5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Оскількипередбачених законом підстав для визнання кредитного договору недійсним по справі не встановлено, то підстав для задоволеннявимог про визнання недійсним договору іпотеки також немає.

На підставі викладено в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою в позові, на підставі ст.141 ЦПК України,судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, покладаються на позивача.

Керуючисьст.3,6,11,15,16,202-204,215,626,627,629,638,1054 ЦК України, ст.11,18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.141, ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову до ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення через Хортицький районний суд м.Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено судом 29.11.2019 року.

Суддя: Г.Є. Гнатик