Рішення № 86004844, 28.11.2019, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/1711/19

№ 2-а/207/49/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Тюлюнової В.Г.

при секретарі Куцевол Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 БПП в м Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтенанта поліції Іськова Віталія Михайловича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДП 18 №711359 від 01.05.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №1 БПП в м Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтенанта поліції Іськова В.М. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДП 18 №711359 від 01.05.2019р., в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 № 711359 від 01.05.2019р., яка винесена інспектором роти №1 БПП в м Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції Іськовим В.М., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 425,00 грн.

Як зазначено у позовній заяві, 01 травня 2019 року відносно ОСОБА_1 , інспектором роти №1 БПП в м Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції Іськовим В.М. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з забезпеченням безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП 18 №711359, про визнання позивача винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 та ч. 5 ст. 121 КУпАП, і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 425 грн.

Згідно п. 5 Постанови, 01.05.2019 року о 09 год. 50 хв. 52 км о/д М-22 Полтава-Олександрія, водій керуючи ТЗ, обладнаним засобом пасивної безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3в ПДР України, а також після зупинки на вимогу поліцейського, не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9б ПДР України.

В судове засідання позивач з`явився, підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити, пояснивши, що послідовно захищає свої права, вважає дії інспектора поліції протиправними, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав, а дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності не можна вважати обґрунтованими та законними.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про місце, час і дату судового засідання. Надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням проступком визнається протиправна, вина (навмисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи ви винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого дотримання законності.

У судовому засіданні вивчено складену відповідачем постанову, в якій пояснення свідків, докази здійснення фото- чи відеофіксації, які б підтвердили порушення позивачем Правил дорожнього руху, відсутні.

Крім того, доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Згідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При цьому, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 №711359 від 01.05.2019 року не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Згідно п. 7 цієї постанови, до неї не додається будь-яких доказів взагалі.

Це свідчить про те, що відповідач виніс оскаржувану постанову, ґрунтуючись виключно на власному переконанні, не спираючись на докази у справі.

Відповідно до частини третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.

Таким чином, в порушення частини 3 статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не зазначено інших доказів вчинення правопорушення.

Натомість, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

У разі відсутності в постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, надання відповідачем доказів, в тому числі і відеофайлів не може вважатися наданням належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

Таку правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року по справі №428/2769/17. Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року по справі №337/3389/16-а.

Отже відомості, що зазначені в оскаржуваній постанові, наведені відповідачем без їх доказового підтвердження, спростовуються обґрунтованою позицією позивача, котра викликає сумніви щодо доведеності його вини, які в силу ст. 62 Конституції України тлумачаться на його користь.

Таким чином, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 №711359 від 01.05.2019 року складена з недотриманням вимог Закону України «Про національну поліцію», ст. 251, ст. 280, ст. 283 КУпАП, обставини, які викладені в цій постанові не підтверджені жодним доказом, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за не ввімкнення аварійної світлової сигналізації, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. г п.9.1 ПДР України, увімкнення аварійної сигналізації, відноситься до попереджувальних сигналів.

При чому п.9.2 цих Правил, встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно з п.п. б п. 9.9 ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм встановлює, в одному випадку увімкнення аварійної сигналізації виникає за передбачених та визначених умов, а у іншому випадку встановлений обов`язок подання попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, при чому за не виконання останніх вимог, прямо передбачена відповідальність, встановлених ч. ст.122 КУпАП.

Суд зауважує, що диспозицією ч.2 ст.122КУпАП передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості. Даною нормою права не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що хоча позивач не дотримався вимоги п.9.9. б Правил дорожнього руху, він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, таким чином в діях позивача відстуній склад правопорушення за цією нормою.

Також, варто зазначити, що відповіднодо частин першої і другої ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Однак, з матеріалів справи не вбачається та не підтверджується наданими відповідачем доказами, в тому числі відеозаписом події, наявність у відповідача будь-якої з передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для законної зупинки транспортного засобу позивача.

Твердження відповідача, що підставою зупинки транспортного засобу, керування яким здійснював позивач, стало порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху (не пристебнутий ремінь безпеки), суд оцінює критично, оскільки жодних доказів та підтверджень цьому не надано.

Таким чином, оскільки законність підстав зупинки транспортного засобу позивача є недоведеною, це вказує на протиправний характер самої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., оскільки ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності саме за порушення правил зупинки на вимогу поліцейського. Суд наголошує, що в такому випадку підстава зупинки має бути законною.

Крім того, суд зазначає, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб`єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов`язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.

Судом встановлено, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем надано відеозапис.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в постанові про адміністративне правопорушення не вказано технічний засіб, яким здійснено відеозапис, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі.

Таку позицію висловив і Верховний Суд у своїй постанові від 30.05.2018р. у справі №337/3389/16-а.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Беручи до уваги принцип невинуватості особи, закріплений у Конвенції та Конституції України, та обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятих ним рішень, закріплений у КАС, суд констатує, що відповідач жодним чином не довів правомірності оскаржуваної постанови, а тому у суду відсутні підстави вважати, що позивачем дійсно було вчинене адміністративне правопорушення внаслідок недотримання ПДР.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, зокрема ту обставину, що у відповідача відсутні будь-які докази в підтвердження вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення в порядку ч. 1 ст. 121 КУпАП, необхідно прийти до висновку про те, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав, а дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності не можна вважати обґрунтованими та законними.

Враховуючи відсутність доведеного факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд доходить висновку про скасування постанови серії ДП 18 №711359 від 01.05.2019 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Витрати у вигляді судового збору в сумі 768 грн. 40 коп., від сплати яких позивач при зверненні до суду звільнений, покласти на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2,5,8,9,10,11,14,73,74,77.122,241-246,250,286,293,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора роти №1 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтенанта поліції Іськова Віталія Михайловича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДП 18 №711359 від 01.05.2019 року - задовольнити.

Скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ДП 18 №711359 від 01 травня 2019 року інспектора роти №1 БПП в м Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтенанта поліції Іськова Віталія Михайловича про накладення адміністративного стягнення у справі адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху щодо ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, провадження у справі закрити.

Витрати у вигляді судового збору в сумі 768 грн. 40 коп., від сплати яких позивач при зверненні до суду звільнений, покласти на рахунок держави.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Третього адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів з дня проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк апеляційного скарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, в зазначених частиною другою статті 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя В.Г. Тюлюнова