Рішення № 86008027, 13.11.2019, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1297/17

Провадження № 2/346/40/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: судді П`ятковського В.І.

з участю секретарів Іванишин Х.І., Корбут Н.М., Жмендак І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецгеогогія» до ОСОБА_1 про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувшись до суду з даним позовом, посилається на те, що 02 червня 2015 року позивачеві стало відомо про те, що регіональний відділ фонду державного майна України по Івано-Франківській області уклало з товариством з обмеженою відповідальністю "Про-Біз" договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ПДП "Спецгеологорозвідка", за умовами якого у останнього виникло зобов`язання щодо погашення заборгованості ПДП "Спецгеологорозвідка" перед кредиторами. Зазначає, що позивач є кредитором вказаного підприємства, та не отримавши погашення заборгованості, 22 серпня 2016 року звернувся до відділу контролю та аудиту регіонального відділення фонду державного майна по Івано-Франківській області про проведення перевірки та вжиття необхідних заходів для виконання умов договору покупцем ТОВ "Про-Біз" безпосередньо на об`єкті приватизації ПДП "Спецгеологорозвідка". У вересні позивач отримав лист регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській області № 11-08-01890 від 20 вересня 2016 року із змісту якого дізнався про існування оскаржуваного договору, за яким ТОВ "Спецгеологія" відступило право вимоги боргу Прикарпатського державного підприємства "Спецгеологорозвідка" в сумі 1 059 000,00 грн новому кредитору, ОСОБА_1

Вказує, що директор ТзОВ "Спецгеологія" ОСОБА_3 не підписував спірний договір, а підпис, що міститься в ньому, йому не належить, сума заборгованості не відповідачє фактичній сумі боргу та заміна кредитора відбулась з порушенням процедури визначеної ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за відсутності згоди боржника на таку заміну, і мала б відбуватись за ухвалою господарського суду Івано-Франківської області у справі № Б-21/149 г.

В зв"язку з наведеним, просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) від 02 березня 2015 року, що був укладений між ТОВ "Спецгеологія" та відповідачем.

В судове засідання представник позивача не з"явився.

Представник відповідача на розгляд справи не з"явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

28 серпня 2017 року від відповідача надійшло письмове заперечення на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що 02 березня 2015 року між ним та ТОВ "Спецгеологія" укладено договір про відступлення права вимоги, за яким передав директору товариства Василіву грошові кошти в сумі 1 059 000 грн., набувши в свою чергу право вимоги належних останньому фінансових зобов"язань державного підприєства "Спецгеологорозвідка" в такій же сумі, яка є кредиторською заборгованістю перед позивачем. Договір від імені товариства був підписаний директором ОСОБА_3 особисто. Сума грошових коштів для передачі за договором відступлення права вимоги, розрахована позивачем і була сплачена в повному розмірі, а тому посилання позивача на те, що фактична заборгованість ПДП "Спецгеологорозвідка" становила 1 049 049,28 грн. і сума за договором є завищеною, не обгрунтовані та не логічні.

Разом з тим, зазначає, що твердження позивача про порушення процедури заміни кредитора, яка повинна була проводитись на підставі ухвали Господарського суду у справі № Б-21/149, не відповідають обставинам справи та нормам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так як позивач ніколи не був кредитором ПДП "Спецгеологорозвідка". Ця обставина підтверджується Мировою угодою, укладеною 10 вересня 2015 року керуючим санацією ПДП "Спецгеологорозвідка" з головою комітету кредиторів, пунктом 2.1 якої визначено коло кредиторів підприємства, серед яких ТОВ "Спецгеологія" немає. Також це підтверджено звітом арбітражного керуючого, складеним в межах справи № Б-21/149 про банкрутство.

Вказує, що посилання позивача на необхідність письмової згоди боржника на заміну кредитора в зобов"язанні, суперечать вимогам ст. 516 ЦК України.

Щодо підроблобленого підпису ОСОБА_3 у договорі про відступлення прав вимоги, то таке твердження позивача є надуманим, оскільки за даним фактом проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017090010000583, яке постановою слідчого від 31 травня 2017 року було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв"язку з відсутністю у діянні ознак складу кримінального правопорушення.

Врахувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 02 березня 2015 року між ТОВ "Спецгеологія" та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги. Згідно п. 1 Договору, так як останній у період з другої половини 2009 року, протягом 2010 року, до 2011 року, надавав визначену суму коштів у розмірі 1 059 000 грн. через ОСОБА_3 , та за його дорученням іншим фізичним особам, а також вносив на рахунок ТОВ "Спецгеологія", тому, у порядку та на умовах визначених цим Договором товариство відступає, а ОСОБА_1 набуває право вимоги належних фінансових зобов`язань Державного підприємства "Спецгеологорозвідка", а саме : кошти у розмірі 1 059 000 грн., які є кредиторською заборгованістю перед ТОВ "Спецгеологія".

Договір з боку ТОВ "Спецгеологія" був підписаний директором ОСОБА_3 та скріплений печаткою товариства, а з іншого боку ОСОБА_1.

Посилання позивача на те, що підпис директора ТОВ "Спецгеологія" ОСОБА_3 не належить останньому, суд до уваги не бере, оскільки такі не підтверджені жодними належними доказами.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. За таких обставин, враховуючи відсутність належних, допустимих доказів на підтвердження обставин на які посилається позивач, останній не спростував презумпції правомірності спірного Договору.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , як директор ТОВ "Спецгеологія" звертався до правоохоронних органів із заявами з приводу вчинення ОСОБА_1 протиправних дій у вигляді підробки документів, підписів, печаток, зокрема, на спірному Договорі від 02 березня 2015 року.

Досудове розслідування кримінального провадження № 12017090010000583 від 16 лютого 2017 року за ч. 4 ст. 358 КК України проводилось Івано-Франківським відділом поліції ГУ НП в Івано-Франківській області та управлінням захисту економіки в Івано-Франківській області і 31 травня 2017 року органом досудового розслідування прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю у діянні ознак складу кримінального правопорушення.

Наведене підтверджується копією рішення органу досудового розслідування від 31 травня 201 7року про закриття кримінального провадження, що міститься в матеріалах справи.

Доказів скасування даного рішення органу досудового розслідування позивачем не надано.

Щодо тверджень позивача про те, що визначена в Договорі відступлення прав вимоги сума грошових коштів в розмірі 1 05 9000 грн. є завищеною, оскільки фактична заборгованість ПДП "Спецгеологорозвідка" становила 1 049 049,28 грн., то суд вважає, що дана обставина не може впливати на чинність спірного договору, оскільки вони є вільними у визначені умов Договору, зокрема і у визначенні розміру грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із змісту норми ст. 514 ЦК України за договором про відступлення права вимоги до нового кредитора можуть перейти права первісного кредитора в розмірі, що фактично існував на момент такого переходу. А тому, незважаючи на розмір грошового зобов`язання який вказується у Договорі відступлення права вимоги новий кредитор набуває саме те право вимоги, в тому розмірі, яке (право вимоги) належало первісному кредиторові.

Позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до ПДП "Спецгеологорозвідка" в розмірі 1 049 049,28 грн. саме на день укладення спірного Договору, 02 березня 2015 року, оскільки із змісту наданої копії акту звірки розрахунків між ПДП "Спецгеологорозвідка" та ТОВ "Спецгеологія" вбачається, що він датований 13 березня 2015 року, тоді як спірний Договір укладено 02 березня 2015 року.

Розбіжність вказаних сум не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки усі ризики в спірному випадку несе саме відповідач, так у випадку не доведення перед Боржником розміру набутого права вимоги, відповідач може не доотримати того, на що він розраховував при укладенні спірного Договору.

Вказана позиція відображена і в нормі ч. 2 ст. 517 ЦК України, відповідно до якої боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З огляду на зміст норми ст. 517 ЦК України у випадку виконання зобов`язань боржником перед новим кредитором, то відповідно логічним є те, що останній довів перед боржником розмір такого набутого права вимоги та відповідно розмір обов`язку самого боржника.

Разом з тим, суд бере до уваги наданий позивачем лист Регіонального відділення Фонду державного майна України в Івано-Франківській області від 20 вересня 2016 року №11-08-01890 , де зазначено про те, що з наданих регіональному відділенню документів вбачається, що покупець ТОВ "Про-Біз" не має зобов`язань перед ТОВ "Спецгеологія" по договору купівлі-продажу об`єкта державної власності.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що описка та/або помилка у Договорі щодо найменування Боржника не свідчить про недійсність Договору.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Тобто, виходячи із дослідженого та змісту норми ст. 516 ЦК України, усі ризики щодо повідомлення Боржника (чи то ТОВ "Про-Біз", чи то ПДП"Спецгеологорозвідка") несе саме відповідач ОСОБА_1 , як новий кредитор. Не повідомлення позивачем ПДП "Спецгеологорозвідка" про відступлення права вимоги, а повідомлення про відступлення права вимоги безпосередньо ТОВ "Про-Біз" не може мати наслідком визнання недійсним такого Договору.

Не заслуговують на увагу суду твердження позивача і про те, що заміна кредитора відбулась з порушенням процедури визначеної ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки таку заміну необхіно було проводити за ухвалою суду у справі № Б-21/149.

Так, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2015 року у справі № Б-21/149 було затверджено мирову угоду у справі про банкрутство боржника ПДП "Спецгеологорозвідка", порушеній 08 жовтня 2008 року господарським судом Івано-Франківської області. Дана мирова угода укладена 10 вересня 2015 року керуючим санацією ПДП "Спецгеологорозвідка" Станіщуком М. В. та головою комітету кредиторів Слободян Л. Я., в п. 2.1. якої визначено сторонами усіх кредиторів ПДП "Спецгеологорозвідка", згідно із затвердженим судом реєстром вимог. Згідно даного документу кредиторами ПДП "Спецгеологорозвідка" у справі № Б-21/149 про банкрутство ПДП "Спецгеологорозвідка" були управління ПФУ в м. Івано-Франківську, ДПІ в м. Івано-Франківську та ТОВ "Енергетична група "Континенталь".

Також те, що ТОВ "Спецгеологія" не було кредитором ПДП "Спецгеологорозвідка" в межах справи № Б-21/149 про банкрутство підтверджено звітом арбітражного керуючого Станіщука М. В. та додана до нього довідка про стан кредиторської заборгованості боржника станом на 11 вересня 2015 року.

Вищевказані доводи про відсутність у ТОВ "Спецгелогія" статусу кредитора ПДП "Спецгеологорозвідка" у справі № Б-21/149 про банкрутство позивачем не спростовані.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею (п. 4 ч 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, черговість задоволення кожної вимоги. (п. 3 ч 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом та внесені до реєстру вимог кредиторів.

Тобто, з аналізу вищевказаних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вбачається, що для того щоб стати кредитором боржника, вказаний кредитор зобов`язаний у строки, визначені законом звернутись із відповідною заявою до боржника (суду), вказана заява має бути розглянута судом і за результатами такого розгляду суд ухвалою затверджує відповідний реєстр вимог кредиторів.

Позивачем не доведено належними засобами доказування вчинення зі свого боку відповідних дій за результатами чого він міг би стати кредитором ПДП "Спецгеологорозвідка" в межах справи № Б-21/149 про банкрутство ПДП "Спецгеологорозвідка" в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Із аналізу протоколів засідання комітету кредиторів у справі № Б-21/149 про банкрутство ПДП "Спецгеологорозвідка" за різні періоди (від 28 серпня 2015 року; від 28 серпня 2015 року; від 26 червня 2015 року; від 05 травня 2015 року; від 29 серпня 2015 року; від 27 березня 2015 року; від 26 березня 2015 року; від 16 лютого 2015 року) вбачається, що позивач не був кредитором ПДП "Спецгеологорозвідка", в межах справи про банкрутство ПДП "Спецгеологорозвідка", в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З огляду на таке, посилання позивача на норму ч. 1 ст. 21 Закону, відповідно до якої у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншої особи, яка бере участь у справі, здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником, є безпідставним

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем не надано доказів набуття ТОВ "Спецгеологія" статусу кредитора у справі № Б-21/149 про банкрутство ПДП "Спецгеологорозвідка", суд доходить висновку про необгрунтованість позовних вимог та не відповідність їх встановленим фактичним обставинам, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та ст.ст. 13, 15, 216, 233, ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 263-265, 268,354, 355 ЦПК України ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецгеогогія» до ОСОБА_1 , про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2019 року.

Суддя П`ятковський В. І.