Рішення № 86011664, 25.11.2019, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа №409/2486/19

Пров.№2/409/1048/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: О.Г.Третяка

за участю секретаря судових засідань: О.В.Бушлі

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинської селищної ради про визнання права власності на будівлю,-

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нежитлову будівлю.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що після розпаювання майна КСП «Ювілейний» в 2000 році позивачу разом із з іншими співвласниками було виділено приміщення колишньої кузні в АДРЕСА_1 . Позивач придбав у інших пайщиків їх частки, проте наразі зареєструвати своє право власності не може у зв`язку із відсутністю сертифікатів на майновий прав. У зв`язку з цим позивач просить суд визнати за ним право власності на нерухоме майно - виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами кузня відділку № 2, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 128,7 кв. м., вартістю 201478 грн.

В судове засідання позивач та його представник не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без їх участі, в якій підтримали позовні вимоги в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Дослідивши матеріали справи, докази по справі кожен окремо та в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно копії протоколу збору співвласників КСП було вирішено розпаювати майно КСП (а.с.8-17). Згідно довідки виконавчого комітету Білокуракинської селищної ради № 45 від 02.09.2019 року ОСОБА_1 з 2008 року і до цього часу користується приміщенням кузні колишнього КСП «Ювілейний» (а.с.21). Згідно довідки-характеристики КП «Білокуракинське БТІ» № 137 від 23.08.2019 року вартість кузні відділку № 2 та прибудови становить 201478,00 грн. (а.с.22). Згідно рішення виконавчого комітету Тимошинської сільської ради № 19 від 15.07.2019 року нежитловій будівлі/приміщенню кузні відділку № 2 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а.с.23). Згідно договору купівлі-продажу майнового сертифікату від 14.09.2012 року позивач придбав майновий пай в пайовому фонді КСП «Ювілейний» (а.с.24-26).

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбаченими п.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен укладатись у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У відповідності зі ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004р. N952-IV встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1. ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі і право власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

При вирішенні справи по суті суд приймає до уваги правову позицію, яка викладена в Постанові ВСУ № 6-1288цс17 від 06 вересня 2017 року, згідно якої суди дійшли неправильного висновку про те, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується до спірних правовідносин у зв`язку з необхідністю державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна. Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

ВСУ в своїй Постанові від 04 жовтня 2017 року зазначив, що однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість.

Таким чином, суд, дослідивши надані письмові докази в сукупності, дійшов висновку, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу купівлі-продажу нежитлового приміщення, кузні

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд констатує, що позивач письмовими доказами по справі довів правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

А отже, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.220, 328, 334 ЦК України, ст.ст.10,12,77-81,89,259,263-265,268,354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Білокуракинської селищної ради про визнання права власності на будівлю - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на нерухоме майно- виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами кузня відділку № 2, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач - Білокуракинська селищна рада, код ЄДРПОУ 04335447, місцезнаходження: пл.. Шевченка буд. 4, смт. Білокуракине Луганської області.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О.Г. Третяк