Ухвала суду № 86008149, 02.12.2019, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2245/19

Провадження №: 6/0343/62/19

У Х В А Л А

іменем України

02 грудня 2019 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

судді – Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання – Шикор Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача - на правонаступника первісного стягувача - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" у виконавчих листах № 2-66/2011.

Свої вимоги мотивує тим, що 18.05.2011 Долинський районний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "Укрсиббанк" (який відступив в подальшому право вимоги ПАТ "Дельта банк") за кредитним договором № 215/07-06 від 29.05.2006. 18 вересня 2019 року було укладено Договір купівлі-продажу права вимоги № 1930/К між ПАТ "Дельта банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 215/07-06 від 29.05.2006. У зв`язку з такою зміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, відповідно припиняється її статус сторони виконавчого провадження та проводиться заміна належним кредитором згідно з вимогами ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник заявника в судове засідання не з`явився, однак безпосередньо у заяві, з якою він звернувся до суду, просив провести її розгляд за його відсутності.

Заінтересовані особи - представник ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомили.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, дослідивши обґрунтування заяви та письмові матеріали справи в їх сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження з таких підстав:

рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18.05.2011 у справі №2-66/2011 задоволено позов ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором споживчого кредиту №215/07/06 від 29.05.2006 про стягнення з них в солідарному порядку на його користь заборгованості за вказаним договором в сумі 24287,46 грн, 242,87 грн сплаченого судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Копія вказаного рішення заявником долучена з Єдиного державного реєстру судових рішень, тобто з долученого доказу неможливо було встановити, хто є сторонами у справі, а відповідно - стягувачем та боржником (а.с. 4).

Однак суд, у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків стороною заявника, з метою всебічного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, маючи номер справи, за наслідками розгляду якої ухвалено рішення від 18.05.2011, при виконанні якого заявник просить замінити сторону виконавчого провадження, встановив, що вказаним рішенням суду задоволено позов ПАТ "УкрСиббанк" та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання кредиту №215/07-06 від 29.05.2006 в сумі 24287,46 грн, а також 242,87 грн сплаченого судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 10-12). Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.08.2011 рішення Долинського районного суду від 18.05.2011 залишено без змін (а.с. 13-14).

Тобто, стягувачем у виконавчому провадженні при виконанні даного рішення повинно бути ПАТ "УкрСиббанк", боржниками - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 18.09.2019 №1930/К, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (п.1.1.) продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема, право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах, наведених у додатку №1 до цього договору. Права вимоги вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору (п.п.1.3.) (а.с. 2).

Згідно з витягом з реєстру боржників, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" передано, зокрема, право вимоги до боржника (позичальника) ОСОБА_1 за договором №11007328000 на сумарну заборгованість станом на 18.09.2019 - 260293,43 гривень (а.с. 3).

Таким чином судом встановлено, що за рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18.05.2011 у справі № 2-66/2011, яке набрало законної сили 16.08.2011, стягувачем є ПАТ "УкрСиббанк". Згідно з долученим заявником договором про відступлення права вимоги від 18.09.2019, ПАТ "Дельта Банк" відступив вимогу щодо боржника ОСОБА_1 ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія". При цьому, останнім не надано суду жодних доказів про те, що спочатку відступлення права вимоги відбулося між стягувачем ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк", зокрема договір про відступлення права вимоги ПАТ "Дельта банк" за кредитним договором №215/07-06 від 29.05.2006, укладений відповідно між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта банк", про який власне лише згадує у своїй заяві заявник, не долучено, як і не долучено та не зазначено у заяві чи проводилася заміна стягувача у виконавчих листах з ПАТ "УкрСиббанк" на ПАТ "Дельта банк".

Більше того, враховуючи, що за рішенням суду стягувачем є ПАТ "УкрСиббанк", заявник не залучає його в якості заінтересованої особи.

Варто також звернути увагу, що за вказаним рішенням суду боржниками солідарно виступають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте в наданому витязі з реєстру боржників мова йде лише про ОСОБА_1 .

Крім цього, за рішенням суду стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 борг в сумі 24287,46 грн, 242,87 грн сплаченого судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в той же час, як сума вказана у витязі з реєстру відносно боржника ОСОБА_1 в десятки разів перевищує дану суму. Розрахунку щодо збільшення заборгованості заявник суду не надає, що унеможливлює встановити обсяг прав та обов`язків, які він просить передати від первісного кредитора правонаступнику та їх правомірність.

Неодноразово суд з метою виконання завдань та загальних засад цивільного судочинства, а також забезпечення всебічного, повного і неупередженого розгляду вказаної заяви та прийняття законного процесуального рішення, вживав заходи та направляв заявнику до виконання та заінтересованим особам до відома вимоги та роз`яснення про необхідність надати суду вищевказану інформацію та підтверджуючі документи (а.с. 15, 32).

Проте станом на сьогоднішній день жодної відповіді від заявника до суду не надійшло.

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Тобто, для вирішення питання щодо заміни вибулої сторони у зобов`язанні необхідна наявність передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи зі встановленого ст. 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч.ч. 2, 4, 5 ст.95 ЦПК України).

Таким чином, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" просить замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача - на правонаступника первісного стягувача - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" у виконавчих листах № 2-66/2011. Однак, долучає лише копію рішення суду з реєстру про стягнення з боржників боргу, за яким стягувачем є ПАТ "УкрСиббанк", та долучає договір про відступлення права вимоги, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" і витяг реєстру боржників до нього, натомість жодних документів про відступлення права вимоги між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк", як і жодних документів про те чи проводилася заміна стягувача у виконавчих листах з ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта банк", не долучає. Крім того, розмір заборгованості за договором про надання кредиту №215/07-06 від 29.05.2006, який стягнуто за рішенням суду від 18.05.2011, становить 24287,46 грн, натомість як сумарна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 11007328000 від 29.05.2006, право вимоги на яку набув заявник за договролм купівлі-продажу прав вимоги від 18.09.2015, становить 260293,43 грн. За рішенням суду заборгованість стягнуто в солідарному порядку з боржника та поручителя, тобто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заявник же набув права вимоги тільки до одного з боржників. Вказані розбіжності заявником не усунуто, належних та допустимих доказів на обгрунтування своєї заяви щодо переходу прав від ПАТ "УкрСиббанк" до нього та щодо розрахунку заборгованості боржника, яка відрізніяться від заборгованості за рішенням суду, на яке він посилається, не надав, що свідчить про необґрунтованість заявлених вимог.

Крім того, суд враховує, що заявником до заяви додані копії документів, які не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України, а саме не завірені належним чином відповідно до норм діючого законодавства.

Зваживши у сукупності наведені вище обставини суд вважає, що заява є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі ст.512 ЦК України, керуючись ст. ст. 13, 81, 95, 442 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Долинський районний суд Івано-Франківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Долинського районного суду С.М. Монташевич