Ухвала суду № 86011233, 27.11.2019, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/866/19

381/1883/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого – судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря – Омельчук С.А.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом Управління поліції охорони в Київській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на навчання,-

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просив стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в Київській області вартість витрат на навчання в сумі 23943 грн. 00 коп., а також просить покласти на відповідача судові витрати в сумі 1921 грн. 00 коп.

Свій позов обґрунтовує тим, що між Управлінням поліції охорони в Київській області, ОСОБА_1 та Вінницьким вищим професійним училищем Департаменту поліції охорони 14.08.2017 було укладено Договір про навчання поліцейського за кошти поліції охорони № 715. Відповідно до п.1.1. договору позивач доручає, а навчальний заклад приймає на себе обов`язок за заявкою позивача здійснити проходження поліцейським первинної професійної підготовки за професією 5169 Охоронникі класифікацією третього розряду, а позивач зобов`язується оплатити вартість такого навчання.

Відповідно до п.4.4 вказаного Договору відповідач зобов`язаний після закінчення Навчального закладу відпрацювати в підрозділах Управління поліції охорони в Київській області не менше двох років з дня укладання контракту про проходження служби в поліції.

За умовами Договору в разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення Навчального закладу з будь-яких підстав, відповідач відшкодовує позивачу витрати, пов`язані із виплатою йому грошового утримання за час навчання.

Позивач вважає, що відповідно до умов Договору № 715 про навчання поліцейського за кошти поліції охорони, відповідач ОСОБА_1 повинен відшкодувати Управлінню поліції охорони в Київській області 23943 грн. 48 коп., як витрати, пов`язані з навчанням.

Ухвалою суду від 30 травня 2019 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

До початку розгляду справи по суті, відповідачем ОСОБА_1 через канцелярію суду подано письмову заяву про закриття провадження у справі, так як вважає, що спір з приводу відшкодування витрат на навчання підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства відповідно до пункту 2 частини 2 статті 17 КАС України.

В матеріалах справи міститься заява від представника позивача про розгляд справи без його участі.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про день розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За правилом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 14 серпня 2017 між Управлінням поліції охорони в Київській області, відповідачем ОСОБА_1 та Вінницьким вищим професійним училищем укладено Договір про навчання поліцейського за кошти поліції охорони № 715.

Предметом даного договору є здійснення проходження поліцейським первинної професійної підготовки за професією 5169 «Охоронник» і кваліфікацією 3-горозряду, за кошти підрозділу.

Відповідно до п.1.5 договору, вартість навчання складає 23943 грн. 48 коп.

Згідно з п. 2.1. Договору позивач зобов`язаний призначити відповідача на посаду, відповідно до чинних нормативних актів забезпечити речовим майном і грошовим утриманням відповідно до присвоєного спеціального звання та займаної посади працівника поліції охорони.

Відповідач ОСОБА_1 був призваний поліцейським взводу реагування Васильківського міжрайонного відділу, що підтверджується витягом з наказу Управління поліції охорони в Київській області від 31.07.2017 №115 о/с.

Розділом 4.4 договору передбачено, що поліцейський зобов`язаний після закінчення Навчального закладу прибути на службу до Управління поліції охорони у Київській області 02 грудня 2017 року, і відпрацювати у підрозділах УПО у Київській області не менше двох років.

У разі не прибуття за призначенням або відмови стати до роботи у Підрозділі, дострокового відрахування з Навчального закладу, припинення служби в поліції до закінчення строку уперше укладеного контракту з підстав, визначених п. 5-11 ч. 1 ст. 77 ЗУ № про Національну поліцію», переведення до інших органів поліції до закінчення строку, визначеного договором, у порядку, встановленому чинним законодавством України, компенсувати всі витрати, понесені позивачем у зв`язку із проведенням навчання та утриманням Поліцейського у Навчальному закладі.

При відмові поліцейського від добровільного відшкодування підрозділу витрат, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Згідно з копією витягу з наказу Управління поліції охорони в Київській області від 31 липня 2017 № 115 о/с ОСОБА_1 , прийнято на службу в поліції з призначенням на посади молодшого складу як переможців конкурсу /а.с.9/.

Наказом від 28 листопада 2018 № 161 о/с капрала поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у запас Збройних Сил за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у вигляді звільнення зі служби за власним бажанням).

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 був звільнений протягом перших трьох років після закінчення навчання, а тому на підставі укладеного між сторонами договору він зобов`язаний компенсувати на користь позивача фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладу в розмірі 23943 грн. 48 коп.

Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено правове врегулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності країни та визначаються загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст.2 вказаного Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно - правовими актами.

До видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів)( ч. б ст.2 Закону).

Згідно п. 15 частини 1 статті З КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відтак, навчаючись у вищому навчальному закладі Департаменту поліції охорони, особа проходить військову службу, яка у розумінні КАС України належить до публічної.

З огляду на викладене, слід розуміти, що спори з приводу стягнення витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Департаменту поліції охорони, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок узгоджується з абз. 5 п. 21 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

Отже, спір з приводу відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, підпорядкованому Департаменту поліції охорони, яке є суб`єктом владних повноважень, підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Така позиція викладена і в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 705/1664/17, в якій, серед іншого зазначено, що оскільки спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок зроблено у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц (провадження № 14-18цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15 (провадження № 11-750апп18) та інших, що свідчить про усталену практику розгляду вказаної категорії спорів.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 липня 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки, як зазначено вище, дану позовну заяву не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, тому суд вважає за необхідне закрити провадження в цивільній справі, одночасно суд роз`яснює позивачу право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства для вирішення даного спору.

Керуючись ст. 255 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Провадження по цивільній справі за позовом Управління поліції охорони в Київській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на навчання- з а к р и т и .

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Л.М.Ковалевська