Рішення № 86006809, 02.12.2019, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4017/18

Провадження № 2/191/1164/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондаренко Г.В.

за участю секретаря - Силкіної О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

09.10.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, які в подальшому уточнила. В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначила, що між нею та ОСОБА_2 05 листопада 2004 року було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Синельниківського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №147. Від спільного шлюбу вони мають дитину - ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спочатку їхнє сімейне життя складалося добре, проте протягом останніх років їхні стосунки погіршилися. Вони довго намагалися зберегти сім`ю, але непорозуміння та різні погляди на життя не допомогли це зробити. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу стало неможливим, постійні суперечки та лайки негативно впливають на них обох та шкодить інтересам їхньої доньки. Приблизно з грудня 2017 року між ними припинені шлюбні стосунки, з цього ж періоду вони не ведуть спільне господарство, вона разом з донькою були вимушені переїхати жити за іншою адресою. Дитина перебуває на її утриманні. На теперішній час між нею та відповідачем взагалі відсутнє порозуміння та повага. Під час шлюбу та до моменту фактичного припинення ведення спільного господарства у березні 2011 року за спільні кошти ними було придбано, на підставі договору купівлі-продажу ВРІ №123374 від 24.03.2011 року, спірне майно - гараж, загальною площею 24,7 кв.м., площа земельної ділянки 33 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 , вартість на момент його реєстрації становила 12 523, 00 грн. Спірний гараж є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згоди про добровільний поділ майна між ними не досягнуто.

Просить визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН : НОМЕР_1 , право власності на гараж, загальною площею 24,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити за ОСОБА_2 , право власності на гараж, загальною площею 24,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН : НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 грошову компенсацію вартості Ѕ частки гаража, загальною площею 24, 7 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 10450 (десять тисяч чотириста п`ятдесят) грн.. 00 коп.; стягнути з відповідача на її користь витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1409, 60 грн. та витрати пов`язані з проведенням експертної оцінки в розмірі 585, 38 грн.

22.05.2019 року відповідач ОСОБА_2 звернувся з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ним та ОСОБА_1 05 листопада 2004 року було укладено шлюб. В період шлюбу, а саме 24 березня 2011 року за спільні кошти на підставі договору купівлі-продажу ними набуте нерухоме майно - гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . договір оформлений на ім`я ОСОБА_2 На підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду від 09 жовтня 2018 року шлюб між ним та ОСОБА_1 розірваний. Після розлучення вони з відповідачкою не можуть дійти згоди щодо розподілу зазначеного гаража. Так як їхній шлюб з відповідачем розірвано, вони мешкають окремо, тому вважає, що спільне володіння і користування нерухомим майном є неможливим. Вважає, що зазначений гараж потрібно залишити у його володінні, а на користь ОСОБА_1 стягнути з нього грошову компенсацію вартості Ѕ частини, оскільки гараж розташований майже в двадцяти метрах від будинку в якому він мешкає, він має в користуванні легковий автомобіль CHEVROLET AVEO Седан-В, власником якого є його рідний брат ОСОБА_2 , який подарував йому цей автомобіль, але не оформив на його ім`я. Також він є власником собаки - Сибірської Хаски , яка утримується в вольєрі, котрий межує з вказаним гаражем. Тобто гараж йому конче потрібен. Колишня дружина не має такої нагальної потреби у володінні гаражем, так як не є водієм, не має автомобіля, і сам гараж знаходиться дуже далеко від місця її проживання, і йому незрозуміла позиція відповідача щодо отримання гаража у її власності в цілому. Дійсна вартість гаража, згідно експертної оцінки КП «СМБТІ» складає 20900, грн.

Просить стягнути з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що становить Ѕ частини вартості гаража, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 10 450, 00 грн.

21.06.2019 року від позивача за первісним позовом ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначено, що зазначені в зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 обставини не повністю відповідають дійсності. Так, в користуванні ОСОБА_2 є автомобіль CHEVROLET AVEO, 2008 року , який був придбаний за кошти виручені від продажу автомобіля Daewoo Lanos, який приблизно в 2008 році був проданий за 45 000 грн. та був придбаний за спільні кости подружжя під час шлюбу. На виручені від продажу кошти вони планували придбати інше, більш комфортне та дорожче авто. Але їхні стосунки погіршилися, вона навіть знаходячись у шлюбі та проживаючи разом з чоловіком, була вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, рішенням суду з відповідача стягнуто аліменти. ОСОБА_2 на підставі того, що з нього стягуються аліменти, було відмовлено в видачі кредиту на купівлю автомобіля CHEVROLET AVEO, тому кредит взяв на себе брат відповідача, а платежі здійснює ОСОБА_2 Гараж дійсно знаходиться від її місця проживання далі, ніж від місця проживання відповідача, але він був придбаний для потреб родини та обладнаний підвалом у якому зберігаються консервація та врожай на зиму. Її сім`я складається з трьох чоловік, тому їй необхідно набагато більше заготовок на зиму, ніж відповідачу, які необхідно зберігати в підвалі. Також вона та її донька мають спортивні велосипеди, які ніде розмістити в помешканні де вони мешкають. В майбутньому вона планує вивчитися та отримати посвідчення водія, після чого купити автомобіль. Собака також була куплена за спільні кошти подружжя для доньки, яка коштувала на той час 8 000 грн. Але нажаль її двір не обладнаний вольєром для тримання тварини, тому її довелося залишити відповідачеві. Крім того, відповідач вже 6 місяців не перебуває на території України, виїхав на заробітки до Польщі, і вона кожного дня відвідує собаку щоб накормити її та вигуляти. На теперішній час в спірному гаражі знаходиться чуже авто, що в свою чергу означає, що відповідач користується їхнім спільним майном на власну користь. Просить відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Позивачка в судове засідання не з`явилися, надала заяву про розгляд справи без її участі, уточнені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просять їх задовольнити. В задоволенні зустрічних позовних вимог просить відмовити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, до його початку надала заяву в якій зазначила, що уточнені позовні вимоги по первісному позову не визнає, просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Позовні вимоги зустрічного позову підтримує та просить їх задовольнити. Також просить справу розглянути без її участі.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши позовну заяву, дослідивши письмові докази надані сторонами, дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК).

Відповідно дост.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч.1ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 05.11.2004 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Синельниківського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 147

З копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 вбачається, що у сторін є донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до рішення Синельникіського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Судом також встановлено, що в період шлюбу, а саме 24.03.2011 року сторонами за спільні кошти було придбано нерухоме мано - гараж, загальною площею 24,7 кв.м., площа земельної ділянки 33 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 134094731 вбачається, що гараж розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 .

Відповідно до звіту КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 14.01.2019 року про оцінку для цілей визначення оціночної вартості гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , його ринкова вартість складає 20 900, грн.. 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України зазначені обставини визнаються сторонами, а тому не підлягають доказуванню.

На даний час у подружжя виникла необхідність у поділі спільно набутого за час шлюбу майна.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.п. 23,24постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст.60 СК України.

Згідно з правовою позицією судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, наведеною у Постанові від 3 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Частиною 2ст. 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.

Відповідно до ч. 2ст. 183 ЦК України, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України, якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації.

Отже, законодавство передбачає певні способи поділу судом майна подружжя.

Відповідно до статті 71 СК України суд може ухвалити рішення щодо поділу майна в натурі. Такий спосіб застосовується до подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення (стаття 183 ЦК України).

Таким чином, спірний гараж є спільною сумісною власністю подружжя, поділ якого не можливо без втрати його цільового призначення.

Так, відповідно до звіту КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 14.01.2019 року про оцінку для цілей визначення оціночної ринкова вартість гаража, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складає 20 900 , грн.. 00 коп., є неподільним нерухомим майном.

При вирішенні спору на користь позивачки за первісним позовом суд виходить з того, що позивачка після розлучення залишилась разом з неповнолітньою дитиною і вказаний гараж необхідний їй для задоволення господарчих потреб родини. Крім того, посилання відповідача на те, що у нього в користуванні є автомобіль, якій належить іншій особі не надає йому перевагу в виділенні вказаного гаражу на праві власності.

Суд приймає до уваги пояснення позивача про те, що собака, яка утримується у вольєрі поруч з гаражем була придбана під час шлюбу і є спільною власністю подружжя. Відповідач не надав суду переконливих доказів про те, що на момент розгляду справи він здійснює догляд за твариною і утримує її.

Також, суд приймає до уваги пояснення позивачки, які вона виклала в запереченнях на відзив до позовної заяви із яких вбачається, що на момент розгляду справи відповідач здає вказаний гараж третій особі, отже не використовує його в особистих цілях.

Оцінюючи обставини справи, суд вважає доведеними позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірний гараж та стягнення з неї на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за 1/2 вартості гаража в розмірі 10 450 грн. 00 коп.

З врахуванням цих висновків суд дійшов висновку, що зустрічна позовна заява ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на спірний гараж та стягнення з нього на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості Ѕ частини вартості гаража не обґрунтована та така, що не підлягає задоволенню.

Також, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору та проведення експертної оцінки вартості спірного майна.

Керуючись ст.ст.19, 141, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.368, 372 ЦК України, ст.60, 63, 69-71 СК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН : НОМЕР_1 , право власності на гараж, загальною площею 24,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити за ОСОБА_2 , право власності на гараж, загальною площею 24,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН : НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 грошову компенсацію вартості Ѕ частки гаража, загальною площею 24, 7 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 10450 (десять тисяч чотириста п`ятдесят) грн.. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН : НОМЕР_1 , витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1409 (одної тисячі чотирьохсот дев`яти) грн.. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН : НОМЕР_1 , витрати пов`язані з проведенням експертної оцінки в розмірі 585 (п`ятсот вісімдесят п`ять) грн.. 38 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду або через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Суддя: Г. В. Бондаренко