Ухвала суду № 86010049, 29.11.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3602/19

Провадження №4-с/242/28/19

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

29 листопада 2019 року м. Селидове

Суддя Селидівського міського суду Донецької області Черков В.Г., розглянувши скаргу Міністра енергетики та захисту довкілля, Голови комісії з проведення реорганізації Міненерговугілля на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, стягувач – ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ДП «Селидіввугілля», про накладення штрафу

В С Т А Н О В И В:

До Селидівського міського суду Донецької області, який розглянув справу як суд першої інстанції, надійшла скарга Міністра енергетики та захисту довкілля, Голови комісії з проведення реорганізації Міненерговугілля на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу, яка мотивована тим, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 21.10.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволена та скасовано наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12.12.2018 року, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення 12.12.2018 року генерального директора ДП «Селидіввугілля»; поновлено з 12.12.2018 року ОСОБА_1 на посаді генерального директора ДП «Селидіввугілля», стягнуто з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 446 377 грн. 71 коп.; стягнуто з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 900 грн.; стягнуто з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на користь держави судовий збір у розмірі 4463 грн. 70 коп. Допущене негайне виконанні рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць. Міненерговугілля України отримано дві постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 11.11.2019 року у розмірі 5100 грн. та від 20.11.2019 року у розмірі 10200 грн. Вважає такі дії виконавця неправомірними у зв`язку з тим, що рішення суду від 21.10.2019 року на дату відкриття виконавчого провадження не набрало законної сили через те, що 01.11.2019 року була подана апеляційна скарга. На підставі викладеного просить прийняти скаргу на дії державного виконавця до розгляду; визнати дії постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанов про накладення штрафів неправомірними та постанови про накладення штрафів від 11.11.2019 року й 20.11.2019 року скасувати.

Ознайомившись із поданою скаргою та долученими до неї матеріалами, суддя прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Зі скарги вбачається, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 21.10.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволена та скасовано наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12.12.2018 року, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення 12.12.2018 року генерального директора ДП «Селидіввугілля»; поновлено з 12.12.2018 року ОСОБА_1 на посаді генерального директора ДП «Селидіввугілля», стягнуто з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 446 377 грн. 71 коп.; стягнуто з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 900 грн.; стягнуто з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на користь держави судовий збір у розмірі 4463 грн. 70 коп. Допущене негайне виконанні рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць.

На підставі цього Селидівським міським судом Донецької області було видано виконавчого листа про негайне виконання рішення в частині про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць.

Державним виконавцем 06.11.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов`язано боржника (Міністерство енергетики та вугільної промисловості України) невідкладно виконати рішення суду про поновлення на роботі, про що письмово повідомити протягом 3 днів.

У зв`язку з невиконання рішення суду на боржника (Міністерство енергетики та вугільної промисловості України) постановою державного виконавця від 11.11.2019 року накладений штраф у розмірі 5100 грн., а постановою виконавця від 20.11.2019 року – 10200 грн.

Таким чином, було встановлено, що скарга подана з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафів, прийнятих в межах виконавчого провадження з приводу примусового виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області.

Велика палата Верховного суду в своїй постанові від 06 червня 2018 року (справа № 127/9870/16-ц) зробила такий правовий висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, утому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні - 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Таким чином, скарги щодо оскарження постанов про накладення штрафу, в силу положень ст. 20 КАС України мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства та відповідним окружним адміністративний судом.

Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема – заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що подана скарга не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому у відкритті провадження слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 186 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження по скарзі Міністра енергетики та захисту довкілля, Голови комісії з проведення реорганізації Міненерговугілля на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, стягувач – ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ДП «Селидіввугілля», про накладення штрафу – відмовити.

Роз`яснити, що для вирішення цього питання слід звернутися до відповідного окружного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення (складання) безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала не була вручене у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя В.Г. Черков